Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/7601/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/7601/15

адміністративне провадження №К/9901/25703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у складі суддів Троян Н.М., Костюк Л.О., Твердохлоб В.А.,

у справі №826/7601/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Агро"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

28 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Агро" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 10 квітня 2015 року №0001692204 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 307 826 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1153913 грн та №0001682204 про збільшення податку на прибуток в сумі 791030 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 197757 грн 50 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 липня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у задоволенні позову Товариства відмовлено, з мотивів відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами та неправомірності даних його податкового обліку по господарським операціям з ТОВ НВП Статус , ТОВ Айрокрістен та ТОВ Мобего .

15 жовтня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено у повному обсязі, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 10 квітня 2015 року №0001692204 на загальну суму 3 461 739 грн. (три мільйона чотириста шістдесят одна тисяча сімсот тридцять дев`ять гривень) та №0001682204 на загальну суму 988 787 грн 50 коп. (дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 50 копійок).

Ухвалюючи нове судове рішення суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства з підстав здійснення контрагентами операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди Товариству ґрунтуються виключно на даних згідно АІС Податковий Блок та відомостях, що містяться в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є незаконними і підлягають скасуванню.

14 квітня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

15 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа з суду першої інстанції не була витребувана.

13 червня 2016 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач зазначає, що касаційна скарга за змістом повністю дублює апеляційну скаргу, містить лише посилання на норми податкового законодавства без зазначення суті їх неправильного застосування судом апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

20 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/25703/18 передані до Верховного Суду.

22 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги №К/9901/25703/18 та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №826/7601/15.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36569312, перебуває на податковому обліку з 09 жовтня 2009 року, є платником податку на додану вартість з 28 жовтня 2009 року.

Податковим органом у лютому-березні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Мобего , ТОВ МВП Плюс , ТОВ НВП Статус та ТОВ Айрокрістен за період з 01 серпня 2014 року по 30 листопада 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 12 березня 2015 року № 940/26-56-22-04-09/36569312 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 3 153 236 грн, а також порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 1 551 899 грн.

10 квітня 2014 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0001692204, з підстав порушення Товариством пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2307826 грн, а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1153913 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0001682204, з підстав порушення Товариством підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 791030 грн, а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 197757 грн 50 коп.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем зазначених податковими повідомленнями-рішеннями норм стали висновки про заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 2307826 грн, та заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 791030 грн, обумовленою посиланням відповідача на нікчемність правочинів укладених Товариством з його контрагентами, доказами якої податковий орган вважає акт ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17 вересня 2014 №2857/26-55-22-03/39163830 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Айрокрістен , акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2015 №282/26-59-22-06 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВП Статус , внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ Мобего за місцезнаходженням.

Суд апеляційної інстанції здійснив аналіз положень пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, Податкового кодексу України, встановив, що 02 лютого 2015 року позивачем отриманий запит Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про надання інформації та її документального підтвердження № 1258/10/26-56-22-03-05 від 02 лютого 2015 року. Позивачем листами №53 від 12 лютого 2015 року та №56 від 16 лютого 2015 року надано відповіді на вказаний запит, 03 лютого 2015 року позивачем отриманий запит Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про надання інформації та її документального підтвердження № 1338/10/26-56-22-04-05 від 03 лютого 2015 року. Позивачем листом №69 від 26.02.2015 надано відповідь на вказаний запит та дійшов висновку, що податковим органом не надано до суду пояснень щодо підстав проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Разом із тим, висновуючись на проведені перевірки, прийнятті за її результатами податкових повідомлень - рішень, суд апеляційної інстанції вирішуючи правомірність їх прийняття та оцінюючи склад податкових правопорушень по суті здійснив системний аналіз положень статті 180, статті 185, 186, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що не включаються до складу витрат сплачені (понесені) витрати та до складу податкового кредиту податок на додану вартість сплачений у складі товарів (робіт, послуг), не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Висновуючись на аналізі положень частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон № 996-XIV), пункту 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (Положення № 88), суди дійшли висновку про те, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з`ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції в результаті дослідження матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ НВП Статус , ТОВ Айрокрістен та ТОВ Мобего укладено та виконано договори поставки від 17 липня 2014 року № 17/08, від 25 липня 2014 року № 25072014, від 01 серпня 2014 року №01082014, від 01 жовтня 2014 року № 01102014 та від 24 вересня 2014 року №2409, на підтвердження факту виконання умов цих договорів Товариством надані видаткові та товарно-транспортні накладні, податкові накладні, які відповідають усім встановленим до них вимогам, в тому числі на спірну суму ПДВ у розмірі 2307826 грн.

Оцінюючи доводи податкового органу щодо встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, суд апеляційної інстанції зазначив, що для цього необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності та здійснив аналіз положень статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що між позивачем (покупець) та ТОВ Айрокрістен (постачальник) укладено договір поставки сої від 17 червня 2014 року №17/08, реальність здійснених операцій за цим договором підтверджується наданими позивачем супровідним листом №2 від 08 травня 2015 року та наявними в матеріалах справи видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями.

За висновком досліджень суд апеляційної інстанції встановив, що договори, укладені між ТОВ Айрокрістен та іншими контрагентами нікчемними не визнавались, рішення про недійсність таких договорів судом не приймалось.

Відтак, твердження відповідача про те, що укладені господарські договори позивачем з контрагентами є нікчемними не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки здійснення фінансово-господарських операцій підтверджено первинними документами, наданими позивачем та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції досліджений кожний доказ та надана оцінка кожному доводу податкового органу, що зумовило висновок про те, що з контрагентами ТОВ Мобего та ТОВ Айрокрістен , до надіслання договорів поставки відповідно від 25 липня 2014 року № 25072014 та від 17 липня 2014 року №17/08, здійснювались господарські операції за усно вчиненими правочинами, що не суперечить діючому законодавству.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ МВП Плюс - з матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 07 квітня 2015 року № 5027/10/26-56-22-04 про розгляд заперечень позивача на висновки акта перевірки, підтвердив взаємовідносини ТОВ Славтрейд Агро з ТОВ МВП Плюс щодо оренди нежитлових приміщень та оренди транспортних засобів на суму ПДВ у розмірі 845410 грн та на суму витрат підприємства у розмірі 4227050 грн.

Посилання відповідача на відсутність ТОВ МВП Плюс за податковою адресою спростовується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з зазначенням відомостей про місцезнаходження ТОВ МВП Плюс та поясненнями директора ТОВ МВП Плюс , посвідченими приватним нотаріусом Братущак В.В .

Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції враховуючи вимоги статей 18, 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців дійшов висновку про те, що відповідач не надав доказів відсутності контрагентів позивача за їх місцезнаходженням відповідно до порядку, встановленого Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців .

Оцінюючи спірні операції суд апеляційної інстанції висновувався на доведеності поставки контрагентами позивача товару (послуг) та їх подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (послуг).

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірок податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксовані актами районних податкових інспекцій факти неможливості проведення звірок посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливають на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі №826/7601/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер