Постанова

від 13.10.2015 по справі 815/2808/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2808/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області до Селянського (фермерського) господарства «КЕФ» про стягнення заборгованості по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у вигляді відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в Татарбунарському районі Одеської області звернулося до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства (далі СФГ) «КЕФ», з урахування уточнення позовних вимог, про стягнення заборгованості по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у вигляді відшкодуванню 100% фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 2 997 грн. за період з квітня 2015 року по червень 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області ставиться питання про скасування постанови в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційній скарзі УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 16 березня 1999 року СФГ «КЕФ» перебуває на обліку в УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На даному підприємстві протягом п'яти місяців в період з 05 лютого 2006 року по 05 липня 2006 року працювала ОСОБА_2, якій призначено пенсію відповідно п.«ж» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до розрахунків суми витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідач має заборгованість перед пенсійним фондом по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій по вказаній пенсіонерці в сумі 2 997 грн. за період квітень-червень 2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо наявності заборгованості відповідача перед пенсійним фондом саме в сумі 2 997 грн. за вищевказаний період.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В апеляційній скарзі УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки пропорційне стягнення фактичних витрат є безпідставним, так як право на пенсію згідно п.«ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не залежить від віку і трудового стажу, а тому відповідач, де працювала ОСОБА_2 під час призначення пенсії, зобов'язано відшкодовувати 100% витрат на її виплату, таким чином постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Судова колегія приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами вказаного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз.5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 визначено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», покриваються підприємствами та організаціями.

Згідно з п.«ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» №244 від 16 травня 1992 року визначено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у п.1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форми власності та господарювання.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що вимогою для призначення пенсії відповідно до п.«ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є одночасна наявність таких обставин, як перебування на момент виходу на пенсію у трудових відносинах з сільськогосподарським підприємством (робота у сільськогосподарському виробництві) та факт виховання п'ятьох і більше дітей до 14-річного віку. При цьому, стаж роботи та вік жінки не має жодного значення для призначення зазначеної пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 05 лютого 2006 року по 05 липня 2006 року працювала в СФГ «КЕФ» (а.с.30) та у травні 2006 року їй було призначено пенсію відповідно п.«ж» Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.15).

Колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про момент виникнення права пенсіонерки на призначення їй пільгової пенсії з посиланням, зокрема, на наявність стажу на роботах у сільському господарстві не менш ніж 15 років є неправильним, оскільки СФГ «КЕФ» самостійно було надано до пенсійного фонду подання про призначення ОСОБА_2 пільгової пенсії відповідно до п.«ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначивши право ОСОБА_2 на пільгове пенсійне забезпечення, на підставі чого, а також наявності п'яти дітей пенсійним фондом було призначено ОСОБА_2 пільгову пенсію.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо визначення пропорційності сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у вигляді відшкодуванню 100% фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, то колегія суддів вважає його невірним, виходячи з наступного.

У абз.3 п.6.2 глави 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України наводиться приклад застосування на практиці зазначених положень законодавства ...Наприклад, громадянину для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць необхідно мати стаж; роботи 12,5 роки при загальному стажі 25 років. Фактично він має стаж роботи, що дає йому право на пільгову пенсію, 22 роки, з них на підприємствах...), з якого чітко стає зрозуміло, що покриття витрат пропорційно підприємствами, на яких вироблено необхідний для призначення пільгової пенсії стаж, здійснюється у випадку, коли для призначення пенсії необхідною умовою є наявність конкретного розміру стажу.

Тобто, принцип пропорційності, визначений у п.6.2 Інструкції ґрунтується саме на основі спеціального трудового стажу, який необхідний для призначення пільгової пенсії, а тому, в даному випадку, не застосовується, оскільки для призначення пенсії ОСОБА_2 вирішальне значення має саме те, що вона виховала п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку та факт роботи у сільськогосподарському виробництві на момент виходу на пенсію.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки у СФГ «КЕФ» наявна заборгованість перед пенсійним фондом у сумі 2 997 грн. за період квітень-червень 2015 року, так як на відповідача покладено обов'язок у повному обсязі відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, призначених особам згідно п.«ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Поряд з цим, колегія суддів не приймає до уваги доводи СФГ «КЕФ» щодо звільнення відповідача від сплати цієї заборгованості з посиланням на п.6.8 Розділу 6 вищевказаної Інструкції, оскільки зазначені в цьому пункті обставини стосується початку процедури ліквідації підприємства за рішенням суду та призначення судом ліквідатора цього підприємства, що позбавляє керівника та органи управління підприємства приймати управлінські рішення та вчиняти відповідні дії, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач 28 січня 2015 року знаходиться в стадії ліквідації за рішенням власника та до ЄДР не внесений запис про початок такої процедури. Крім того, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що керівник чи органи управління СФГ «КЕФ» втратили управлінські повноваження в зв'язку із призначенням ліквідатора підприємства (внесення відповідного реєстраційного запису до ЄДР).

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області - задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «КЕФ» (код ЄДРПОУ 21014744) на користь Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі (р/р 25602301024019 в філія - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк», МФО 388379, код ЄДРПОУ 24532374) суму заборгованості по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у вигляді відшкодування 100% фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 2 997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. за період квітень-червень 2015 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв