Ухвала

від 13.10.2015 по справі 804/373/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/62148/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Савенка О.О.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року

у справі № 804/373/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Розівський елеватор»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Розівський елеватор» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Розівський елеватор») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Розівський елеватор», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Розівський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2013 року № 1080/221/00954337.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на прибуток в сумі 5 170 976,00 грн.; підпунктів 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, у зв'язку із заниження податку на додану вартість в сумі 3 153 116,00 грн. та завищення в сумі 149 271,00 грн. у рядку 22.1; абзацу 4 пункту 2.11, пункту 2.12 глави 2, абзацу 1 пункту 3.5 глави 3 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, з підстав одержання готівки та ненадання до бухгалтерії підприємства звітів про використання коштів, перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі; частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 року № 0002152305, яким ПАТ «Розівський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 5 170 976,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2 585 488,00 грн.; № 0002162305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 3 153 116,00 грн. за штрафними санкціями - 1 576 558,00 грн.; № 0002172305, яким ПАТ «Розівський елеватор» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 149 271,00 грн., № 0002142305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1 570 144,69 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Розівський елеватор» (покупець) та ТОВ «Агромаркет-Трейд» (постачальник), ТОВ «Агросистема ВК» (постачальник) здійснено господарські операції з придбання зернових культур (соняшнику, ріпаку, пшениці, рапсу, ячменя) на підставі договорів поставки, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та сплатити кошти за вказаний товар. Умовами договорів передбачено, що поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах Інкотермс 2010.

Також, між ПАТ «Розівський елеватор» та ТОВ «Оздоспецбуд» укладено договір підряду від 03.09.2012 року № 0109 РЕ, за умовами якого ТОВ «Оздоспецбуд» виконано роботи з дезінфекції складських приміщень філій позивача «Якимівський елеватор», «Верхньотокмацьке ХПП», «Дмитрівське ХПП», «Новомосковська філія», «Радушнянська філія», «Розівський ХПП», «Оріхівський ХПП», «Троянівський елеватор».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Розівський елеватор» укладено договори з ТОВ «Реаліз Ойл» щодо оренди основних засобів (нерухоме майно (зерносховища) та майна - для забезпечення діяльності (з надання послуг зернового складу) філій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання робіт, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані контрагенти на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті контролюючим органом спірні податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 року № 0002152305 та № 0002162305 є неправомірними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.12.2013 року № 0002172305, колегія суддів вважає його неправомірним, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновки ДПІ щодо завищення ПАТ «Розівський елеватор» від'ємного значення у рядку 22.1 податкової декларації за липень 2012 року на суму 149 271,00 грн. є безпідставними, оскільки вартість придбаного товару у ТОВ «Агротрейдінг», ТОВ «Белацет», ТОВ «Кросно», ПП «Марленас», ТОВ «Орбаста» включала суми податку на додану вартість, проте при експорті спірного товару компанії «ЕTALON SA.SWITZERLAND» вказані операції обліковувались за нульовою ставкою податку на додану вартість, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.12.2013 року № 0002142305, колегія суддів вважає обґрунтованими , виходячи з наступного.

Положенням пункту 2.12 глави 2 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 визначено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, працівником філії ПАТ «Розівський елеватор» Хлесткіною Д.О., у спірному податковому періоді, здійснено зняття готівкових коштів із зарплатної картки № 6762468300195983 через банкомат, готівку оприбутковано в касі філії і надалі видавано працівникам філії в якості заробітної плати, що підтверджується відповідними чеками з банкомату, прибутковими касовими ордерами, зарплатними відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Отже, довірена особа, знімаючи кошти з карткового рахунку із застосуванням заробітної картки діяла як фізична особа і як повірена особа (договір доручення від 01.11.2011 року). Звіти про використання коштів разом з чеками банкомату є підставою для оприбуткування готівки в касі філії та зберігання у касі разом з прибутковими касовими ордерами.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун