Ухвала

від 13.10.2015 по справі 2а-8218/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/45848/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Римара С.Ю., Оніщенка О.В.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року

у справі № 2а-8218/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Пустомити м'ясо») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Пустомити м'ясо» задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Пустомити м'ясо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 26.07.2010 року № 906/230/34854137.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток підприємств в сумі 1 847 650,00 грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв'язку із заниженням податку на додану вартість, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 1 243 272,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.08.2010 року № 0000802350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 243 272,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 484 364,00 грн., № 0000792350/0, яким ТОВ «Пустомити м'ясо» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 1 847 650,00 грн. та за штрафними санкціями - 1 528 866,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказано, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вищезазначеного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Пустомити м'ясо» (покупець) та ТОВ «Алва Трейдінг» (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 29.10.2009 року № 29/10/02, від 27.11.2009 року № 27/11/02, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар по специфікації (шкіру мокро солену), доставку товару здійснюється продавцем в пункт призначення, який вказує покупець, ціна товару включає в себе транспортні послуги.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Алва Трейдінг» на час спірних відносин було зареєстровано як платник податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Щодо обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.08.2010 року № 0000792350/0, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, договором про відступлення права вимоги від 18.07.2007 року № БП/04-07 ТОВ «Константа-С» (первісний кредитор) відступає, а «Gunnersburry Limited» (новий кредитор) набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договорами купівлі-продажу від 12.04.2007 року № 12/04, від 02.05.2007 року № 03/05, від 07.06.2007 року № 10/06, укладеними між первісним кредитором та ТОВ «Пустомити м'ясо» (боржник), за умовами договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в сумі 1 014 913,65 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, Львівський апеляційний адміністративний суд визнав необґрунтованим висновок відповідача щодо невідображення позивачем безнадійної кредиторської заборгованості та заниження валового доходу за 2009 рік на суму 1 014 914,00 грн., оскільки у спірний податковий період кредитором позивача ТОВ «Пустомити м'ясо» виступало підприємство-нерезидент «Gunnersburry Limited».

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун