Постанова

від 27.03.2007 по справі 15/161/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/161/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" березня 2007 р. Справа № 15/161/06

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача  Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання  Лисіна О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Кириличенко О.А. за довіреністю від 05.09.2005р. №05

від відповідача: Лєбєдєва Н.С. за довіреністю від 19.06.2006р. №5077/Л/10

                             Воробйова С.Ю. за довіреністю від 09.01.2007р. №46/9/10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

на постанову господарського суду Миколаївської області від 02.08.2006р.

у справі   №15/161/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня”

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Берегиня” звернулося до суду із позовом  про скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 20.10.2005р. № 87001700/30489635/00007317, яким позивачеві було визначено податковою інспекцією в Миколаївському районі Миколаївської області суму податкових зобов'язань з податку на  доходи фізичних осіб  у загальному розмірі 5860,35грн., в тому числі 1953,45грн. –за основним платежем, 3906,90 грн. - сума штрафної (фінансової) санкції.

Рішенням господарського суду Миколаївської  області від 02 серпня 2006 року у справі №15/161 (суддя Середа О.Ф.) позов ТОВ „Берегиня” задоволений. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасоване, з відповідача стягнуто 85грн. судового збору.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову -  про відмову у задоволені адміністративного позову, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно доводів відповідача, суд першої інстанції не врахував вимоги п.1.1., п.1.2., п.1.15  ст., а також п.3.4. ст.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, відмінив податкове повідомлення-рішення за формальною ознакою, не розглядав спірне питання по суті. Окрім того, відповідач посилається на те, що суд невірно дістався висновку щодо невідображення у акті перевірки періоду, за який донараховане податкове зобов'язання, а саме, що це був дійсно 2004рік. Також відповідач вказує на те, що суд не повинен був звертати увагу на посилання у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на пп..17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки насправді податкова інспекція при прийнятті рішення керувалася іншим законом –„Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а у повідомленні-рішення зроблено опечатку.

Позивач з апеляційною скаргою відповідача не згодний, вважає постанову суду законною, належним чином обґрунтованою, винесеною з врахуванням усіх  обставин, що мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України, у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина ухвали, а складання повного тексту   відкладене до 30.03.2007р.   

Дослідивши обставини та матеріали справи, перевіривши правильність застування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке.

Як встановлено матеріалами  справи,  20 жовтня 2005 року ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 87001700/30489635/00007317.

Також встановлено, що оскаржуване повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 07.10.05р. №45/23-30489635. Зокрема, на стор. 19-21 акту перевірки міститься розділ 2.3., який має назву  „Прибутковий податок з громадян”.

Згідно з програмою перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ „Берегиня”,  належить перевіряти правильність утримання, повноту і своєчасність перерахування до бюджету прибуткового податку з заробітної плати робітників. Порядок нарахування та утримання прибуткового податку з громадян регулювався до 2004року Декретом Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”. Натомість податковий орган у акті перевірки виходить за межі, визначені ним самим у програмі перевірки, оскільки в даному випадку перевіряє не правильність нарахування прибуткового податку з заробітної плати громадян, а нарахування податку на доходи фізичних осіб з укладених ними цивільно-правових договорів –договорів оренди земельної частки (паю), що регулюється  іншим нормативно-правовим актом –Законом України від 22.05.2003р. „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Крім того, з акту перевірки дійсно неможливо встановити, за який період нараховано податок на доходи фізичних осіб  в сумі 1953,45грн. В акті перевірки на останній сторінці вказано, що акт складено у двох примірниках відсутні вказівки щодо наявності будь яких додатків до акту перевірки. Не вказано кількість додатків і у запису про отримання акту перевірки платником податків. Представник позивача пояснив суду, що він не одержував жодних додатків від податкового органу, у тому числі і того, що долучений до матеріалів справи представником відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції.  Встановлені обставини  свідчать про обґрунтованість  висновку суду першої інстанції про недоведеність матеріалами справи обставин, пов'язаних із нарахуванням податку.

Посилання скаржника на невірність застосування судом першої інстанції п.3.4. ст..3, а також п.1.1., 1.2., 1.15 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” відхиляються апеляційним судом з наступних підстав.

П.3.4. ст. 3 названого Закону встановлено, що при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за наведеною у пункті  формулою. Тобто, законодавець визначає обов'язкове застосування коефіцієнту до об'єкту оподаткування, визначеного за звичайними цінами  при нарахуванні доходів у не грошових формах. З акту перевірки, а також документів, якими відповідач обґрунтовує свою позицію випливає, що йдеться не про нарахування доходів, а про виплату доходів у не грошових формах. Про виплату орендної плати  йдеться і у довідці ТОВ „Берегиня” від 22.09.05р. При цьому слід зауважити, що у довідці Товариство  зазначає, що видало орендної плати на суму 110592грн.. при цьому видача поділяється на виплату продукцією та виплату грошовими коштами. Однак, у довідці зазначається, що сплачено у натуральному виразі орендної плати  у розмірі 100829грн., а податковий орган між іншим у наданому ним додатку до акту перевірки, про який йшлося вище, зазначає про видачу орендної плати у загальній сумі 100529грн. Розбіжності між даними товариства і даними податкового органу в цьому документі ніяк не пояснюються органом, що проводив перевірку. Крім того, як пояснив представник позивача  додаток містить невірні дані, оскільки такі особи, як Ріфель І.П., Смірнов Я.К. не одержували в якості орендної плати продукцію, з ними розраховувалися грошовими коштами, а у додатку вони вказані як особи, що одержали у 2004 році розрахунки продукцією сільгоспвиробництва.

Посилання скаржника на порушення судом норм п.1.1 та 1.2. Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб”  є також неправомірними, оскільки вказані підпункти мають відношення до термінології закону, носять загальний характер і не відносяться безпосередньо до предмету розгляду. Зокрема п.1.1. ст.1 названого Закону визначає поняття додаткових благ як  коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей, послуг, інших видів доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Слід зазначити, що з акту перевірки неможливо встановити, кому саме нараховувалися та виплачувалися доходи –особам, що працюють на ТОВ „Берегиня” чи іншим особам, що не знаходяться з товариством у трудових відносинах. Неможливо з'ясувати це питання і з додатку до акту перевірки, на застосуванні якого як доказу, наполягає відповідач. Таким чином, застосування вказаного пункту є недоцільним

Пункт 1.2. названого Закону визначає, що є доходом, що підлягає оподаткуванню, а п.1.15  наводить тлумачення терміну податковий агент. Проте в даному випадку розглядається питання, пов'язане не з тим, що є доходом, а  з необхідністю застосування коефіцієнту при нарахуванні доходів. До того ж,  статус у товариства податкового агента ніким із сторін не оспорювався. За таких умов апеляційним судом відкидаються доводи скаржника, пов'язані із посиланням на вказані норми закону.

Таким чином встановлені обставини свідчать, що обставини, пов'язані із нарахуванням позивачу податку на доходи фізичних осіб  за 2004р. по виплатам  орендної плати за оренду земельної частки (паю) є недоведеними, а висновки про порушення позивачем  податкового законодавства передчасними.

З огляду на викладене, оскаржувану судову постанову  слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миколаївському району Миколаївської області - без задоволення.

          Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2006 року у справі №15/161/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області –без задоволення.

Ухвала  набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її у повному обсязі, тобто з 30.03.2007р.   

Суддя-доповідач

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов