Вирок

від 20.10.2015 по справі 461/8979/14-к

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/8979/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2015 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурор ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Львівської області, Яворівського району, с. Рясне, громадянки України, українки, з вищою освітою, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої -,

-за ч.1 ст.382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується в умисному невиконанні рішень суду, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Зокрема, досудове розслідування сформулювавши і пред`явивши ОСОБА_6 обвинувачення, покликається на наступні обставини:

ОСОБА_6 , умисно, будучи 20.01.2014 року повідомленою старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_7 про зміст та попередженою про кримінальну відповідальність за невиконання або ухилення від виконання Ухвали Господарського суду Львівської області від 23.08.2013 року №914/3074/13, що набрала законної сили, якою заборонено: Товариству з обмеженою відповідальністю «Агат», код ЄДРПОУ: 23270989 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, набуття права власності та обтяження правами третіх осіб (шляхом продажу, дарування, оренди, застави, іпотеки, міни передачі до статутних фондів господарських товариств) 32/100 частки приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого є ТзОВ «Агат», код. ЄРДПОУ: 23270989; будь-яким суб`єктам господарювання проводити (здійснювати) будь-яку підприємницьку діяльність у 32/100 частках приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого є ТзОВ «Агат», код. ЄРДПОУ: 23270989; директору ТзОВ «Агат» ОСОБА_6 проводити (здійснювати) будь-яку, що не пов`язана із статутною діяльністю Товариства, підприємницьку діяльність у 32/100 частки приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого є ТзОВ «Агат», код. ЄРДПОУ: 23270989; всупереч вимогам ст. 124 Конституції України, діючи як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець вказане рішення суду не виконала та продовжила здійснювати підприємницьку діяльність на 32/100 частки приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , співвласником якого є ТзОВ «Агат».

Крім цього, ОСОБА_6 , умисно, будучи 03.03.2014 року повідомленою державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_7 про зміст та попередженою про кримінальну відповідальність за невиконання або ухилення від виконання Ухвали Господарського суду Львівської області від 06.02.2014 року №914/4854/13, що набрала законної сили, якою заборонено: Товариству з обмеженою відповідальністю «Агат» (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 3. Ідентифікаційний код 23270989) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) вчиняти будь - які дії щодо відчуження, набуття права власності та обтяження правами третіх осіб (шляхом продажу, дарування, оренди, застави, іпотеки, міни, передачі до статутних фондів господарських товариств, продажу) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого є ТзОВ «Агат» (79007, м. Львів, вул. Городоцька 3, Ідентифікаційний код 23270989) директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (79007, м. Львів вул.Тородоцька, 3. Ідентифікаційний код 23270989) - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 . Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) проводити (здійснювати) будь-яку, що не пов`язана із статутною діяльністю Товариства, підприємницьку діяльність у нежитлових приміщеннях, за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого є ТзОВ «Агат», (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 3. Ідентифікаційний код 23270989): а саме XII - 5,3 кв.м., VII - 9,1 кв.м., IX - 1,9 кв.м., VII - 0,8 кв.м., X - 1,8 кв.м. та VI (торговий зал) - 29,4 кв.м.; Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 . Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) проводити (здійснювати) будь яку підприємницьку діяльність у нежитлових приміщеннях, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого є ТзОВ «Агат» (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 3. Ідентифікаційний код 23270989): 23270989, а саме XII - 5,3 кв.м., VII - 9,1 кв.м., IX - 1,9 кв.м., VII - 0,8 кв.м., X - 1,8 кв.м. та VI (торговий зал) - 29,4 кв.м.; всупереч вимогам ст. 124 Конституції України, ОСОБА_8 , діючи як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець, рішення суду не виконала та продовжувала здійснювати підприємницьку діяльність у XII - 5,3 кв.м., VII - 9,1 кв.м., IX - 1,9 кв.м., VII - 0,8 кв.м., X - 1,8 кв.м. та VI (торговий зал) - 29,4 кв.м. приміщеннях, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , співвласником якого є ТзОВ «Агат».

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом ; повага до людської гідності.

Законодавець визначає, що вирок суду вирішує питання достовірності обвинувачення, висунутого щодо конкретної особи, по суті. Вирішення цього питання пов`язане із з`ясуванням великого кола питань, які є невід`ємною складовою частиною складу кримінального правопорушення. Лише в результаті судового розгляду і лише за вироком суду особа може бути визнана винною у вчиненні злочину.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.

Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Відповідно до ст.373 КПК України, вирок - найважливіше процесуальне рішення суду першої і апеляційної інстанції, результат всієї передуючої його ухваленню процесуальної діяльності органів досудового розслідування в суду, акт правосуддя. Виправдувальний вирок - один із видів остаточного судового рішення, яким вмотивовано проголошується невинуватість обвинуваченого у вчиненні попередньо інкримінованого йому кримінального правопорушення,а також визначаються правові наслідки визнання особи виправданою.

Основною із правових підстав ухвалення виправдувального вироку є недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому звинувачується особа, тобто, не доказано сам факт кримінального правопорушення.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого правопорушення.

При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України, від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції та розділу VIII Конституції України.

В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України не визнала та показала, що звинувачення щодо неї є надуманим і необґрунтованим; докази досудового слідства ґрунтуються на припущеннях, непідтверджених матеріалами справи, відтак, на підставі ст.62 Конституції України не можуть вважатися придатними для встановлення фактичних обставин подій, наявності в її діях складу злочину. Немала будь якого умислу не виконувати рішення суду і не здійснювала підприємницької діяльності в період дії ухвали про забезпечення позову.

Обвинувачена ОСОБА_6 вважає себе невинною і просить її виправдати.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновків експертів; докази, будучи належними і допустимими, мають властивість слугувати засобами пізнання вчиненого злочину та обумовлюють ті об`єктивні зв`язки, які існують між ними і обставинами минулої події; відсутність такої взаємодії може свідчити лише про відсутність доказів.

Норми ст.91 КПК України визначають обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, т.я. подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, тощо.

Орган звинувачення, як на докази вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення покликається на показання свідків, матеріали виконавчого провадження; платіжні документи .

Впродовж судового розгляду, судом було повно і всебічно досліджено всі надані докази у кримінальному провадженні .

При аналізі доказів, в межах предмету доказування, слід виходити із об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.382 КК України, диспозиція якого визначає умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрала законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.382 КК України характеризується тільки прямим умислом.

Судом встановлено, що Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.08.2013 року № 914/3074/13, що набрала законної сили, заборонено : ТОВ «Агат» вчиняти будь які дії щодо відчуження, набуття права власності та обтяження правами третіх осіб 32/100 частки приміщення, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька 3, співвласником якого є ТОВ «Агат»; будь яким суб`єктам господарювання проводити (здійснювати) будь яку підприємницьку діяльність у 32/100 частках приміщення, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька 3, співвласником якого є ТОВ «Агат»; директору ТОВ «Агат» ОСОБА_6 проводити (здійснювати) будь-яку, що не пов`язана із статутною діяльністю Товариства, підприємницьку діяльність у 32/100 частки приміщення, що знаходиться за адресою - м.Львів, вул.Городоцька 3, співвласником якого є ТОВ «Агат».

Автор обвинувального акту зазначає, що ОСОБА_6 , діючи як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець, вказане рішення суду не виконала та продовжила здійснювати підприємницьку діяльність на 32/100 частки приміщення, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 , співвласником якого є ТОВ «Агат».

Разом з тим, належних та допустимих доказів цих обставин суду не надано.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_6 про ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.08.2013 року № 914/3074/13 про забезпечення позову дізналась лише 20.01.2014 року і ознайомлена з такою державним виконавцем Галицького ВДВС ОСОБА_7 , що вбачається із постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та акту від 20.01.2014р./а.с.297,298, т.1/. Постановою від 20.01.2014р. та актом від 20.01.2014 р. ОСОБА_6 попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання чи ухилення від виконання ухвали суду від 23.08.2013р.

Із Акту державного виконавця від 20.01.2014 року, складеного в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вбачається, що при виході за місцем проведення виконавчих дій встановлено, що станом на 20.01.2014 року за адресою - м.Львів, вул..Городоцька 3 свою підприємницьку діяльність здійснює ТОВ «Агат» , в особі директора ОСОБА_6 .

Із Акту державного виконавця від 23.01.2014 року, складеного в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_11 та представника стягувача ОСОБА_12 вбачається, що при виході за місцем проведення виконавчих дій станом на 23.01.2014 року за адресою м.Львів, вул.Городоцька 3 встановлено, що майно, яке знаходиться в магазині ТОВ «Агат» належить на праві власності СПД ОСОБА_6 . Станом на 23.01.2014 року ТОВ «Агат» продовжує здійснювати свою діяльність.

Із змісту вказаних актів є незрозумілим, якою саме діяльністю займається ОСОБА_6 , в чому це полягає та якими доказами стверджуються такі обставини.

Відповідно до Закону України «Про підприємництво», ст.42 ГК України, підприємницька діяльність - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України). Господарська діяльність включає як виробничу діяльність, у процесі якої виробляється продукція, вироби народного споживання та інші матеріальні цінності, та невиробничу діяльність, пов`язану з виконанням різних видів робіт, у тому числі науково-дослідних, надання послуг, результати яких відчужуються як товар. Господарська діяльність має здійснюватися належним чином та давати якісні результати, що можливо забезпечити, якщо суб`єкти господарювання будуть мати достатні знання, навички, досвід, а це досягається коли така діяльність здійснюється постійно у вигляді промислу. Тобто, важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV (996-14 ) "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17). Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (2755-17) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (2755-17).

Із Витягу Державної реєстраційної служби України /а.с.25,т.1/ вбачається, що вид підприємницької діяльності ТзОВ «Агат», що по вул.Горродоцькій 3 в м.Львові, директором якого станом на момент реєстрації /25.08.2009р./ - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_7 /державний виконавець/, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 /поняті/ не змогли пояснити, в чому полягала діяльність, яку здійснювала ОСОБА_6 у приміщенні магазину по АДРЕСА_3 і чи така взагалі здійснювалась. Свідки лише ствердили про присутність в магазині «Агат» ОСОБА_6 та кількох людей, які туди заходили і виходили; факту придбання ними товару, тобто, вчинення дій купівлі-продажу, свідки не підтвердили; суть розмов, які відбувались в приміщенні їм невідомо.

Свідок ОСОБА_12 показав, що був присутній 23.01.2014р. при складанні державним виконавцем акту про здійснення ОСОБА_6 своєї діяльності, якої саме діяльності та в чому така полягала свідок суду достовірно не повідомив.

Також свідки ствердили, що майно, яке знаходилось в магазині ТзОВ «Агат» 23.01.2014р. належить на праві власності СПД ОСОБА_6 .. Однак, такі показання є недопустими, т.я. жодними іншими письмовими доказами про приналежність конкретного майна /яке в акті державного виконавця не зазначено, свідками не озвучено/ на праві власності ОСОБА_6 .

Остання заперечує факт здійснення нею 20.01.2014р. та 23.01.2014р. підприємницької діяльності. Між нею та учасниками ТзОВ «Агат» тривалий час існували судові спори з приводу господарської діяльності товариства та приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , що по АДРЕСА_3 ; на означений в актах час торгівельна діяльність в ньому не здійснювалась. Вона дійсно у вказані дні перебувала в магазині, т.я. є його співвласником, однак, власного товару немала і торгівельної діяльності не здійснювала.

Таким чином, фактів здійснення діяльності ОСОБА_6 , як суб`єктом підприємницької діяльності , вищевказаними актами державного виконавця та показаннями свідків не встановлено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.08.2013 року № 914/3074/13 забороно здійснювати діяльність, як будь-яким суб`єктам господарювання так і директору ТзОВ ОСОБА_6 стосувалася 32/100 частки приміщення, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 , співвласником якого є ТзОВ «Агат».

Однак, при виході за місцем здійснення виконавчих дій державним виконавцем ОСОБА_7 не визначив приміщення, які складають 32/100 частки, на які накладена заборона на здійснення підприємницької діяльності.

Вищевказане підтверджується як показами обвинуваченої ОСОБА_6 так і показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 .

Крім того, як зазначено в ухвалі Господарського суду Львівської області від 23.08.2013 року № 914/3074/13 термін дії заборони обмежений моментом розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили. Рішення по справі № 914/3074/13 прийнято 18.10.2013 року, яке не оскаржувалося та не скасовано.

Таким чином, дія ухвали Господарського суду Львівської області від 23.08.2013 року № 914/3074/13 завершилася в жовтні 2013 року , відтак, виконавче провадження № 41586774 по виконанню даної ухвали відкрито Галицьким ВДВС з порушенням визначеного судовою ухвалою строку її дії.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2014 року № 914/4854/13, що набрала законної сили, заборонено: ТзОВ «Агат» та ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо відчудження, набуття права власності та обтяження правами третіх осіб нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька 3, співвласником якого є ТзОВ «Агат»; директору ТзОВ «Агат» ОСОБА_6 проводити (здійснювати) будь-яку, що не пов`язана із статутною діяльністю Товариства, підприємницьку діяльність у нежитлових приміщеннях, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 , співвласником якого є ТзОВ «Агат», а саме XI1 - 5,3 кв.м,, VII - 9,1 кв.м., IX - 1,9 кв.м., VIІ - 0,8 кв.м,, X - 1,8 кв.м. та VI (торговий зал) - 29,4 кв.м.; фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 проводити (здійснювати) будь-яку підприємницьку діяльність у нежитлових приміщеннях, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 , співвласником якого є ТзОВ «Агат», а саме XII - 5,3 кв.м;, VII - 9,1 кв.м., IX - 1,9 кв.м., VII - 0,8 кв.м., X - 1,8 кв.м. та VI (торговий зал) - 29,4 кв.м.

Виконавче провадження по виконанню означеної ухвали суду від 06.02.2014р. відкрито постановою державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ 26.02.2014р. /а.с.204, т.1/.

ОСОБА_6 , обвинувачується в тому, що будучи 03.03.2014 року повідомленою старшим державним виконавцем Галицького ВДВС ОСОБА_7 про зміст та попередженою про кримінальну відповідальність за невиконання чи ухилення від виконання, умисно не виконала означене рішення суду.

Як вбачається із акту державного виконавця від 03.03.2014 року \ а.с.212,т.1\ , складений державним виконавцем ОСОБА_13 в присутності старшого державного виконавця ОСОБА_14 про те, що в Галицький ВДВС з`явилася боржник ОСОБА_6 , якій начальником відділу ОСОБА_15 було доведено до відома резолютивну частину вищезгаданого виконавчого документа.

Зазначений акт державного виконавця від 03.03.2014 року складений всупереч вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ № 512/5 від 02.04.2012 року.

Так, відповідно до п.1.5.2. Інструкції текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акту.

В даному випадку, із вищевказаного акту від 03.03.2014р. вбачається, що при здійсненні виконавчої дії був присутній начальник Галицького ВДВС ОСОБА_15 , однак, він у вступній частині акту не зазначений, його підпис відсутній;також відсутні підписи інших осіб, які б посвідчували відмову ОСОБА_6 від підпису на акті.

Разом з тим, згідно цього акту саме начальником Галицького ВДВС ОСОБА_15 було доведено до відома ОСОБА_6 резолютивну частину виконавчого документа, хоча виконавче провадження знаходилося на виконанні у державного виконавця ОСОБА_7 .

Питання ж участі кількох державних виконавців у виконавчому провадженні регулюється п.5.1. Інструкції, згідно якого за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах ДВС за відповідною постановою можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС. Згідно п.5.5, Інструкції посадова особа, яка приймає рішення про утворення виконавчої групи, виносить про це вмотивовану постанову. Однак, постанова про утворення виконавчої групи відсутня.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 не пригадав обставин даного виконавчого провадження; не ствердив суду, що саме ним у спосіб, зазначений у акті від 03.03.2014р., було доведено до відому ОСОБА_6 резолютивну частину виконавчого документу та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення.

Обвинувачена ОСОБА_6 заперечує факт ознайомлення її з судовим рішенням,змістом виконавчого документу; також заперечує факт складання будь-яких актів в її присутності 03.03.2014р. результативна частина документу їй також не оголошувалась.Вважає такий акт сфабрикованим.

Із Акту державного виконавця від 11.03.2014 року, складеного в присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та представника стягувача ОСОБА_12 вбачається, що при виході за місцем проведення виконавчих дій, а саме м.Львів, вул.Городоцька, 3 встановлено, що станом на 11.03.2014 року в магазині ТзОВ «Агат» продовжує здійснювати підприємницьку діяльність СПД ОСОБА_6 \а.с.212,т.1\ .

В судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_18 показали, що дійсно були залучені в якості понятих державним виконавцем ОСОБА_7 , який повідомив їм, що потрібно підтвердити, ОСОБА_6 в магазині по АДРЕСА_3 здійснює підприємницьку діяльність. В середину приміщення ніхто з них не заходив, за ОСОБА_6 вони спостерігали з вулиці через вітрину. В торговому залі, крім ОСОБА_6 , знаходилися інші особи, але щоб ОСОБА_6 щось продавала вони не бачили; про що вона розмовляла з людьми, які знаходились всередині приміщення ствердити не можуть.

Відповідно до п.13.2. Інструкції у разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 342, 343, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону. У разі наявності в діях боржника ознак іншого злочину державний виконавець звертається з повідомленням до правоохоронних органів.

Однак, державний виконавець ОСОБА_7 в правоохоронні органи із поданням про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності не звертався.

31.03.2015 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 914/4854/13 на підставі п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням ухвали.

Рішення по справі № 914/4854/13 прийнято 09.04.2014 року, яке не оскаржувалося та не скасовано.

Досудовим слідством на докази вини ОСОБА_6 в умисному невиконанні рішень суду надано товарні накладні про отримання ФОП ОСОБА_6 від ТзОВ «Бурштинова казка» та інших суб`єктів підприємницької діяльності товару, що свідчить, на думку, автора обвинувального акту про здійснення ОСОБА_6 підприємницької діяльності в період дії ухвал Господарського суду про забезпечення позову та заборону здійснення підприємницької діяльності.

Однак, із оглянутих та досліджених судом накладних /а.с.29,43,44-55,т.2/ вбачається, що лише дві із наданих накладних датовані 2014 роком, інші за 2013рік.

Крім того, і ці документи не доказують, що ОСОБА_6 здійснювала свою підприємницьку діяльність в приміщеннях ТзОВ «Агат» в січні - березні 2014р.

Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_6 в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_3 перебувають приміщення двох кімнат /матеріали інвентаризаційної справи/, де вона вправі перебувати, користуватись такими на свій розсуд.

Відтак, сам факт перебування обвинуваченої ОСОБА_6 у приміщенні магазину по АДРЕСА_3 , за відсутності достовірних доказів здійснення нею підприємницької діяльності, а такі суду не надані, не може бути належним доказом вини останньої у вчиненні злочину, передбаченого ст.382 КК України.

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Як суд вже зазначав, об`єктивна сторона даного злочину вичерпується діянням з моменту вчинення якого злочин визнається закінченим і яке полягає, в даному випадку, в невиконанні судового акту. Невиконання судового акту є бездіяльністю, яка означає незастосування службовою особою передбачених законом і цим судовим актом заходів необхідних для його виконання, за умови, якщо на цю службову особу покладено обов`язок і вона має реальну можливість виконати цей судовий акт і тільки прямий умисел.

Будь-які докази наявності у ОСОБА_6 прямого умислу на невиконання рішення суду відсутні.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, виходячи із аналізу досліджених доказів суд приходить до висновку, що жоден із наданих стороною обвинувачення і перевірених у судовому засіданні належних та допустимих доказів, як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, не може бути покладений в підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України.

Таким чином суд приходить до висновку про виправдання ОСОБА_6 по ч.1 ст.382 КК України.

Керуючись ст.ст.368-370,373 КПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_19 за ч.1 ст.382 КК України - виправдати .

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Галицький районний суд .Львова.

Суддя ОСОБА_1 .