Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/19980/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа № 910/19980/15 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" простягнення 110 494 894 грн 64 коп. Представники: від позивача: Капран Р.В. представник на підставі угоди про ведення справи Сумський С.М. - представник за довіреністю від відповідача-1: не з'явились від відповідача-2: не з'явились від третьої особи:не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" про стягнення 110 486 070 грн 13 коп. заборгованості за договором № 25007 від 15.05.2010, в тому числі: 60 359 921 грн 66 коп. заборгованості за поставлений товар, 46 246 853 грн 55 коп. інфляційних втрат, 3 939 294 грн 92 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач-1 в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 25007 від 15.05.2010 виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" за яким забезпечено договором поруки від 17.06.2010, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 60 359 921 грн 66 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 46 246 853 грн 55 коп. інфляційних втрат, 3 939 294 грн 92 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19980/15, розгляд справи призначений на 31.08.2015.

10.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

17.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

19.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

26.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла довідка про залишкову суму боргу.

26.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" надійшло клопотання про заміну сторони.

26.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про заміну позивача на його правонаступника.

26.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справ.

26.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

31.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відзив на позовну заяву та додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

31.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позов з клопотанням про розгляд справи без участі представника відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 розгляд справи відкладено на 06.10.2015 та замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс".

02.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

01.10.2012 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" надійшло клопотання про витребування доказів та заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

06.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення судової експертизи та доповнення до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 розгляд справи відкладено на 21.10.2015 у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

07.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

13.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

20.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 20.10.2015 не з'явились та не виконали вимоги ухвали суду.

Розглянувши подану відповідачем-1 заяву про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.

Продовження, передбачених частинами першою і другою статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів.

Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач-1 посилається на необхідність надання часу, у зв'язку з неможливістю на дату засідання виконати ухвалу суду в частині надання оригіналів документів.

Обставини на які посилається відповідач-1 не можуть бути визнані судом винятковими, оскільки копії відповідних документів надавались до суду як додаток до відзиву на позовну заяву, який було подано до відділу діловодства Господарського суду міста Києва 31.08.2015, крім того ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 сторін було зобов'язано надавати суду для огляду оригінали всіх документів.

У судове засідання 21.10.2015 з'явились представники позивача та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням змін викладених у новій редакції позовної заяви, у зв'язку з виправленням технічних помилок, поданої до суду 31.08.2015 у вигляді клопотання про долучення документів, та просять суд стягнути з відповідача - 1 заборгованість за поставлений товар в сумі 60 259 921 грн 66 коп., 46 245 918 грн 39 коп. інфляційних втрат та 3 939 054 грн 62 коп. 3 % річних.

Крім того, представники позивача підтримали подану через відділ діловодства суду заява про вжиття заходів до забезпечення позову. В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на наявність невиконаних відповідачем рішень Господарського суду Дніпропетровської області та Господарського суду Харківської області, а також те, що ухвалами Господарського суду міста Києва у справах № 9140/22282/14, № 910/22284/14 та № 910/22285/14 було накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет".

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судом, при вирішенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, враховано рекомендації, викладені у пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" стосовного того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказана заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим, наведені позивачем припущення щодо можливого невиконання відповідачем рішення суду, у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості, встановленої рішеннями судів, спростовуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про виконання відповідачем вказаних рішень. Крім того, в матеріалах справи наявні копії довідок фінансових установ та звітів про фінансові результати відповідача за 1 півріччя 2015 року, які підтверджують наявність коштів на рахунках відповідача. Таким чином, судом не вбачається підстав для задоволення вказаної заяви.

06.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи в обґрунтування якого відповідач-1 посилається на наявність технічних посилок в оформленні платіжних документів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У даному ж випадку предметом заявленого позову є вимоги щодо наявності чи відсутності у відповідача зобов'язання по оплаті, отже, висновки з цього питання суд може зробити на підставі оцінки доказів, представлених сторонами, або зібраних з власної ініціативи при розгляді цієї справи, а тому клопотання про призначення судової економічної експертизи по справі з наведених мотивів не є обґрунтованим.

У судовому засіданні 21.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (постачальник за договором) було укладено договір № 25007 та додаткова угода № 1 до договору № 25007 від 15.05.2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, виготовити і передати товар у власність покупця, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору № 25007 від 15.05.2010, а саме: № 1 від 15.05.2010, № 2 від 01.01.2011, № 3 від 31.12.2011, № 4 від 31.05.2012 та № 5 від 31.12.2012, відповідно до яких вносилися зміни та доповнення до умов кредитного договору.

Згідно з пунктом 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 31.12.2012 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється вказуються в додатку № 2 до цього договору (специфікація/Прайс-лист), який є його невід'ємною частиною. Орієнтовні річні обсяги закупівель узгоджуються постачальником і покупцем і вказуються в додатку № 6 даного договору.

Товар поставляється партіями. Узгоджені сторонами найменування, асортимент, номенклатура, кількість і ціна за одиницю товару, що підлягає поставці вказуються в накладних на товар. Накладні на товар є невід'ємною частиною цього договору і складаються на підставі заявок покупця на поставку товару (пункту 2.1 договору).

У відповідності до пункту 3.1 договору покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дня поставки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору № 25007 від 15.05.2010 постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 134 397 315 грн 42 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних та видаткових накладних за період з 22.06.2010 по 31.12.2013, а також не заперечується відповідачем-1.

Судом встановлено, що покупець в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару. Як вбачається з матеріалів справи покупцем було здійснено повернення частини товару та між сторонами договору проведено залік взаємних однорідних вимог. Як встановлено судом, на виконання умов договору № 25007 від 15.05.2010 покупцем, з урахуванням суми повернення товару та суми проведеного заліку взаємних однорідних вимог, здійснено часткову оплату отриманого товару у розмірі 74 037 393 грн 76 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з урахуванням листів покупця про зміну призначення платежів № 351/1 від 30.06.2012, № 433/1 від 31.07.2012, № 479/1 від 30.08.2012 та № б/н від 30.09.2012, у зв'язку з чим в останнього, станом на день подання позову, виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 60 359 921 грн 66 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Твердження відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо визнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" факту наявності у Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" заборгованості за договором № 25007 від 15.05.2010 станом на 31.102013 у розмірі 3 167 091 грн 41 коп., на підтвердження чого відповідач-1 надає акт звірки взаєморозрахунків за жовтень 2013 року, не приймаються судом до уваги, оскільки акт звірки взаєморозрахунків не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може бути доказом в підтвердження наявності чи відсутності заборгованості.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 задоволено клопотання позивача про витребування оригіналів акту звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" за жовтень 2013 за договором 25007 від 15.05.2010 та документу "Погодження зміни призначення платежів за договорами поставки товару" від 03.07.2013, у зв'язку з необхідністю призначення почеркознавчої експертизи для встановлення достовірності підписів на вказаних документів, оскільки позивач та третя особа (постачальник за договором) заперечує факт підписання вказаних документів.

Проте, відповідачем-1 не надано на вимогу суду оригіналів акту звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" за жовтень 2013 за договором 25007 від 15.05.2010 та "Погодження зміни призначення платежів за договорами поставки товару" від 03.07.2013, у зв'язку з чим останні не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу в розумінні норм статей 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд не приймає до уваги, надані відповідачем листи про зміну призначення платежів № 1690/1 від 04.10.2010, № 3/1 від 04.01.2011, № 153 від 31.03.2011, № 248 від 20.05.2011, № 505 від 06.09.2011, № 89 від 17.02.2012, № 239/1 від 04.05.2012, № 163 від 30.04.2013, № 233/1 від 29.07.2013 та № 288/1 від 19.09.2013, оскільки останні є односторонніми, а також суду не надано доказів їх погодження (підписання ) Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" та доказів направлення чи отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009". В той же час, відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 N 22, та пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Надані сторонами експертні висновки суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні первинні документи, які містять відповідні відомості про господарські операції з поставки та оплати товару та підтверджують її здійснення сторонами.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем-1 обов'язку з оплати отриманого товару за договором № 25007 від 15.05.2010 та факту наявності заборгованості у розмірі 60 259 921 грн 66 коп. вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 60 259 921 грн 66 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" взятих на себе зобов'язань за договором № 25007 від 15.05.2010 щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" нараховано 46 245 918 грн 39 коп. інфляційних втрат та 3 939 054 грн 62 коп. 3 % річних, за загальний період прострочення з 06.09.2012 по 27.07.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором № 25007 від 15.05.2010, вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 245 918 грн 39 коп. інфляційних втрат та 3 939 054 грн 62 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 06.09.2012 по 27.07.2015., підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

17.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (кредитор за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" (поручитель за договором) укладено договір поруки № 17/06 (договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати солідарно перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (боржник за договором), що виникли з договору № 25007 від 15.05.2010 (основний договір) зі всіма змінами та доповненнями, який був укладений між кредитором та боржником.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 включно (пункт 7.1. договору поруки).

Згідно з пунктом 3.1. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання зазначеного в пункті 4 цього договору.

У відповідності до пункту 4.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за конання будь-яких зобов'язань боржником, згідно основного договору у сумі, що не перевищує 100 000 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 5.1.1 договору поруки при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у строк протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання вимоги від кредитора.

Згідно з нормами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за договором № 25007 від 15.05.2010, 04.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" направило на адресу поручителя вимогу № 85-П від 04.06.2015 про виконання забезпеченого порукою зобов'язання договором № 25007 від 15.05.2010, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 04.06.2015 та фіскального чеку № 0587 від 04.06.2015.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" на виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки № 17/06 від 17.06.2010, 15.06.2015 сплатило на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" 50 000 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах банківською випискою про операції за 15.06.2015. Крім того, як вбачається з квитанції № 11В63519АВ від 10.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" на виконання зобов'язань за договором поруки № 17/06 від 17.06.2010 сплатило заборгованість у розмірі 50 000 грн 00 коп., що також не заперечується позивачем.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" заборгованості за договором поруки № 17/06 від 17.06.2010 у розмірі 50 000 грн. 00 коп. після порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача-2 суми заборгованості у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

11.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (первісний кредитор за договором/цемент за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" (новий кредитор/цесіонарій за договором) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" (боржник за договором) щодо стягнення заборгованості за договором № 25007 від 15.05.2010, укладеним між цедентом і боржником, з урахуванням нарахованих 3 % річних, інфляційних збитків та понесених цедентом витрат, пов'язаних із розглядом спору в Господарському суді у справі № 910/19980/15, а цесіонарій набуває право вимоги грошових коштів у загальній сумі 110 519 801 грн 67 коп.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих за цим договором зобов'язань (пункти 11, 13 договору відступлення права вимоги).

Згідно з пунктом 2 договору відступлення права вимоги цесіонарій набуває право вимоги до боржника щодо стягнення: грошової заборгованості за поставлений цедентом товар, що виникла у боржника перед цедентом на підставі договору № 25007 від 15.05.2010 в сумі 60 259 921 грн 66 коп. в т.ч. ПДВ 20 %; 3 % річних в розмірі 3 939 054 грн 62 коп.; збитків від інфляції в розмірі 46 245 918 грн 39 коп.; витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в сумі 73 080 грн 00 коп. та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 827 грн 00 коп.

У відповідності до пункту 5 договору відступлення права вимоги за відступлення права вимоги за даним договором цесіонарій зобов'язується сплатити цеденту 110 519 801 грн 67 коп. в наступному порядку: 1 % від загальної суми в розмірі 1 105 198 грн 02 коп. - протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору; 99 % від загальної суми в розмірі 109 414 603 грн 65 коп. протягом 12 календарних місяців з моменту підписання сторонами даного договору .

Положеннями пункту 8 договору відступлення права вимоги сторони погодили, що цемент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня набрання чинності цим договором

Як встановлено судом, відповідно до підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" акту прийому-передачі документів, що засвідчують право вимоги від 11.08.2015, відповідно до умов договору відступлення права вимоги від 11.08.2015 цедент передав, а цесіонарій прийняв документи, згідно переліку, які засвідчують право вимоги до боржника, що відступається цесіонарієві. Крім того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" здійснило оплату за договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.08.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справах копіями платіжних доручень № 232 від 11.08.2015 на суму 1 105 198 грн 02 коп., № 235 від 11.08.2015 на суму 1 230 700 грн 00 коп., № 234 від 12.08.2015 на суму 41 300 грн 00 коп., № 235 від 12.08.2015 на суму 3101 000 грн 00 коп., а також копією простого векселя серії АА 2258989 від 13.08.2015 на суму 105 041 603 грн 65 коп. та акту приймання-передачі цінних паперів від 13.08.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Приписами статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що відповідно до опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 25.08.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" було направлено повідомлення про відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" права вимоги щодо заборгованості відповідача-1 за договором № 25007 від 15.05.2010 в сумі 60 259 921 грн 66 коп. в т.ч. ПДВ 20 %; 3 % річних в розмірі 3 939 054 грн 62 коп.; збитків від інфляції в розмірі 46 245 918 грн 39 коп.; витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в сумі 73 080 грн 00 коп. та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 827 грн 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" 60 259 921 грн 66 коп. заборгованості за поставлений товар, 46 245 918 грн 39 коп. інфляційних втрат та 3 939 054 грн 62 коп. 3 % річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 76, ідентифікаційний код 30487219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" (49054, м. Дніпропетровськ, пр-т. Кірова, буд. 101, ідентифікаційний код 35339388) заборгованість у розмірі 60 259 921 (шістдесят мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 46 245 918 (сорок шість мільйонів двісті сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн 39 коп., 3 % річних у розмірі 3 939 054 (три мільйони дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч п'ятдесят чотири) грн 62 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 043 (сімдесят три тисячі сорок три) грн 46 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" заборгованості у розмірі 50 000 грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" (90201, Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Лісова, буд. 8, ідентифікаційний код 34453817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс" (49054, м. Дніпропетровськ, пр-т. Кірова, буд. 101, ідентифікаційний код 35339388) витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) грн 54 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.10.2015

Суддя Н.Б. Плотницька