Постанова

від 15.10.2015 по справі 826/12603/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2015 року № 826/12603/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофор» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофор» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2014 року № 0001422206 та від 20.03.2015 року № 0002472206.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та протиправність висновків акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.12.2014 року №24/1-26-50-22-06-37480885 про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Агрофор» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-підприємствами ТОВ «Відекс», ТОВ «Рейдал Капітал», ТОВ «Сігмафін», ТОВ Хардітоп», ТОВ «Ктімена Інвест», ТОВ «Радіо Захід», ТОВ «Інверест», ТОВ «Бізнес Формат Індустрія», ТОВ «Юридична Фірма «Твердиня», ПП «БК «Алвікс», ТОВ «Берніс Продакт» за період з 01.09.2011 року по 31.07.2014 року, що були покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

На переконання позивача під час проведення перевірки та складання акта від 02.12.2014 року №24/1-26-50-22-06-37480885 працівниками контролюючого органу були допущенні процедурні порушенні (зокрема, замість виїзної перевірки була проведена невиїзна, не проведено дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів по господарським операціям з постачальниками товарів та не здійснено аналіз таких документів, натомість в основу висновків акта перевірки були покладені лише акти про неможливість проведення зустрічних звірок підприємств-контрагентів, що в силу норм чинного законодавства не можуть містити висновки про реальність фінансово-господарських операцій платників податків), що призвели до формування хибних і безпідставних висновків про нікчемність правочинів ТОВ «Агрофор» з його контрагентами-постачальниками товарів.

В судовому засіданні, призначеному на 13.08.2015 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві в порядку п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України на адресу ТОВ «Агрофор» направлений письмовий запит від 30.09.2014 року №12461/10/26-50-22-03 про надання інформації та документального підтвердження (первинних документів) щодо фінансово-господарських взаємо-відносин позивача з наступним підприємствами: ТОВ «Відекс» (код ЄДРПОУ 39080345), ТОВ «Рейдал Капітал» (код ЄДРПОУ 38151121), ТОВ «Сігмафін» (код ЄДРПОУ 38489323), ТОВ Хардітоп» (код ЄДРПОУ 38148763), ТОВ «Ктімена Інвест» (код ЄДРПОУ 38290927), ТОВ «Радіо Захід» (код ЄДРПОУ 37568592), ТОВ «Інверест» (код ЄДРПОУ 35982256), ТОВ «Бізнес Формат Індустрія» (код ЄДРПОУ 35253165), ТОВ «Юридична Фірма «Твердиня» (код ЄДРПОУ 35316617), ПП «БК «Алвікс» (код ЄДРПОУ 35370653), ТОВ «Берніс Продакт» (код ЄДРПОУ 37319033) за певні звітні періоди 2011 - 2014 років.

Даний письмовий запит контролюючого органу отриманий ТОВ «Агрофор» поштою 04.11.2014 року, що не заперечувалося представником відповідача.

18.11.2014 року у відповідь на зазначений запит відповідача позивач подав податковому органу лист-відповідь від 18.11.2014 року № 1-18-11/14 (письмові пояснення по суті запитуваних фінансово-господарських операцій, та копії підтверджуючих документів).

У період з 20.11.2014 року по 25.11.2014 року працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 19.11.2014 року № 34 і направлення від 20.11.2014 року № 51-22-03 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агрофор» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з: ТОВ «Відекс» код 39080345, ТОВ «Рейдал Капітал» код 38151121, ТОВ «Сігмафін» код 38489323, ТОВ «Хардітоп» код 38148763, ТОВ «Ктімена Інвест» код 38290927, ТОВ «Радіо Захід» код 37568592, ТОВ «Інверест» код 35982256, ТОВ «Бізнес Формат Індустрія» код 35253165, ТОВ «Юридична Фірма «Твердиня» код 35316617, ПП «БК «Алвікс» код 35370653, ТОВ «Берніс Продакт» код 37319033 за період з 01.09.2011 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складений акт від 02.12.2014 року № 24/1-26-50-22-06-37480885 (надалі - акт перевірки).

В тексті зазначеного акта перевірки містяться наступні висновки працівника податкової інспекції:

- про відсутність в ТОВ «Агрофор» об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг ) у підприємств-постачальників/-покупців за перевіряємий період відповідно до пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року ;

- про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Агрофор» здійснюється поза межами цивільної праводієздатності підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Відекс», ТОВ «Інверест», ТОВ «Сігмафін», ТОВ «Юридична фірма «Твердиня», ТОВ «Директ-СТС» , ТОВ «Ктімента Інвест» та контрагентами-постачальниками/-покупцями є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків , які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агрофор» здійснювало безтоварні операції з придбання/продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-постачальникам/-покупцям, які в дійсності не придбавалися/реалізувалися вказаним підприємством, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів).

Такі висновки перевіряючого ґрунтуються на наявній в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податковій інформації з автоматизованих інформаційних систем (без їх ідентифікації), а саме - текстах акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 року № 2659/26-55-22-08/39080345 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Відекс» (код ЄДРПОУ 39080345) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року», акта ДПІ у Подільському районі м. Києва від 11.02.2013 року № 413/22-1-36/35982256 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Інверест» (код за ЄДРПОУ 35982256) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період з 01.10.2012 по 31.12.2012», акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.05.2014 року № 1527/26-55-22-08/38489323 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігмафін» (податковий номер 38489323) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2013р. по 28.02.2014р.», акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 05.07.2012 року № 1072/22-60/35316617 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Твердиня» (код за ЄДРПОУ 35316617) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Директ-СТС» (код за ЄДРПОУ 34600994), ПП «БК» Алвікс» (код за ЄДРПОУ 37309292), ТОВ «Адвертайзинг груп міксарт» (код за ЄДРПОУ 37309292) та ТОВ «Статус практика» (код за ЄДРПОУ 35858719), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012 по 31.03.2012» та акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.07.2013 року № 605/26-55-22-08/38290927 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктімента інвест» (код ЄДРПОУ 38290927) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Інвестбуд груп» (код ЄДРПОУ 38290602) за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року». На думку працівника відповідача в ході аналізу зазначених актів інших ДПІ не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Агрофор» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 509 050 грн. (в тому числі за III - IV квартали 2011 року в сумі 94 200 грн., І квартал 2012 року - 339 480 грн., II квартал 2012 року - 522 090 грн., ІІІ квартал 2012 року - 163 780 грн., за IV квартал 2012 року - 97 795 грн. 2013 рік - 1 329 255 грн.) і податку додану вартість на загальну суму 787 865 грн. (в тому числі за звітні періоди вересень 2011 року на суму 3 548,83 грн., за жовтень 2011 року - 12 833,69 грн., за січень 2012 року - 24 312,5 грн., за лютий 2012 року - 36 776,25 грн., за березень 2012 року - 23 857 грн., за квітень 2012 року - 8 018 грн., за травень 2012 року - 23 228 грн., за червень 2012 року - 47 660 грн., за вересень 2012 року - 27 501 грн., за жовтень 2012 року - 14 000 грн., за листопад 2012 року - 4 628 грн., за січень 2013 року - 8 445 грн., за лютий 2013 року - 23 968 грн., за березень 2013 року - 37 791 грн., за квітень 2013 року - 86 513 грн., за червень 2013 року - 554 грн., за липень 2013 року - 33 385 грн., за серпень 2013 року - 47 832 грн., за лютий 2014 року - 23 301 грн., за березень 2014 року - 23 619 грн., за квітень 2014 року - 13 339 грн., за травень 2014 року - 84 197 грн., за червень 2014 року - 51 383 грн., за липень 2014 року - 155 036 грн., - що математичному не відповідає добутку всіх зазначених сум - 815 726,27 грн.).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав 23.12.2014 року до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві письмові заперечення на висновки цього акта від 23.12.2014 року №1-23-12/14, зазначивши про відсутність в тексті акта перевірки результатів дослідження та аналізу первинної (бухгалтерської) документації товариства з контрагентами, характеру та обсягів господарських операцій, та безпосередньо на опосередкованість висновків акта перевірки виключно висновками актів інших ДПІ про неможливість проведення зустрічних звірок підприємств-контрагентів, неточностей (помилок) в тексті такого акта перевірки.

Листом від 30.12.2014 року № 3193/10/26-50-22-06 відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Агрофор» відповідно - без задоволення.

31.12.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0001412206 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Агрофор» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 980 293 грн., в тому числі 787 865 грн. за основним платежем, 192 428 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001422206 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Агрофор» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 631 603 грн., в тому числі 509 050 грн. за основним платежем, 122 553 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження цих податкових повідомлень-рішень від 31.12.2014 року, позивачем було отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.03.2015 року № 4251/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги, у відповідності до змісту якого - податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0001422206 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0001412206 - скасовано в частині основного платежу по податку на додану вартість в розмірі 3 616,50 грн. (у зв'язку з невірним визначенням податковою інспекцією сум податкових зобов'язань товариства з названого податку за звітні періоди січень, лютий, червень і липень 2013 року, лютий 2014 року) , та одночасно збільшено - в частині штрафних санкцій у розмірі 3 634,13 грн.

20.03.2015 року у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2015 року № 4251/10/26-15-10-05-35 прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0002472206, яким визначило ТОВ «Агрофор» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 980 311 грн., в тому числі 784 249 грн. за основним платежем, 196 062 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При цьому, в ході аналізу та порівняння текстів акта перевірки позивача (стор. 17 - 18 такого акта), рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2015 року № 4251/10/26-15-10-05-35 (стор. 7 такого рішення) та розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 року № 0002472206 судом встановлено, що розміри визначених відповідачем сум основного платежу та штрафних санкцій згідно вказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення не відповідають змісту даних акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги (тобто, підраховані невірно).

Рішенням ДФС України від 21.05.2015 року № 10697/6/99-99-10-01-04-15 про результати розгляду скарги скарга Товариства на податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0001422206 і від 20.03.2015 року № 0002472206 була залишена без задоволення, а самі податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0001422206 і від 20.03.2015 року № 0002472206 протиправним, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року, та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний в перевіряємий період).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Відповідно до письмових пояснень позивача та зі змісту листа ТОВ «Агрофор» від 18.11.2014 року № 1-18-11/14 вбачається, що протягом певних місяців 2011 - 2014 років позивач придбав на договірних засадах у підприємств-постачальників ТОВ «Відекс», ТОВ «Рейдал Капітал», ТОВ «Сігмафін», ТОВ Хардітоп», ТОВ «Ктімена Інвест», ТОВ «Радіо Захід», ТОВ «Інверест», ТОВ «Бізнес Формат Індустрія», ТОВ «Юридична Фірма «Твердиня», ПП «БК «Алвікс», ТОВ «Берніс Продакт» товари (запчастини в асортименті, пакувальні матеріали) шляхом укладення письмових договорів поставок, з оформленням видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур. Поставки товарів до офісу ТОВ «Агрофор» (що орендується у ННЦ «Інститут аграрної економіки» на підставі договору оренди від 22.11.2011 року № 40) здійснювали постачальники власними силами. Розрахунки за придбанні товари проводилися ТОВ «Агрофор» в безготівковій формі, та на момент проведення документальної перевірки заборгованість була відсутня. В подальшому отримані від названих постачальників товари реалізовувалися позивачем третім особам-покупцям.

Копії видаткових і податкових накладних, банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивачем до суду не надано, що унеможливлює встановлення правомірності формування ним податкового кредиту.

Водночас, в акті перевірки містяться висновки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про фіктивність та нікчемність правочинів позивача зі своїми контрагентами-постачальниками (а саме: з ТОВ «Відекс», ТОВ «Рейдал Капітал», ТОВ «Сігмафін», ТОВ Хардітоп», ТОВ «Ктімена Інвест», ТОВ «Радіо Захід», ТОВ «Інверест», ТОВ «Бізнес Формат Індустрія», ТОВ «Юридична Фірма «Твердиня», ПП «БК «Алвікс», ТОВ «Берніс Продакт»), та у зв'язку з цим про завищення показників задекларованих валових витрат і податкового кредиту за наслідками таких господарських операцій.

В силу норм ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому нормами ч. 1, 2 і 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що при розгляді судом спору щодо правомірності рішень податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 року у справі № К/9991/26224/12.

Водночас, враховуючи, що позивачем не надано суду первинних та інших документів, суд зазначає, що допущення відповідачем помилок щодо зазначення суб'єктів підприємництва, що не були контрагентами позивача (третіх осіб) при складання акта від 02.12.2014 року № 24/1-26-50-22-06-37480885, не є доказом помилковості розрахунку сум заниження податків та, відповідно, помилковості розрахунку податковим органом суми заниження ТОВ «Агрофон» сум податку на прибуток і податку на додану вартість.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та документально не підтвердженими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено лише 487,20 грн. (10 відсотків максимального розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (виходячи з редакції Закону на час звернення до суду), ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір вимог за оскаржуваними рішеннями (1611914,00 грн.) та виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4 872,00 грн. (максимальний розмір ставки судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофор» відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофор» (код ЄДРПОУ 37480885; адреса: 03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 10, кімн. 121) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов