Ухвала

від 25.12.2015 по справі 826/12603/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12603/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофор на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофор до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофор (далі - позивач, ТОВ Агрофор ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2014 року № 0001422206 та від 20.03.2015 року № 0002472206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві в порядку п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України на адресу ТОВ Агрофор направлений письмовий запит від 30.09.2014 року №12461/10/26-50-22-03 про надання інформації та документального підтвердження (первинних документів) щодо фінансово-господарських взаємо-відносин позивача з наступним підприємствами: ТОВ Відекс (код ЄДРПОУ 39080345), ТОВ Рейдал Капітал (код ЄДРПОУ 38151121), ТОВ Сігмафін (код ЄДРПОУ 38489323), ТОВ Хардітоп (код ЄДРПОУ 38148763), ТОВ Ктімена Інвест (код ЄДРПОУ 38290927), ТОВ Радіо Захід (код ЄДРПОУ 37568592), ТОВ Інверест (код ЄДРПОУ 35982256), ТОВ Бізнес Формат Індустрія (код ЄДРПОУ 35253165), ТОВ Юридична Фірма Твердиня (код ЄДРПОУ 35316617), ПП БК Алвікс (код ЄДРПОУ 35370653), ТОВ Берніс Продакт (код ЄДРПОУ 37319033) за певні звітні періоди 2011 - 2014 років.

18.11.2014 року у відповідь на зазначений запит відповідача позивач подав податковому органу лист-відповідь від 18.11.2014 року № 1-18-11/14 (письмові пояснення по суті запитуваних фінансово-господарських операцій, та копії підтверджуючих документів).

У період з 20.11.2014 року по 25.11.2014 року працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 19.11.2014 року № 34 і направлення від 20.11.2014 року № 51-22-03 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агрофор з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з: ТОВ Відекс код 39080345, ТОВ Рейдал Капітал код 38151121, ТОВ Сігмафін код 38489323, ТОВ Хардітоп код 38148763, ТОВ Ктімена Інвест код 38290927, ТОВ Радіо Захід код 37568592, ТОВ Інверест код 35982256, ТОВ Бізнес Формат Індустрія код 35253165, ТОВ Юридична Фірма Твердиня код 35316617, ПП БК Алвікс код 35370653, ТОВ Берніс Продакт код 37319033 за період з 01.09.2011 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складений акт від 02.12.2014 року № 24/1-26-50-22-06-37480885 (надалі - акт перевірки).

В тексті зазначеного акта перевірки містяться наступні висновки працівника податкової інспекції:

- про відсутність в ТОВ Агрофор об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг ) у підприємств-постачальників/-покупців за перевіряємий період відповідно до пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року ;

- про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Агрофор здійснюється поза межами цивільної праводієздатності підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Відекс , ТОВ Інверест , ТОВ Сігмафін , ТОВ Юридична фірма Твердиня , ТОВ Директ-СТС , ТОВ Ктімента Інвест та контрагентами-постачальниками/-покупцями є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків , які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ Агрофор перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 509 050 грн. (в тому числі за III - IV квартали 2011 року в сумі 94 200 грн., І квартал 2012 року - 339 480 грн., II квартал 2012 року - 522 090 грн., ІІІ квартал 2012 року - 163 780 грн., за IV квартал 2012 року - 97 795 грн. 2013 рік - 1 329 255 грн.) і податку додану вартість на загальну суму 787 865 грн. (в тому числі за звітні періоди вересень 2011 року на суму 3 548,83 грн., за жовтень 2011 року - 12 833,69 грн., за січень 2012 року - 24 312,5 грн., за лютий 2012 року - 36 776,25 грн., за березень 2012 року - 23 857 грн., за квітень 2012 року - 8 018 грн., за травень 2012 року - 23 228 грн., за червень 2012 року - 47 660 грн., за вересень 2012 року - 27 501 грн., за жовтень 2012 року - 14 000 грн., за листопад 2012 року - 4 628 грн., за січень 2013 року - 8 445 грн., за лютий 2013 року - 23 968 грн., за березень 2013 року - 37 791 грн., за квітень 2013 року - 86 513 грн., за червень 2013 року - 554 грн., за липень 2013 року - 33 385 грн., за серпень 2013 року - 47 832 грн., за лютий 2014 року - 23 301 грн., за березень 2014 року - 23 619 грн., за квітень 2014 року - 13 339 грн., за травень 2014 року - 84 197 грн., за червень 2014 року - 51 383 грн., за липень 2014 року - 155 036 грн., - що математичному не відповідає добутку всіх зазначених сум - 815 726,27 грн.).

31.12.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0001412206 (форми Р ), яким визначило ТОВ Агрофор до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 980 293 грн., в тому числі 787 865 грн. за основним платежем, 192 428 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001422206 (форми Р ), яким визначило ТОВ Агрофор до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 631 603 грн., в тому числі 509 050 грн. за основним платежем, 122 553 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження цих податкових повідомлень-рішень від 31.12.2014 року, позивачем було отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.03.2015 року № 4251/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги, у відповідності до змісту якого - податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0001422206 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0001412206 - скасовано в частині основного платежу по податку на додану вартість в розмірі 3 616,50 грн. (у зв'язку з невірним визначенням податковою інспекцією сум податкових зобов'язань товариства з названого податку за звітні періоди січень, лютий, червень і липень 2013 року, лютий 2014 року) , та одночасно збільшено - в частині штрафних санкцій у розмірі 3 634,13 грн.

20.03.2015 року у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2015 року № 4251/10/26-15-10-05-35 прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0002472206, яким визначило ТОВ Агрофор до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 980 311 грн., в тому числі 784 249 грн. за основним платежем, 196 062 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням ДФС України від 21.05.2015 року № 10697/6/99-99-10-01-04-15 про результати розгляду скарги скарга Товариства на податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0001422206 і від 20.03.2015 року № 0002472206 була залишена без задоволення, а самі податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0001422206 і від 20.03.2015 року № 0002472206 протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами не підтверджені належними доказами, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, у відповідності до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Для встановлення правомірності обчислення платником податків витрат, що враховуються при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток, необхідно визначити, що такі витрати були понесені суб'єктом господарювання для провадження його господарської діяльності, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ Відекс , ТОВ Рейдал Капітал , ТОВ Сігмафін , ТОВ Хардітоп , ТОВ Ктімена Інвест , ТОВ Радіо Захід , ТОВ Інверест , ТОВ Бізнес Формат Індустрія , ТОВ Юридична Фірма Твердиня , ПП БК Алвікс , ТОВ Берніс Продакт .

При цьому, матеріали справи свідчать, що будь-яких первинних документів, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищеназваними контрагентами, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано.

Натомість, звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивачем приєднано до апеляційної скарги копії первинних документів, які на переконання останнього підтверджують реальність здійснення господарських операцій, згідно Договорів поставки товару - з ТОВ Відекс від 01.07.2014 р.; ТОВ Рейдал Капітал від 10.02.2014 р.; ТОВ Сігмафін від 17.07.2013 р.; ТОВ Хардітоп від 10.06.2013 р.; ТОВ Ктімена Інвест від 21.01.2013 р.; ТОВ Радіо Захід від 12.11.2012 р; ТОВ Інверест від 24.08.2012 р.; ТОВ Бізнес Формат Індустрія від 30.03.2012 р.; ТОВ Юридична Фірма Твердиня від 13.12.2012 р.; ПП БК Алвікс від 18.05.2011 р.;, ТОВ Берніс Продакт від 25.08.2011 р., які є аналогічними за своїм змістом.

Зокрема, на підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано копії: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, а також, копії Договорів про відступлення права вимоги.

Так, п.п. 1.2, 2.1.вказаних Договорів з ТОВ Відекс від 01.07.2014 р.; ТОВ Рейдал Капітал від 10.02.2014 р.; ТОВ Сігмафін від 17.07.2013 р.; ТОВ Хардітоп від 10.06.2013 р.; ТОВ Ктімена Інвест від 21.01.2013 р.; ТОВ Радіо Захід від 12.11.2012 р; ТОВ Інверест від 24.08.2012 р., передбачено, що формування партії товару здійснюється у відповідності до заявки покупця; кількість товару зазначається в кожній окремій заяві на постачання.

Проте, апелянтом не надано доказів, на підтвердження того, що позивач звертався з заявками на отримання відповідної кількості товарів у вказаних контрагентів. Натомість, під час апеляційного розгляду справи, представник позивача повідомив про їх відсутність, вказуючи, що такі заявки здійснювались в телефонному режимі.

Також, з наданих позивачем копій видаткових накладних неможливо зробити достовірний висновок щодо фактичності передачі товару за спірними угодами, наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (-ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.

Крім того, в матеріалах справи відсутні копії товарно-транспортних накладних, довіреностей водіїв на отримання товару, первинних документів на підтвердження оприбуткування придбаного товару, доказів щодо складського обліку, а також доказів на підтвердження його подальшого використання або реалізації контрагентам - покупцям.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи не є достатніми і беззаперечними доказами правомірності обчислення позивачем ПДВ та податку на прибуток за періоди часу щодо яких проводилася податкова перевірка.

Колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що допущення відповідачем помилок щодо зазначення суб'єктів підприємництва, що не були контрагентами позивача (третіх осіб) при складання акта від 02.12.2014 року № 24/1-26-50-22-06-37480885, не є доказом помилковості розрахунку сум заниження податків та, відповідно, помилковості розрахунку податковим органом суми заниження ТОВ Агрофон сум податку на прибуток і податку на додану вартість.

Отже, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

При цьому, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофор залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.12.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.