Ухвала

від 04.10.2016 по справі 826/12603/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/1989/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Усенко Є.А.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОР»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року

по справі № 826/12603/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОР»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФОР» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2014 року № 0001422206 та від 20.03.2015 року № 0002472206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судового рішення без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві в порядку п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України на адресу ТОВ «Агрофор» направлений письмовий запит від 30.09.2014 року №12461/10/26-50-22-03 про надання інформації та документального підтвердження (первинних документів) щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з наступним підприємствами: ТОВ «Відекс», ТОВ «Рейдал Капітал», ТОВ «Сігмафін», ТОВ «Хардітоп», ТОВ «Ктімена Інвест», ТОВ «Радіо Захід», ТОВ «Інверест», ТОВ «Бізнес Формат Індустрія», ТОВ «Юридична Фірма «Твердиня», ПП «БК «Алвікс», ТОВ «Берніс Продакт» за певні звітні періоди 2011 - 2014 років.

18.11.2014 року у відповідь на зазначений запит відповідача позивач подав податковому органу лист-відповідь від 18.11.2014 року № 1-18-11/14 (письмові пояснення по суті запитуваних фінансово-господарських операцій та копії підтверджуючих документів).

У період з 20.11.2014 року по 25.11.2014 року працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 19.11.2014 року № 34 і направлення від 20.11.2014 року № 51-22-03 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агрофор» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.09.2011 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складений акт від 02.12.2014 року № 24/1-26-50-22-06-37480885.

В тексті зазначеного акта перевірки містяться висновки податкової інспекції:

- про відсутність у ТОВ «Агрофор» об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств постачальників/покупців за перевіряємий період відповідно до пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року;

- про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Агрофор» здійснюється поза межами цивільної праводієздатності підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Відекс», ТОВ «Інверест», ТОВ «Сігмафін», ТОВ «Юридична фірма «Твердиня», ТОВ «Директ-СТС», ТОВ «Ктімента Інвест» та контрагентами постачальниками/покупцями є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Агрофор» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 509050,00 грн. і податку додану вартість на загальну суму 787865,00 грн.

31.12.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001412206, яким визначено ТОВ «Агрофор» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 980293,00 грн., в тому числі 787865,00 грн. за основним платежем, 192428,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001422206, яким визначено ТОВ «Агрофор» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 631603,00 грн., в тому числі 509050,00 грн. за основним платежем, 122553,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скориставшись правом на адміністративне оскарження цих податкових повідомлень-рішень від 31.12.2014 року, позивачем було отримано рішення Головного управління ДФС у міста Києві від 16.03.2015 року № 4251/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги, у відповідності до змісту якого - податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року № 0001422206 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0001412206 - скасовано в частині основного платежу по податку на додану вартість в розмірі 3616,50 грн. (у зв'язку з невірним визначенням податковою інспекцією сум податкових зобов'язань товариства з названого податку за звітні періоди січень, лютий, червень і липень 2013 року, лютий 2014 року), та одночасно збільшено - в частині штрафних санкцій у розмірі 3634,13 грн.

20.03.2015 року у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2015 року № 4251/10/26-15-10-05-35 прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0002472206, яким визначено ТОВ «Агрофор» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 980311,00 грн., в тому числі 784249,00 грн. за основним платежем, 196062,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням ДФС України від 21.05.2015 року № 10697/6/99-99-10-01-04-15 про результати розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0001422206 і від 20.03.2015 року № 0002472206 скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, погодились із висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також з тим, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами, не підтверджені належними доказами, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи рішення у даній справі, відповідно до вимог статті 70 КАС України, судам необхідно було витребувати та, відповідно, дослідити докази, на які посилається позивач, як на законну підставу відсутності в його діях порушень норм податкового законодавства.

Крім того, в процесі розгляду даної справи судами не було враховано наступне.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, в обов'язковому порядку судам необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

На думку Європейського суду з прав людини, відмова у підтвердженні права на бюджетне відшкодування ПДВ може ґрунтуватися на встановленні зловживань з боку саме того платника податку, який формував суми бюджетного відшкодування. Вказане також стосується оцінки наявності або відсутності підстав для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства.

Необхідність дотримання згаданої правової позиції підтверджена постановою ВСУ №13/11 від 31.01.2011 року у справі № 21-42а10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

При цьому, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто, встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові ВСУ № 40/11 від 21.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, слід мати на увазі, що вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема, на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Отже, судам необхідно врахувати, що формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства, оскільки недотримання цивільно-правових норм не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Водночас, у разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть формально належні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено належних та допустимих доказів, з метою з'ясування обставин, якими позивач обґрунтовує реальність здійснення ним господарських операцій, зокрема, факти придбання та подальшого використання товару, обставини, що підтверджують досягнення конкретної мети господарської діяльності тощо. Також, залишено поза увагою необхідність встановлення у подібних випадках юридично значимих фактів, з метою підтвердження зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів. Крім того, судами з посиланням на відповідні первинні документи, не з'ясовано наявності або відсутності між позивачем та його контрагентами у межах спірних правовідносин взаємно узгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

З наведених мотивів суперечливими вбачаються висновки судів щодо доведеності податковим органом правильності визначення позивачу порушень вимог чинного законодавства у межах спірних правовідносин, з урахуванням власне кваліфікації періоду та обсягу таких порушень, з огляду у тому числі на невизначеність та відсутність чіткого розмежування мотивів та висновків по окремих епізодах, що зумовлені певними юридичними фактами у їх безпосередньому взаємозв'язку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині відмови у задоволенні позовних вимог у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

При цьому, також необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Крім того, під час нового розгляду справи судам необхідно встановити законність призначення та проведення податковим органом перевірки, за наслідками якої були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані судами попередніх інстанцій, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 160, 210- 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОР» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року по справі №826/12603/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписУсенко Є.А. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 07.10.2016 р.