Ухвала

від 20.10.2015 по справі 810/2594/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2594/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віссманн» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Віссманн» (далі - Позивач, ТОВ «Віссманн») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2015 року №№ 0026021702, 0001892200, 0001882200, 0001872200, 0001862200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів безтоварності господарських відносин Позивача з ТОВ «Ріелло А.Т.», ТОВ «Альянс промбуд», ТОВ «Авантаж синтез», ТОВ «Унігаз-Енерго», ТОВ «Лалан Тур». Крім іншого, суд першої інстанції підкреслив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується зв'язок отриманих від ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «Лалан Тур» послуг та робіт із господарською діяльністю Позивача, та відповідно, формування за наслідками господарських відносин з вказаними контрагентами даних податкового обліку. Поряд з іншим, суд вказав на безпідставність твердження податкового органу про правомірність зменшення податкового кредиту з ПДВ за наслідками відносин з ТОВ «Астер-М», ТОВ «Електромонтаж», ТОВ «Пента», ТОВ «Стандарт-Інжиніринг», ТОВ «Компанія ВДЕ», оскільки матеріали справи підтверджують факт поставки Позивачем товарів зазначеним юридичним особам.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у березні - квітні 2015 року працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі на підставі наказу від 02.03.2015 року №132 та направлень на перевірку від 12.03.2015 року №№ 205, 206, 207, 208, 210, 211, 212, 213 згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 ПК України було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Віссманн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 138 147,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 1 164 964,00 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 618 673,00 грн. та завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 2 151,00 грн.; пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014 роки на суму 40 635,00 грн.; пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено суму військового збору за серпень - грудень 2014 року у розмірі 399,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 30.04.2015 року №132/10-13-22-02-21/30724898. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 05.06.2015 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0001862200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 928 010,00 грн., у тому числі за основним платежем - 618 673,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 309 337,00 грн.; форми «В1» №0001872200, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 151,00 грн. та застосовано штрафні санкції - 2 152,00 грн.; форми «Р» №0001882200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 172 684,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 138 147,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 34 537,00 грн.); форми «П» №0001892200, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 164 964,00 грн.; форми «Р» №0026021702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 60 952,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 40 635,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 20 317,00 грн.).

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також вирішуючи питання про реальність виконання господарських зобов'язань між Позивачем та ТОВ «Ріелло А.Т.», а також ТОВ «Унігаз-Енерго», доцільності укладення договорів з ТОВ «Альянс промбуд» і ТОВ «Авантаж синтез», обґрунтованість формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками відносин з ПрАТ «МТС Україна», ТОВ «Лалан Тур», суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Ріелло А.Т.» (Постачальник) та ТОВ «Віссманн» (Покупець) укладено договори поставки від 01.02.2013 року №1 (т. 1 а.с. 120-124) та від 15.01.2014 року №1 (т. 1 а.с. 125-129), за умовами яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві пальники торгівельної марки Riello та комплектуючі до них, визначені у п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 Договорів закріплено, що найменування, одиниці виміру, ціна та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається рахунками-фактурами, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договорів Постачальник зобов'язаний в термін 56 календарних днів з моменту підтвердження Покупцем замовлення (письмово, факсом, електронною поштою, або в інший спосіб), за умови дотримання домовленості по строкам платежів, поставити товар у повному обсязі на власний склад у м. Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 50. Постачальник зобов'язаний передати товар Покупцеві, а Покупець зобов'язаний вивезти цей товар власним, або найманим транспортом не пізніше 20 робочих днів з моменту повідомлення про надходження товару на склад Постачальника. На замовлення Покупця, Постачальник може здійснити доставку товару у вказане Покупцем місце.

Прийняття-передача товару за асортиментом і кількістю, що визначені в рахунках-фактурах, здійснюється на підставі накладної на відвантаження, що підписується Постачальником та уповноваженим за довіреністю представником Покупця (п. 2.4 Договорів).

На підтвердження реальності виконання зобов'язань за договорами, як встановив суд першої інстанції, Позивачем надано копії: рахунків на оплату (т. 1 а.с. 130, 133, 136, 139, 143, 146, 149); видаткових накладних (т. 1 а.с. 131, 134, 137, 140, 141, 144, 147, 150) на суму 881 600,21 грн. без ПДВ; податкових накладних (т. 1 а.с. 132, 135, 138, 142, 145, 148, 151) на загальну суму ПДВ 176 320,03 грн.; товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 153-160).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Віссманн» (Довіритель) та ТОВ «Альянс промбуд» (Комерційний агент) укладено агентський договір №1 від 03.03.2014 року (т. 1 а.с. 161-163), за умовами якого Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати довірителю послуги по сприянню у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя договору поставки (купівлі/продажу) котельного обладнання, перелік якого наведений у специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору та у подальшому супроводженні його виконання.

По закінченню надання послуг Комерційний агент зобов'язується надавати довірителю акт приймання-передачі наданих послуг та звіт про надання послуг. Послуги вважаються наданими після повного виконання сторонами зобов'язань по договору укладеному при сприянні Комерційного агента. Звіт надається в електронному та паперовому вигляді (п. 2.2 Договору).

Про виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, свідчать наявні у матеріалах справи копії: звіту (т. 1 а.с. 169-172); акту надання послуг (т. 1 а.с. 173) на суму 707 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 117 833,33 грн.); податкових накладних (т. 1 а.с. 174-175) на суму 67 165,00 грн.; договору поставки від 27.05.2014 року №068297 (т. 1 а.с. 176-179).

Крім іншого, Київським окружним адміністративним судом встановлено, що між ТОВ «Віссманн» (Довіритель) та ТОВ «Авантаж Синтез» (Комерційний агент) укладено агентський договір №3 від 24.05.2014 року (т. 1 а.с. 181-183), за умовами якого Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати Довірителю агентські послуги.

По закінченню надання послуг Комерційний агент зобов'язується надавати Довірителю акт приймання-передачі наданих послуг та звіт про надання послуг. Послуги вважаються наданими після повного виконання сторонами зобов'язань по договорам, укладеним при сприянні Комерційного агента (п. 2.2 Договору).

Виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: звіту (т. 1 а.с. 188-190); акту здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 191) на суму 218 233,77 грн. (у тому числі ПДВ - 36 372,30 грн.); податкової накладної (т. 1 а.с. 192) на суму ПДВ 36 372,30 грн.; договору поставки від 03.06.2014 року №068967-КОТ (т. 1 а.с. 193-196).

Поряд з іншим, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Унітаз-Енерго» (Постачальник) та ТОВ «Віссманн» (Покупець) укладено договір поставки від 14.08.2013 року №152 (т. 3 а.с. 21-25), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві пальники торгівельної марки UNIGAS та комплектуючі до них, визначені у п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 Договору закріплено, що найменування, одиниці виміру, ціна та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається рахунками-фактурами, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язаний в термін 45 календарних днів з моменту підтвердження Покупцем замовлення (письмово, факсом, електронною поштою, або в інший спосіб), за умови дотримання домовленості по строкам платежів, поставити товар у повному обсязі на власний склад у м. Києві за адресою: вул. Рухівська, 3. Постачальник зобов'язаний передати товар Покупцеві, а Покупець зобов'язаний вивезти цей товар власним, або найманим транспортом не пізніше 20 робочих днів з моменту повідомлення про надходження товару на склад Постачальника. На замовлення Покупця, Постачальник може здійснити доставку товару у вказане Покупцем місце.

Прийняття-передача товару за асортиментом і кількістю, що визначені в рахунках-фактурах, здійснюється на підставі накладної на відвантаження, що підписується Постачальником та уповноваженим за довіреністю представником Покупця (п. 2.4 Договору).

На підтвердження реальності виконання зобов'язань за договором, як встановив суд першої інстанції, Позивачем надано копії: банківської виписки (т. 3 а.с. 26-27); податкових накладних (т. 3 а.с. 19-20) на суму ПДВ 35 586,00 грн.; видаткових накладних (т. 3 а.с. 32-33) на загальну суму 213 516,00 грн. (у тому числі ПДВ - 35 586,00 грн.).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними та такими, що укладені не з метою здійснення підприємницької діяльності, господарських відносин Позивача з ТОВ «Ріелло А.Т.», ТОВ «Альянс промбуд», ТОВ «Авантаж синтез», ТОВ «Унітаз-Енерго» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, оскільки висновки останнього ґрунтуються на матеріалах акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДВС у м. Києві №1566/22-13/31957319 від 08.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ріелло А.Т.»…», акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві «№/22-01/31958319 від .12.2013 р. «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Ріелло А.Т.» (код ЄДРПОУ 31958319) з ТОВ «ТПА «Україна» (код 36176076) за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 року», а також твердженнях про наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних і невідображенням з боку ТОВ «Унітаз-Енерго» податкових зобов'язань з ПДВ за період, що перевірявся.

Поряд з іншим, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних (т. 1 а.с. 131, 134, 137, 140, 141, 144, 147, 150; т. 3 а.с. 32-33), отримання товару здійснювалося уповноваженою особою Позивача на підставі довіреностей що, на думку колегії суддів, також підтверджує факт руху придбаного у ТОВ «Ріелло А.Т.» та ТОВ «Унігаз-Енерго» товару.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність господарських операцій між контрагентами. Крім того, посилання Апелянта на недоліки товарно-транспортних накладних в частині адреси, з якої здійснювалося навантаження товару, як підставу для визнання безтоварними господарських операцій та безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат колегією суддів оцінюється критично, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. При цьому, матеріали справи свідчать, що договору перевезення між сторонами не укладалося, а відтак приписи затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.02.1998 року №128/2568 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють відносини між перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами, до спірних правовідносин застосовуються не обов'язково.

Тобто, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Позивачем даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року у справі №К/800/10421/14.

Посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції наявності у Позивача менеджерів по збуту товарів, у зв'язку з чим витрати, понесені на отримання агентських послуг від ТОВ «Альянс промбуд» та ТОВ «Авантаж синтез», які не мають відповідного виду діяльності згідно даних АІС «Податковий блок», не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Вассманн», судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту пп. 3.2.1 статуту ТОВ «Альянс промбуд» (т. 1 а.с. 167-168) та п. 32 статуту ТОВ «Авантаж синтез» (т. 1 а.с. 217-218), серед видів діяльності вказаних підприємств передбачено надання дистриб'юторських, дилерських, брокерських та постачальницько-збутових, торговельних, торговельно-посередницьких, торговельно-закупівельних та комісійних послуг.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Наведене дає підстави для висновку, що коло угод, які вправі укладати суб'єкти господарювання, не визначається яким-небудь вичерпним переліком та не обмежується лише тими угодами, які випливають зі змісту їх діяльності. Тобто, підприємства і організації можуть укладати різноманітні угоди, що є похідними та пов'язаними з їх основною діяльністю та випливають зі змісту останньою.

Відтак посилання Апелянта на те, що згідно даних АІС «Податковий блок» ТОВ «Альянс промбуд» та ТОВ «Авантаж синтез» не мають відповідної правосуб'єктності на надання агентських послуг Позивачу, є помилковим, оскільки КВЕД визначає виключно основні види діяльності підприємства, а чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості здійснення суб'єктом господарювання іншої, ніж визначено в КВЕД підприємства, діяльності окрім тієї, яка потребує спеціальності правосуб'єктності у вигляді, наприклад, ліцензування чи патентування. Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, діяльність з надання агентських послуг спеціальної правосуб'єктності не потребує.

Таким чином, на думку колегії суддів, наявні у матеріалах справи документи (договори поставки (т. 1 а.с. 176-179; т. 1 а.с. 193-196) свідчать про наявність зв'язку між укладанням Позивачем агентських договорів та в подальшому вчинення правочинів щодо реалізації товару ТОВ «Віссманн», що, у свою чергу, підтверджує обґрунтованість висновків Київського окружного адміністративного суду про те, що договори з ТОВ «Альянс промбуд» та ТОВ «Авантаж синтез» укладалися Позивачем з метою досягнення економічної мети у вигляді отримання прибутку.

Крім іншого, як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, зокрема, використання у господарській діяльності ТОВ «Віссманн» отриманих від ТОВ «Авантаж синтез» та ТОВ «Альянс промбуд» послуг, а наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Ріелло А.Т.», ТОВ «Унігаз-Енерго» договорів.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про безпідставність твердження Відповідача щодо завищення Позивачем витрат при здійснення договірних відносин з ПрАТ «МТС Україна», судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між СП «Український мобільний зв'язок» (в подальшому перейменоване в ПрАТ «МТС Україна») та ТОВ «Віссманн» укладено договір №1.10236982 від 19.03.2003 року про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку (т. 3 а.с. 117-118).

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій актів здачі-прийомки виконаних робіт (т. 1 а.с. 228-239; т. 2 а.с. 19-30), рахунків з телекомунікаційних послуг (т. 1 а.с. 240-246; т. 2 а.с. 1-5; т. 2 а.с. 31-42), податкових накладних (т. 2 а.с. 2-18; т. 2 а.с. 43-56), вбачається, що у період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року ПрАТ «МТС Україна» надало Позивачу телекомунікаційних послуг на загальну суму 923 051,15 грн. (у тому числі ПДВ 147 688,18 грн. та ПФ 37 198,96 грн.).

Зменшуючи Позивачу витрати на збут на загальну суму 239 427,00 грн., Відповідач зазначив, що оскільки до перевірки не надано правил користування мобільним зв'язком, затверджених керівником, перелік номерів телефонів, розмови за якими ведуться працівниками підприємства та безпосередньо стосуються господарської діяльності, журнал обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером та документи, що підтверджують використання зазначених послуг у господарській діяльності, підстави для включення до валових витрат вказаної суми у ТОВ «Віссманн» були відсутні.

Вказуючи на необґрунтованість таких висновків ДПІ у Києво-Святошинському районі, суд першої інстанції встановив, що Позивач є компанією із стовідсотковою участю нерезидентів, а саме компаній «Віссманн Безітц унд Фервальтунг ГмбХ» та «Віссманн Холдінг Інтернаціональ ГмбХ», які входять до групи компаній «Віссманн», представництва та філіали якої присутні, зокрема, більше ніж у 130 країнах світу.

Постачальниками товарів, які розповсюджує в України Позивач, також є представники групи компаній «Віссманн», що територіально розташовані за межами України, в різних країнах ( як вже зазначалось вище - більше ніж у 130 країнах світу). В країнах, де не має офіційних представництв (підприємств) групи компаній «Віссманн» працюють представники - фізичні особи, які здійснюють в таких країнах представницькі функції.

Наведені у деталізаціях до рахунків від ПрАТ «МТС Україна» телефони абонентів, які знаходяться за межами України і до яких телефонували працівники позивача, належать підприємствам групи компаній «Віссманн». Постійне спілкування працівників Позивача із ними пов'язане із необхідністю вирішення виробничих питань щодо організації поставок, замовлення виготовлення товарів на заводах, координації здійснення відвантаження та перевезення товарів в Україну. Використання послуг WAP GPRS, GPRS-інтернет, BlackBerry, BlackBerry Plus, контент-послуг є послугами з підтримання на зв'язку співробітників ТОВ «Віссманн» під час відрядження для вирішення виробничих питань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що дзвінки за кордон та користування послугами WAP GPRS, GPRS-інтернет, BlackBerry, BlackBerry Plus, контент-послуг мають безпосереднє відношення до господарської діяльності Позивача.

При цьому судовою колегією враховується, що, як було зазначено вище, а також встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийомки виконаних робіт (т. 1 а.с. 228-239; т. 2 а.с. 19-30), рахунків з телекомунікаційних послуг (т. 1 а.с. 240-246; т. 2 а.с. 1-5; т. 2 а.с. 31-42), податкових накладних (т. 2 а.с. 2-18; т. 2 а.с. 43-56) підтверджується факт здійснення Позивачем витрат на сплату таких послуг мобільного зв'язку, наданого ПрАТ «МТС України». Наведене у свою чергу спростовує твердження Апелянта про не підтвердження ТОВ «Віссманн» витрат первинними документами.

Крім того, які вірно зауважив Київський окружний адміністративний суд, ведення журналу обліку дзвінків не передбачене правилами бухгалтерського та податкового обліку. Відсутність вказаного журналу у платника податків не спростовує факту правомірного віднесення ним до валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку, який використовувався платником податку для здійснення господарської діяльності.

Крім іншого, Відповідач не навів будь-яких доказів або аргументів з приводу того, що первинні документи Позивача містять недостовірні відомості або визнані недійсними. Оскільки укладений між Позивачем та ПрАТ «МТС Україна» договір є чинним і відповідність його умов закону не оскаржено, то ТОВ «Віссманн» правомірно керувалося умовами цього договору при визначенні своїх витрат.

При цьому колегією суддів враховується, що використання мобільного зв'язку Позивачем регулюється рядом внутрішніх розпорядчих документів: наказом директора ТОВ «Віссманн» від 08.01.2013 року №08-2/01/13 «Про впорядкування використання у господарській діяльності мобільного зв'язку» (т. 1 а.с. 222), яким затверджено у новій редакції Положення про використання мобільного зв'язку (т. 1 а.с. 223-227); наказом директора ТОВ «Віссманн» від 08.01.2013 року № 08/01/13-М «Про користування мобільним зв'язком» (т. 1 а.с. 221), яким співробітникам Позивача надане право користування послугами WAP GPRS, GPRS-інтернет, BlackBerry, BlackBerry Plus, контент-послуг для забезпечення оперативного прийняття рішень в процесі господарської діяльності; наказом Директора від 08.01.2013 року № 08/01/13-1-М «Про внесення змін до списку працівників, які мають бути забезпечені мобільним зв'язком» (т. 1 а.с. 219-220).

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується зв'язок використання послуг мобільного зв'язку з господарською діяльністю ТОВ «Вассманн», а доказів використання працівниками Позивача мобільних послуг в особистих цілях та/або понад установлені ліміти Відповідачем не надано, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виключення витрат у розмірі 239 427,00 грн. з обсягу витрат, які підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування.

Крім того, оскільки Відповідачем не доведено фактів передачі телефонів у користування працівникам без вказівки на виробничий характер такого використання або оплату Позивачем особистих рахунків працівників за надані послуги мобільного зв'язку, то підстави для кваліфікації вартості цих послуг як додаткового блага для працівників ТОВ «Віссманн», що обкладається податком з доходів фізичних осіб, відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого адміністративного суду України від 06.08.2014 року у справі № К/9991/22932/12.

Надаючи оцінку висновкам Київського окружного адміністративного суду про необґрунтованість твердження ДПІ у Києво-Святошинському районі про завищення Позивачем податкового кредиту при проведенні ремонту ТОВ «Лалан Тур» в приміщенні, які належить ТОВ «Віссманн» на праві оренди, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Юта Сервіс» та ТОВ «Віссманн» укладено договір оренди нежитлового приміщення від 22.08.2014 року №2208/1 за адресою: Київська області, Києво-Святошинський район, м. Чайки, вул. В. Чайки, 16 на 4 поверсі. Згідно п. 1 додаткової угоди від 14.10.2014 року (т. 3 а.с. 84), сторони домовилися, що Орендар (Позивач) проводить ремонтні роботи згідно дизайн-проекту і технічного завдання, яке узгоджене із Орендодавцем (ТОВ «Юта Сервіс»), а Орендодавець не заперечує проти виконання таких робіт.

Так, між ТОВ «Лалан Тур» (Підрядник) та ТОВ «Віссманн» (Замовник) укладені договори підряду від 17.10.2014 року №11/10/14РМ (т. 3 а.с. 49-51), від 11.11.2014 року №11/11/14О (т. 3 а.с. 58-60), від 11.11.2014 року №11/10/11/14РМ (т. 3 а.с. 63-65), від 20.10.2014 року №10/10/14ЕМ (т. 3 а.с. 68-70), предметом яких є ремонті та інші роботи на об'єкті, що розташований за адресою: Київська області, Києво-Святошинський район, м. Чайки, вул. В. Чайки, 16.

Про виконання договірних зобов'язань свідчать наявні у матеріалах справи копії: кошторисів (т. 3 а.с. 53-54, 56-57, 62, 72); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а.с. 73, 75, 79, 81, 129, 133, 135, 137); довідок про вартість виконаних робіт (т. 3 а.с. 74, 76-78, 80, 82, 130-132, 134, 136, 138); податкових накладних (т. 3 а.с. 85-91) на суму ПДВ 194 840,56 грн.; банківських виписок (т. 3 а.с. 92-94). Крім того, правосуб'єктність контрагента Позивача підтверджується наявною у матеріалах справи копією ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АЕ №260022 (т. 3 а.с. 45-46).

За наведених обставин, враховуючи відсутність зауважень податкового органу про недоліки складених на виконання договірних зобов'язань первинних документів, з огляду на встановлену виробничу необхідність Позивача здійснити ремонт у вказаному приміщенні, а наявність спеціальної правосуб'єктності ТОВ «Лалан Тур» на здійснення ремонтно-будівельних робіт підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у ТОВ «Віссманн» правових підстав для укладення договорів підряду з ТОВ «Лалан Тур» з метою виконання зобов'язань за договором оренди приміщення та додаткової угоди до нього.

Відтак, щодо твердження суду першої інстанції щодо безпідставності висновків ДПІ у Києво-Святошинському районі про завищення Позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ, заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також зменшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України визначено, що до інших витрат належать витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначають, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Ріелло А.Т.» та ТОВ «Унігаз-Енерго» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат сум коштів, сплаченої на виконання договорів з ТОВ «Рієлло А.Т.» на суму 881 600,21 грн. без ПДВ, з ТОВ «Альянс промбуд» на суму 589 166,67 грн. без ПДВ, ТОВ «Авантаж синтез» на суму 181 861,47 грн., ПрАТ «МТС Україна» на суму 239 427,00 грн. оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Вассманн», у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2015 року №0001882200 та №0001892200 є обґрунтованим.

Крім того, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Ріелло А.Т.» та ТОВ «Унігаз-Енерго» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому підстав для зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 176 320,03 грн. та 35 586,00 грн. відповідно у Відповідача не було.

Крім того, враховуючи документальне підтвердження зв'язку господарської діяльності Позивача з необхідністю укладення договорів з ТОВ «Авантаж синтез», ТОВ «Альянс промбуд», ПрАТ «МТС Україна» і ТОВ «Лалан Тур», судова колегія погоджується з відсутністю у ДПІ у Києво-Святошинському районі правових підстав для донарахування Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 36 372,30 грн., 67 135,00 грн., 47 886,00 грн. і 194 848,00 грн. за наслідками господарських відносин з вказаними контрагентами відповідно.

Крім іншого, оскільки матеріали справи свідчать, що податкові накладні були виписані Позивачем ТОВ «Астер-М», ТОВ «Екомонтаж», ПП «Пента», ТОВ «Стандарт-Інжиніринг», ТОВ «Компанія ВДЕ» (т. 2 а.с. 146-171, 140-141, 57-68, 121-124, 137) на суму відвантаженого ТОВ «Віссманн» товару згідно накладних (т. 2 а.с. 174-243, 143-144, 73-88, 130-135) та сплачених за нього коштів (т. 2 а.с. 138-139), і належним чином відображені у податковому обліку (т. 2 а.с. 244-247; т. 3 а.с. 1-17). При цьому, суми за вказаними податковими накладними були включені контрагентами Позивача до складу податкового кредиту у період, що слідує за датою їх датою виписки, у зв'язку з чим підстави для висновку про завищення ТОВ «Віссманн» податкового кредиту на загальну суму 62 647,00 грн. є передчасним, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія погоджується з твердженням Київського окружного адміністративного суду про відсутність у ДПІ у Києво-Святошинському районі правових підстав для винесення податкових повідомлень-рішень від 05.06.2015 року №0001862200, №0001872200.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача або його контрагента з фіктивним суб'єктам господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Віссманн», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, колегія суддів погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції посилання Відповідача на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ріелло А.Т.», оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Оцінюючи висновок суду першої інстанції про протиправний характер податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 року №0026021702, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.2 статті 178 цього Кодексу.

Згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом ІІІ цього Кодексу, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном «послуги домашнього обслуговуючого персоналу» розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Тобто, однією з визначальних ознак доходу платника податків у вигляді додаткового блага є невключення таких витрат роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом ІІІ цього Кодексу.

Разом з тим, оскільки, як було встановлено раніше, послуги телекомунікаційного зв'язку, наданого працівникам ТОВ «Віссманн» з боку ПрАТ «МТС Україна», безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Позивача та зумовлені виробничою необхідність та, як було зазначено вище, правомірно включені ТОВ «Віссманн» до складу витрат, що підлягають врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, підстави для донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 40 635,00 грн. у Відповідача були відсутні. Наведене, у свою чергу, свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 року №0026021702.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віссманн» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.