Ухвала

від 17.09.2015 по справі 2а-2938/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/23957/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року

у справі № 2а-2938/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (далі - ТОВ «БК «Солід»; позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004592308/0 від 13 грудня 2010 року та № 0004602308/0 від 13 грудня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «БК «Солід» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» за період з 01 травня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 19366/23-08/36158057 від 02 грудня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004602308/0 від 13 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 813 528,00 грн. (1 289 528,00 грн. - основний платіж, 524 322,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0004592308/0 від 13 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 547 049,00 грн. (1 031 366,00 грн. - основний платіж, 515 683,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні робіт з поточного ремонту будівель, послуг з оренди будівельного обладнання, робіт з улаштування основи під покрівлю на об'єкті: «Будівля Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в аеропорті Бориспіль» та підрядних робіт у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за нікчемними правочинами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на неперебування контрагента позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування ТОВ «БК «Солід» валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваними поставками, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС наголошувала на порушенні старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України кримінальної справи № 69-107 стосовно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; розглядувані правочини не визнані недійсними в судовому порядку.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

При вирішенні даного спору судовим інстанціям, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, слід було встановити, за рахунок яких ресурсів виконувались спірні поставки робіт та послуг, за необхідності з'ясувати факт залучення постачальником третіх осіб до виконання обумовлених операцій, а також дослідити наявність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось з'ясування обставин щодо прояву позивачем розумної обережності при укладанні наведених договорів з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угод та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Проте, суди відповідних обставин не перевірили, обмежившись формальним дотриманням платником умов формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, судові інстанції в порушення вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України не надали правової оцінки поясненням директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності товариства, наданим у рамках розслідування кримінальної справи № 69-107. В той час, як обставини, на які посилається податковий орган на обґрунтування відсутності реального характеру проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права ТОВ «БК «Солід» на формування даних податкового обліку за розглядуваними операціями.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.