Постанова

від 15.09.2017 по справі 2а-2938/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2017 року № 2а-2938/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Солід до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Солід (далі - позивач, ТОВ БК Солід ) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010 № 0004592308/0 та № 0004602308/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2012, позов ТОВ БК Солід до ДПІ у Солом'янському районі задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0004592308/0 та № 0004602308/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення судами правил оцінки доказів, зазначив, що суди не оцінили усіх доводів податкового органу про недоведеність позивачем виконання робіт (надання послуг) контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю С.Дж.Р. Груп (далі - ТОВ С.Дж.Р.Груп ), не дослідили усіх обставин щодо фактичного переміщення активів з урахуванням доводів відповідача про відсутність у постачальника трудових і матеріалів ресурсів для виконання задекларованих поставок.

Ухвалою суду від 28.10.2015 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Солом'янському районі із порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, вказаних у письмових запереченнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням положень частини четвертої статті 122 КАС України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ БК Солід з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з ТОВ С.Дж.Р.Груп (код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.05.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 02.12.2010 № 19366/23-08/36158057.

Згідно висновків, зафіксованих в акті перевірки відповідачем встановлено порушення:

пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 1 031 365,00 грн., у тому числі за періоди: травень 2009 року - 74 662,30 грн., червень 2009 року - 74 820,70 грн., липень 2009 року - 22 375,70 грн., серпень 2009 року - 75 660,00 грн., вересень 2009 року - 116 403,00 грн., жовтень 2009 року - 105 245,00 грн., грудень 2009 року - 120 478,00 грн., січень 2010 року - 32 622,70 грн., лютий 2010 року - 10 285,00 грн., березень 2010 року - 395 261,00 грн., квітень 2010 року - 3551,89 грн. Також, встановлено внаслідок порушень, викладених в акті перевірки, позивачем зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 6 682,00 грн., в тому числі за періоди: травень 2009 року - 671,00 грн., жовтень 2009 року - 986,00 грн., листопад 2009 року - 1 266,00 грн., лютий 2010 року - 3 759,00 грн.;

п.5.1, ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в період, що перевірявся, на суму 1 289 206,00 грн., в тому числі по періодам: за півріччя 2009 року - 186 853,80 грн., за 9 місяців 2009 року - 456 134,50 грн., за 2009 рік - 737 055,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 547 711,00 грн.; за півріччя 2010 року - 552 150,80 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 №0004592308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 1 547 049,00 грн., в тому числі, за основним платежем 1 031 366,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 515 683,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 №0004602308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 1 813 528,00 грн., у тому числі, за основним платежем 1 289 528,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 524 322,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ БК Солід в адміністративному порядку подано скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДПІ у Солом'янському районі, за результатами якої прийняте рішення від 18.02.2011 №4207/10/25-010 про залишення податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010 №0004602308/0 та №0004592308/0 без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся за захистом порушених прав з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування даних податкового обліку.

Як свідчать матеріали справи, що податковий кредит та формування валових витрат позивача за перевіряємий період сформовано за рахунок контрагента ТОВ С.Дж.Р.Груп (код ЄДРПОУ 34981754).

Судом встановлено, що між ТОВ С.Дж.Р.Груп (Підрядник) та ТОВ БК Солід (Генпідрядник) укладено договір суборенди від 15.05.2009 №15-05/2009 про виконання роботи з поточного ремонту будівель (їх окремих частин) майнового комплексу по вул. Костянтинівській, 73 у м. Києві (далі - Договір №15-05/2009).

Згідно умов Договору №15-05/2009 вартість виконаних робіт становить на загальну суму 4 049 272,80 грн., в тому числі податку на додану вартість 674 878,80 грн. До цього Договору №15-05/2009 укладено Додаток № 1 від 15.05.2009 про технічне завдання на перелік та обсяги робіт з поточного ремонту.

Між ТОВ С.Дж.Р.Груп (Підрядник) та ТОВ БК Солід (Генпідрядник) укладено Додаткову угоду №2 від 30.04.2010 до Договору субпідряду №15-05/2009 (далі - Додаткова угода №2).

У відповідності до пункту 1 Додаткової угоди №2, керуючись пунктом 10.5 статті 10 Договору, Сторони погодились розірвати Договір з 30 квітня 2010 року.

Згідно пункту 2 Додаткової угоди №2, Сторони погодились, що станом на 30 квітня 2010 року, Підрядник виконав, а Генпідрядник прийняв, роботи загальною вартістю з урахуванням ПДВ - 3 082 880,48 грн., в тому числі ПДВ - 513 813,41 грн.

Зобов'язання сторін за Договором №15-05/2009 виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі матеріалів цільового використання для виконання робіт за Договором №15-05/2009, підсумкова відомість ресурсів, акти приймання-передачі надання послуг до Договору № 15-05/2009, видатковою накладною та податкові накладні, копії яких містяться у матеріалах справи.

Крім того, між ТОВ С.Дж.Р.Груп (Сторона 1) та ТОВ БК Солід (Сторона 2) укладено договір від 22.06.2009 №22-06/С-09 про надання послуг з оренди будівельного обладнання (молоток відбійний, ліса будівельні та інше-будівельне обладнання) (далі - Договір №22-06/С-09).

У відповідності до умов Договору №22-06/С-09, Сторона 1 надає будівельне обладнання Стороні 2 у тимчасове користування в асортименті, кількості та на строк, погоджений Сторонами на момент подачі Стороною 2 відповідної заявки Сторони 1 (п.1.3 Договору №22-06/С-09).

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі матеріалів до Договору №22-06/С-09 від 09.07.2009, рахунок № 1 від 09.07.2009 до Договору №22-06/С-09, акт приймання-передачі будівельного обладнання до Договору №22-06/С-09 від 09.07.2009, рахунок №2 від 09.07.2009 до Договору №22-06/С-09, акт приймання-передачі послуг до Договору №22-06/С-09 від 09.07.2009, акт приймання-передачі (повернення) будівельного обладнання від 07.08.2009 та податкова накладна, копії яких містяться у матеріалах справи.

Вищезазначеними документами підтверджується, що зобов'язання сторін за Договором виконані належним чином та в повному обсязі.

Між ТОВ С.Дж.Р.Груп (Підрядник) та ТОВ БК Солід (Замовник) укладено договір підряду від 15.10.2009 №15/10-09 про виконання роботи з улаштування основи під покрівлю на об'єкті: Будівля Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в аеропорту Бориспіль ; місце знаходження об'єкту: Україна, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт (далі - Договір №15/10-09).

До Договору №15/10-09 сторонами укладено Додаток № 1 від 15.10.2009, а саме Кошторис з зазначенням назви робіт, одиниці виміру, кількість, вартість робіт та матеріалів на 1 м2, грн. з ПДВ, загальна вартість робіт та матеріалів, грн.

Крім того, до Договору №15/10-09 укладено Додаткову угоду №1 від 19.11.2009 (далі - Додаткова угода №1).

Зобов'язання сторін за вказаним Договором виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, Додаток №1 від 05.05.2010, акт приймання-передачі та податковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Позивачем також надано суду договори підряду, укладені між ТОВ С.Дж.Р.Груп та ТОВ БК Солід , від 29.10.2009 №29/10-09, від 01.12.2009 №01-12/09, від 18.12.2009 №18/12-09, від 25.02.2010 №25-02/2010, від 15.03.2010 №15-03/2010.

Зобов'язання сторін за вищезазначеними договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі матеріалів цільового використання для виконання робіт за договором підряду, підсумкова відомість ресурсів, кошторисами, специфікаціями, акти приймання-передачі надання послуг до договору субпідряду, видатковими накладними та податковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем подано декларацію до податкової інспекції за травень 2010 року, в якій відображено корегування податкового кредиту у бік зменшення на суму ПДВ - 32 801,48 грн., що відбулося в результаті зменшення обсягів виконання робіт за договором підряду від 15.10.2009 № 15/10-09.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та є документами первинного обліку.

Водночас, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ С.Дж.Р.Груп здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ С.Дж.Р.Груп , фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ С.Дж.Р.Груп та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Отримані товари використано та реалізовано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та формування валових витрат за рахунок вище вказаних господарських операцій, що ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента.

В акті перевірки зазначено, що згідно баз даних АІС РПП встановлено, що ТОВ С.Дж.Р.Груп має стан платника - 10 запит на встановлення місцезнаходження .

Також, як зазначено в акті перевірки, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ С.Дж.Р.Груп справа за № 69-107 та допити свідків.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що укладені та, начебто, виконані договори між ТОВ С.Дж.Р.Груп та ТОВ БК Солід є нікчемними, оскільки оформлені лише документально, без будь-якого товарного характеру операцій, послуг.

Під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, вказані особи, на яких були зареєстровані підприємства, не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств.

В подальшому, після створення та реєстрації підприємств, невстановлені слідством особи, діючи умисно, використали їх для вчинення злочинної діяльності, для надання послуг з конвертації , тобто переведення безготівкових коштів у готівку, пособництва в заволодінні чужого майна, мінімізації податкових зобов'язань.

Допитаний ОСОБА_1, який являється директором ТОВ С.Дж.Р.Груп , пояснив, що ніякого відношення до діяльності вказаного підприємства не має, документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство зареєструвати на своє він погодився лише на підставі грошової винагороди.

Крім цього, в акті також вказано, що відповідачем отримано службовою запискою від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі від 28.10.2010 висновок експерта, у якому зазначено, що на документах, наданих на експертизу, підписи виконані від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідач стверджує, що контрагент позивача ТОВ С.Дж.Р.Груп не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб. Також відповідачем зазначено про відсутність, майна та інших матеріальних ресурсів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що, на думку суду є лише припущенням.

Так, вирішуючи питання про реальність проведених господарських операцій, зокрема, виконання робіт з улаштування основи під покрівлю на об'єкті: Будівля Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в аеропорту Бориспіль , надання послуг з оренди будівельного, виконання робіт з поточного ремонту будівель (їх окремих частин) майнового комплексу, й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

На підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з ТОВ С.Дж.Р.Груп платником подано: договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення; оцінивши ці докази за правилами статті 86 КАС України, суд вважає, що вони відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Оцінка діяльності ТОВ С.Дж.Р.Груп як технічної господарської структури з тих підстав, що директор цього товариства заперечив свою причетність до його реєстрації та діяльності, не може бути визнана обґрунтованою.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суди виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку та його керівником значився ОСОБА_1, вказаний у первинних документах. У зв'язку з цим самі по собі заперечення цією особою своєї причетності до діяльності ТОВ С.Дж.Р.Груп за відсутності інших доказів на підтвердження цього факту не означає, що він не був учасником розглядуваних операцій та не підписував документацію, пов'язану з їх виконанням, та може свідчити лише про недобросовісність контрагента, а не позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права замовника (генпідрядника) на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду у кримінальній справі чи постанова у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина 4 статті 72 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Як встановлено судом кримінальну справу за фактом створення фіктивного підприємства, відносно директора контрагента ТОВ С.Дж.Р.Груп , закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Зокрема, в мотивувальній частині постанови вказано, що ОСОБА_1, будучи допитаним як обвинувачений по суті пред'явленого обвинувачення, вказав, що він дійсно являється засновником та директором ТОВ С.Дж.Р.Груп , придбав вказане товариство з метою здійснення діяльності по наданню будівельних послуг та самим будівництвом, особисто відкривав рахунки в банках, а також кредитну лінію для здійснення інших видів будівельної діяльності. Також, в мотивувальній частині постанови вказано, що проведеним слідством об'єктивних доказів, які свідчили б про наявність в його діях прямого умислу і спеціальної мети - прикрити незаконну діяльність, не здобуто.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети юридичних осіб, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту .

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи вищезазначене, висновки про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є помилковими, а спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи положення частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, необхідно визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відтак, позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.12.2010 № 0004592308/0 та № 0004602308/0.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Солід (код ЄДРПОУ 36158057) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур