Ухвала

від 20.10.2015 по справі 823/1362/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/52602/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014

та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2014

у справі № 823/1362/14

за позовом Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 17.01.2014 № 000122301 та № 000132301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з МПП «Матіола» в травні, червні 2012 року, складено акт № 171/23-01-22-04-06/31141625 від 31.12.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , п. п. 138.1 , 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перше півріччя 2012 року на суму 290 635 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2012 року на суму 290 635 грн.; п. п. 198.1 , 198.2 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 276 796 грн., в т.ч.: в травні 2012 року - 127 900 грн., в червні 2012 року - 148 896 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.01.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000122301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 415 194 грн., у т.ч.: 276 796 грн. основного платежу та 138 398 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 000132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 435 952 грн., у т.ч.: 290 635 грн. основного платежу та 145 317 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В перевіряємому періоді ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» мало взаємовідносини з МПП «Матіола» на підставі договору поставки нафтопродуктів № 14-10-1-08 від 14.10.2008 та додаткової угоди від 21.10.2008, а також договору на виконання транспортних послуг № 14-10-2-08 від 14.10.2008.

У відповідності до умов укладеного договору МПП «Матіола» (постачальник) зобов'язується на умовах та у визначені строки передати у власність позивача (покупця) нафтопродукти - бітум дорожній в'язкий БНД 60/90, а покупець прийняти їх та оплатити.

Позивач (замовник) доручає, а МПП «Матіола» (виконавець) бере на себе зобов'язання провести підготовку до перевезення нафтопродуктів та здійснити таке перевезення на умовах та у строки визначені договором.

Виконання вказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Розрахунок по вищевказаним договорам проводився в національній валюті України шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок МПП «Матіола».

Автоперевізниками товару згідно наданих товарно-транспортних накладних були ТОВ «Укрмагістраль» та ТОВ «Топ-Трансбуд».

Придбаний позивачем бітум дорожній в'язкий БНД 60/90 був використаний у господарській діяльності філіями позивача: «Корсунь-Шевченківським райавтодором», «Золотоніським райавтодором», Звенигородською ДЕД, Черкаською ДЕД, Уманською ДЕД, що підтверджено звітами про витрати матеріалів, актами на переробку матеріалів, видатковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення, актами приймання нафтопродуктів, актами виготовлення асфальтобетонної суміші.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходи з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ).

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено в судовому порядку, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договір, укладений між позивачем та МПП «Матіола» не був визнаний недійсним в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та МПП «Матіола», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами є правомірним ведення позивачем податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток спірного періоду за результатами господарських операцій з таким контрагентом.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний