Рішення

від 19.10.2015 по справі 918/1118/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 р. Справа № 918/1118/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДПА"

до Приватного підприємства "Костопільський маргариновий завод"

про стягнення 132 771 грн. 67 коп., з яких 44 178 грн. 55 коп. - пеня, 31 773 грн. 74 коп. - штраф, 2 755 грн. 17 коп. - 3% річних, 54 064 грн. 21 коп. - інфляційних втрат

В засіданні приймали участь представники :

від позивача : ОСОБА_1 (дов. № б/н від 05.05.2015 р.);

від відповідача : ОСОБА_2 (дов. № 86 від 05.10.2015 р);

від відповідача : ОСОБА_3 Директор.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ДПА" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Костопільський маргариновий завод" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 132 771 грн. 67 коп.

Посилається на те , що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 27 від 21.07.2014 року (далі - Договір) відповідачу за видатковою накладною № 94 від 30.12.2014 року була передана плівка ламінована на загальну суму 158 868 грн. 69 коп. Згідно п. 5.3. Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за передану плівку ламіновану протягом 30 днів з моменту їх поставки. Порушуючи умови Договору відповідач вартість плівки сплатив несвоєчасно, сплата здійснена лише після направлення 21.09.2015 року позивачем до відповідача претензії платіжними дорученнями № 2055 від 28.08.2015 року в сумі 80 068 грн. 69 коп. та № 2058 від 01.09.2015 року в сумі 78 800 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 9.3. Договору за порушення строків оплати продукції відповідачу нарахована пеня в сумі 44 178 грн. 55 коп. за період з 30.01.2015 року по 30.07.2015 року, а відповідно до п. 9.4. нарахований штраф в сумі 31 773 грн. 74 коп.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України за невиконання грошових зобов'язань відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 2 755 грн. 17 коп., а також інфляційна складова суму боргу в розмірі 54 064 грн. 21 коп. за період з 30.01.2015 року по 28.08.2015 року.

Приватне підприємство "Костопільський маргариновий завод" просить суд звернути увагу на наступні обставини.

Основне зобов'язання згідно Договору виконане відповідачем повністю ще до звернення позивача із позовною заявою до суду (згідно платіжних доручень № 2055 від 28.08.2015 року та № 2058 від 01.09.2015 року позивачу перерахована заборгованість у розмірі 158 869 грн. 69 коп., а провадження у справі порушено лише 22.09.2015 року.); відсутність збитків, завданих позивачу зі сторони відповідача, відсутні будь-які економічно обґрунтовані документи на підтвердження цього; відповідач провів оплату по договору на першу вимогу позивача - після направлення претензії, у якій позивач вказав свій новий розрахунковий рахунок; позивач тривалий час не виходив на зв'язок з відповідачем, у якого були вагомі підстави вважати, що заборговані кошти будуть перераховані на непідтверджений рахунок на окуповану територію міста Донецьк, де у позивача розташовані потужності з виробництва замовлення; відповідно до п. 11.1. Договору у випадку змін банківських реквізитів постачальника, останній повідомляє про це покупця письмово, позивач змінивши свої банківські рахунки, не повідомляв про це відповідачу до моменту направлення йому претензії, тому відповідач не сплатив заборгованість на непідтверджений рахунок.

Посилається на складне майнове, фінансове становище відповідача (станом на 01.01.2015 року дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем складала 2 839 000 грн. 00 коп., на 01.08.2015 року 1 568 000 грн. 00 коп.), скорочення виробничого персоналу у 2015 році через різке зростання цін на сировину та палива, та падіння купівельної спроможності населення, що призвело до зменшення замовлень на продукцію відповідача і відповідно неможливості відповідача своєчасно акумулювати кошти для оплати заборгованості; наявність заборгованості позивача перед відповідачем (позивач не повернув власність відповідача 15 комплектів кліше на виробництво плівки пакувальної на загальну суму 19 005 євро. На даний час позивачу направлена претензія з вимогою повернути кліше або компенсувати їх повну вартість), в разі відмови позивача, відповідач буд звертатись до суду з цього питання; надмірність штрафних санкцій, розрахованих позивачем у позовній заяві, їх недостатню обґрунтованість; факт багаторічної співпраці відповідача і позивача, зокрема, відповідачем знову зроблене замовлення у позивача на виготовлення плівки для виготовлення майонезу згідно з діючим договором, на день подачі цих пояснень позивач не підтвердив прийняття замовлення.

У зв'язку з цим, просить суд провести стягнення в мінімальному розмірі.

Зазначає також, що розрахунок пені та штрафу проведено невірно.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.10.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ДПА" та Приватним підприємством "Костопільский маргариновий завод" укладено договір поставки № 27.

Розділами 1 - 5 Договору визначено, що постачальник зобов'язується у встановлений строк передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується вчасно прийняти продукцію й сплатити за неї певну грошову суму. Найменування продукції: упаковка - пакети й плівка з поліетилену, інша упаковка, у тому числі ламінована, з нанесенням на неї кольорового малюнку (флексодруку) (далі - Продукція). Асортимент Продукції визначається в специфікації (далі - Специфікація) та/або в накладній, які є невід'ємною частиною Договору.

Одиниця виміру й кількості кожної окремої партії Продукції встановлюється Сторонами в Специфікації та/або в накладній (з урахуванням положень передбачених п. 2.2. Договору). Загальна кількість поставленої за Договором Продукції встановлюється шляхом підсумування кількості Продукції, фактично поставленої Покупцеві згідно накладних.

Претензії й повідомлення щодо поставленої Продукції у т.ч. щодо її якості й кількості, можуть бути пред'явлені протягом 10 календарних днів з дати поставки. Після закінчення цього строку Продукція вважається прийнятою за відсутності будь-яких претензій, якщо Сторони не домовлялись про інше.

Ціна продукції узгоджується Сторонами в Специфікації та/або в накладній та вказується в національній валюті України. Остаточна вартість партії продукції визначається в накладній (з урахуванням положень п. 2.2. Договору). У погоджену Сторонами ціну Продукції входять всі витрати, які несе Постачальник при виконанні договірних зобов'язань.

Днем здійснення платежу вважається день, у якому сума, що підлягає до сплати зараховується на рахунок Постачальника. Повна оплата Продукції за Договором здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки Продукції.

За порушення строків оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, за кожний день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості , що не звільняє його від виконання зобов'язань за Договором.

За порушення строків оплати Продукції більш ніж на 7 банківських днів Покупець додатково на вимогу Постачальника виплачує останньому штраф у розмірі 20 % від вартості партії Продукції, узгодженої Сторонами у Специфікації, щодо якої допущено порушення зобов'язань (прострочення платежу).

Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 27 від 21.07.2014 року відповідачу за видатковою накладною № 94 від 30.12.2014 року була передана плівка ламінована на загальну суму 158 868 грн. 69 коп. Згідно п. 5.3. Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за передану плівку ламіновану протягом 30 днів з моменту їх поставки. Порушуючи умови Договору відповідач вартість плівки сплатив несвоєчасно, сплата здійснена лише після направлення 21.09.2015 року позивачем до відповідача претензії платіжними дорученнями № 2055 від 28.08.2015 року в сумі 80 068 грн. 69 коп. та № 2058 від 01.09.2015 року в сумі 78 800 грн. 00 коп.

Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припинається частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Посилання відповідача, що однією із причин недоплати отриманої продукції є зміна позивачем розрахункового рахунку, суд оцінює критично оскільки строк оплати настав ще 30.01.2015 року, тобто до зміни рахунку, а доказів перерахування коштів до отримання претензії відповідачем до суду не надано.

До того ж, згідно р. 11.1 Договору зміна банківських реквізитів Постачальника набуває чинності з моменту отримання покупцем повідомлення про це.

Оскільки останній такого повідомлення до 25.08.2015 року (скерування претензії) не отримав то згідно набутого після отримання товару зобов'язання повинен був скерувати кошти на рахунок указаний у Договорі, що ним не виконано.

Суд не розглядає обставину зміни позивачем розрахунку, як таку що тягне за собою припинення зобов'язання передбачене умовами ст. ст. 598 - 609 ЦК України.

Окрім того, згідно вимог ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно вимог ст. ст. 616 - 617 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, суд не розглядає досліджені у справі обставини як такі що свідчать що зобов'язання порушено з вини кредитора, або внаслідок випадку чи непереборної сили.

Побоювання відповідача, що перераховані кошти потраплять на окуповану територію - місто Донецьк - суд оцінює критично, оскільки договір укладено 21.07.2014 року, тобто коли згадана територія уже була окупованою і після його укладання в розрізі окупації обставини не змінювались, а у Договорі зазначено відповідні реквізити Постачальника, що віднесено до його компетенції.

Згідно вимог ст. ст. 624 - 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Пунктами 9.3. та 9.4. Договору передбачено відповідальність Покупця у вигляді штрафу на пені.

При цьому розмір відповідальності у вигляді штрафу визначається від вартості продукції узгодженої сторонами у Специфікації.

Відповідач посилається, що оскільки Специфікація не погоджувалась то така відповідальність наступити не може.

Суд не погоджується з такими висновками і зазначає, що згідно п. 1.3. Договору асортимент Продукції визначається Специфікацією та/або в накладній, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору одиниця виміру й кількості кожної окремої партії Продукції встановлюється Сторонами в Специфікації та/або в накладній (з урахуванням положень передбачених п. 2.2. Договору). Загальна кількість поставленої за Договором Продукції встановлюється шляхом підсумування кількості Продукції, фактично поставленої Покупцеві згідно накладних.

Відтак, в розрізі умов укладеного сторонами Договору накладна прирівнюється до Специфікації, оригінал якої оглянуто судом, копія долучена до матеріалів справи і заперечення з боку відповідача щодо кількості та асортименту продукції не надходило.

Таким чином, згідно перевіреного судом розрахунку позовні вимоги складають: пеня - 44 178 грн. 55 коп.; штраф - 31 773 грн. 74 коп..; 3 % річних - 2 742 грн. 12 коп.; інфляційні - 54 015 грн. 35 коп.

При цьому суд зазначає, що розрахунок 3 % річних позивачем проведено невірно (2 755 грн. 17 коп.).

Суд зауважує, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Підпунктом 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторони, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми (штрафу, пені), такими наслідками, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушень та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України; у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено: що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З врахуванням наведеного, суд констатує те, що якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Таким чином, при прийнятті рішення суд звертає увагу на наступні обставини: основне зобов'язання згідно Договору виконане відповідачем повністю ще до звернення позивача із позовною заявою до суду (згідно платіжних доручень № 2055 від 28.08.2015 року та № 2058 від 01.09.2015 року позивачу перерахована заборгованість у розмірі 158 869 грн. 69 коп., а провадження у справі порушено лише 22.09.2015 року.); відсутність збитків, завданих позивачу зі сторони відповідача, відсутні будь-які економічно обґрунтовані документи на підтвердження цього; відповідач провів оплату по договору на першу вимогу позивача - після направлення претензії, у якій позивач вказав свій новий розрахунковий рахунок; складне майнове, фінансове становище відповідача (станом на 01.01.2015 року дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем складала 2 839 000 грн. 00 коп., на 01.08.2015 року 1 568 000 грн. 00 коп.), скорочення виробничого персоналу у 2015 році через різке зростання цін на сировину та палива, та падіння купівельної спроможності населення, що призвело до зменшення замовлень на продукцію відповідача і відповідно неможливості відповідача своєчасно акумулювати кошти для оплати заборгованості; неспіврозмірність штрафних санкцій, розрахованих позивачем у позовній заяві у порівнянні із розміром заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд вирішив зменшити розмір штрафу до 22 000 грн. 00 коп., пені 21 000 грн. 00 коп.

Окремо суд зазначає, що докази повернення відповідачем позивачу забракованої продукції не надано, а тому цій обставині судом оцінка не надавалась.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 995 грн. 02 коп.

Керуючись статтями 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Костопільський маргариновий завод" (35000, м. Костопіль, провулок Речковий, 12, код 30715684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДПА" (01135, м. Київ, вул. Жулянська, 101, код 38689091) 22 000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. - штрафу, 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп. - пені, 54 015 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятнадцять) грн. 35 коп. - інфляційних втрат, 2 742 (дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 12 коп. - 3 % річних та 1 995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 02 коп. судового збору.

3. Відмовити в решті позовних вимог.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 23.10.2015 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи;

2 - позивачу (01135, м. Київ, вул. Жулянська, 101);

3 - відповідачу (35000, м. Костопіль, провулок Річковий, 12).