Рішення

від 20.10.2015 по справі 918/1072/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 918/1072/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства "Березнівське лісове господарство" (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вівад" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 19 134 грн. 40 коп.,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1 за дов. від 5 жовтня 2015 року № 06-14/1150,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2015 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов укладеного між державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп", правонаступником якого є позивач, та Товариством договору купівлі-продажу від 16 травня 2012 року № 30, останньому було передано у власність лісоматеріали. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 19 134 грн. 40 коп., останній, посилаючись на статті 526, 527, 529, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2015 року порушено провадження у справі № 918/1072/15, розгляд якої було призначено на 6 жовтня 2015 року.

Ухвалою суду від 6 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2015 року.

У судовому засіданні 20 жовтня 2015 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 10 вересня 2015 року та про відкладення розгляду справи від 6 жовтня 2015 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 34663, Рівненська область, Березнівський район, село Кургани, вулиця Шляхова, будинок 1. Факт отримання Товариством вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 40, 46).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Товариства.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих Підприємством документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2012 року між Товариством та державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" був укладений договір купівлі-продажу № 30, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати у власність покупця товар, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити його вартість (а.с. 47-48).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 4.7 статуту Підприємства, з урахуванням змін до нього, зареєстрованих 16 березня 2015 року (а.с. 31-32), позивач є правонаступником державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 10 червня 2014 року № 208.

За умовами пункту 2.2 вищезазначеної угоди загальна сума договору складається із сукупності сум, визначених у накладних та товарно-транспортних накладних, що виписані протягом дії даного договору, і є невід'ємною його частиною.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість матеріалів перед поставкою.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться в національній валюті шляхом готівкового та безготівкового зарахування сум з розрахункового рахунку покупця на рахунок продавця.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 9.1 цього правочину).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Підприємство посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, поставленого йому позивачем за товарно-транспортними накладними від 12 червня 2012 року № 0000351 на суму 1 258 грн. 40 коп., від 13 червня 2012 року № 0000389 на суму 1 600 грн. 00 коп., від 22 червня 2012 року № 0000406 на суму 7 800 грн. 00 коп. та від 25 червня 2012 року № 0000407 на суму 8 476 грн. 00 коп., складеними на виконання договору купівлі-продажу від 16 травня 2012 року № 30.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеної угоди відповідачу у власність були передані лісоматеріали за товарно-транспортними накладними від 13 червня 2012 року № 0000389 на суму 1 600 грн. 00 коп., від 22 червня 2012 року № 0000406 на суму 7 800 грн. 00 коп. та від 25 червня 2012 року № 0000407 на суму 8 476 грн. 00 коп. Дані накладні були підписані уповноваженими представниками сторін договору купівлі-продажу від 16 травня 2012 року № 30.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки спірного товару за вищенаведеними товарно-транспортними накладними також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору від 16 травня 2012 року № 30.

Однак відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості товару, переданого йому за наведеними накладними, не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 17 876 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується наданими Підприємством копіями спірних накладних (16-18), а також додатково підкріплюється довідкою позивача про суму заборгованості Товариства (а.с. 41) та підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 19).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 статті 692 ЦК України закріплено загальне правило, за яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відтак судом встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті спірного товару настав після підписання останнім відповідних накладних.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений йому товар за накладними від 13 червня 2012 року № 0000389, від 22 червня 2012 року № 0000406 та від 25 червня 2012 року № 0000407, яка складає 17 876 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Товариства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Як вже було зазначено вище, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Підприємство посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, поставленого йому, зокрема, за товарно-транспортною накладною від 12 червня 2012 року № 0000351 на суму 1 258 грн. 40 коп.

У той же час при дослідженні вказаного документа судом було встановлено, що останній не містить відомостей про отримання Товариством товару, що поставлявся за цією накладною, а також власноручного підпису особи, уповноваженої відповідачем на отримання зазначеного товару.

Інші докази, які свідчать про отримання Товариством товару, поставленого йому за товарно-транспортною накладною від 12 червня 2012 року № 0000351, відсутні і у матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що Підприємством не було довело суду належними і допустимими доказами поставки відповідачу та отримання останнім товару за товарно-транспортною накладною від 12 червня 2012 року № 0000351, а відтак і наявності у Товариства заборгованості за вищезазначений товар, суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 258 грн. 40 коп., у зв'язку з чим у задоволенні вимог Підприємства у цій частині слід відмовити.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вівад" (34663, Рівненська область, Березнівський район, село Кургани, вулиця Шляхова, будинок 1, ідентифікаційний код: 23302761) на користь державного підприємства "Березнівське лісове господарство" (34600, Рівненська область, місто Березне, вулиця Київська, будинок 1, ідентифікаційний код: 00992792) 17 876 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, а також 1 137 (одну тисячу сто тридцять сім) грн. 90 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 жовтня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко