Рішення

від 06.03.2007 по справі 53/417-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06"

березня 2007 р.                                                           

Справа № 53/417-06

вх. № 15380/3-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов. 3-ї особи - не з"явився

відповідача - Бойчук В.І. за дов.

розглянувши справу за позовом СПД ФО ОСОБА_2 с. Комсомольське

3-я особа ФОП ОСОБА_3

до  ПП

"Харківагротех-Харчопром", м. Харків  

про стягнення 18697,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь

позивача заборгованості по договору б/н від 24.02.2006 року на перевезення

вантажу в сумі 18 697,92 грн. з яких: 2797,92 грн. заборгованості з урахуванням

3 % річних, 9600,00 грн. збитків понесених у вигляді неотриманого прибутку,

4800,00 грн. збитків за неналежне виконання зобов'язання перед ФОП ОСОБА_3 та

1500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Позивач підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі з

мотивів, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Представник 3-ї особи в призначені судове засідання не з'являвся,

про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не

повідомив.

В судовому засіданні з 05.02.2007 року по 06.02.2007 року, та з

05.03.2007 року по 06.03.2007 року було оголошено перерву.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача

дослідивши докази у справі у їх сукупності, встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 24.02.2006 року було укладено

договір б/н, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов"язання доставити

вантаж, а саме обладнання з м. Харків (Україна) до сел.Маслова Пристань

Бєлгородської області (Росія), а відповідач на умовах договору

зобов"язався оплатити зазаначені послуги.

Завантаження згідно п.5 договору проводилось о 8:00 годині

27.02.2006 року. Нормативний час простою під завантаженням/розвантаженням, а

також митна обробка встановлена договором в 96 годин, тобто відповідач

зобов"язався в термін 96 годин вирішити всі питання щодо

завантаження/розвантаження, врегулювання всіх митних фомальностей та повернути

автомобіль позивачу.

Відповідно п.11 договору вартість послуг за перевезення вантажу

складає 2525,00 грн.

Згідно п.5 договору усі митні витрати стосовно перевезення вантажу

сплачує замовник, тобто відповідач.

Відповідно до договору позивачем було надано для перевезення

вантажу автомобіль КАМАЗ держ.НОМЕР_1 п/пр НОМЕР_2.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору.

Позивач свої договірні зобов"язання виконав у повному обсязі.

Згідно данних СМR НОМЕР_3, копія якої долучена до матеріалів справи,

автомобілем КАМАЗ держ.НОМЕР_1 п/пр НОМЕР_2 (графа 23 СМR НОМЕР_3) здійснено

перевезення вантажу за маршрутом м. Харків (Україна) до сел.Маслова Пристань

Бєлгородської області (Росія) у період з 27.02.2006 року (графа 21 СМR НОМЕР_3)

по 09.03.2007 року (графа 24 СМR НОМЕР_3 - вантаж одержано вантажоотримувачем).

Позивачем на адресу відповідача направлявся акт виконанних робіт

від 14.03.2006 року  та   письмова вимога про сплату заборгованості

від 25.05.2006 року, які відповідачем залишені без розгляду.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення основного боргу,

посилається на платіжне доручення НОМЕР_4 від 28.03.2006 року, копія якого

долучена до матеріалів справи.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті

докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з  платіжного

доручення НОМЕР_4 від 28.03.2006 року, відповідачем на р/р позивача

перераховано 2525,00 грн. попередньої оплати за автопослуги згідно договору б/н

від 24.02.2006 року (графа призначення платежу), тобто відповідачем було

проведено попередню оплату не за надані йому послуги з перевезення вантажу за

маршрутом м. Харків (Україна) до сел.Маслова Пристань Бєлгородської області

(Росія), а за інші автопослуги. Враховуючи викладене судом, не приймається як

належний доказ проведення оплати платіжне доручення НОМЕР_4 від 28.03.2006

року.

Належних доказів сплати наданих послуг з перевезення вантажу

відповідачем під час розгляду справи не надано.

У відзиві на позовну заяву від 29.01.2007 року відповідач

звернувся з заявою про відмову позивачу у позові в зв"язку з пропущенням

позивачем строку позовної давності.

Згідно ч.З ст.267  ЦК

України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,

зробленої до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про

застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Згідно ст. 223  ГК України

при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері

господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності,

передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим

Кодексом.

У ч. 6 ст. 315 "Порядок вирішення спорів щодо

перевезень" ГК України зазначено, що по відношенню до спорів, пов'язаних з

міждержавним перевезенням вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки

позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або

міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою

України.

У ч. 1 ст.64 Закону України "Про автомобільний

транспорт" № 2344-111 від 05.04.2001р. наведено поняття міжнародного

перевезення: "Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним

транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких або

обидва розташовані за межами території України".

Міжнародні перевезення вантажів регулюються чинною для України

Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) (від

19.05.1956р. зі змінами від 05.07.1978р.).

У ч. 1 ст.1 Конвенції визначена межа застосування цієї Конвенції:

ця Конвенція застосовується до будь - якого договору дорожнього перевезення

вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце

навантаження вантажу і місце доставки вантажу, вказані у контракті, знаходяться

на території двох різних держав, з яких хоч одна бере участь у Конвенції.

Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін

укладаючих договір.

Згідно ч. 1 ст. 32 Конвенції пред'явлення позову може бути на протязі

1 року.

Строк пред'явлення позову обчислюється, згідно

п."с"  ч. 1 ст. 32 Конвенції,

по закінченні З місячного строку з дня укладення договору перевезення.

Згідно ст.4 Конвенції договір перевезення встановлюється

накладною.

Таким чином строк позовної давності слід обчислювати після 3

місяців з дати виписування накладної, а у даному випадку - міжнародної

товарно-транспортної накладної (СМR).

Строк позовної давності починає обчислюватися по накладній НОМЕР_3

від 27.02.2006р. з 27.05.2006р.

Тобто, враховуючи викладене можна зазначити, що кінцевий строк для

пред'явлення позову мав би закінчитися у травні 2007 року, що спростовує доводи

відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності.

Крім того, відповідно до п.12 договору у випадку затримки під

завантаженням або розвантаженням на території України або за її межами більше

2-х діб з вини однієї з сторін договору винна сторона зобов"язана сплатити

штраф в розмірі 250,00 грн. за кожну добу простою.

Як вищезазначено, перевезення вантажу здійснено у період з  27.02.2006 року (графа 21 СМR НОМЕР_3) по

09.03.2007 року (графа 24 СМR НОМЕР_3 - вантаж одержано вантажоотримувачем),

тобто відповідачем порушено п.5 договору стосовно нормативного часу простою

автомобілю та митної обробки в 96 годин.

Таким чином позивачем правомірно та обгрунтовано заявлено до

стягнення штраф за простій автомобілю у розмірі 225,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що відповідач

не надав суду належних доказів про погашення 

суми основного боргу у розмірі 2525,00 грн. та 225,00 грн. штрафу за

простій автомобілю, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору,

позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі

2525,00 грн. 225,00 грн. штрафу за простій автомобілю обґрунтовані,

підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно  до ст. 625 ЦК

України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних від

простроченої суми.  За таких обставин,

позовні вимоги позивача в розмірі  47,92

грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства  та 

підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем зявлено до стягнення збитки понесені

позивачем у вигляді оплати за неналежне виконання зобов"язання перед ФОП

ОСОБА_3 у розмірі 4800,00 грн. та 9600,00 грн. неотриманого прибутку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права й

обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства.

Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Засобом захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків

( п. 8 ст. 16 ЦК України).

Особа, якій спричинені збитки, має право на їх відшкодування.

Збитки розподіляються на реальні: витрати, які особа понесла та упущену вигоду:

доходи, які особа могла реально отримати (ст. 22 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов'язана

зробити на користь іншої сторони визначені дії (ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання повинне виконуватись належним чином і відповідно до

умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного

законодавства (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його

невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Правовим наслідком порушення зобов'язання, у відповідністю зі ст.

611 ЦК України, є відшкодування збитків.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, що порушив

зобов'язання, повинний відшкодувати кредитору заподіяні збитки.

У відповідності зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник

господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання, повинен

відшкодувати заподіяні цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого

порушені. У склад збитків згідно ст. 225 Господарського кодексу України

включається: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам),

понесені стороною, котрій спричинені збитки у зв'язку з порушенням зобов'язань

другою стороною та неотриманий прибуток, на який сторона, що понесла збитки

мала право розраховувати, у випадку належного виконання зобов'язань другою

стороною.

У відповідності зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, що

порушила зобов'язання, несе відповідальність при наявності його вини.

За загальним правилом згідно ст.33 ГПК України кожна сторона

повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень.

Позивачем не доведено суду наявність вини відповідача щодо

невиконання позивачем договірних зобов"язань перед ФОП ОСОБА_3, а тому суд

вважає за необхідне відмовити у стягненні з відповідача 4800,00 грн. збитків за

неналежне виконання зобов"язання перед ФОП ОСОБА_3 та 9600,00 грн.

неотриманого прибутку. 

Відповідно до ст.ст.44-49 ГПК України судові витрати покладаються

на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1500,00

витрат на послуги адвоката. Позивачем надано до матеріалів справи договір про

надання адвокатом ОСОБА_4 юридичних послуг НОМЕР_5 від 01.10.2006 року, акт

виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордеру НОМЕР_6, яка

підтверджує факт отримання адвокатом ОСОБА_4 1500,00 грн. за надані позивачеві

юридичні послуги. Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати понесені

позивачем на послуги адвоката у розмірі 1500,00 грн. суд покладає на

відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,12,22,33,43,44-49,82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства

"Харківагротеххарчопром" (м. Харків, вул. Гарібальді,8/93, р/р

26003018295980 в Харківській філії банку "Фінанси та кредит", МФО

350691, код 30658160) на користь Суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_7 в ХД АТ "Індекс-банк" в

сел. Комсомольське, МФО 350619, код НОМЕР_8) 2525,00 грн. основного боргу,

225,00 грн. штрафу за простій автомобілю, 47,92 грн. 3% річних, 27,98 грн.

державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу, 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення збитків на суму 4800,00 грн. за неналежне

виконання зобов"язання СПДФО ОСОБА_2 перед ФОП ОСОБА_3, 9600,00 грн.

неотриманого прибутку  та 159,00 грн.

державного мита відмовити.

Суддя                                                                                           

Прохоров С.А.