Ухвала

від 07.10.2015 по справі 826/11055/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/41938/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014

у справі № 826/11055/13-а

за позовом відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Кулинича В.П.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2013 № 0002522301.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2013 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що подані платником первинні документи не містять необхідної для цілей оподаткування інформації про зміст операцій з придбання позивачем підрядних робіт та бітуму у рамках взаємовідносин зі спірними контрагентами, не засвідчують дійсний рух активів та не можуть бути підставою для формування Товариством даних податкового обліку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено з посиланням на дотримання позивачем умов, з якими статті 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) пов'язують право платника на податковий кредит.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі правильне та обґрунтоване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну невиїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Байкара» (далі - ТОВ «Байкара») за квітень 2011 року, з приватним підприємством «Київстрой» за квітень-травень 2011 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» за вересень-жовтень 2011 року, та з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбуд» за серпень-листопад 2012 року. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 17.06.2013 № 369/22-2/05416886 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 2 138 839 грн. за основним платежем та на 534 710 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для оспорюваного донарахування слугували висновки Інспекції про фіктивний характер операцій з придбання товарів та робіт у названих контрагентів, що виключає правомірність формування у податковому обліку позивача податкового кредиту за цими операціями.

На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на:

неможливість виконання заявленими контрагентами задекларованих поставок в силу відсутності майна, виробничих та трудових ресурсів, транспортних засобів;

розбіжності між сумами сформованого позивачем податкового кредиту та задекларованими цими постачальниками сумами податкових зобов'язань;

факти реєстрації названих контрагентів на підставних осіб, які здійснювали діяльність з конвертації одержаних за номінально оформленими операціями безготівкових коштів у готівку;

неможливість встановлення дійсного руху активів на підставі поданих платником первинних документів (як-от на яких саме об'єктах виконувалися спірні роботи, хто конкретно їх виконував, яким чином відповідні особи допускалися на територію підприємства, яким чином перевозився товар у процесі його поставки, яким чином використовувався позивачем у господарській діяльності тощо)

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

У справі, що переглядається, на підтвердження фактичного виконання операцій з придбання підрядних робіт у приватного підприємства «Київстрой», товариства з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт», а також у товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбуд» позивачем подано акти здачі-приймання робіт, накладні, податкові накладні, банківські виписки; також до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування бітуму у процесі виконання розглядуваних операцій.

Зазначені первинні документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст спірних господарських операцій та їх учасників. А відтак надана судом першої інстанції оцінка цих документів, відповідно до якої вказані первинні документи не підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, оскільки не дозволяють встановити, на яких саме об'єктах та чиїми силами виконувалися підрядні роботи, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт, не відповідає змісту розглядуваних доказів.

У той же час, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність податковим органом відсутності реальних господарських операцій між позивачем та заявленими контрагентами, про неподання Інспекцією належних доказів на підтвердження ознак недобросовісності у діях платника, а також узгодженості дій платника та його контрагентів для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Так, усі заявлені доводи Інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного нарахування, ґрунтуються виключно на актах зустрічних перевірок, складених іншими контролюючими органами, та не можуть слугувати спростуванням реальності розглядуваних операцій.

Зокрема, відсутність у спірних постачальників у власності транспортних засобів, основних фондів не свідчить про неможливість виконання ними підрядних робіт, позаяк Інспекція не довела відсутності у цих контрагентів відповідних засобів на іншому праві, ніж право власності.

Обставини щодо невиконання спірними контрагентами своїх податкових обов'язків перед бюджетом не можуть бути проконтрольовані платником, а тому за відсутності доказів його обізнаності про даний факт не можуть свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів з метою одержання бажаних податкових наслідків.

Не може бути належним доказом безтоварності розглядуваних операцій і пояснення, надані керівником ТОВ «Байкара», який розповів про схему, що використовувалася названим товариством для конвертації у готівку безготівкових коштів, одержаних за штучно оформленими операціями з поставки бітуму. Адже, такі пояснення не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк можуть бути надані особою з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.

У даному випадку апеляційний суд цілком об'єктивно керувався презумпцією добросовісності платника у податкових правовідносинах, відповідно до якого дії платника, спрямовані на одержання податкової вигоди, зокрема, у вигляді права на податковий кредит при обчисленні ПДВ, - економічно виправдані, а відомості у податковій декларації та у первинній документації - достовірні, доки Інспекцією не доведено зворотне.

За таких обставин суд апеляційної інстанції з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшов цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією порушення платником правил оподаткування у відображенні у податковому обліку наслідків спірних господарських операцій та правомірно задовольнив позов.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду та задоволення касаційних вимог не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 у справі № 826/11055/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко