Ухвала

від 21.10.2015 по справі 816/5072/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/26718/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Приходько І.В.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Крочак О.В., Журба М.В., Коломієць Є.Є.

відповідача Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПриватного багатопрофільного підприємства «Технікс» на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі 816/5072/14 за позовомПриватного багатопрофільного підприємства «Технікс» доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області провизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне багатопрофільне підприємство «Технікс» (далі по тексту - позивач, ПБП «Технікс») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача, вчинені під час перевірки та оформлення акта від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870 стосовно ПБП «Технікс» (код ЄДРПОУ 31174870) по взаємовідносинах з ТОВ «Київконсалт» код ЄДРПОУ 39177842 за червень 2014 року, з ТОВ «НВП Техоімпульс» код ЄДРПОУ 37306092 за квітень 2014 року, з ТОВ «Баланар» код ЄДРПОУ 39203856 за травень 2014 року, з ТОВ «Інформер торг» код ЄДРПОУ 390723313 за березень, квітень 2014 року, з ТОВ «ПП "Велнадрасервіс ЛТД» код ЄДРПОУ 37440072 за лютий, березень, квітень 2014 року, з ТОВ «Систем Енерджи Нью» код ЄДРПОУ 38441999 за березень, травень, липень 2013 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 листопада 2014 року №0000532308;

- визнати протиправними дії відповідача, що виразились у внесенні до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту ПБП «Технікс» з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870;

- зобов'язати поновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності ПБП «Технікс» (податковий номер 31174870), виключені на підставі акта від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870;

- зобов'язати вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПБП «Технікс», оформлені актом від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870;

- зобов'язати відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані податкової звітності ПБП «Технікс» шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ПБП «Технікс» за період з 01 березня 2013 року по 31 червня 2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПБП «Технікс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Київконсалт» код ЄДРПОУ 39177842 за червень 2014 року, з ТОВ «НВП Техоімпульс» код ЄДРПОУ 37306092 за квітень 2014 року, з ТОВ «Баланар» код ЄДРПОУ 39203856 за травень 2014 року, з ТОВ «Інформер торг» код ЄДРПОУ 390723313 за березень, квітень 2014 року, з ТОВ «ПП "Велнадрасервіс ЛТД» код ЄДРПОУ 37440072 за лютий, березень, квітень 2014 року, з ТОВ «Систем Енерджи Нью» код ЄДРПОУ 38441999 за березень, травень, липень 2013 року.

08 жовтня 2014 року за результатами перевірки складено акт №5530/16-01-22-02/31174870 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 8374982 грн.

05 листопада 2014 року на підставі зазначеного Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві складено податкове повідомлення-рішення №0000532308, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), загалом у розмірі 12562473 грн., в тому числі: 8374982 грн. - основний платіж, 4187491 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи в задоволенні позову ПБП «Технікс», суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 05 листопада 2014 року №0000532308, а дії податкового органу по проведенню перевірки, оформленню Акта від 08 жовтня 2014 року №5530/16-01-22-02/31174870 та внесенню до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відповідних відомостей вчинені в межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, підставою для збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість стало виявлення під час перевірки розбіжності по періодам за березень, травень, липень 2013 та лютий, квітень, травень, червень 2014 року між задекларованими показниками ПБП «Технікс» та задекларованими показниками ТОВ «Систем Енерджи Нью», ТОВ «ПП «Велнадрасервіс ЛТД», ТОВ «Баланар», ТОВ «Київконсалт».

Крім того, відповідачем враховано відомості, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагенів позивача, згідно яких господарських правовідносин позивача з контрагентами не підтверджено.

За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів, на підставі яких було сформовано податковий кредит по спірних правовідносинах із зазначеними контрагентами, суди дійшли висновку, що вони не в повній мірі розкривають зміст господарських операцій з надання в оренду виробничого обладнання, а тому не визнаються судом в якості достатніх та належних доказів у справі.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Проте, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не перевірено доводів податкового органу, які викладені в акті перевірки щодо фактичного нездійснення господарських операцій позивачем.

Зокрема, судами не було витребувано та досліджено угоди, з метою виконання яких були укладені спірні договори із контрагентами, які були предметом перевірки.

Також під час розгляду справи не було вчинено дій щодо витребування у контрагентів позивача - замовників документів, на підтвердження виконання позивачем угод та використання під час такого виконання обладнання, отриманого в оренду.

Крім того, поза увагою судів залишилось питання які саме дії були вчинені відповідачем за результатами проведеної перевірки щодо внесення змін до програм податкового обліку та звітності, на підставі яких правових норм такі дії були вчинені.

Водночас, судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У зв'язку з викладеним колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань, з'ясувати їх економічний зміст та господарську мету, встановити рух активів при здійсненні господарських зобов'язань, а також використання отриманих благ у господарській діяльності позивача.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства «Технікс» задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі №816/5072/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.В. Приходько