Ухвала

від 20.10.2015 по справі 808/2194/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/26683/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І.

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

При секретарі: Зубенко Д.В.

За участю представника ПП «Меридіан» - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівське" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівське" до Реєстраційної служби Пологівського районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Приватне підприємство "Меридіан", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Тарасівське» звернулось до суду з позовом до Реєстраційної служби Пологівського районного управління юстиції Запорізької області, треті особи - ПП «Меридіан», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Реєстраційної служби Пологівського районного управління юстиції Запорізької області: індексний номер 4751698 від 05.08.2013, індексний номер 10109614 від 21.01.2014, індексний номер 8889723 від 10.12.2013, індексний номер 8889369 від 10.12.2013, індексний номер 10105549 від 21.01.2014, індексний номер 8888044 від 10.12.2013.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Тарасівське" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В письмових запереченнях, що надійшли на адресу суду, Реєстраційна служба Пологівського районного управління юстиції Запорізької області касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

В свою чергу ПП «Меридіан» в письмових запереченнях, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що Реєстраційна служба Пологівського районного управління юстиції Запорізької області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки рішення, стосовно яких заявлено позовні вимоги, були прийняті посадовою особою вказаного органу державної влади - Колісник Альоною Олександрівною, дії якої згідно ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» можуть бути оскаржені до суду, а процесуальна заміна неналежного відповідача на стадії апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції неможлива.

Колегія суддів вважає зазначені висновики апеляційного суду передчасними.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційні служби створені на місцях при відповідних територіальних управліннях юстиції законодавчо визначені як самостійні суб'єкти владних повноважень (органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку), які входять в загальну систему органів державної реєстрації прав. Згідно того ж таки п. 1 ст. 6 Закону, окрім органів державної реєстрації прав та Міністерства юстиції України до відповідної системи входить ще третій самостійний суб'єкт владних повноважень - Державна реєстраційна служба України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Більше того, про чітке розмежування владних повноважень та відповідальності за їх реалізацію кожним з вище наведених трьох органів свідчать і положення ст.ст. 7 - 8 того ж Закону, які чітко розмежовують їх компетенцію в відповідній сфері публічно-правових відносин.

Що стосується державного реєстратора, то згідно абз. 2 ст. 9 того ж Закону, останній є лише державним службовцем, чий статус окрім Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено і Законом України «Про державну службу». Проте в жодному з вище вказаних нормативних актів не йдеться про те, що орган владних повноважень не несе відповідальності за дії (рішення) чи бездіяльність своїх посадових осіб.

Крім того, відповідно до змісту ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний суд при прийняті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку та можливий у будь-який час до закінчення судового розгляду.

Відповідно, апеляційний суд, вважаючи, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки особи, яка не є стороною у справі, а саме державного реєстратора Колісник А.О., не був позбавлений можливості залучити її до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог взагалі не досліджував оскаржувані рішення на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції фактично усунувся від перегляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівське» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: