Ухвала

від 20.10.2015 по справі 902/1208/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

20 жовтня 2015 р. Справа № 902/1208/15

за позовом : Вінницького апеляційного адміністративного суду (вул. Островського, 14, м. Вінниця, 21000)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" (вул. Володарського, 41, м. Вінниця, 21000)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ВФ ДП "Судовий будівельно-експертний центр" (вул. Р. Скалецького, 17, м. Вінниця, 21018)

про зобов'язання виконати умови договору підряду № 45/12/1 від 23.04.2012р.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №0001 від 07.02.2015р., посвідчення №871/37;

ОСОБА_2, довіреність №02-22/3623/2015 від 14.02.2015р., паспорт серії АВ 238814 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.06.2001р.;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 11.09.2015р., паспорт серії АА 879385 виданий Барським РВ УМВС України в Вінницькій області 26.11.1998р.;

третя особа: не з"явився,

В С Т А Н О В И В:

Вінницький апеляційний адміністративний суд звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" про зобов'язання виконати умови договору підряду №42/12/1 від 23.04.2012р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.09.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1208/15 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 17.09.2015р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання експертного висновку. Цією ж ухвалою суду залучено в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ВФ ДП "Судовий будівельно-експертний центр".

12.10.2015р. до суду надійшла справа №902/1208/15 та лист заступника завідувача Вінницького відділення КНДІСЕ ОСОБА_4 №1816/15-21/691 від 05.10.2015р., до якого долучено клопотання експерта ВВ КНДІСЕ ОСОБА_5 про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 15.10.2015р. поновлено провадження у справі та зобов"язано сторони надати суду докази, зазначені експертом у надісланому до суду клопотанні.

20.10.2015р. на адресу суду надійшла заява позивача вх. №06-73/64/15 від 20.10.2015р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Мур", що знаходяться на розрахунковому та інших відкритих товариством рахунках в сумі 715574 грн.

В судовому засіданні (20.10.2015р.) представники позивача подану заяву підтримали та просили суд її задовольнити.

Натомість представник відповідача висловив заперечення щодо вказаної заяви позивача, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з вищевказаною заявою позивача та матеріалами даної справи, суд дійшов висновку, що вказана заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою позивача має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначається в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 32 - 34 ГПК України.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Нормами ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими і речовими доказами. Господарський суд, згідно ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З вищенаведеного випливає, що підставою вжиття заходів із забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що певні дії (бездіяльність) відповідача ускладнить або унеможливить виконання рішення з господарського спору.

Однак, всупереч вищевикладеному позивачем не вказано, які саме дії може відповідач здійснити стосовно своїх активів чи коштів, котрі в подальшому можуть бути перешкодою у виконанні рішення суду, не надано жодних доказів вірогідності вчинення вказаних дій, належним чином не обґрунтовано необхідності накладення арешту на розрахункові та інші рахунки відповідача. Крім того, останнім не зазначено належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а наведені ним обґрунтування відносно того, що у разі задоволення позову гарантійне виконання ремонтно-реставраційних на фасадах приміщення Вінницького апеляційного адміністративного суду потребуватиме значних фінансових витрат зі сторони відповідача, які враховуючи рівень інфляції в країні з часом тільки збільшуватимуться, а відтак останній буде позбавлений фінансової можливості виконати гарантійні роботи, що зробить неможливим виконання рішення суду, є виключно припущеннями, оскільки не підтвердженні належними доказами, відтак не можуть бути розцінені судом як належні та допустимі докази в контексті ст.ст. 33, 34 ГПК України для застосування заходів забезпечення позову. При цьому накладення арешту на усі рахунки відповідача може мати наслідком блокування нормальної діяльності останнього.

Разом з тим, суд зазначає, що не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов’язані із заявленими вимогами.

У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 встановлено, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Таким чином, вжиття такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти можливе лише в тому випадку, коли предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення коштів.

Натомість предметом позову у даній справі є зобов'язання виконати умови договору підряду № 45/12/1 від 23.04.2012р.

Водночас, як зазначалось вище, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Мур", що знаходяться на розрахунковому та інших відкритих товариством рахунках в сумі 715574 грн.

Відтак, з огляду на вказане, відсутній зв"язок з конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви, що є також підставою для відхилення заяви Вінницького апеляційного адміністративного суду про вжиття заходів до забезпечення позову.

А тому, враховуючи те, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надав жодного належного доказу в підтвердження імовірності вчинення відповідачем дій з метою утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відхилення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову в повному обсязі.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд при цьому зазначає, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Заяву Вінницького апеляційного адміністративного суду вх. №06-73/64/15 від 20.10.2015р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Мур", що знаходяться на розрахунковому та інших відкритих товариством рахунках в сумі 715574 грн., відхилити.

Копію даної ухвали направити учасникам процесу рекомендованими листами.

Суддя Тварковський А.А.

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Островського, 14, м. Вінниця, 21000)

3 - відповідачу (вул. Володарського, 41, м. Вінниця, 21000)

4 - ВФ ДП "Судовий будівельно-експертний центр" (вул. Р.Скалецького, 17, м. Вінниця, 21018