Рішення

від 22.10.2015 по справі 676/2218/15-ц

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/2218/15-ц

Номер провадження 2/676/1183/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Кам'янець-Подільський

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючої судді Стельмах Д.В.,

при секретарі Маневич І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шпака А.П.,

представника відповідача Яцуляк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кам'янець - Подільському цивільну справу за ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам'янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди та повернення трудової книжки. В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що він працював в Кам'янець-Подільському комунальному підприємстві «Профдезінфекція» головним бухгалтером. 24.11.2014 року ним було подано заяву про звільнення за власним бажанням. 09.12.2014 року керівництво мало б звільнити позивача, однак директор цього не зробила і надалі затримувала його на роботі, не видавала наказ про звільнення, трудову книжку, не проводила остаточний розрахунок, тому, з 18.12.2014 року позивач перестав ходити на роботу. Вважає, що 16.12.2014 року відповідач мав видати йому трудову книжку та провести остаточний розрахунок, зокрема виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки.

Позивач в судовому засіданні просив суд стягнути з відповідача 10 200,84 грн. невиплаченої заробітної плати (компенсації за невикористані дні відпустки), середній заробіток за весь час затримки з 16.12.2014р. до 01.10.2015р., 110,74 грн. компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням їх виплати та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Також повідомив, що трудову книжку отримав тому не наполягає на задоволенні даної вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити. Пояснили, що наказом №14-о від 22.12.2014 року ОСОБА_1 звільнено з 16.12.2014 року з посади головного бухгалтера Кам'янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» за прогули, згідно з п.4 ч.1 ст. 40 КЗпПУ. Розрахунок проведено в повному обсязі, за трудовою книжкою позивач не звертався.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 які працюють на посадах дезінфектора, показали суду, що всі працівники щороку були у відпустках. Робочий день починався з 9:00 год. у кабінеті та продовжувався по маршруту. Всі робочі місця на підприємстві знаходяться в одному кабінеті, тому вони помічали зранку відсутність ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_8, який працює у сусідньому кабінеті, у судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 щороку був у відпустці восени, так як ходив збирати яблука.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював в Кам'янець-Подільському комунальному підприємстві «Профдезінфекція» головним бухгалтером з 06.03.2007 року, що підтверджується копією наказу №6 (а.с. 7).

24.11.2014 року позивач написав заяву на ім'я директора КП «Профдезінфекція» про звільнення за власним бажанням (а.с. 6). Однак доказів отримання вказаної заяви суду не надано.

Наказом №14-о від 22.12.2014 року ОСОБА_1 звільнено з 16.12.2014 року з посади головного бухгалтера Кам'янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» за прогули, згідно з п.4 ч.1 ст. 40 КЗпПУ.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки підстава звільнення позивачем не оспорювалась, дані обставини судом не досліджувались. Дата звільнення сторонами визнавалась 16.12.2014р. як зазначено в розрахунку позивача (а.с. 23) та наказі про звільнення. Акт про відсутність на роботі позивача 16.12.2014р. складений директором ОСОБА_3 у присутності дезінфекторів ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки позивач із таким актом не ознайомлений.

Ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із висновку по матеріалах перевірки Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 12.03.2015 року, ОСОБА_1 звернувся вказавши, що директор КП «Профдезінфекція» ОСОБА_3 порушує трудове законодавство, а саме, не видає ОСОБА_1 трудову книжку, копію наказу та не виплачує заробітну плату і суму компенсації за невикористані відпустки. Встановлено, що ознаки будь-якого кримінального правопорушення в діях директора ОСОБА_3 відсутні.

Однак, суд критично оцінює даний висновок, оскільки він ґрунтується лише на поясненнях директора. Так само суд оцінює покази свідків, які працюють дезінфекторами, оскільки через характер їх роботи, вони були на робочому місці лише зранку, а свідок ОСОБА_8 працює в іншій установі.

Відповідно до витягу з кримінального провадження внесеного до ЄРДР 26.11.2014 року за заявою ОСОБА_3, впродовж часу з лютого 2013 року по листопад 2014 року ОСОБА_1, перебуваючи на посаді головного бухгалтера КП «Профдезінфекція» з метою незаконного заволодіння грошовими коштами даного підприємства, шляхом зловживання службовим становищем незаконного заволодів грошовими коштами в сумі близько 51 000 грн.

27.12.2014 року до ЄРДР внесено заяву ОСОБА_3 про те, що головний бухгалтер ОСОБА_1 шляхом вільного доступу, таємно викрав документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства КП «Профдезінфекція».

Отже, дані факти ще не доведено, а доказів проведення розрахунку з позивачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з розрахунками позивача та вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 200,84 грн. невиплаченої заробітної плати (компенсації за невикористані дні відпустки) обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 110,74 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням терміну її виплати, то судом враховується наступне.

Згідно п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (затверджене постановою Кабміну України від 20 грудня 1997 року № 1427 з послідуючими змінами і доповненнями) - компенсація працівникам проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру; заробітна плата (грошове забезпечення).

До спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати», оскільки за правилами, визначеними ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход до уваги не береться).

Таким чином, законодавством передбачена компенсація лише у випадку невиплати саме нарахованої заробітної плати, тому в задоволенні вимоги про стягнення 110,74 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням терміну її виплати слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені суд виходив з наступного. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 95,48 грн. (1848,72 грн. (жовтень 2014р.) + 2256,76 грн. (листопад 2014р.) = 4105,48 грн. / 43 робочих дні.

З огляду на викладене, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 212 робочих дні за період з 16.12.2014р. по 22.10.2015р. у сумі 20 241,76 грн.

Відповідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки власником не було проведено виплату нарахованої заробітної плати, що змушувало позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, на думку суду, підлягають задоволенню частково з урахуванням тривалості порушення прав позивача, істотності вимушених змін у його житті. Заподіяну позивачу моральну шкоду суд вважає за необхідне задовольнити в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Кам'янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» (код ЄДРПОУ 21316279) на користь ОСОБА_1 10 200,84 грн. невиплаченої заробітної плати (компенсації за невикористані дні відпустки), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 241,76 грн., 500 грн. моральної шкоди.

Рішення в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Кам'янець-Подільського комунального підприємства «Профдезінфекція» (код ЄДРПОУ 21316279) на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець - Подільський міськрайонний суд з дня проголошення рішення суду, а якщо особи не були присутні під час проголошення рішення, то протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя