Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/11719/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/11719/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ, ЄДРПОУ 21685166

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд», м.Київ, ЄДРПОУ 37932212

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі», м.Київ, ЄДРПОУ 36592598

про стягнення 11 173 217,51 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд», м.Київ та відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі», м.Київ про стягнення солідарно заборгованості з повернення кредитних коштів в розмірі 7 999 398,38 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 84 315,84 грн., заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість в розмірі 1 483 352,40 грн. та пені в сумі 1 606 150,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» умов договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. про надання банківських послуг в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Одночасно, вимоги до відповідача 2 обґрунтовано договором №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р. поруки, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Ацумарі» поручилось перед кредитором за належне виконання позичальником умов договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р.

У судовому засіданні 21.10.2015р. позивач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час слухання справи у вказаному засіданні суду не скористався. Проте, наведений учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, з огляду на таке.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 23.09.2015р. судового засідання, суд дійшов висновку, що позивач був обізнаний про час та місце наступного слухання справи.

Відповідачі 1 та 2 відзивів на позов не надали, у судове засідання 21.10.2015р. не з'явились, представників не направили, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались. Проте, за висновками суду Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ацумарі» були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача 1 на теперішній час є: 04116, м.Київ, Шевченківський район, вул.Старокиївська, буд.10, літ.«Г»; місцезнаходженням відповідача 2 на теперішній час є: 01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21, літ.А.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 23.09.2015р. з метою повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.

Конверти з судовою кореспонденцією було повернуто до господарського суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати». Судом прийнято до уваги, що попередню судову кореспонденцію, скеровану відповідачам, також було повернуто до суду.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі», які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідачів 1 та 2 про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідачів 1 та 2 можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідачі 1 та 2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись, в тому числі, з ухвалою від 23.09.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки сторін в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

До того ж, судом прийнято до уваги, що ухвалою від 23.09.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а позивачем і відповідачами клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони не з'явились в судове засідання 21.10.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» (клієнт) було укладено договір №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. про надання банківських послуг, у відповідності п.3 якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно банківської послуги, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги банку.

У п.1 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. передбачено, що банківська послуга – це всі та/або будь-яка з послуг, дій банку для, за наказом або на користь клієнта відповідно до умов чинного законодавства України, банківської ліцензій, а також договору, до яких, зокрема, належить надання банком банківського кредиту (кредит, кредитна лінія, овердрафт, акредитив, гарантія, аваль), проте, якщо інше прямо не вказано в договорі перед клієнтом згідно з правочином банківського рахунку та/або депозитним договором.

За умовами п.4 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. ціна правочину дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в національній валюті гривні, або в гривневому еквіваленті генерального ліміту, якщо такий визначено в валюті іншій, ніж гривня з застосуванням валютного курсу Національного банку України, встановленого на дату визначення.

Пунктом 28.2.2 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. в редакції договору №5 від 31.10.2013р. про зміну передбачено, що генеральний ліміт банківської послуги становить 8 000 000 грн.

Строк дії правочину дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності невиконання умов договору, правочин залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі (п.5 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р.)

У п.28.2.6 спірного правочину в редакції договору №5 від 31.10.2013р. про зміну зазначено, що датою припинення чинності ліміту банківської послуги є дата, що настане раніше тридцять першого жовтня 2014р. (включно) або десятий банківський день з дати направлення банком договору про зміну процентної ставки на адресу клієнта у разі незгоди останнього з таким новими стандартним розміром процентної ставки в валюті гривні та іншими умовами (за наявності) та/або відмови клієнта підписати договір про зміну процентної ставки та/або неотримання банком підписаного сторонами договору про зміну процентної ставки протягом десяти банківських днів з дати направлення договору про зміну на адресу клієнта.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача 1 взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ацумарі» (поручитель) було укладено договір №SR12-233/28-2 поруки, відповідно до п.3 якого поручитель поручається перед банком за невиконання клієнтом боргових зобов'язань.

Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання зобов'язань в повному обсязі.

Пунктом 1 договору №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р. передбачено, що борговими зобов'язаннями є всі та/або кожне з платіжних (грошових зобов'язань) та/або неплатіжних зобов'язань (вимог), що забезпечуються порукою за договором поруки. Серед іншого, включаються зобов'язання клієнта перед банком, в тому числі, щодо повернення кредиту, та/або сплати процентів, комісій, штрафів, комісійних винагород, компенсацій, тощо.

Пунктом 21 договору №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р. передбачено, що порукою забезпечується виконання зобов'язань за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. про надання банківських послуг.

У п.6 договору №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р. визначено, що ціна правочину дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в національній валюті гривні, або в гривневому еквіваленті генерального ліміту, якщо такий визначено в валюті іншій, ніж гривня з застосуванням валютного курсу Національного банку України, встановленого на дату визначення.

Генеральний ліміт згідно п.21 договору №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р. (в редакції договору №3 від 31.10.2013р. про внесення змін) становить 8 000 000 грн., а генеральний строк визначено до 31.10.2014р.

Строк дії правочину дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності невиконання умов договору, правочин залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі (п.7 договору №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р.).

Враховуючи встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р. поруки як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача 2 взаємних цивільних прав та обов'язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище, у відповідності до умов договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. передбачено, що банківська послуга – це всі та/або будь-яка з послуг, дій банку для, за наказом або на користь клієнта відповідно до умов чинного законодавства України, банківської ліцензій, а також договору, до яких, зокрема, належить надання банком банківського кредиту (кредит, кредитна лінія, овердрафт, акредитив, гарантія, аваль), проте, якщо інше прямо не вказано в договорі перед клієнтом згідно з правочином банківського рахунку та/або депозитним договором.

У п.1 укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору визначено, що овердрафт – це кредитна лінія, що надається шляхом здійснення банком оплати платіжних документів/доручень клієнта з банківського рахунку понад наявний на ньому залишок грошових коштів.

Судом зазначалось, що у п.28.2.2 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. в редакції договору №5 від 31.10.2013р. про зміну передбачено, що генеральний ліміт банківської послуги становить 8 000 000 грн.

Як свідчать матеріали справи, протягом всього строку дії договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» користувалось послугою овердрафт.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» підтверджується, що в результаті списання грошових коштів утворилось дебетове сальдо в розмірі в розмірі 7 999 398,38 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 12.08.2015р., від 26.08.2015р. та від 23.09.2015р. відповідача 1 було зобов'язано надати заперечення у разі наявності щодо отримання від позивача грошових коштів за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. в межах ліміту, що складає 8 000 000 грн.

Проте, відповідачем 1 правової позиції по суті спору так і не було висловлено, заперечень, що користування банківськими послугами, зокрема, овердрафтом на підставі укладеного з позивачем договору у межах ліміту кредитування не представлено.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було належним чином виконано свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» в частині надання на підставі договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. послуг овердрафту у межах генерального ліміту банківської послуги.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 28.2.7 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. передбачено, що сума кожного траншу підлягає поверненню клієнтом протягом тридцяти календарних днів з дати надання такого траншу за обставин, що на момент надання такого траншу не існувало заборгованості клієнта перед банком за такою банківською послугою як овердрафт. Якщо така заборгованість існувала, то такий транш підлягає поверненню протягом тридцяти календарних днів з дати виникнення такої існуючої заборгованості. В будь-якому випадку, не зважаючи на встановлений строк траншу, сума кожного траншу підлягає поверненню не пізніше дати припинення чинності лімітом банківської послуги.

Судом зазначалось, що у п.28.2.6 спірного правочину в редакції договору №5 від 31.10.2013р. про зміну зазначено, що датою припинення чинності ліміту банківської послуги є дата, що настане раніше 31.10.2014р. (включно).

Транш вважається поверненим за умови, що баланс банківського рахунку на початок банківського дня, що слідує за датою повернення траншу, є позитивним (дорівнює нулю або є залишок грошових коштів).

Таким чином, враховуючи умови договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р., суд дійшов висновку, що строк повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» повної суми овердрафту, отриманого в межах вказаного правочину, настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача 1 належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» свої зобов'язання за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. в частині повернення овердрафту належним чином виконано не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 7 999 398,38 грн.

Наразі, означений вище розмір заборгованості відповідача 1 підтверджується представленими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд».

При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що вхідний залишок на рахунку відповідача є нульовим, а отже, у банку була відсутня можливість здійснити задоволення своїх кредиторських вимог шляхом здійснення договірного списання у порядку, що передбачений п.9 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 12.08.2015р., від 26.08.2015р. та від 23.09.2015р. було зобов'язано відповідача 1 надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р.

Проте, відповідачем 1 витребуваних судом доказів надано не було, факт наявності заборгованості з повернення овердрафту в розмірі 7 999 398,38 грн. не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, приймаючи всі фактичні обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» про стягнення заборгованості в сумі 7 999 398,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 10561 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За умовами п.28 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. стандартний розмір процентів за користування овердрафтом становить 23% річних.

Договором №3 від 30.08.2013р. про внесення змін було визначено проценту ставку за овердрафтом в розмірі 18,5% річних.

За умовами п.6 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. проценти нараховуються на підставі процентної ставки. Розрахунок процентів здійснюється на щоденній основі. Проценти розраховуються протягом строку, що обчислюється днями і дорівнює кількості днів від дати надання банком банківської послуги, включаючи день надання, до дати виконання клієнтом своїх зобов'язань. Для послуг, що надаються у гривні, база нарахування становить 365 днів. Проценти сплачуються клієнтом протягом першого банківського дня, наступного за днем нарахування. Проценти за овердрафтом сплачуються щомісяця протягом першого банківського дня місяця, що слідує за розрахунковим.

Пунктом 28.2.9 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. в редакції договору №3 від 30.08.2013р. про внесення змін передбачено, що підвищений розмір ставки становить діючу процентну ставку, помножену на два.

Підставою для застосування підвищеної процентної ставки є порушення клієнтом будь-якого з зобов'язань, що передбачені п.12, 23 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р.

Зокрема, п.12 укладеного між позивачем та відповідачем 1 правочину встановлено, що клієнт повинен належним чином виконувати свої боргові зобов'язання за договором.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи за користування овердрафтом позивачем протягом всього часу дії договору до моменту закінчення строку банківської послуги було нараховано проценти на суму 84 315,84 грн.

Одночасно, з огляду на порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань в частині повернення овердрафту після закінчення строку дії банківської послуги, на підставі п.28.2.9 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. в редакції договору №3 від 30.08.2013р. банком було нараховано відсотки із застосуванням підвищеної процентної ставки на загальну суму 1 483 352,40 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Приймаючи до уваги, наведені вище умови договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування овердрафтом, суд дійшов висновку, що строк сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» процентів за овердрафтом в сумі 84 315,84 грн. та процентів на прострочену заборгованість в розмірі 1 483 352,40 грн., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача 1 належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» свої зобов'язання за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. в частині сплати процентів також виконано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Судом прийнято до уваги, що обставини стосовно наявності у відповідача 1 заборгованості зі сплати процентів за овердрафт підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 84 315,84 грн., заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість в сумі 1 483 352,40 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 1 606 150,89 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.15 договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе грошових зобов'язань в обумовлені строки клієнт зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення від суми прострочених зобов'язань за кожний день прострочення.

За порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. позивачем нараховано пеню на загальну суму 1 606 150,89 грн., з яких за порушення строків повернення овердрафту (з урахуванням тридцятиденного строку повернення траншу) за період з 24.10.2014р. по 28.04.2015р. на суму 1589798,24 грн. та за порушення строків сплати процентів з 31.10.2014р. по 28.04.2015р. на суму 16352,65 грн.

Господарський суд вказує, що наведений заявником розрахунок пені за порушення строків повернення овердрафту є необґрунтованим. При цьому, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені до дати фактичної оплати чи до звернення до суду, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Умовами договору №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. передбаченим чинним цивільним законодавством України способом іншого строку нарахування неустойки не визначено.

Тобто, враховуючи, що на підставі узгоджених сторонами умов договору не можливо дійти висновку про наявність у сторін взаємного волевиявлення на зміну передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування пені, суд вважає за необхідне обмежити період нарахування неустойки шістьма місяцями.

Таким чином, нарахування позивачем пені за строк більший, ніж за 6 місяців, суперечить діючому законодавству.

Після проведення власного розрахунку суми пені, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача 1 підлягає стягненню пеня за порушення строків повернення овердрафту в сумі 1 537 199,46 грн.

Одночасно, розрахунок пені за порушення строків сплати процентів є арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» неустойки за порушення своїх зобов'язань за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. на загальну суму 1 553 552,11 грн.

Щодо позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі» заборгованості з повернення кредитних коштів в розмірі 7 999 398,38 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 84 315,84 грн., заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість в сумі 1 483 352,40 грн. та пені в сумі 1 606 150,89 грн. суд зазначає наступне.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст.554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).

Наразі, приписами чинного законодавства не передбачено окремих умов, які сторони повинні визначити та погодити під час укладання договору поруки.

Як було встановлено судом, 12.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ацумарі» (поручитель) було укладено договір №SR12-233/28-2 поруки, відповідно до п.3 якого поручитель поручається перед банком за невиконання клієнтом боргових зобов'язань.

Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання зобов'язань в повному обсязі.

Пунктом 1 договору №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р. передбачено, що борговими зобов'язаннями є всі та/або кожне з платіжних (грошових зобов'язань) та/або неплатіжних зобов'язань (вимог), що забезпечуються порукою за договором поруки. Серед іншого, включаються зобов'язання клієнта перед банком, в тому числі, щодо повернення кредиту, та/або сплати процентів, комісій, штрафів, комісійних винагород, компенсацій, тощо.

Пунктом 21 договору №SR12-233/28-2 від 12.10.2012р. передбачено, що порукою забезпечується виконання зобов'язань за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. про надання банківських послуг.

Отже, враховуючи наведені вище умови договору, позивачем і було заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. з боржника і поручителя.

Наразі, судом встановлено, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, а саме 30.04.2015р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа про направлення позовної заяви до господарського суду міста Києва, фактично строк поруки у відповідності до приписів ст.549 Цивільного кодексу України не сплив. Суд вважає за необхідне зауважити, що саме наведена вище дата є моментом звернення позивача до суду з розглядуваним позовом, тобто, і вимогою до поручителя.

Обставини щодо повернення позовної заяви Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» без розгляду згідно ухвали від 12.05.2015р. господарського суду міста Києва у даному випадку не виплавають на строк звернення до суду, оскільки постановою від 30.06.2015р. Київського апеляційного господарського суду ухвалу від 12.05.2015р. господарського суду міста Києва було скасовано.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі» заборгованості відповідача 1 за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р. є обґрунтованими та правомірними.

Наразі, господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ацумарі» та погашення заборгованості за договором №CR12-193/28-2 від 04.10.2012р..

За таких обставин, враховуючи все вище наведене, приймаючи до уваги помилки заявника, які було допущено при нарахуванні неустойки, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення на визначені вище суми позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд», м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі», м.Київ про стягнення солідарно заборгованості з повернення кредитних коштів в розмірі 7 999 398,38 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 84 315,84 грн., заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість в сумі 1 483 352,40 грн. та пені в сумі 1 606 150,89 грн.

Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд», м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі», м.Київ про стягнення солідарно заборгованості з повернення кредитних коштів в розмірі 7 999 398,38 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 84 315,84 грн., заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість в сумі 1 483 352,40 грн. та пені в сумі 1 606 150,89 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА Трейд» (04116, м.Київ, Шевченківський район, вул.Старокиївська, буд.10, літ. «Г», ЄДРПОУ 37932212) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21, літ.А, ЄДРПОУ 36592598) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Жилянська, буд.43, ЄДРПОУ 21685166) заборгованість з повернення кредитних коштів в розмірі 7 999 398,38 грн., відсотки за користування кредитними коштами в сумі 84 315,84 грн., заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість в сумі 1 483 352,40 грн., пеню в сумі 1 553 552,11 грн. та судовий збір в розмірі 72 735,97 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.10.2015р.

Суддя                                                                                                     Любченко М.О.