Рішення

від 19.10.2015 по справі 921/827/15-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 921/827/15-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства "Asstra - Associated Traffic AG", в особі Представництва "Асстра-Ассошіейтед Треффік АГ", вул. Димитрова, будинок 5, корп. 10 А, Печерський район, м. Київ, 03150 (а/л: Московський проспект, 9, корп. 2Д, оф.202, м. Київ, 04073)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Скайтек Центр", вул. Шептицького, 23-Б, м. Тернопіль, 46008 (а/л: вул. Драгомирівська, 10, м. Харків, 61031)

про відшкодування збитків в загальній сумі 1 626,27 євро, що в гривневому еквіваленті, станом на дату подання позову (14.08.2015 р.), становить 38 654,97 грн

За участі представників сторін:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 07.09.2015 р. представнику позивача роз'яснювались його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 81 -1 ГПК України, технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

18.08.2015р. Акціонерне товариство "Asstra - Associated Traffic", в особі Представництва "Асстра-Ассошіейтед Треффік АГ", м. Київ, надалі - позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Скайтек Центр", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про відшкодування збитків в загальній сумі 1 626,27 євро, що в гривневому еквіваленті, станом на дату подання позову (14.08.2015 р.), становить 38 654 грн 97 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № MNP 017-06/13 від 23.04.2013 р. Зокрема, позивач стверджує, що під час перевезення вантажу (66 дерев'яних паллет з 6 336 картонних ящиків) транспортний засіб відповідача потрапив у ДТП, внаслідок чого відбулось часткове пошкодження та втрата вантажу на загальну суму 1 626,27 євро. Зазначену суму вантажоодержувачу було відшкодовано позивачем. Поряд з цим, у останнього, в силу приписів ст. 314 ГК України, КДПВ та умов Договору, виникло право вимоги до перевізника (відповідача у справі).

В підтвердження викладеного надано: договір про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № MNP 017-06/13 від 23.04.2013 р., міжнародну-товарну транспорту накладну за № 047433, інвойс № 69 від 11.08.2014р., пакувальний лист № 69 від 11.07.2014р., довідки ДАІ, акт ОСОБА_2 митниці від 18.08.2014р, претензію Nestle Cеsko s.r.o. на суму 1626,27 євро, виписку з системи клієнт-банк від 11.08.2015р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 20.08.2015 р на 15:40 год. 07.09.2015р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 14:15 год. 23.09.2015 р., на 09:20 год. 07.10.2015 р. та, відповідно, на 11:45 год. 19.10.2015 р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.

В судове засідання 19.10.2015 р. представник позивача не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Проте, звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 12.10.2015 р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду 16.10.2015 р. за вх. №22051) про розгляд справи в судовому засіданні 19.10.2015 р. без його участі. Поряд із цим, в судовому засіданні 23.09.2015 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з викладених у позовній заяві (з врахуванням заяви б/н від 22.09.2015 р. (вх.№20436 від 23.09.2015р.)) підстав.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 19.10.2015 року не прибув, витребовуваних судом документів не надав, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Поряд із цим, ухвала суду про порушення провадження у справі від 20.08.2015 р. як і ухвала суді від 07.09.2015 р., надіслані судом на адреси відповідача, вказані позивачем у позовній заяві, в т.ч. і на адресу, яка значиться в ЄДР: 46008, м. Тернопіль, вул. Шептицького, буд. 23-Б (адреса, на яку надсилались і ухвали суду від 23.09.2015 р та від 07.10.2015 р.), повернулись на адресу суду із відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (правова позиція викладена у п.п.3.9.1 п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., із змінами та доповненнями).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, визначений ст. 69 ГПК України строк вирішення даного господарського спору закінчується 19.10.2015 р., клопотання про продовження строку розгляду спору, в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, сторонами не заявлено, справа розглядається без участі представників сторін та відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне:

Ст. 1 ГПК України визначено, що до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).

При цьому, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

В силу приписів ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, підсудність судам України справ з іноземним елементом регулюється нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" № 2709-IV від 23.06.2005 р., з наступними змінами (далі - Закон № 2709-IV).

Відповідно до ст. 73 Закону № 2709-IV, іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Ст. 74 Закону № 2709-IV визначено, що процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" N 959-XII від 16.04.1991 р., з наступними змінами, визначено, що установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження є представництвом іноземного суб'єкта господарської діяльності.

В силу приписів ч.ч. 2-5 ст. 95 ЦК України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Керівники представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Долучений позивачем до матеріалів справи витяг з Торгового реєстру від 12.06.2014 р. свідчить про те, що Акціонерне товариство "Asstra - Associated Traffic AG" є юридичною особою, яка зареєстрована 13.10.1993 р. в кантоне Цюріх, реєстраційний номер СН-020.3.004.268-9, місцезнаходження: Бангофштрассе 37, 8001, Цюріх.

Представництвом позивача в України є "Асстра-Ассошіейтед Треффік АГ", ідентифікаційний код 21705845, вул. Димитрова, будинок, 5, корп. 10 А, Печерський район, м. Київ, керівник ОСОБА_3

Відповідно до п. 2 Положення про Представництво "Асстра-Ассошіейтед Треффік АГ", метою його діяльності є здійснення усіх передбачених чинним законодавством дій на території України для представлення інтересів Компанії при підтримці в здійсненні Компанією цілей, передбачених її Статутом, на території України. Відомості про дане Представництво містяться в ЄДРПОУ станом на 18.09.2015 р. ОСОБА_3 є представником позивача в Україні, уповноваженим діяти від імені Довірителя, представляти його інтереси в Україні та наділений відповідними повноваженнями, в т.ч. отримувати грошові кошти або інші матеріальні цінності, які будуть надходити як платежі внаслідок його комерційної діяльності (належним чином засвідчені копії Свідоцтва про реєстрацію за реєстраційним №: ПІ-2530 від 06.03.200 р., Положення про Представництво "Асстра-Ассошіейтед Треффік АГ", відомості з ЄДРПОУ від 18.09.2015 р. та довіреність б/н від 05.05.2014 р. на ім'я представника в Україні - ОСОБА_3 - в матеріалах справи).

Статтею 76 Закону № 2709-IV встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України та інше.

При цьому визначення суду України, компетентного розглядати даний спір, здійснюється до чинного процесуального законодавства, що регулює підвідомчість та підсудність існуючого спору судам України.

Компетенція господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій визначена у статті 124 Господарського процесуального кодексу України; господарські суди мають право розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо:

1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України;

2) іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтях 12-17 Господарського процесуального кодексу України; відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо).

Ст. ст. 31,33 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (набрала чинності для України 17 травня 2007 року) визначено, що в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни на території якої, зокрема, відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення. Договір перевезення може містити положення, яким визначається компетенція певного арбітражу, за умови, що положення, яким передбачається компетенція арбітражу, передбачає, що арбітраж застосовує цю Конвенцію.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що особою, зобов'язаною здійснити дії за договором між сторонами, є відповідач, що не виконав належним чином зобов'язань щодо збереження вантажу, що в свою чергу, призвело до недостачі вантажу та виникнення у позивача збитків.

П. 7.1 Договору визначено, що при виникненні спорів сторони будуть прагнути їх врегулювати шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не зможуть дійти до двосторонньої згоди, спір передається до суду за місцезнаходженням відповідача. Рішення суду є остаточними, не підлягають оскарженню та є обов'язковими до виконання обома сторонами.

Як вже зазначалось вище, станом на день розгляду спору в суді місцезнаходженням відповідача у справі - ТзОВ "Скайтек Центр" є: вул. Шептицького, буд. 23-Б, м. Тернопіль. Окрім того пошкодження вантажу внаслідок ДТП відбулось на території України (траса - Київ-Чоп).

З огляду на наведене вище, даний спір підвідомчий господарському суду Тернопільської області.

23.04.2013 р. між Акціонерним товариством "Asstra - Associated Traffic AG", як Замовником, з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Скайтек Центр", як Виконавцем, з другої сторони, був укладений Договір про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №MNP 017-06.13 (надалі - Договір), яким сторони врегулювали порядок взаємовідносин, що виникають між Замовником та Виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

П. 2.3 р. 2 Договору сторони передбачили, що на кожну погрузну оформлюється транспортне замовлення, яке містить опис умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного Договору.

Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відміткою вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу та митних органів (п. 2.4 р. 2 Договору).

Згідно п. п. 3.1-3.2 р. 3 Договору, Замовник інформує Виконавця про строки і об'єми майбутніх перевезень, кількості і необхідному типі рухомого складу. Інформація передається за допомогою факсимільного зв'язку у вигляді транспортного замовлення, яке містить додаткову інформацію щодо точної адреси місць завантаження та розвантаження вантажу, дати та часу подання автомобіля під завантаження, вагу та вид вантажу, адресу відправника та отримувача вантажу з вказанням контактних телефонів, адреси проведення митних формальностей при погрузці і розвантаженні вантажу, строку доставки вантажу отримувачу, суми фрахта, форми та строків оплати за перевезення, інші особливості перевезення конкретного вантажу. Виконавець передає Замовнику за допомогою каналів факсимільного зв'язку письмове підтвердження прийняття замовлення до виконання із зазначенням реєстраційних номерів транспортного засобу та з обов'язковим прославленням підпису уповноваженого представника і штампу свого підприємства.

Замовник зобов'язаний повідомити в своїй заявці всю необхідну інформацію про перевезення по формі, вказаній в п. 3.1 даного Договору, і гарантувати достовірність переданої інформації. Замовник зобов'язаний забезпечити проведення процедури завантаження/розвантаження транспортних засобів і митне оформлення вантажу, який перевозиться протягом 48 годин на території країн СНД і Балтики та 24 годин на іноземних країн, за виключенням вихідних та святкових днів країни перебування, при прибутті транспортного засобу на місце проведення операції до 10 години місцевого часу (пп. 4.1.1-4.1.2 п. 4.1 р. 4 Договору).

Виконавець зобов'язаний здійснити перевезення згідно транспортних замовлень Замовника суворо дотримуючись умов отриманого замовлення. Замовник зобов'язаний контролювати силами водія транспортного засобу процес завантаження (розвантаження), включаючи поштучний перерахунок вантажних місць, перевірку зовнішнього стану упаковки, порядок завантаження (розвантаження). Пломбування вантажного відсіку автомобіля не звільняє Виконавця від відповідальності за відповідність фактичної кількості вантажних місць до кількості, вказаній у супровідних документах. Виконавець зобов'язаний доставити довірений Замовником вантаж до вказаного пункту призначення та здати його уповноваженій особі в цілісності і схоронності, згідно товаротранспортної накладної та переданим на місці завантаження і митного оформлення документам (пп. 4.2.1, 4.2.4, 4.2.7 п. 4.2 р. 4 Договору).

П. п. 5.1-5.2 р. 5 Договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані транспортні послуги здійснюються в USD, EUR шляхом банківського перерахунку Замовником на рахунок Виконавця, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах. Підставою для оплати фрахту Замовником є оригінал рахунку-фактури Виконавця в одному екземплярі, оригінал СМR-накладної з відміткою вантажоотримувачу про прийняття вантажу в двох екземплярах та оригінали інших додаткових документів, визначених у транспортному замовленні.

Згідно п. 9.1 р. 9 Договору, останній є безстроковим та вступає в силу з моменту його підписання.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов Договору позивач повідомив відповідача про необхідність здійснення перевезення вантажу - макаронних виробів, за маршрутом Україна - Чехія. За твердженням позивача, транспортне замовлення узгоджувалось сторонами по почті в електронному вигляді.

З матеріалів справи вбачається (міжнародна накладна (СМR) №047433, інвойс №69 від 11.08.2014 р, та пакувальний лист №69 від 11.08.2014 р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), що до перевезення відповідачем було прийнято вантаж - 66 дерев'яних паллет з 6 336 картонних ящиків, на загальну суму 9 567,36 Євро, а саме: МАГГІ вермішель зі смаком курки карі 24*60CZ в кількості 64 512 шт., вартість - 4 058,88 EUR, кількість картонних ящиків 2 688, вага - 5 404,00 кг та МАГГІ вермішель зі смаком курки негостра 24*60CZ в кількості 87 552 шт., вартість - 5 508,48 EUR, кількість картонних ящиків 3 648, вага - 7 334 кг, загальною вагою 12 738 кг, вантажовідправник - ТОВ "Техноком" (Україна), вантажоодержувач - Nestle Cеsko s.r.o., перевізник - Skaitek Tsentr (Скайтек Центр"/відповідачем у справі). Перевезення вантажу буде здійснено транспортним засобом RENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1, кузов (рама шасі) VF611GTA000130403, напівпричіп WIELTON №334, номерний знак РК94229, кузов (рама шасі) SUDS340890029350. 13.08.2014 р. зазначений вище транспортний засіб був завантажений вантажем.

Поряд із цим, 15.08.2015 р. транспортний засіб відповідача потрапив у ДТП, внаслідок якого частина вантажу була пошкоджена, а подальший рух транспортного засобу виявився неможливим. Для подальшого транспортування вантажу, останній було перезавантажено в інший належний відповідачу транспортний засіб - АХ 8264 ХТ, про що в СМR було зроблено відповідну відмітку.

Факт потрапляння в ДТП належного відповідачу автомобільного транспорту, який здійснював перевезення вантажу, пошкодження товару та перезавантаження вантажу в інший транспортний засіб підтверджено долученими позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями довідок ДРВДАІ з обслуговування Родомилівського району від 15.08.2015 р. та ОСОБА_2 б/н про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування, складеного ОСОБА_2 Митницею 18.08.2014 р.

21.08.2014 р. вантаж був доставлений Відповідачем на склад вантажоотримувачу - FM Cеsko s.r.o., однак прийнятий останнім із зауваженнями. Так, в товарно-транспортній накладній (СМR) було зазначено, що: "пошкоджено 10 паллет", недостача 1 паллета + 62 картонних ящиків та 55 картонних ящиків".

Окрім того, при розкритті паллет та перерахунку загальної кількості картонних ящиків вантажоодержувачем - Nestle Cеsko s.r.o. було складено Протоколи про пошкодження та втрату товару від 21.08.2014 р. та кінцевий розрахунок втраченого та пошкодженого товару за вх. №637140 (копії в матеріалах справи). Даними документами зафіксовано відсутність 213 картонних ящиків, що становить 1 палету (1 паллета = 96 ящиків) та 62+55 ящиків відповідно, а також, пошкодження 9 паллет (864 картонних ящиків).

12.09.2014 р. вантажоодержувач - Nestle Cеsko s.r.o. звернувся до позивача - Asstra - Associated Traffic AG, як компанії, яка забезпечувала виконання перевезення товару по маршруту Україна - Чеська Республіка, згідно заявки на перевезення №4544808069 (тр. засіб АХ5689СМ/ РК94229), з претензією про компенсацію вартості пошкодженого вантажу - 1077 картонних коробок вартістю 1 626,27 євро.

07.01.2015 р. позивачем були перераховані Nestle Cеsko s.r.o. грошові кошти в сумі 1 626,27 євро, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - в матеріалах справи).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження вантажу, що, в свою чергу, призвело до недостачі вантажу та виникнення у позивача збитків, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 909 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. ч. 2-3, 5 ст. 307 ГК України).

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначаються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., з наступними змінами та доповненнями (надалі - Правила).

П. 10.1 Правил визначено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв'язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (п. 3.8 Правил).

П. 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Поряд із цим, п. 2.2 Договору визначено, що взаємовідносини Замовника та Виконавця базуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.78 р., Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України „Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (надалі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Ч. 1 ст. 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Таким чином, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником щодо доставки вантажу осіб, які знаходяться в двох різних країнах, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України, ч. 1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

Статут автомобільного транспорту та ст. 925 ЦК України зобов'язує сторін застосовувати претензійний порядок регулювання спору.

Згідно ст. 925 ЦК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що претензіями № СН01-02-07/02-0351 від 12.03.2015 р. та від 06.04.2015 р. позивач пропонував відповідачу відшкодувати вартість завданих пошкодженням та втратою вантажу збитків у розмірі 1 626,27 євро.

Однак, відповідач вартість втраченого та пошкодженого вантажу не відшкодував, а надіслані на його адреси претензії залишив без відповіді та задоволення

Ст. ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ст. 224 ГК України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу приписів ч. 2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Отже, підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України, відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону.

В даному випадку відповідачем порушені зобов'язання, визначені пунктами договору; умови статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні ( неналежному виконанні) умов договору.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає тому, що вантаж не був доставлений перевізником та вручений вантажоодержувачу у цілісності та відповідній кількості, у зв'язку з втратою/пошкодженням під час його транспортування.

За приписами чинного законодавства за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає: у разі втрати - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з ч. 2 ст. 308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 1 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, учасником якої з 01.08.2006 є Україна, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу чи за його пошкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Таким чином, як слідує з наведених вище норм чинного законодавства, збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту видачі одержувачеві є обов'язком перевізника, за порушення якого останній має нести передбачену законом відповідальність.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч. 2 ст. 17 Конвенції).

Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Конвенції, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявкам, які містилися у вантажній накладній (ст. ст. 4, 9 Конвенції).

Факт недоставляння ввіреного відповідачу вантажу до місця доставки у необхідній кількості та цілісності (пошкодження та втрата вантажу внаслідок ДТП) підтверджено відповідними відмітками вантажоотримувача на міжнародній товарно-транспортній накладній(СМR №047433).

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд свої агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Слід зауважити, що норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення. Поряд із цим, в силу приписів ч. 1 ст. 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу викликана обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17 (а саме: дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути), що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не прибув, не довів суду жодної із наведених обставин для звільнення його від відповідальності за втрату/пошкодження вантажу, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів на підтвердження того, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівника відсутні вина у заподіянні шкоди.

Натомість наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що вантаж був прийнятий перевізником до перевезення в належному стані та без пошкоджень, факт часткової втрати та псування вантажу внаслідок ДТП підтверджено долученими позивачем до матеріалів справи ОСОБА_2 митниці від 18.08.2014 р., відмітками вантажоотримувача на міжнародній товарно-транспортній накладній та складеним представниками вантажоотримувачу за участі водія, який здійснював перевезення, протоколом про пошкодження вантажу.

За даних обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 626,27 Євро, що в гривневому еквіваленті, станом на дату подання позову (14.08.2015 р.), становить 38 654 грн 97 коп., на думку суду, є правомірними, обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Скайтек Центр", вул. Шептицького, 23-Б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 36986073, на користь Акціонерного товариства "Asstra - Associated Traffic AG", реєстраційний номер СН-020.3.004.268-9, в особі Представництва "Асстра-Ассошіейтед Треффік АГ", вул. Димитрова, будинок 5, корп. 10 А, Печерський район, м. Київ, 03150 (а/л: Московський проспект, 9, корп. 2Д, оф.202, м. Київ, 04073), ідентифікаційний код 21705845, 1 626 Євро 27 євроцентів та 1 827 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.10.2015р.

Суддя І.М. Гирила