Рішення

від 20.10.2015 по справі 924/1142/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 924/1142/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Субботіна Л.О., суддя Музика М.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницького заводу „ПолімерВ» , м. Хмельницький

до 1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗіпВ» , м. Хмельницький

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

1. Управління Держземагенства в Хмельницькому районі Хмельницької області, м.Хмельницький;

2. Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, м. Хмельницький;

про - визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький;

- визнання недійсним договору оренди землі від 16 грудня 2011 року за №681010004000205, укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05 вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 02.09.2015р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: ОСОБА_2 - за довіреністю від 28.04.2014р.;

від третьої особи-1: не прибув;

від третьої особи-2: не прибув.

В засіданні суду 20.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить суд визнати недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011р. №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький, а також визнати недійсним договір оренди землі від „16В» грудня 2011р. за №681010004000205, укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від „05В» вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Хмельницький завод „ПолімерВ» є власником адміністративного приміщення, загальною площею 217,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3Д на підставі договору купівлі-продажу державного майна, посвідченого Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі 12.01.1994 року за реєстровим №1-106 в Бюро технічної інвентаризації та акту передачі майна.

Зазначені обставини у повному обсязі підтверджено в ході розгляду судової справи № 924/1606/13 за позовом Хмельницького заводу „ПолімерВ» про витребування адміністративного приміщення загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пілотська, 77/3Д, м. Хмельницький, шляхом виселення ТОВ „Агро-ЗІПВ» та передачі його Хмельницькому заводу „Полімер", якому адміністративне приміщення належить на праві приватної власності та зобов'язання провести державну реєстрацію прав на адміністративне приміщення за Хмельницьким заводом „ПолімерВ» .

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014р., позов Хмельницького заводу „ПолімерВ» в частині вищезазначених позовних вимог задоволено. У свою чергу рішення судів попередніх інстанцій у повному обсязі підтримано Вищим господарським судом України постановою від 26.06.2014 року.

Позивач вказує, що судом в ході розгляду справи №924/1606/13 встановлено, що адміністративне приміщення вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника в особі позивача. При цьому, укладання таких угод не припиняє право власності позивача, а тому в момент їх укладання і до теперішнього часу саме він залишався та залишається єдиним власником цього майна і має право на його витребування із чужого незаконного володіння.

Зазначені обставини згідно зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України як обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 3 рішенням сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011р. №32, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-Зіп" (далі - Відповідач 2) в короткострокову оренду строком на 3 років земельну ділянку площею 604 м 2 під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/ЗД м. Хмельницький, власником якого є Позивач. Копія рішення додається (Додаток 5).

У подальшому, 16.12.2011р. між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено договір оренди землі за №681010004000205 (Додаток 6) та на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки, датою укладання договору оренди, земельну ділянку було фактично передано відповідачу-2 (Додаток 7).

Станом на дату звернення із позовною заявою, зазначена земельна ділянка фактично продовжує перебувати в оренді відповідача-2 на підставі рішення відповідача-1 від 25.06.2014 року №81, яким поновлено договір оренди від 16.12.2011р. №681010004000205 шляхом укладання додаткової угоди від 05.09.2014р. (Додаток 8), незважаючи на те, що власником, розташованого на ній об'єкта нерухомого майна - адмінприміщення, є саме позивач.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За ч.2 ст.134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: - розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності юридичних осіб.

Проте, передача відповідачем-1 земельної ділянки площею 604 м2 відповідачу-2 під реконструкцію адмінприміщення, власником якого є позивач, - відбулась у супереч вимог ст.122, ч. 134 ЗК України, враховуючи відсутність у Відповідача 2 права власності на розташоване на ній адмінприміщення та без проведення відповідних земельних торгів.

Тому, позивач вважає, що п.3 рішенням сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 років земельну ділянку площею 604 м2 під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/3Д м. Хмельницький, власником якого є Позивач є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Окрім зазначеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України). Підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; тощо. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних г наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тому, позивач стверджує, що договір оренди землі від 16.12.2011 року за № 681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , на підставі незаконно прийнятого рішення відповідача-1, з огляду на положення ЦК України, ЗК України є таким, що суперечить вимогам закону, а отже є недійсним та за ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.5 ст.126 ЗК України (у редакції до 01.01.2013р.) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Закону України „Про оренду земліВ» , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до пункту 136 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1021 (втратив чинність із 01.01.2013 року), під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Враховуючи п.3 розділу II Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів УкраїниВ» договір оренди земельної ділянки, укладений відповідно до статті 14 Закону України „Про оренду земліВ» , є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

За ст.125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

За наслідками скасування незаконно прийнятого відповідачем-1 рішення та визнання недійсним договору оренди землі, що був укладений на підставі спірного рішення, виникає необхідність привести у відповідність рішення, які приймались у подальшому та безпосередньо ґрунтувались на підставі спірного рішення відповідача-1 та недійсного договору.

Також, позивач у додаткових поясненнях за №05-ю від 05.10.2015р. та від 20.10.2015р. підтримує позовні вимоги із викладених в позові підстав та заперечує проти твердження відповідача про пропущення строку позовної давності.

Так, позивач посилається на те, що згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У даному випадку сам факт прийняття спірного рішення та укладання спірного договору - датою прийняття та укладання відповідно не збігається з моментом, із якого для позивача фактично розпочався перебіг строку позовної давності за визначеним ч.1 ст.261 ЦК України.

Вказує, що позивач хоча і дізнався за наслідками розгляду судової справи №924/1606/13 про існування спірного рішення та договору, проте саме про факт порушення даним рішенням та договором права позивача стало відому лише за наслідками розгляду зазначеної господарської справи і набранням рішення у даній справі законної сили.

Зокрема, встановлення господарським судом обставини відносно того, що адмінприміщення вибуло із володіння Позивача, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Отже, укладання таких угод не припиняє право власності Позивача, а тому в момент їх укладання і до теперішнього часу саме він залишався та залишається єдиним власником цього майна і має право на його витребування із чужого незаконного володіння.

І, саме за наслідком набрання судовим рішенням по справі № 924/1606/13 законної сили, з огляду на встановлені обставини відсутності переходу права власності на адмінприміщення, починаючи з моменту його придбання Позивачем до теперішнього часу, у позивача виникло право на звернення до господарського суду із позовною заявою про визнання спірних рішення та договору недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається саме від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом даної норми початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення в Хмельницького заводу „ПолімерВ» права на подання позову про визнання договору іпотеки недійсним, тобто з моменту можливості реалізувати своє право в примусовому порядку на судовий захист відносно дій відповідачів, які обмежують реалізацію права власності Позивача на адмінприміщення.

Аналогічна правова позиція щодо початку перебігу строку позовної давності викладена Верховним Судом України у постанові від 22.04.2015 року при розгляді справи №6-48ЦС 15.

Відповідач-1 у поданому суду відзиві за вих.№02-15-217 від 25.09.2015р. позов не визнає, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з зазначених норм для скасування актів органів місцевого самоврядування необхідно довести, що рішення прийнято не в межах повноважень, не в спосіб передбачений законом та не на підставі Конституції та чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 1 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» земля належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста, а згідно ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади і вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону входить в компетенцію лише міської ради.

Відповідно до ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» також встановлено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції міської ради. Таким чином, оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень міської ради та у спосіб, передбачений Законом України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , та на підставі чинного законодавства.

Оскаржуване позивачем рішення міської ради є актом ненормативного характеру, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права користування на земельну ділянку або укладення договору оренди має вирішуватися за нормами цивільного законодавства шляхом оскарження правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою.

У зв'язку із чим, позов предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у користування та в оренду земельної ділянки (ненормативний акт), що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, так як оскаржуване позивачем рішення вичерпало свою дію шляхом його виконання.

Крім того, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено загальний строк позовної давності, а саме три роки.

Прийняті рішення Хмельницької міської ради доводяться до відома через друковані засоби масової інформації, офіційний сайт міської ради.

А тому, враховуючи, що оскаржуване рішення було прийняте ще у 2011 році та оскаржуваний договір був укладений теж у 2011, тому відповідач-1 просить суд застосувати позовну давність.

Враховуючи викладене відповідач-1 просить суд позов Хмельницького заводу „ПолімерВ» залишити без задоволення.

Відповідач-2 у поданому відзиві від 05.10.2015р. вважає, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи із такого. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. у справі №924/1606/13 витребувано у ТОВ „Агро-ЗіпВ» адміністративне приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3 Д, шляхом виселення ТОВ „Агро-ЗіпВ» та передачі вказаного приміщення Хмельницькому заводу „ПолімерВ» та зобов'язано Хмельницьке міськрайонне управління юстиції Хмельницької області в особі реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції провести державну реєстрацію прав на вказане адміністративне приміщення за Хмельницьким заводом „ПолімерВ» . У задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав на вищевказане адміністративне приміщення за ТОВ „Агро-ЗіпВ» відмовлено.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17137567 від 20.12.2007р. право власності на адміністративне приміщення, площею 217,4 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3Д було зареєстровано за ТОВ „Агро-ЗіпВ» на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №8544.

Вказує, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. у справі №924/1606/13 встановлено, що не було порушення чинного законодавства при проведенні державної реєстрації права власності на адміністративне приміщення за ТОВ „Агро-ЗіпВ» , в тому числі не існувало на момент проведення реєстрації визначених законом підстав для відмови у державній реєстрації права власності.

Тобто, на момент прийняття Хмельницькою міською радою 15.06.2011 року п.3 рішення №32 у ТОВ „Агро-ЗіпВ» було правомірно зареєстровано право власності на адміністративне приміщення загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3Д.

Таким чином, відповідач-2 зазначає, що Хмельницька міська рада правомірно прийняла спірне рішення, при цьому не порушила вимоги Земельного кодексу України як стверджує позивач.

При цьому, відповідач-2 звертає увагу, що п.3 рішення Хмельницької міської ради 15.06.2011 року №32 є актом ненормативного характеру органу місцевого самоврядування.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Заслуговує на увагу той факт, що Договором оренди землі від 16.12.2011р. визначено, строк дії договору, а саме: договір укладено на три роки до 15.06.2014р.

Тобто, на момент звернення до суду із даним позовом п.3 рішення Хмельницької міської ради 15.06.2011 року №32 є виконаним в повному обсязі і тому воно не може бути визнане недійсним в судовому порядку.

Крім того, позивачем не наведено жодних норм права, які були порушені при укладенні спірного договору оренди землі від 16.12.2011р. Враховуючи вище викладене відповідач-2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Також, відповідачем-2 подано заяву від 05.10.2015р. про застосування строків позовної давності, відповідно до якої вказує, що згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Відтак, відповідач-2 стверджує, що строк позовної давності сплив ще у 2014 році, тому позивач звернувся до суду із позовом, пропустивши цей строк. Відтак, просить відмовити в позові.

Представник позивача в засідання суду 20.10.2015р. прибув, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові із врахуванням додаткових пояснень від 05.10.2015р. та від 20.10.2015р.

Представник відповідача-1 в засідання суду 20.10.2015р. не прибув, додаткових письмових заяв чи клопотань від останнього до суду не надходило.

Представник відповідача-2 в засідання суду 20.10.2015р. прибув, проти позовних вимог заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов, просить відмовити в позові.

Третя особа-1 повноважного представника в засідання суду 20.10.2015р. не направила, причини неявки не повідомила, будь-які клопотання чи заяви від останньої до суду не надходили.

Третя особа-2 повноважного представника в засідання суду 20.10.2015р. не направила, разом із тим відповідно до направлених письмових пояснень від 21.07.2015р. за вих.№02.1-08/863 просить суд розглядати справу без участі її представника.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Хмельницький завод „ПолімерВ» , м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно витягів із ЄДР серія АГ №778991 від 22.01.2014р. та серія АГ №778093 від 22.01.2014р.

Відповідно до п.1.2 Статуту, затвердженого рішенням власників №3 від 17.11.2011р., Хмельницький завод „ПолімерВ» перейменоване з колективного підприємства завод „ПолімерВ» , яке було створено організацією орендарів Хмельницького заводу „ПолімерВ» (зареєстроване розпорядженням Хмельницької адміністрації від 12.03.1993р. №519), яке здійснило викуп державного майна, зданого в оренду, відповідно до договору купівлі-продажу від 12 січня 1994 року, зареєстрований розпорядженням Хмельницької міської адміністрації від 2 лютого 1994 року за №236, в зв'язку з чим є його правонаступником.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗІПВ» , м. Хмельницький як юридична особа значиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджено Спецвитягом із ЄДР №20881373 від 13.07.2015р.

15.06.2011 року Хмельницька міська рада прийняла рішення №32 „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у постійне користування, в короткострокову оренду, поновлення договорів оренди земельних ділянок за технічною документацією юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності...В» , відповідно до якого п.3 вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати Товариству з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗІПВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 м 2 під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/ЗД м.Хмельницький.

16.12.2011р. між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗІПВ» (орендар) підписано Договір оренди землі №681010004000205, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення сьомої сесії міської ради від 15.06.2011р. №32 із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться в м. Хмельницькому, по вул. Пілотська, 77/3Д.

Згідно п.п.2-7 вказаного договору оренди передбачено, що оренду передається земельна ділянка загальною площею 604 м 2 , в т.ч. газон площею 55м 2 . На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна - одноповерхова капітальна нежитлова будівля, а також інші об'єкти інфраструктури - проїзди, проходи площею 289м 2 . Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 114 546,00 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні.

Договір укладено на 3 (три) роки до 15.06.2014р. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не піз ніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п.8 договору).

Згідно п.9 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно ст.22 ЗУ „Про оренду землі" та розмірі 6 872,76 грн. в рік, що становить 6%, а на 2011 рік з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,61 орендна плата за землю становить 4192,38 грн. від нормативної грошової оцінки земельної.

Вказаний договір підписаний представниками орендаря та орендодавця, скріплений печатками.

На підставі Акту приймання-передачі земельної ділянки, датою укладання договору оренди, земельну ділянку, що є предметом договору оренди від 16.12.2011р. №681010004000205, було фактично передано ТОВ „Агро-ЗІПВ» . Вказаний акт підписаний представниками орендаря та орендодавця, скріплений печатками.

05.09.2014р. між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗІПВ» було підписано Додаткову угоду від 05.09.2014р. про поновлення договору оренди землі №681010004000205 від 16.12.2011р., відповідно до якої сторони договору вирішили поновити договір оренди землі від 16.12.2011р. №681010004000205 на новий термін - на три роки до 15.06.2017р. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не піз ніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13 (набуло чинності згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014р.) позов Хмельницького заводу „ПолімерВ» до ТОВ „Агро-ЗІПВ» , Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та за участю третіх осіб, у тому числі ПАТ Акціонерний банк „УкргазбанкВ» про витребування адміністративного приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пілотська. 77/ЗД, м. Хмельницький шляхом виселення ТОВ „Агро-ЗІПВ» та передачі вказаного приміщення Хмельницькому заводу „ПолімерВ» було задоволено.

В ході розгляду справи №924/1606/13 судом встановлено, що адміністративне приміщення площею 217,4 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3 вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника в особі позивача.

Судом також було встановлено, що укладання таких угод не припиняє право власності позивача, а тому в момент їх укладання і до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна і має право на його витребування із чужого незаконного володіння. Вказано, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності, оскільки статтею 346 ЦК України не передбачено припинення права власності дійсного власника, в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу (постанова ВГСУ по справі №5006/32/174пн/2012 від 22.05.2013р.)

На виконання судового рішення від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13 Хмельницьким міськрайонним управлінням юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер; 14087155 від 27.06.2014 року) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесене запис №6159169 за про реєстрацію права власності Хмельницького заводу „ПолімерВ» на адміністративне приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., розташоване за адресою: вул. Пілотська, 77/3Д, м. Хмельницький (копія витягу за №23577383).

Вважаючи своє право власності на приміщення загальною площею 217,4 кв.м. порушеним, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд визнати недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року № 32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький, а також визнати недійсним договір оренди землі від „16В» грудня 2011р. за №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від „05В» вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі.

Досліджуючи в сукупності надані по справі докази, доводи та заперечення учасників судового розгляду, судом до уваги приймається таке:

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Із матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись із позовом, просить суд визнати недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м.

Обґрунтовуючи своє порушене право спірним рішенням міської ради, позивач посилається на судове рішення від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13, який встановлено, що адміністративне приміщення площею 217,4 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3 вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника в особі позивача.

Згідно ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

За приписами статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» ).

Частиною 1 ст.155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Також п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органівВ» визначено, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Виходячи із вищевикладених норм законодавства, судом встановлено, що спірне рішення органу місцевого самоврядування було прийнято в межах визначених законом повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений Законом України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» .

Натомість, щодо питання про порушення спірним рішенням органу місцевого самоврядування прав та законних інтересів позивача по справі - Хмельницького заводу „ПолімерВ» , судом враховується, що на момент його прийняття права та інтереси останнього були порушені, оскільки п.3 спірного рішення було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та їх надання в короткострокову оренду ТОВ „Агро-ЗіпВ» на реконструкцію адміністративного приміщення, яке на праві власності останньому не належало.

Судом приймаються до уваги доводи позивача про те, що адміністративне приміщення площею 217,4 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3 вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника в особі позивача.

Відтак, укладання таких угод фактично не припинило право власності позивача, а тому в момент їх укладання і до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна і має право на його витребування із чужого незаконного володіння. При цьому, не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності, оскільки статтею 346 ЦК України не передбачено припинення права власності дійсного власника, в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу.

Проте, вирішуючи питання про те, чи підлягає відновленню порушене право позивача шляхом визнання недійсним спірного рішення органу місцевого самоврядування, судом приймається до ваги правова позиція Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.11.2014р., де зазначено таке: „Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте суб'єктом владних повноважень рішення про передачу у власність чи оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документахВ» .

Судом в даному випадку враховується, що скасування таких актів не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права користування на земельну ділянку або укладення договору оренди має вирішуватися за нормами цивільного законодавства шляхом оскарження правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою.

За таких обставин позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у користування та в оренду земельної ділянки (ненормативний акт), що застосовується одноразово, і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, так як оскаржуване позивачем рішення вичерпало свою дію шляхом його виконання.

Відтак, відновити порушене право позивача шляхом визнання недійсним спірного рішення міської ради, суд не вбачає за можливе за вищенаведених підстав.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м., не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди землі від „16В» грудня 2011р. за №681010004000205, який укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від „05В» вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі, судом до уваги приймається таке.

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абз.4 п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійснимиВ» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору оренди землі від 16.12.2011р. за №681010004000205, підписаного між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05.09.2014р. про поновлення договору оренди землі, в оренду було передано земельну ділянку загальною площею 604 м 2 , в т.ч. газон площею 55м 2 . На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна - одноповерхова капітальна нежитлова будівля, а також інші об'єкти інфраструктури - проїзди, проходи площею 289м 2 .

В ході вирішення справи судом встановлено, що позивач є власником розташованого на земельній ділянці об'єкту - адміністративного приміщення загальною площею 217,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська,77/3Д на підставі договору купівлі-продажу державного майна (посвідченого Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі 12.01.1994 року за №1-106 в Бюро технічної інвентаризації).

Дані фактичні обставини були підтверджені в ході розгляду судової справи №924/1606/13 за позовом Хмельницького заводу „ПолімерВ» про витребування адміністративного приміщення загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пілотська. 77/ЗД, м. Хмельницький, шляхом виселення ТОВ „Агро-ЗІПВ» та передачі його Хмельницькому заводу „Полімер.

Судом приймається до уваги, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13 (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014р.) позов Хмельницького заводу „ПолімерВ» в частині вищезазначених позовних вимог було задоволено.

Згідно ст.35 ГПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема зазначено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (п.2.6. постанови) вказується, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.В»

В ході розгляду справи №924/1606/13 судом встановлено, що адміністративне приміщення площею 217,4 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3 вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника в особі позивача.

Судом також було встановлено, що укладання таких угод не припиняє право власності позивача, а тому в момент їх укладання і до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна і має право на його витребування із чужого незаконного володіння. Вказано, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності, оскільки статтею 346 ЦК України не передбачено припинення права власності дійсного власника, в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу.

Зазначені обставини в силу ст.35 ГПК України судом визначаються як такі, що встановлені рішенням суду, зокрема, в господарський справі №924/1606/13, яке набрало законної сили, та не доводяться повторно при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що договір оренди землі від 16.12.2011р. №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05.09.2014р. про поновлення договору оренди землі, укладений із порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.

При цьому судом враховуються, що ч.3 ст.207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Відповідно до п.2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійснимиВ» якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Аналогічні положення містяться в 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» , в якому зокрема передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що договір оренди землі від 16.12.2011р. №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05.09.2014 року про поновлення договору оренди землі, підлягає визнанню недійсним та припиненню на майбутнє.

Щодо заяви відповідачів про застосування до спірних відносин строку позовної давності, судом до уваги приймається таке.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В ході вирішення справи судом встановлено, що позивач по даній справі не приймав учать в ході винесення міською радою рішення від 15.06.2011р. №32, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання останньої в короткострокову оренду ТОВ „Агро-ЗіпВ» . Не був позивач також і стороною договору оренди землі від 16.12.2011р. №681010004000205 (враховуючи додаткову угоду від 05.09.2014р. про поновлення договору), оскільки останній було підписано між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» .

Відтак, доводи відповідачів про те, що перебіг строку позовної давності для позивача повинен був розпочатись з моменту прийняття міською радою спірного рішення та підписання договору оренди землі, судом оцінюється критично та не приймається до уваги.

Натомість, доводи позивача про те, що саме в ході вирішення справи №924/1606/13 позивач дізнався про те, що адміністративне приміщення вибуло із володіння власника колективного підприємства „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника - позивача, судом приймається до уваги як такі, що відповідають дійсності та матеріалами справи не спростовані. Дані фактичні обставини знайшли своє підтвердження в рішенні господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13, яке набуло чинності згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014р.

Відтак, перебіг позовної давності по даній справі почався 30.04.2014р., а тому строк звернення до суду із даним позовом (строк позовної давності) в силу ст.ст.256, 257, 261 ЦК України позивачами не було пропущено. Інших доказів на спростування зазначеного, суду не було подано, доводи позивачів не спростовані.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, але й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору оренди землі від 16.12.2011р. №681010004000205, який укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05 вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі. В решті позову про визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, суд вважає за необхідне відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову та з урахуванням ч.2 ст.49 ГПК України, п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Хмельницького заводу „ПолімерВ» , м. Хмельницький до 1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗіпВ» , м. Хмельницький за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1. Управління Держземагенства в Хмельницькому районі Хмельницької області, м. Хмельницький; 2.Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, м. Хмельницький; про визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький; визнання недійсним договору оренди землі від 16 грудня 2011 року за №681010004000205, укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05 вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі, задовольнити частково.

Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди землі від 16 грудня 2011 року за №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05 вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі.

Стягнути із Хмельницької міської ради, 29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна,3 (код ЄДРПОУ 33332218) на користь Хмельницького заводу „ПолімерВ» , 29000, м. Хмельницький, Пілотська,77/3 (код ЄДРПОУ 02969351) 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗіпВ» , 29000, м. Хмельницький, вул. Пілотська,77/3Д (код ЄДРПОУ 33842602) на користь Хмельницького заводу „ПолімерВ» , 29000, м. Хмельницький, Пілотська,77/3 (код ЄДРПОУ 02969351) 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький, відмовити.

Повне рішення складено 23.10.2015р.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя Л.О. Субботіна

Суддя М.В. Музика

Віддрук.5 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу-1 (вул. Гагаріна, 3, м. Хмельницький, 29000) - проста коресп.;

3 - відповідачу-2 (вул. Пілотська,77/3Д, м. Хмельницький, 29000) - згідно заяви;

4 - Управління Держземагенства в Хмельницькому районі (вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, 29016) - прост. кореспонд.;

5 - Реєстраційна служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції (вул. Пилипчука, 3, м. Хмельницький, 29000) - прост. кореспонд.