Постанова

від 16.12.2015 по справі 924/1142/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 924/1142/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Василишин А.Р. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність в справі;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився;

третьої особи 1 - не з'явився;

третьої особи 2 - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗіпВ»

на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015 р.

у справі № 924/1142/15

за позовом Хмельницького заводу „ПолімерВ» , м. Хмельницький

до 1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗіпВ» , м. Хмельницький

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

1. Управління Держземагенства в Хмельницькому районі Хмельницької області, м.Хмельницький;

2. Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, м. Хмельницький;

про - визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький;

- визнання недійсним договору оренди землі від 16 грудня 2011 року за №681010004000205, укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05 вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015 р. (головуючий - суддя Магера В.В., суддя Субботіна Л.О., суддя Музика М.В) у справі № 924/1142/15 позов Хмельницького заводу „ПолімерВ» , м. Хмельницький до 1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький; Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗіпВ» , м. Хмельницький, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1. Управління Держземагенства в Хмельницькому районі Хмельницької області, м. Хмельницький; 2.Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, м. Хмельницький; про визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький; визнання недійсним договору оренди землі від 16 грудня 2011 року за №681010004000205, укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05 вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі, задовольнити частково. Визнано недійсним та припинено на майбутнє договір оренди землі від 16 грудня 2011 року за №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05 вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі. Стягнуто із Хмельницької міської ради на користь Хмельницького заводу „ПолімерВ» 609,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові про визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року № 32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький, відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ч.1 ст. 15, 20, 21, 203, 207, 215, 256, 346 Цивільного кодексу України, ст. 3, ч .1 ст. 155 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, абз. 4 п. 2.1 . Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними», п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , п. 2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» , місцевий господарський суд прийшов до висновків , що договір оренди землі від 16.12.2011р. №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05.09.2014 року про поновлення договору оренди землі, підлягає визнанню недійсним та припиненню на майбутнє; перебіг позовної давності по даній справі почався 30.04.2014 р., а тому строк звернення до суду із даним позовом (строк позовної давності) в силу ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позивачами не було пропущено.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Зіп» звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення про часткове задоволення позовних вимог винесене без достатніх на те підстав та за відсутністю доказів, у зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, є необґрунтованим, незаконним, прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, підлягає скасуванню.

Апелянт з огляду на положення ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними» вважає, що суд не встановив фактичні обставини, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Вважає, що суд першої інстанції, констатував факт того, що позивач є власником приміщення площею 217,4 кв.м., що розташоване у м. Хмельницькому по вул. Пілотській, 77/3 ОСОБА_2 цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою норми права яким не відповідає договір оренди землі від 16 грудня 2011 року № 681010004000205.

Скаржник наголошує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що перебіг позовної давності по даній справі у позивача почався 30 квітня 2014 року (дата прийняття Рівненським апеляційним судом ухвали у справі №924/1606/14 про витребування майна з чужого незаконного володіння).

При цьому суд не взяв до уваги рішення господарських судів у справі про визнання недійсними прилюдних торгів - рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2010 року та ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2011 року у справі №22/5/4/5107 відповідно до яких визнано недійсними прилюдні торги від 22.11.2004р.

На думку апелянта, господарський суд Хмельницької області повинен був у сукупності оцінити наведені факти, зокрема те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним позовом (строк позовної давності закінчився 22 червня 2015 року), оскільки позивач ще в 2012 році довідався про порушення свого права, що і є підставою для відмови у задоволенні позову.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015 р. у даній справі та прийняти нове , яким позовні вимоги задовольнити.

16.12.2015 р. на адресу суду від позивача - Хмельницького заводу „ПолімерВ» надійшов відзив на апеляційну скаргу № 15-ю від 15.12.2015 р., в якому позивач просить рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015 р. у справі № 924/1142/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 1 - Хмельницької міської ради в судове засідання 16.12.2015 року не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с. 162).

Представник відповідача 2 (апелянта) - Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗіпВ» в судове засідання 16.12.2015 року не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с. 161).

Представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Держземагенства в Хмельницькому районі Хмельницької області та Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції в судове засідання 16.12.2015 року не з'явилися, про час, день та місце слухання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили (а.с. 164-165).

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2015 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідача 1, відповідача 2, третіх осіб 1 та 2, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача 1, відповідача 2, третіх осіб 1 та 2 та за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2011 року Хмельницька міська рада прийняла рішення №32 „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у постійне користування, в короткострокову оренду, поновлення договорів оренди земельних ділянок за технічною документацією юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності...В» , відповідно до якого п.3 вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати Товариству з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗІПВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 м 2 під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/3 Д м.Хмельницький. ( а.с.30).

16.12.2011р. між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗІПВ» (орендар) підписано Договір оренди землі №681010004000205, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення сьомої сесії міської ради від 15.06.2011р. №32 із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться в м. Хмельницькому, по вул. Пілотська, 77/3 Д.( а.с.31-32)

Згідно п.п. 2-7 вказаного договору оренди передбачено, що оренду передається земельна ділянка загальною площею 604 м 2 , в т.ч. газон площею 55м 2 . На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна - одноповерхова капітальна нежитлова будівля, а також інші об'єкти інфраструктури - проїзди, проходи площею 289м 2 . Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 114 546,00 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні.

Договір укладено на 3 (три) роки до 15.06.2014р. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не піз ніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п.8 договору).

Згідно п.9 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно ст.22 ЗУ „Про оренду землі" та розмірі 6 872,76 грн. в рік, що становить 6%, а на 2011 рік з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,61 орендна плата за землю становить 4192,38 грн. від нормативної грошової оцінки земельної.

Вказаний договір підписаний представниками орендаря та орендодавця, скріплений печатками.

В подальшому, ОСОБА_3 приймання-передачі земельної ділянки від 16.12.2011р. №681010004000205, було фактично передано ТОВ „Агро-ЗІПВ» ( а.с.34).

05.09.2014р. між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗІПВ» було підписано Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №681010004000205 від 16.12.2011р., відповідно до якої сторони договору вирішили поновити договір оренди землі від 16.12.2011р. №681010004000205 на новий термін - на три роки до 15.06.2017р. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не піз ніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.10р. рішенням господарського суду Хмельницької області, у справі №22/5/4/5107, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.11 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.04.11 р., задоволено позов КП "Завод "Полімер" до спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" в особі Хмельницької філії, відділу ДВС Хмельницького МРУЮ, ТОВ "Агро-Запчастини" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - ДПІ у м. Хмельницькому, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, про визнання прилюдних торгів недійсними та визнано недійсними прилюдні торги від 22.11.2004 р. з реалізації адміністративної будівлі КП "Завод "Полімер", розташованої по вул. Пілотській, 77/3 в м. Хмельницький.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог, оскільки рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.09.10, у справі №22/5/4/5107, яке вступило в законну силу з 14.02.11, визнано недійсними прилюдні торги організовані СПД "Укрспецюст" в особі Хмельницької філії та проведені 22.11.04 з реалізації адміністративної будівлі КП "Завод "Полімер", розташованої по вул. Пілотській, 77/3 в м. Хмельницький, а відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому право власності на спірну адмінбудівлю залишився за КП "Завод "Полімер", правонаступником якого є позивач. Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

16.12.2013 р. Хмельницький завод "Полімер" звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Агро-ЗІП", Хмельницького МУЮ Хмельницької області в особі РС Хмельницького МУЮ, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Агро-запчастини", ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5, про витребування у ТОВ "Агро-ЗІП" приміщення, загальною площею 217,4 м 2 , розташованого по вул. Пілотській, 77/3Д в м. Хмельницький, скасування рішення про державну реєстрацію прав на дане адмінприміщення та зобов'язання провести державну реєстрацію прав на нього (а.с. 3-9).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13 позов Хмельницького заводу „ПолімерВ» до ТОВ „Агро-ЗІПВ» , Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та за участю третіх осіб, у тому числі ПАТ Акціонерний банк „УкргазбанкВ» про витребування адміністративного приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пілотська. 77/ЗД, м. Хмельницький шляхом виселення ТОВ „Агро-ЗІПВ» та передачі вказаного приміщення Хмельницькому заводу „ПолімерВ» було задоволено (а.с. 16-21).

Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 р. та Вищого господарського суду України від 26.06.2014 р., зазначене вище рішення залишено без змін (а.с. 22-25, 26-28).

Як вбачається з рішення господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. у справі №924/1606/13 судом встановлено, що адміністративне приміщення площею 217,4 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3 вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника в особі позивача.

Судом також було встановлено, що укладання таких угод не припиняє право власності позивача, а тому в момент їх укладання і до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна і має право на його витребування із чужого незаконного володіння. Вказано, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності, оскільки статтею 346 ЦК України не передбачено припинення права власності дійсного власника, в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу (Аналогічна правова позиція наведене у Постанові Вищого господарського суду України у справі №5006/32/174пн/2012 від 22.05.2013р.)

На виконання рішення суду від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13 Хмельницьким міськрайонним управлінням юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер; 14087155 від 27.06.2014 року) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесене запис №6159169 за про реєстрацію права власності Хмельницького заводу „ПолімерВ» на адміністративне приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., розташоване за адресою: вул. Пілотська, 77/3Д, м. Хмельницький (копія витягу за №23577383).

З огляду на наведене, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд визнати недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року № 32, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ „Агро-ЗіпВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 кв.м. під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/№Д м. Хмельницький, а також визнати недійсним договір оренди землі від „16В» грудня 2011р. за №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від „05В» вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі.

Аналізуючи зазначені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати такі положення чинного законодавства України.

Так, ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міської ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

За приписами статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» ).

Частиною 1 ст.155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Також п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органівВ» визначено, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на наведені положення чинного законодавства, колегія суддів зауважує, що як зазначалось вище, 15.06.2011р. Хмельницька міська рада прийняла рішення №32 „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у постійне користування, в короткострокову оренду, поновлення договорів оренди земельних ділянок за технічною документацією юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності...В» , відповідно до якого п.3 вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати Товариству з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗІПВ» в короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 604 м 2 під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення за адресою по вул. Пілотській, 77/3 Д м.Хмельницький.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування було прийнято в межах визначених законом повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений Законом України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , з огляду на таке.

Так, як приймаючи рішення № 32 від 15.06.2011р. „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у постійне користування, в короткострокову оренду, поновлення договорів оренди земельних ділянок за технічною документацією юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності...В» , Хмельницькій міській раді не було відомо , проте, що ТОВ „Агро-ЗіпВ» не належить на праві власності адміністративне приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пілотська, 77/ЗД, м. Хмельницький.

Колегія суддів констатує, що 22.09.10 р. рішенням господарського суду Хмельницької області, у справі №22/5/4/5107, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.11р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.04.11р. (а.с. 172-196) задоволено позов КП "Завод "Полімер" до спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" в особі Хмельницької філії, відділу ДВС Хмельницького МРУЮ, ТОВ "Агро-Запчастини" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - ДПІ у м. Хмельницькому, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, про визнання прилюдних торгів недійсними та визнано недійсними прилюдні торги від 22.11.04 з реалізації адміністративної будівлі КП "Завод "Полімер", розташованої по вул. Пілотській, 77/3 в м. Хмельницький.

В подальшому, рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13 за позовом Хмельницького заводу „ПолімерВ» до ТОВ „Агро-ЗІПВ» , Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та за участю третіх осіб, у тому числі ПАТ Акціонерний банк „УкргазбанкВ» про витребування адміністративного приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пілотська. 77/ЗД, м. Хмельницький шляхом виселення ТОВ „Агро-ЗІПВ» та передачі вказаного приміщення Хмельницькому заводу „ПолімерВ» , було встановлено, що зазначене приміщення вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника в особі позивача ( а.с. 16-21).

Крім того, враховуючи правову позицію Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.11.2014р., де зазначено таке: „Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте суб'єктом владних повноважень рішення про передачу у власність чи оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Так, з огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що єрішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, за своєю правовою природою є ненормативним актом, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Як вірно вказав, суд першої інстанції, саме скасування таких актів не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права користування на земельну ділянку або укладення договору оренди має вирішуватися за нормами цивільного законодавства шляхом оскарження правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів приходить до висновку , що позовні вимоги в частині п визнання недійсним п.3 рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 року №32, є рішенням органу місцевого самоврядування щодо передачі у користування та в оренду земельної ділянки (ненормативний акт), що застосовується одноразово, і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не можуть бути задоволені, так як оскаржуване позивачем рішення вичерпало свою дію шляхом його виконання.

Таким чином, доводи апелянта до задоволення не підлягають, оскільки спростовуються наведеними обставинами та доказами у даній справи.

Щодо вимог в частині визнання недійсним договору оренди землі від „16В» грудня 2011р. за №681010004000205, який укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від „05В» вересня 2014 року про поновлення договору оренди землі, колегія суддів відзначає таке.

Так, ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абз.4 п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійснимиВ» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначалось вище, згідно договору оренди землі від 16.12.2011 р. за №681010004000205, підписаного між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05.09.2014 р. про поновлення договору оренди землі, в оренду було передано земельну ділянку загальною площею 604 м 2 , в т.ч. газон площею 55 м 2 . На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна - одноповерхова капітальна нежитлова будівля, а також інші об'єкти інфраструктури - проїзди, проходи площею 289 м 2 . Пунктом 15 вищевказаного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення по вул. Пілотська, 77/3 Д, м. Хмельницький.

Договір оренди землі від 16.12.2011 р. за №681010004000205 підписаний між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» на підставі Рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради № 32 від 15.06.2011 р., з витягу якого вбачається, що цільове використання, підстава та категорія земель: під реконструкцію адміністративного приміщення з надбудовою другого поверху мансардного типу під офісне приміщення по вул. Пілотська, 77/3 Д, м. Хмельницький (договір купівлі-проджу від 18.12.2007 р. р/н 8544, рішення виконкому Хмельницької міської ради від 09.10.2008 р. № 1194, рішення сесії міської ради від 03.11.2010 р. № 16). Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с. 30).

Однак, з доказів наявних в матеріалах справи, вбачається, що на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014 р. по справі №924/1606/13 за позовом Хмельницького заводу „ПолімерВ» до ТОВ „Агро-ЗІПВ» , Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та за участю третіх осіб, у тому числі ПАТ Акціонерний банк „УкргазбанкВ» про витребування адміністративного приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пілотська, 77/ЗД, м. Хмельницький шляхом виселення ТОВ „Агро-ЗІПВ» та передачі вказаного приміщення Хмельницькому заводу „ПолімерВ» , було встановлено, що зазначене приміщення вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 р.), а також встановлено, що власником розташованого на земельній ділянці об'єкту - адміністративного приміщення загальною площею 217,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська,77/3Д на підставі договору купівлі-продажу державного майна (посвідченого Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі 12.01.1994 року за №1-106 в Бюро технічної інвентаризації) є Хмельницький завод „ПолімерВ» (а.с. 16-21).

Так, відповідно до положень ст.35 ГПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема зазначено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (п.2.6. постанови) вказується, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.В»

В ході розгляду справи № 924/1606/13 судом встановлено, що адміністративне приміщення площею 217,4 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3 вибуло із володіння власника КП „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника в особі позивача.

Судом також було встановлено, що укладання таких угод не припиняє право власності позивача, а тому в момент їх укладання і до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна і має право на його витребування із чужого незаконного володіння. Вказано, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності, оскільки статтею 346 ЦК України не передбачено припинення права власності дійсного власника, в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу.

Зазначені обставини в силу ст. 35 ГПК України судом визначаються як такі, що встановлені рішенням суду, зокрема, в господарський справі №924/1606/13, яке набрало законної сили, та не доводяться повторно при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір оренди землі від 16.12.2011 р. №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05.09.2014р. про поновлення договору оренди землі, укладений із порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.

Слід вказати, що згідно ч. 3 ст. 207 ГК України передбачає можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Положення даної статті кореспондуються з п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійснимиВ» , яким визначено, що якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Аналогічні положення містяться в 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» , в якому зокрема передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

З огляду на зазначені вище положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди землі від 16.12.2011 р. №681010004000205, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» , включаючи додаткову угоду від 05.09.2014 року про поновлення договору оренди землі, підлягає визнанню недійсним та припиненню на майбутнє.

Щодо доводів апелянта про застосування строків позовної давності, колегія суддів відзначає таке .

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який за ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України)

Так, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач не приймав учать в ході винесення міською радою рішення від 15.06.2011р. №32, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання останньої в короткострокову оренду ТОВ „Агро-ЗіпВ» . Не був позивач також і стороною договору оренди землі від 16.12.2011р. №681010004000205 (враховуючи додаткову угоду від 05.09.2014р. про поновлення договору), оскільки останній було підписано між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Агро-ЗіпВ» .

Як вказувалось вище, лише в ході вирішення справи №924/1606/13 позивач дізнався про те, що адміністративне приміщення вибуло із володіння власника колективного підприємства „Завод „ПолімерВ» , правонаступником якого є позивач, поза його волею, та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника - позивача, судом приймається до уваги як такі, що відповідають дійсності та матеріалами справи не спростовані. Дані обставини відображені в рішенні господарського суду Хмельницької області від 13.03.2014р. по справі №924/1606/13, яке набуло чинності згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014р.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом з огляду на наступне. Перебіг строку позовної давності у даній справі (в порядку ст. 261 Цивільного кодексу України) розпочався 30.04.2014 р. (після прийняття постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 р. у справі №924/1606/13 про витребування адміністративного приміщення, загальною площею 217,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пілотська, 77/ЗД, м. Хмельницький шляхом виселення ТОВ „Агро-ЗІПВ» та передачі вказаного приміщення Хмельницькому заводу „ПолімерВ» . Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Позивач звернувся до суду 13.07.2015, тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, судова колегія зауважує, що покликання скаржника на те, що позивачу повинно було бути відомо про порушено його права, у зв»язку з розглядом справи № 22/5/4/5107 за позовом колективного підприємтсва «Завод «Полімер» до Спеціалізованого дерджавного підприємства «Укрспецюст» в особі Хмельницької філії, відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, товарисвта з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 - Запчастини», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державної податкової інстпекціі у місті Хмельницькому, Управління пенсійного України в мітсті Хмельницькому про стягнення в розмірі 59 304,20 грн. не приймається до уваги, оскільки різні предмети спорів та суб'єктивний склад сторін.

Відтак, перебіг позовної давності по даній справі почався 30.04.2014р., а тому строк звернення до суду позивачем не був пропущений.

Судова колегія оцінює критично доводи апелянта, про те, що перебіг строку позовної давності для позивача повинен був розпочатись з моменту прийняття міською радою спірного рішення та підписання договору оренди землі та не приймається до уваги.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015 р. року у справі № 924/1142/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЗіпВ» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 924/1142/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.