Постанова

від 21.10.2015 по справі 904/4332/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015 року Справа № 904/4332/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Орєшкіної Е.В., Сизько І.А. (зміна складу колегії суду відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 20.10.2015р.).

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від відповідача за первісним позовом : ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.07.2015р., представник;

представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "ТК "Лінко", м. Дніпропетровськ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р . у справі №904/4332/15

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські

макарони", м. Київ

до Приватного підприємства "ТК "Лінко", м. Дніпропетровськ

про стягнення збитків в сумі 24 092, 35 грн

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "ТК "Лінко",

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони",

м. Київ

про стягнення заборгованості за Договором транспортного експедирування №23/14 від 17.04.14р. в сумі 13 808,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р. (суддя Мельниченко І.Ф.) первісний та зустрічний позови задоволені. Стягнуто з Приватного підприємства „ТКВ»ЛінкоВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські макарониВ» 24 092,35 грн збитків, 1 350,53 грн судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „Українські макарониВ» із державного бюджету 476,47 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням №3289 від 15.05.2015р. За зустрічним позовом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські макарониВ» на користь Приватного підприємства „ТКВ»ЛінкоВ» 8 500,00 грн основного боргу, 110,38 грн річних, 3 103,35 грн інфляції, 2 095,19 грн пені, 1 827,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ПП "ТК "Лінко" звернулось з апеляційною скаргою, в якій рішення суду від 20.07.2015р. просить скасувати частково в частині задовлення первісного позову, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову, в частині задоволення вимог за зустрічним позовом рішення суду залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час винесення рішення у справі судом не було враховано відсутність доказів щодо порушення строків доставки з вини перевізника, зокрема, акту про порушення строку доставки, оформленного відповідно до вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Окрім того, видаткова накладна №48/02 від 29.01.2015р. не містить відміток про запізнення автомобіля відповідно до умов договору №35739 від 01.01.2015р., укладеного між Позивачем та ТОВ В«АТБ-МаркетВ» . Звернув увагу також на те, що розмір збитків погоджений сторонами у договорі та не може перевищувати 50% від вартості послуг з перевезення (тобто 4 250 грн).

ТОВ "Українські макарони" також звернулось з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просило рішення суду скасувати в частині задоволенні зустрічного позову, прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного. В обґрунтовування апеляційної скарги посилається на те, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матерільного та процессуального права. Так, суд не прийняв заяву позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, в той же час прийнявши заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму проведеного заліку, внаслідок чого порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Вважає односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8 500,00 грн правомірним в силу ст. 601 Цивільного кодексу України та таким, що припиняє зобов`язання Позивача перед Відповідачем з оплати послуг на зазначену суму. Відповідач із позовом до суду про визнання вказаного правочину недійсним не звертався. Зазначив, що судом безпідставно були нараховані річні, інфляція та пеня за період з 09.02.2015р. по 16.07.2015р., оскільки на момент подання зустрічного позову сплата заборгованості за транспортно-експедиційні послуги в сумі 8500,00 грн прострочена не була, бо Відповідач не надав Позивачу всі необхідні документи для їх оплати відповідно до п. 4.1.,4.2., 3.3. договору №23/14 від 17.04.2014р. Зазначив, що в силу ст. 613 Цивільного кодексу України правомірно скористався своїм правом на притримання та відстрочення сплати Відповідачу коштів за транспортно-експедиційні послуги до виконання останнім зобов`язань щодо надання всіх необхідних та належно оформлених документів відповідно до п.4.1., 4.2., 3.3. договору; вжиття необхідних заходів для запобігання та зменшення розміру збитків Позивача, пов`язаних із затримкою доставки вантажу; доведення обставин непереробної сили або вини вантажоодержувача у затримці приймання вантажу.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП В«ТК В«ЛінкоВ» , поданому до суду 04.09.2015р., ТОВ В«Українські макарониВ» проти апеляційної скарги Відповідача заперечило. Зазначило, що Відповідачем не надано жодних доказів того, що він здійснював доставку вантажу власними силами та власними засобами, за власні кошти. У наявному в матеріалах справи рахунку Відповідача №302007 від 03.02.2015р. та податковій накладній №13 від 03.02.2015р. зазначено про надання транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Чернігів - м. Дніпропетровськ, автомобіль НОМЕР_1/АЕ 2202 ХО. Звернув увагу, що як акт виконаних робіт, так і видаткова накладна містять дату закінчення перевезення - 02.02.2015р., тоді як погоджена дата здачі вантажу - 30.01.2015р., таким чином факт прострочення доставки вантажу є доведеним. Відповідачем доказів наявності обставин форс-мажору не надано; відсутність оформленого акту за встановленою формою не є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності; пунктом 5.2. договору №23/14 від 17.04.2015р. обмежений розмір неустойки, а не розмір збитків, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відповідача збитки - 24 092,35 грн.

В судове засідання 21.10.2015р. Позивач за первісним позовом явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

21.10.2015р. об 14:32 год. до канцелярії суду від Позивача надійшло клопотання про витребування у Державній автомобільній інспекції МВС України інформації про особу, за якою станом на 29.01.2015р. був зареєстрований сідловий тягач марки DAF XF 95, держ. №АЕ0822ЕХ та напівпричіп марки KRONE, держ. №АЕ 2202 ХО. Клопотання заявлене з метою визначення характеру господарських відносин між сторонами (послуги з перевезення або послуги з транспортного експедирування).

З огляду на те, що судове засідання у справі 21.10.2015р. було призначено на 10:30 год. та відповідно до протоколу судового засідання від 21.10.2015р. закрито об 11:00 год. проголошенням вступної та резолютивної частини постанови у справі, судом клопотання, що надійшло пізніше, розглянуто не було.

В будь-якому разі колегія суддів зауважує, що саме Відповідач за первісним позовом несе відповідальність за порушення строків доставки вантажу за умовами укладеного договору, а також за завдання будь-яких збитків залученими особами, тому визначення власника транспортного засобу не вплине на результат вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Позивача за первісним позовом задоволенню не підлягає, тоді як апеляційну скаргу Відповідача за первісним позовом слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом при перегляді справи встановлено, що 17.04.2014р. між Приватним підприємством „ТК „ЛінкоВ» як експедитором (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українські макарониВ» як замовником (надалі - Позивач) був укладений договір транспортного експедирування №23/14 (далі - Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2014р., проте в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за ним та проведення остаточних розрахунків. Договір має умову про пролонгацію його дії на наступний календарний рік до 31 грудня в разі відсутності за місяць до закінчення строку дії договору заяв сторін про припинення його дії (п.2 Договору). Відтак, договір був чинним на час виникнення спірних відносин.

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом договору є надання Відповідачем послуг з організації та забезпечення доставки вантажів Позивача на адресу Отримувачів на території України автомобільним транспортом. Відповідач для виконання своїх обов`язків за Договором має право залучати будь-яких третіх осіб, проте безпосередньо несе перед Позивачем повну відповідальність за будь-які збитки, завдані ними (п. 1.6. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору в погоджені між сторонами додатково строки, але не пізніш, ніж за 1 робочий день до початку доставки (перевезення), відповідальна особа Позивача надає Відповідачу письмове замовлення на доставку вантажу, яке повинне містити відомості про: вимоги до транспортного засобу (тип, вантажопідйомність, об'єм вантажного відділення), місце та час подачі транспортного засобу під навантаження; найменування вантажоотримувачів (вантажовідправників), їх адреси (або пункти призначення); інші відомості, необхідні для доставки вантажу.

Після узгодження та підписання замовлення вступають в дію обов'язки сторін, пов'язані з організацією та забезпеченням доставки (перевезення) вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було узгоджено замовлення на перевезення вантажу б/н від 29.01.2015р., відповідно до якого передбачений, зокрема, маршрут: м. Чернігів - м. Дніпропетровськ, назва вантажу - макаронні вироби, вага вантажу - 17 тон, дата і час подання транспорту під завантаження - 29.01.2015р. до 14:00 год., дата здачі вантажу - 30.01.2015р. 17:25 год, одержувач вантажу та виконавець розвантаження - ТОВ В«АТБ-маркетВ» , адреса розвантаження: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, тер. Ювілейної селищної Ради, комплекс будівель №8; вартість транспортних послуг - 8 500,00 грн (в тому числі ПДВ).

На виконання умов Договору 29.01.2015р. Позивачем було завантажено вантаж (макаронні вироби вагою 15,5360 тон, вартістю 162 909,70 грн) у транспортний засіб залученого відповідачем перевізника: марка ДАФ, держ. №АЕ 0822ЕХ; нап/пр. АЕ2202ХО, що підтверджується товарно-транспортною накладною №48/02 від 29.01.2015р.

Відповідно до п. 3.2. Договору, експедитор зобов'язаний, в тому числі, забезпечити здійснення доставки (перевезення) вантажу Перевізником до пункту призначення в строки, встановлені погодженням Сторін (в Замовленні на доставку вантажу та/або товаросупровідних документах).

Проте, як вбачається з відмітки вантажоодержувача (ТОВ «АТБ - Маркет») на зазначеній накладній, вантаж прийнятий відповідальною особою 02.02.2015р. (а.с. 24 на звороті, том 1), тобто доставка вантажу відбулася із запізненням на три календарних дні, про що також зазначено і в акті виконаних робіт по транспортному обслуговуванню №302007 від 03.02.2014р., підписаного Відповідачем (а.с.74, том 1), згідно якого дата закінчення перевезення - 02.02.2015р., що не спростовано відповідачем.

Між позивачем та ТОВ В«АТБ-маркетВ» було укладено договір поставки №35739 від 01.01.2015р., в п. 7.1. якого сторони встановили відповідальність за прострочення поставки товару, зокрема, за прострочення більш як на один день постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штрафну санкцію в розмірі 20% від загальної суми вчасно непоставленого товару.

На підставі повідомлення ТОВ В«АТБ-маркетВ» від 02.03.2015р. позивач сплатив останньому штрафні санкції у розмірі 32 592, 35 грн, про що свідчить платіжне доручення №3060 від 09.04.2015р. (а.с. 31, том 1).

Позивач вважає, що зазначені витрати є збитками в розумінні ст. 225 Господарського кодексу України, які понесені в результаті затримки доставки вантажу Відповідачем, та звернувся до Відповідача із листом №148-юр від 23.04.2015р. про добровільне їх відшкодування в триденний термін.

Відповідач відповіді на лист не надав, розрахунків не провів, що стало підставою для звернення Позивача із первісним позовом. З урахуванням заяви про уточнення первісних позовних вимог просив стягнути з Відповідача збитки у сумі 24 092,35 грн (з врахуванням заяви про залік зустрічних вимог).

Відповідач в свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом, який обґрунтував невиконанням з боку Позивача своїх зобов`язань по оплаті послуг за виконане перевезення, з урахуванням заяви про уточнення зустрічних позовних вимог просив стягнути з Позивача борг - 8 500,00 грн, втрати від інфляції - 3 103,35 грн, 3% річних - 110,38 грн, пеню - 2 095,19 грн.

З наведеного слідує, що укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, та згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язана за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч.2 ст. 932 ЦК України).

Відповідач за первісним позовом не довів відсутність своєї вини в простроченні доставки вантажу. Такий обов'язок покладений на нього ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України. Отже, повинен нести відповідальність за порушення зобов'язання, яка покладена на нього законом або договором.

Як встановлено вище, позивач просить стягнути з відповідача завдані йому простроченням доставки вантажу збитки, які виражаються у сплачених ним покупцю штрафних санкціях (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог -24 092,35 грн).

Застосування відповідальності за порушення умов перевезення визначається відповідно до ст.ст. 920, 923 Цивільного кодексу України, згідно яких у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), а саме у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

У п. 5.2. Договору сторони визначили відповідальність за прострочення доставки вантажу, а саме у разі неподачі транспортного засобу під навантаження протягом 2 годин від погодженого в замовленні строку, а також за порушення строків доставки (перевезення) вантажу з вини перевізника, експедитор сплачує замовнику неустойку в розмірі 5% від вартості послуг з організації та забезпечення доставки вантажів за кожну годину прострочення, але не більше половини вартості таких послуг. Відповідальність у вигляді сплати неустойки за прострочення доставки вантажу також встановлена Статутом автомобільного транспорту.

Отже, сторони у Договорі встановили іншу відповідальність за прострочення доставки вантажу у вигляді сплати Відповідачем неустойки, тому в силу ст. 923 Цивільного кодексу України збитки стягненню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що відсутній причинний зв'язок між таким розміром збитків та діями відповідача, оскільки договір постачання товару та визначення розміру штрафної санкції здійснено між продавцем та покупцем за іншим договором без участі відповідача.

З огляду на те, що Позивачем про стягнення неустойки з Відповідача не заявлялось, суд не має права виходити за межі позовних вимог, а правові підстави для стягнення збитків відсутні, у задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову скасувати як прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи, що вплинуло на невірне застосування норм матеріального права та прийняття помилкового рішення.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується із застосуванням судом першої інстанції ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та поверненням Позивачу з Державного бюджету судового збору у сумі 476,47 грн, оскільки як з урахуванням попередніх первісних позовних вимог у сумі 32 592,35 грн, так і з урахуванням уточнених первісних позовних вимог у сумі 24 092,35 грн судовий збір за їх розгляд становитиме мінімальну ставку судового збору за розгляд позовної заяви матеріального характеру - 1,5 мінімальні заробітні плати, що становить 1827,00 грн.

Враховуючи те, що за розгляд первісної позовної заяви Позивачем було сплачено судовий збір 1 827,00 грн та його розмір, виходячи з уточнених позовних вимог, не змінився, тобто переплата відсутня, повернення Позивачу з Державного бюджету судового збору у сумі 476,47 грн є безпідставним.

При розгляді зустрічного позову судом встановлено, що в п.п. 4.1., 4.2. Договору сторони обумовили, що за результатами наданих Відповідачем послуг з організації та забезпечення доставки вантажів Сторони підписують акт прийому-здачі наданих послуг за погодженою Сторонами формою, який разом із прикладеними до нього належно оформленими товарно-транспортною накладною (засвідченою підписами і печатками Вантажовідправника і Вантажоодержувача), рахунком-фактурою Відповідача та податковою накладною є підставою для оплати наданих послуг.

Згідно п. 4.2. Договору, Позивач сплачує Відповідачу вартість наданих послуг, відповідно до Актів прийому-здачі наданих послуг та інших документів протягом 5 банківських днів з дати отримання Акту та інших належно оформлених документів або в інший додатково узгоджений Сторонами строк. Розрахунки за Договором можуть проводитись шляхом видачі готівкових коштів з каси Замовника або шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок Експедитора.

Як вже зазначено вище, позивач за зустрічним позовом (Відповідач) надав відповідачу за зустрічним позовом (Позивачу) послуги експедирування на загальну суму 8 500 грн, про що свідчить акт №302007 виконаних робіт по транспортному обслуговуванню від 03.02.2015р., підписаний сторонами, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 23, том 1). Акт не містить іншої дати його складання чи надання іншій стороні, також не містить посилання на відсутність передбачених сторонами документів. Позивачем також не надано доказів, що він вимагав у іншої сторони надання таких документів, які б перешкоджали йому здійснити оплату наданих послуг, тому його доводи в цій частині судом відхиляються.

Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги Позивачем не надано.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.ст. 525,526, 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов`язань за Договором по оплаті за надані послуги є таким, що настав 08.02.2015р. та вимоги про стягнення заборгованості 8500 грн підлягають задоволенню. Ненадання Відповідачем документів, передбачених п. 4.1. Договору не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, чи підставою для притримання (ст. 594 ЦК України) та не є прострочення кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому посилання позивача на правомірність притримання оплати за надані послуги є безпідставною.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно відхилено посилання Позивача на здійснення ним заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви №245-юр від 26.06.2015р. на суму вартості наданих послуг, оскільки припинення зобов'язання за ст. 601 Цивільного кодексу України можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог.

З огляду на те, що вимоги про стягнення збитків та плати за надані послуги не є однорідними вимогами за своєю правовою суттю, вони не підлягають заліку на підставі вказаної норми.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

В п. 5.5. Договору транспортного експедирування сторони дійшли згоди про те, що за порушення вказаних в п. 4.2. Договору строків оплати наданих послуг Позивач сплачує Відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за весь період прострочення платежу.

Згідно наданого Відповідачем розрахунку сума пені за період прострочення з 09.02.2015р. по 16.07.2015р. складає 2 095, 19 грн. Розрахунок перевірений судом, є вірним, а отже з Позивача (Відповідач за зустрічним позовом) підлягає стягнення пеня у сумі 2 095,19 грн.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

3% річних за період прострочення з 09.02.2015р. по 16.07.2015р. складають 110,38 грн; інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по червень 2015 року включно складають 3 103, 35 грн та також підлягають стягненню.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду в частині задоволення зустрічного позову відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається; а в частині задоволення первісного позову рішення підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на Позивача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони", м. Київ залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТК "Лінко", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р . у справі №904/4332/15 скасувати в частині задоволення первісного позову та повернення сплаченого судового збору.

За первісним позовом прийняти нове рішення.

У задоволенні первісного позову відмовити.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р. у справі № 904/4332/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські макарониВ» - 07269, Київська обл., Іванівський р-н, с. Рудня-Тальська, вул. Радянська, 29-а, (п/р 26005001370402 в АТ „ОТП БанкВ» , МФО 300528, код ЄДРПОУ 31239749) на користь Приватного підприємства „ТКВ»ЛінкоВ» - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 143, (п/р 26007001313838 в ПАТ „АктабанкВ» , м. Дніпропетровськ, МФО 307394, код ЄДРПОУ 24238404) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 913,50 грн (дев`ятсот тринадцять грн 50 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 26.10.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.А. Сизько

Суддя Е.В. Орєшкіна