Постанова

від 21.10.2015 по справі 903/796/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 903/796/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Демянчук Ю.Г.

при секретарі Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на рішення господарського суду Волинської області від 05.08.15р. у справі № 903/796/15 (суддя Якушева Інна Олександрівна)

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОНВОРД"

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика"

про стягнення 124 916, 16 грн.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.15 р. у справі №903/796/15 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г. та відповідно до п.6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демидюк О.О., суддя Демянчук Ю.Г.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/796/15 від 05.08.15р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Онворд" 20 000 грн. заборгованості, 17258 грн. 08 коп. пені, 1098 грн. 08 коп. процентів річних, 26 560 грн. збитків, завданих інфляцією, 2499 витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 60 000 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що нараховані позивачем 17 258,08 грн. пені за період з 18.12.2014 р. по 02.06.2015 р., 1098, 08 грн. процентів річних за період з 18.12.2014 р. по 02.06.2015 р., 26560 грн. інфляційних втрат за період січень 2015 р. - квітень 2015 р. підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, оскільки відповідач порушив строк оплати товару, встановленого п. 4.3. договору №9. Також судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за переданий на підставі договору №9 від 01.10.2014 р. товар на момент звернення позивача 05.06.2015 р. з позовом до суду становила 80 000 грн., після звернення позивача з позовом до суду відповідач перерахував позивачу 50 000 грн. заборгованості, а в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач перерахував позивачу ще 10 000 грн. заборгованості, що підтверджується копіями платіжних доручень. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 60 000 грн. заборгованості припинено у зв'язку із відсутністю предмету спору. Відповідач не надав суду доказів оплати решти суми заборгованості в розмірі 20 000 грн., тому дана заборгованість стягнена на користь позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.08.15р. у справі 903/796/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн. заборгованості, 17 258,08 грн. пені, 1 098,08 грн. 3% річних , та збитків, завданих інфляцією в розмірі 26 560,00 грн. та прийняти нове рішення, яким в даній частині у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що господарським судом Волинської області не перевірено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 17 258,08 грн., 3% річних у розмірі 1 098,08 грн. та збитків, завданих інфляцією в розмірі 26 560,00 грн. Вказує, що заборгованість виникла через складне фінансове становище підприємства, яке пов'язане з невиконанням своїх зобов'язань контрагентами та здорожчанням енергоносіїв та сировини. Зазначає, що порушення місцевим господарським судом норм процесуального права полягає у необґрунтованій відмові відповідачу щодо заявленого ним клопотання про оголошення перерви або про відкладення розгляду справи, тому це виключає можливість врегулювання спору та узгодження між сторонами по справі порядку погашення існуючої заборгованості, у зв'язку з розглядом справи по суті та прийнятим судовим рішенням в судовому засіданні 05.08.2015 р.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 05.08.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, надав пояснення в обгрунтування своєї позиції. Зазначив, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, так як не було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відповідно не було подано проект мирової угоди.

Представник позивача заперечила проти апеляційної скарги та надала пояснення в обгрунтування своєї позиції, просила суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 05.08.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2014 року між позивачем - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Онворд" як постачальником та відповідачем - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" як покупцем було укладено договір №9, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язувався передавати у власність покупця картонно-паперову продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти і своєчасно оплатити його вартість, згідно з умовами договору.

Згідно п.3.1. договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару є виконаним в момент передачі товару.

Передачею товару вважається: вручення (передача) товару покупцеві, якщо постачальник доставляє товар; передача товару у розпорядження покупця на складі постачальника; вручення товару перевізнику, призначеному покупцем.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна товару визначається згідно виставлених рахунків фактур.

Відповідно до положень пункту 4.3. договору, оплата за продану партію товару проводиться покупцем шляхом безготівкового розрахунку на протязі 30 календарних днів з дня відвантаження товару.

На виконання умов договору №9 від 01.10.2014 р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 233 756,51 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної №РН-0000147 від 17.11.2014 р., довіреності №1122 від 17.11.2014 р., рахунку-фактури №СФ-0000171 від 17.11.2014 р., товарно-транспортної накладної №147 від 17.11.2014 р.

Відповідач за переданий товар до звернення позивача з позовом до суду розрахувався частково, на суму 153756,51грн., що підтверджується копіями банківських виписок, що містяться в матеріалах справи (а.с. 17- 18).

Відтак заборгованість відповідача перед позивачем за переданий на підставі договору №9 від 01.10.2014р. товар на момент звернення позивача до суду (05.06.2015р.) з позовом становила 80000грн.

Після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачу 50 000 грн. заборгованості, що підтверджується копією платіжного доручення №1357 від 02.07.2015 р. на суму 50 000 грн.

Крім цього, в процесі розгляду справи господарським судом Волинської області, якому справа передана за територіальною підсудністю, відповідач перерахував позивачу 10 000 грн. заборгованості, що підтверджується копією платіжного доручення №1921 від 03.08.2015р.

Представник апелянта у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив обставини сплати заборгованості після порушення провадження у справі у розмірі 60000грн.

За таких обставин провадження у справі в частині сплаченої суми основного боргу у розмірі 60 000 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (у зв'язку із відсутністю предмету спору). Висновок місцевого господарського суду Волинської області в цій частині є правомірним.

Разом з тим залишилася несплаченою заборгованість у розмірі 20000грн.

Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідач не надав доказів оплати решти суми заборгованості - в розмірі 20 000 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу (далі - ГК) України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 599 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено господарським судом Волинської області, у зв'язку із не оплатою відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі, вимога позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності до положень статей 610, 611, ч.1 ст.612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором №9 від 01.10.2014 р., а саме п.5.2 договору визначено, що при несвоєчасному розрахунку за проданий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від суми заборгованості.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З досліджених місцевим господарським судом та апеляційним судом розрахунків вбачається, що нараховані позивачем відповідачу 17258,08грн. пені за період з 18.12.2014р. по 02.06.2015р.; 1098,08грн. - трьох процентів річних за період з 18.12.2014р. по 02.06.2015р.; 26560грн. - інфляційних втрат за період січень 2015р. - квітень 2015р. є підставними, арифметично проведеними вірно, а відтак правомірно задоволені до стягнення господарським судом Волинської області.

У суді апеляційної інстанції представник апелянта уточнив, що апеляційна скарга подається із підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не задовольнив клопотання відповідача (а.с.87) про оголошення перерви або відкладення розгляду справи на пізнішу дату для узгодження сторонами по справі істотних умов для можливого укладення мирової угоди.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, зазначене клопотання розглядалося у судовому засіданні господарського суду Волинської області 05.08.15р., що також посвідчується протоколом судового засідання (а.с.101).

Представник позивача у суді апеляційної інстанції підтвердила, що таке клопотання дійсно мало місце; з метою сплати як суми основного боргу так і нарахованих санкцій відповідач мав намір укласти мирову угоду. Однак керівник підприємства позивача ОСОБА_4, яка була присутня у судовому засіданні суду першої інстанції, категорично заперечила проти укладення мирової угоди та настояла на розгляді справи по суті та прийняття рішення.

Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що у даному випадку відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на таке.

Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК) - п. 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Іншими словами мирову угоду можна охарактеризувати як угоду про примирення.

Угода про примирення є фіксацією певних поступок кожної із сторін судового процесу і визнанням (твердженням) їх відповідним українським судом. При цьому угода про примирення може розглядатися як волевиявлення сторін - договір, а по-друге, як акт судової гілки влади. Адже рішення суду повинне містити не лише вказівку на визнання угоди, але і перелік умов, на яких вона була укладена. Тобто мирова угода стає невід'ємною частиною судового рішення.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Оскільки у судовому засіданні суду першої інстанції 05.08.15р. зі сторони позивача не було волевиявлення на певні поступки в частині вимог про стягнення залишку основного боргу, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, то, відповідно, будь-які пропозиції відповідача щодо можливого примирення мали б негативний результат. За таких умов мирова угода укладеною не могла бути взагалі, а час, який необхідний, нібито, для підготовки проекту мирової угоди та подачі її процесуальному опоненту - це лише безпідставне та необґрунтоване затягування судового процесу.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" від 04.09.15р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 05 серпня 2015 року у справі №903/796/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/796/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Демянчук Ю.Г.