Постанова

від 21.10.2015 по справі 922/4212/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа № 922/4212/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.07.2015р.,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності №380 від 16.07.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (вх. №4796 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2015р. у справі №922/4212/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал", м. Дружківка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет", смт. Печеніги

про стягнення 1 048 725,03 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" заборгованості за договором купівлі-продажу №080315 від 19.02.2015р. у загальному розмірі 1 048 725, 03грн., у тому числі: 870 024, 40грн. основного боргу, 1 215, 65грн. - 3% річних, 3 480, 10грн. інфляційних, 174 004, 88грн. штрафу; судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2015р. у справі №922/4212/15 (суддя Кухар Н.М.) затверджено мирову угоду, укладену 08.09.2015 року такого змісту:

"ОСОБА_3 угода укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (відповідач).

Сторони домовились про наступне:

1. Відповідач зобов'язується у строк до 08.09.2015р. перерахувати грошові кошти у сумі 870 024, 40грн. (сума основного боргу) на користь позивача, а останній зобов'язується не пред'являти вимог до відповідача щодо стягнення 3% річних у сумі 1 215, 65грн., інфляційних - 3 480, 10 грн., штрафу у розмірі 174 004, 88грн.

2. Умови даної ОСОБА_3 угоди вступають в силу з моменту підписання та затвердження Господарським судом Харківської області."

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" витрати з оплати судового збору в розмірі 20 974, 50грн.

Зазначено, що дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 08.09.2015 року, та може бути пред’явлена до виконання протягом року, тобто до 09.09.2016 року.

Припинено провадження у справі №922/4212/15.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову ухвалу, в якій скасувати пункт про стягнення з ТОВ "Харелектромет" на користь ТОВ "Арсенал" витрат з оплати судового збору та пункт про те, що дана ухвала є виконавчим документом.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що сторони домовились про сплату відповідачем на користь позивача лише основної суми боргу у розмірі 870 024, 40грн.; вважає, оскільки докази вини відповідача у справі відсутні, а сторонами була укладена мирова угода, суд першої інстанції виходить за межі волі сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 21.10.2015р.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.10.2015р. представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову ухвалу, скасувати пункт про стягнення з ТОВ "Харелектромет" на користь ТОВ "Арсенал" витрат з оплати судового збору та пункт про те, що дана ухвала є виконавчим документом.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2015р. у справі №922/4212/15 - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, представники сторін з'явились в судове засідання та висловили свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №080315 (надалі - договір) (а.с.15-18), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити на умовах даного договору товар, найменування якого визначається сторонами в специфікаціях, що оформлюються сторонами до моменту поставки товару і є невід'ємною частиною даного договору, або у накладних.

Пункт 3.1. договору визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на умовах 100% передоплати або на умовах передбачених сторонами договору.

Строк поставки: на протязі 5 робочих днів з дати здійснення позивачем попередньої оплати за товар (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.4. договору, якість товару має відповідати хімічному складу ГОСТу, ТУ і підтверджуватись сертифікатом якості виробника.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що продавець зобов'язаний здійснити заміну неякісного товару на якісний впродовж 5 робочих днів з дати повернення товару неналежної якості.

Згідно з пунктом 8.6. договору, строк дії договору - з моменту підписання і до 31.01.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивач здійснив попередню оплату вартості товару на суму 973 049, 75грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (а.с.19-21).

Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних (а.с.22-24), відповідач в квітні 2015 року здійснив на адресу покупця поставку товару на загальну суму 970 925, 75грн.

Посилаючись на те, що отриманий товар є неякісним, позивач частину товару направив на лабораторне дослідження, а частину товару на суму 648 882, 00грн. повернув відповідачу, що підтверджується видатковими накладними (повернення) (а.с.25-26).

Згідно видаткової накладної від 26.05.2015р. (а.с.28), відповідач здійснив заміну неякісного товару на суму 651 891, 00грн.

17.06.2015р. позивач вдруге здійснив на адресу продавця повернення неякісного товару, а продавець прийняв товар на суму 873 033, 40грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (повернення) (а.с.29-32).

Як зазначає позивач, відповідач у зв'язку з поставкою неякісного товару зобов'язаний був повернути грошові кошти в сумі 870 024, 40грн. в строк до 24.06.2015р., що покупцем зроблено не було.

Відповідно до пункту 5.4. договору, у випадку непоставки, недопоставки, несвоєчасної поставки або поставки неякісного товару, продавець повертає покупцю грошові кошти, отримані на умовах попередньої оплати на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту направлення засобами факсимільного (поштового, електронного) зв'язку вимоги про повернення грошових коштів.

Згідно матеріалів справи, 18.06.2015р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів, у зв'язку з поверненням позивачем неякісного товару (а.с.34-35); вимога була отримана відповідачем 30.06.2015р. (а.с.36).

Проте, грошові кошти сплачені відповідачем не були.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ "Арсенал" до суду з позовом до ТОВ "Харелектромет" про стягнення 870 024, 40грн.; позивачем також нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 215, 65грн. за період з 24.06.2015р. по 10.07.2015р., 3 480, 10грн. інфляційних за червень 2015 року та штраф в сумі 174 004, 88грн.

12.08.2015р. ТОВ "Харелектромет" подано до місцевого господарського суду заяву про часткове визнання позовних вимог (а.с.87), зазначає, що товариство по суті заявленого позову не заперечує і визнає позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 870 024, 40грн., щодо стягнення штрафних санкцій просить відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

08.09.2015р. сторонами у справі подано до місцевого господарського суду мирову угоду (а.с.118), в якій сторони домовились про наступне:

1. Відповідач зобов'язується у строк до 08.09.2015р. перерахувати грошові кошти у сумі 870 024, 40грн. (сума основного боргу) на користь позивача, а останній зобов'язується не пред'являти вимог до відповідача щодо стягнення 3% річних у сумі 1 215, 65грн., інфляційних - 3 480, 10 грн., штрафу у розмірі 174 004, 88грн.

2. Умови даної ОСОБА_3 угоди вступають в силу з моменту підписання та затвердження Господарським судом Харківської області."

Мирова угода підписана представниками позивача та відповідача.

08.09.2015р. відповідачем подано до суду першої інстанції платіжні доручення про сплату грошових коштів відповідачу на виконання умов мирової угоди (а.с.119-127).

Розглянувши укладену між сторонами мирову угоду, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі визнав за можливе задовольнити узгоджене клопотання сторін, як обгрунтоване, та затвердив мирову угоду.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Як зазначено у пункті 3.19. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Досліджуючи надану сторонами мирову угоду, колегія суддів зазначає, що вона відповідає вимогам законодавства України, стосується прав та обов'язків лише ТОВ "Арсенал" та ТОВ "Харелектромет" щодо предмета спору у даній справі, умови мирової угоди викладені чітко й недвозначно.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи довіреності представників позивача та відповідача, які підписали мирову угоду від 08.09.2015р., зазначає, що позивач та відповідач наділили своїх представників усіма правами, що передбачені законом позивачу, відповідачу. Отже, сторони належним чином уповноважили своїх представників на підписання мирової угоди.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що укладена сторонами у справі мирова угода не порушує прав та інтересів сторін, інших осіб, за таких обставин, погоджується з висновком суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Щодо вимоги відповідача про скасування пункту резолютивної частини оскаржуваної ухвали про стягнення з ТОВ "Харелектромет" на користь ТОВ "Арсенал" витрат з оплати судового збору у розмірі 20 974, 50грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 20 974, 50грн., що становить 2% ціни позову, у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду), про що свідчать платіжне доручення №503 від 13.07.2015р. на суму 1 827, 00грн. та платіжне доручення №504 від 13.07.2015р. на суму 19 147, 50грн.

Згідно вимог позовної заяви, позивач просив суд задовольнити його вимоги в розмірі 1 048 725, 03грн. та в порядку підготовки справи до розгляду, вжити заходів до забезпечення позову.

Як зазначено в пункті 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Законом України "Про судовий збір" передбачено зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі.

Таким чином, позивачем вірно сплачено судовий збір у розмірі 20 974, 50грн.

Відповідно до пункту 3.17.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої-четвертої статті 49 названого Кодексу вирішити питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Колегія суддів зазначає, що у мировій угоді сторони можуть вирішувати питання про розподіл судових витрат.

Якщо сторони в мировій угоді не вирішили питання про розподіл між ними судових витрат, такий розподіл здійснює суд в ухвалі про затвердження мирової угоди.

Згідно приписів Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі.

Як вбачається із мирової угоди від 08.09.2015р., укладеної між сторонами у справі, сторони не вирішили питання про розподіл між ними судових витрат.

Частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 20 974, 50грн.

Щодо вимоги відповідача про скасування пункту резолютивної частини оскаржуваної ухвали про те, що дана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з дня її прийняття, колегія суддів зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Як зазначено у пункті 3.19. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вимоги до виконавчого документу, а саме, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Колегія суддів зазначає, що ухвала місцевого господарського суду від 08.09.2015р. відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", отже вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" та судом першої інстанції правомірно про це зазначено в резолютивній частині ухвали.

Судова колегія також вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що ухвала від 08.09.2015р. набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 08.09.2015р., оскільки як передбачено пунктом 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", у вирішенні питання щодо дати набрання чинності ухвалами господарського суду, що підлягають виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" слід виходити з того, що ухвали господарського суду набирають чинності в день їх винесення судом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв’язку з чим ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2015р. у справі №922/4212/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2015р. у справі №922/4212/15 залишити без змін.

ОСОБА_3 постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.10.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.