Постанова

від 19.10.2015 по справі 914/881/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 914/881/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

ОСОБА_1

Суддів Костів Т.С.

при секретарі Мазепа Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_4 підприємства В«КрасерВ» вих.№ 21 від 26.06.2015 року (вх. № 01-05/2953/15 від 02.07.2015р.).

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2015р.

у справі № 914/881/15, суддя Мазовіта А.Г.

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватбанкВ» , м.Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_4 підприємства В«КрасерВ» , м. Львів

про стягнення 76 305, 87 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2015р. у справі №914/881/15 (суддя Мазовіта А.Г.) позов задоволено повністю, а саме стягнуто з ОСОБА_4 підприємства В«КрасерВ» , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 37205940) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватбанкВ» , м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (ідентифікаційний код 14360570) 57 582 грн. 89 коп. заборгованості по кредиту, 17 227 грн. 65 коп. заборгованості по сплаті процентів, 1 495 грн. 33 коп. пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2015р. скасувати та прийняте нове рішення про відмову в позові з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що позивач не уклав з ним кредитного договору. І наведене підтверджується, тим що між сторонами не укладався письмовий договір як того вимагає ст.1055 ЦК України, яка вказує, що «Кредитний договір укладається у письмові формі. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що розмір плати за зобов'язанням сторін повинен становити виключно 4 % річних, оскільки договір є значний в об'ємі.

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що судом не встановлено між сторонами строку виконання зобов'язання. А також, встановлений за рішенням суду розмір відсоткової ставки за користуванням коштами не відображається за розрахунком заборгованості банку, котрий прийнято судом за належний доказ, а сторону відповідача позбавлено права на проведений звірки заборгованості із банком.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 02.07.2015р. справу за № 914/881/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желік М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства В«КрасерВ» прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2015р.

В судовому засіданні ухвалами від 20.07.2015р. та 10.08.2015р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався до 10.08.2015р. та до 19.10.2015р.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу від 15.07.2015 року в якому проти доводів зазначених в апеляційній скарзі заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

В судовому засіданні 19.10.2015 року прибули представники сторін.

В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 19.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що 13.03.2014 р. ОСОБА_4 підприємством В«КрасерВ» (відповідачем) було підписано заяву, згідно умов якої відповідач приєднався до В«ОСОБА_5 та правил надання банківських послугВ» , тарифів банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua в частині надання послуги В«Гарантований платіжВ» , які, в разі використання наданих банком кредитних коштів, разом із цією заявою складають кредитний договір від 13.03.2014 р.

Відповідачу згідно до умов вказаного договору було відкрито поточний рахунок 26002060720497.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). ОСОБА_5 публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Пунктом 3.1.1.73. ОСОБА_5 надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі Послуга ). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - В«гарантований платіжВ» або В«заявка В» ), згідно якої клієнт- платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача , в сумі і в дату , зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника , так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї Послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Дата виконання гарантованого платежу може бути змінена відправником при отриманні згоди на її зміну від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет- клієнт- банк "Приват24"). Гарантований платіж може бути відкликаний (відмінений) платником виключно при отриманні згоди на її відгук (скасування) від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет- клієнт- банк "Приват24" ) .

Таким чином, наведені вище норми матеріального права та визначені положення ОСОБА_5 свідчать про те, що правова природа укладеного між сторонами договору шляхом приєднання є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідачем 13.03.2014 р. було подано заявку №373 на здійснення за рахунок кредитних коштів платежу на загальну суму 64 555 грн. 00 коп.

Згідно до п. 3.1.1.75. ОСОБА_5, після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Іntегnet Ваnкіng Приват-24 - офіційний канал зв'язку між банком та клієнтом відповідно до п.1.1.1.90. ОСОБА_5), банк розглядає його на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника.

Пунктом 3.2.2.2. ОСОБА_5 визначено, що термін повернення кредиту зазначений в заявці. Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих ОСОБА_5, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому ОСОБА_5 направляє Клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У разі не погашення Клієнтом заборгованості за цими Умовами у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці.

Під датою виконання заявки Сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в ОСОБА_5 чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості.

У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Отже, за умовами договору прописано термін повернення кредиту та обумовлено порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Нарахування таких відображено за розрахунком заборгованості саме в погодженому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що банком було виконано отримані від відповідача заявки на здійснення платежів, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями меморіальних ордерів та виписками з банківських рахунків. Проте, в порушення договірних зобов'язань відповідач не повернув 57 582 грн. 89 коп. кредитних коштів. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку.

Також за відповідачем обліковується заборгованість за процентами на суму 17 227 грн. 65 коп.

Претензією за вих. №40313LVL9S0ME від 25.12.2014 р. позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, яка залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до ст. ст. 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). ОСОБА_5 публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

13.03.2014 року відповідач підписав заяву електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, а отже у випадку виконання даної заявки з використанням кредитних коштів - дана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка, які розміщені на офіційному сайті Банка www.privatbank.ua, складають кредитний договір.

Окрім встановлення вказаних обставин справи, господарський суд надав правильну правову оцінку діям відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Все вищевикладене спростовує доводи апелянта про відсутність між сторонами укладеного кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем на дату розгляду справи в суді становить 57 582 грн. 89 коп. по кредиту, 17 227 грн. 65 коп. по сплаті процентів., які з огляду на зазначені вище норми права та умови договору підставно заявлені до стягнення.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Частини 2 статті 343 ГК України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.2.10.1. ОСОБА_5 визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1.-3.2.2.9.3., термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2, винагороди, передбаченого п. п.3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4.-3.2.2.9.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.2. Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеній в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривнях.

У пункті 3.2.2.10.4. ОСОБА_5 встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 3.2.2.10.1.-3.2.2.10.3. цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши правильність здійснення нарахування пені з врахуванням норм чинного законодавства та ОСОБА_5 до яких відповідач приєднався укладаючи з позивачем договір, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 1 495 грн. 33 коп. пені за невчасне погашення ним кредиту.

Апелянт стверджує, що встановлений за рішенням суду розмір відсоткової ставки за користуванням коштами не відображається за розрахунком заборгованості банку, котрий прийнято судом за належний доказ, а сторону відповідача позбавлено права на проведений звірки заборгованості із банком.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідачем не доведено щодо невідповідності розрахунку, оскільки апелянт не представила в розпорядження суду доказів використання суми коштів в розмірі відмінному від заявленої до стягнення банком, також не мотивовано який саме розмір відсоткової ставки не відповідає переліченим вище розмірам плати за користування коштами чи неустойки.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2015 року в справі за номером 914/881/15 залишити без змін.

2. Апеляційні скарги ОСОБА_4 підприємства В«КрасерВ» вих.№ 21 від 26.06.2015 року (вх. № 01-05/2953/15 від 02.07.2015р.) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 23.10.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.