Постанова

від 08.10.2015 по справі 804/10493/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 р. Справа № 804/10493/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за за участю: представники позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами: визнати протиправним і скасувати видане Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 року №0002192204 по нарахуванню ТОВ «ТК «Дніпротранснафта» податку на до дану вартість у розмірі 123 755, 00 гри. та штрафних санкцій у розмірі 61 877, 50 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2015 року, за клопотанням представника відповідача, провадження у справі № 804/10493/15 зупинялось до 01.10.2015 року, для додаткового вивчення відповідачем матеріалів та можливості надати заперечення проти адміністративного позову.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 14.07.2015 року №1704/82/04-03-22-04/37425507 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транс портна Компанія «Дніпротранснафта» (код ЄДРПОУ 37425507) з питань дотримання вимог податкового законодавст ва при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Протрансмаш» (код ЄДРПОУ 39357589), ТОВ «Бенкер Ідея» (код ЄДРПОУ 39357531), ТОВ «Квартал Союз» (код ЄДРПОУ 38882482) по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства категорії «податкова яма»: ТОВ «Фінпраймресурс» (код ЄДРПОУ 39484284), ТОВ «Крона Союз» (код ЄДРПОУ 39294482), ТОВ «Амеріго Лімітед» (код ЄДРПОУ 39465078), ТОВ «Глобал Продакшн ЛТД» (код ЄДРПОУ 39532746), ТОВ «Рілл Групп» (код ЄДРПОУ 39472965). ТОВ «Юніверс інжиніринг» (код ЄДР ПОУ 39529644) за період з 01.01.2015 по 30.05.2015 та з питань дотримання вимог податкового законодавства з пода тку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ельпіс» (код ЄДРПОУ 38873148) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р.», на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 14.07.2015 року №1704/82/04-03-22-04/37425507, яким встановлено завищення позивачем податкового кредиту за рахунок включення до його складу сум ПДВ по господарським операціям з надання послуг, які не направлені на реальне настання правових наслідків та заниження ПДВ на загальну суму 123 754,5 грн. за період квітень, травень 2014 року, квітень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ельпіс» та ТОВ «Бенкер Ідея». Таким чином, представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято у відповідності до норм податкового законодавства, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

З акту перевірки від 14.07.2015 року №1704/82/04-03-22-04/37425507 вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» (далі - ТОВ «ТК «Дніпротранснафта», позивач) зареєстровано 13.12.2010р. виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.12.2010р., на час проведення перевірки перебуває на обліку Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ м. Дніпродзержинська, відповідач).

Судом встановлено, що у період з 24.06.2015р. по 07.07.2015р. Дніпродзержинською ОДПІ м. Дніпродзержинська на підставі наказів від 23.06.2015 року № 573 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», від 01.07.2015 року №606 «Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки», від 03.07.2015 року №612 «Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлень на перевірку, виданих Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровської області від 24.06.2015 року №381, №382 у зв'язку з отриманням постанов від 19.05.2015 «Про призначення документальної позапланової перевірки» слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 32015100080000027 від 19.05.2015 та від 11.06.2015 «Про призначення документальної позапланової перевірки» слідчого з особливо-важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5, керуючись п.п.20.1.4 п 20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.78.2 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Транспортна Компанія «Дніпротранснафта» (код ЄДРПОУ 37425507) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Протрансмаш» (код ЄДРПОУ 39357589), ТОВ «Бенкер Ідея» (код ЄДРПОУ 39357531), ТОВ «Квартал Союз» (код ЄДРПОУ 38882482) по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства категорії «податкова яма»: ТОВ «Фінпраймресурс» (код ЄДРПОУ 39484284), ТОВ «Крона Союз» (код ЄДРПОУ 39294482), ТОВ «Амеріго Лімітед» (код ЄДРПОУ 39465078), ТОВ «Глобал Продакшн ЛТД» (код ЄДРПОУ 39532746), ТОВ «Рілл Групп» (код ЄДРПОУ 39472965), ТОВ «Юніверс інжиніринг» (код ЄДРПОУ 39529644) за період з 01.01.2015 по 30.05.2015 та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ельпіс» (код ЄДРПОУ 38873148) за період з 01.01.2013 по 31.12.2014р.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт від 14.07.2015 року №1704/82/04-03-22-04/37425507.

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.186.1

ст.186, н. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.1., п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість на загальну суму 123 754,5 грн. за період квітень, травень 2014 року, квітень 2015 року, тому числі: квітень 2014 року - 62 084,38 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ельпіс» (код 38873148); травень 2014 року - 49 658,12 грн. по фінансово-гocподарським взаємовідносинам з ТОВ «Ельпіс» (код 38873148); квітень 2015 року - 12 012,0 грн. по фінансово-гocподарським взаємовідносинам з ТОВ «Бенкер Ідея» (код 39357531).

На підставі ОСОБА_3 перевірки від 14.07.2015 року №1704/82/04-03-22-04/37425507 Дніпродзержинською ОДПІ м. Дніпродзержинська було прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_1 від 30.07.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем на суму 123 755 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61 877 грн. 50 коп.

Суд вважає, що висновки зазначені в акті перевірки від 14.07.2015 року №1704/82/04-03-22-04/37425507, а отже і податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.07.2015р. є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, (в редакції, яка діяла на час господарських взаємовідносин).

Відповідно до п.п. 134.1.1., п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 ПКУ визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.137.1., 137.2., 137.3., п.п 137.4. ст. 137 ПКУ, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пунктах 57.1 та 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТК «Дніпіротранснафта» надавало колу замовників послуги з перевезення ватажу.

ТОВ «Ельпіс» і ТОВ «Бенкер Ідея» допомагали йому отримувати прибуток в більшій кількості, надаючи послуги експедитування, адже транспортні послуги сумісно з послугами екпедитування коштували дорожче. За послуги ТОВ «ТК «Дніпротранснафта» розраховувалось з підприємствами-експедиторами безготівковими коштами, отриманими від замовників. Тобто, дії ТОВ «ТК «Дніпіротранснафта» змінювали контрольовані ним ресурси, що призводило до отримання економічної вигоди, зменшували заборгованість підприємства, і збільшувало його власний капітал, для досягнення ділової мети - отримання прибутку.

Так, між ТОВ «ТК «Дніпротранснафта» (Замовник) та ТОВ «Ельпіс» (Експедитор) було укладеного договір від 01.04.2014р. №104 експедиторського обслуговування.

Згідно п.1.1. договору - Експедитор зобов'язується здійснювати від свого імені, за рахунок та за дорученням Замовника комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів Замовника, транспортом і за маршрутом, обраними експедитором або Замовником, оформленням перевізних документів, а також організовувати прийом, зберігання і відправку вантажів. За дорученням Замовника Експедитор надає послуги по страхуванню вантажу.

На підтвердження господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено: - ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №105 від 05 квітня 2014р., рахунок на оплату №105 від

05 квітня 2014р., податкова накладна №105 від 05.04.2014р., ТТН №0104 від01.04.2014р., ТТН №0204 від 02.04.2014р., ТТН №030414 від 03.04.2014р., ТТН №0404 від 04 квітня 2014р., ТТН №344032 від 04.04.2014р., ТТН №Р4041 від 04.04.2014р., ТТН №0504 від 05.04.2014р.;

- ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №143 від 08.04.2014р., рахунок на оплату №143 від

08.04.2014р., податкова накладна №143 від 08.04.2014р., ТТН №5 від 06.04.2014р., ТТН №344057 від 07.04.2014р., ТТН №РН-0704/03ТР від 07.04.2014р., ТТН №0804 від 08.04.2014р.;

- ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №279 від 15.04.2014р., рахунок на оплату №№279 від

15.04.2014р., податкова накладна №279 від 15.04 2014р., ТТН №08042 від 08.04.2014р., ТТН №0904 від 09 квітня 2014р., ТТН №РН-1004/02ТР від 10.04.2014р., ТТН № РН-1004/01ТР від 10.04.2014р., ТТН №1504 від 15.04.2014р.;

- ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №385 від 22.04.2014р., рахунок на оплату №385 від 22.04.2014р., податкова накладна №385 від 22.042014р., ТТН №334417 від 16.04.2014р., ТТН №РН-1704/02ТР від 17.04.2014р., ТТН №РН-1804/02ТР від 18.04.2014р., ТТН №18041 від 18.04.2014р., ТТН №2204 від 22.04.2014р., ТТН №22041 від 22.04.2014р.;

- ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №440 від 24.04.2014р., рахунок №440 від 24.04.2014р., податкова накладна №440 від 24.04.2014р., ТТН №22042 від 22.04.2014р., ТТН №АТ0002304002 від 23.04.2014р., ТТН №РН-2304/01ТР від 23 квітня 2014р., ТТН №24041 від 24.04.2014р., ТТН №24042 від 24.04.2014р.;

- ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №482 від 26.04.2014р., рахунок №482 від 26.04.2014р., податкова накладна №482 від 26.04.2014р., ТТН №39/1 від 24.04.2014р., ТТН №8 від 25.04.2014р., ТТН №25042 від 25.04.2014р„ ТТН №25043 від 25.04.2014р., ТТН №334478 від 26.04.2014р., ТТН №50/1 від 26.04.2014р.;

- ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №520 від 29.04.2014р., Рахунок №520 від 29.04.2014р., податкова накладна №520 від 29.04.2014р., ТТН №Р2804 від 28.04.2014р„ ТТН №28041 від 28.04.2014р., ТТН №344263 від 29.04.2014р., ТТН №29041 від 29.04.2014р.;

- ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №534 від 30.04.2014р., рахунок № 534 від 30.04.2014р., податкова накладна №534 від 30.04.2014р., ТТН №2904/01 від 29.04.2014р., ТТН № 3004/01 від 30.04.2014р.;

- ОСОБА_3 надання послуг №18 від 05.05.2014р., рахунок №18 від 05.05.2014р., податкова накладна №18 від 05.05.2014р., ТТН №11 від 01.05.2014р., ТТН №0105/01 від 01.05.2014р., ТТН №01051 від 01.05.2014р., ТТН №0205/01 від 02.05.2014р., ТТН №0205/02 від 02.05.2014р.;

- ОСОБА_3 надання послуг №32 від 06.05.2014р., рахунок №32 від 06.05.2014р., податкова накладна №32 від 06.05.2014р., ТТН №0505 від 05.05.2014р., ТТН №05050 від 05.05.2014р., ТТН №050500 від 05.05.2014р., ТТН №РН-0505/01ТР від 05.05.2014р., ТТН №РН-0505/02ТР від 05.05.2014р.;

- ОСОБА_3 надання послуг №89 від 08.05.2014р., рахунок №89 від 08.05.2014р., податкова накладна №89 від 08.05.2014р., ТТН №0705 від 07.05.2014р., ТТН №РН-0705/01ТР від 07.05.2014р. ТТН № РН-0705/02тр від 07.05.2014р., ТТН №344293 від 08.05.2014р.;

- ОСОБА_3 надання послуг №257 від 19.05.2014р., рахунок №257 від 19.05.2014р., податкова накладна №257 від 19.05.2014р., ТТН №1405 від 14.05.2014р., ТТН №15041 від 15.05.2014р., ТТН №1905 від 19.05.2014р., ТТН №344325 від 18.05.2014р., ТТН№ 1805/01 від 18.05.2014р., ТТН №1805/02 від 18.05.2014р., ТТН № 18053 від 18.05.2014р.;

- ОСОБА_3 надання послуг №366 від 23.05.2014р., рахунок №366 від 23.05.2014р., податкова накладна №366 від 23.05.2014р., ТТН № 1905 від 19.05.2014р., ТТН №19051 від 19.05.2014р., ТТН №05050 від 05.05.204р., №344359 від 20.05.2014р., ТТН №23053 від 23.05.2014р., ТТН №Р2305 від 23.05.2014р., ТТН №23052 від 23.05.2014р.;

- ОСОБА_3 надання послуг №520 від 31.05.2014р. рахунок на оплату №520 від 31.05.2014р., податкова накладна №520 від 31.05.2014р., ТТН №2605 від 26.05.2014р., ТТН № РН-2705/01ТР від 27.05.2014., ТТН №РН-2705/02ТР від 27.05.2014р., ТТН №Р27053 від 27.05.2014р., ТТН №РН-2805/01ТР від 28.05.2014р., ТТН №344410 від 28.05.2014р., ТТН №145ТР від 28.05.2014р., ТТН №Р28052 від 28.05.2014р., ТТН №РН-0805/02ТР від 08.05.2014р., ТТН № РН-3105/01ТР від 31.05.2014р.;

- Платіжні доручення;

Експедиційні послуги, отримані у квітні-травні 2014р. від ТОВ «Ельпіс». віднесено у стр.06.2 «Витрати на збут» декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Також, між ТОВ «ТК «Дніпротранснафта» (Замовник) та ТОВ «Бенкер Ідея» (Виконавець) було укладеного договір від 30.03.2015р. №304 експедиторського обслуговування.

Згідно умов вказаного договору Виконавець зобов'язується здійснити за дорученням Замовника послуги по супроводу автотранспорту засобами телекомунікаційного зв'язку пов'язаних з організацією перевезення вантажів Замовника.

В результаті обробки даних, отриманих від Систем. Замовник отримує наступну інформацію: місцезнаходження з точністю не менше 20м; напрям руху; швидкість з точністю не менше 10% від фактичної; кількість пального в баку з точністю не менше 1% від ємкості баку; кількість та тривалість стоянок; об'єм заправленого палива з точністю не менше 1% від ємкості баку: маршрут руху і пробіг з точністю не менше 2%; кількість рейсів та їх параметри; середня витрата палива на 100 км.

Послуги були здійснені на загальну суму 72 072 грн., в тому числі ПДВ у сумі 12 012 грн.

На підтвердження господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено ОСОБА_3 надання послуг №БИ-0430/14 від 30.04.2015р., рахунок №БИ-0430/14 від 30.04.2015р. податкова накладна №2914 від 30.04.2015р., платіжне доручення №770 від 19.05.3015р.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені ПНВП «Елеком» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В своєму акті відповідач посилається на акт Дніпропетровської ОДПІ від 17.06.2014р. №362/22-02/38873148 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельпіс» та матеріали кримінальних проваджень, згідно яких визначено, що ТОВ «Ельпіс» і ТОВ «Бенкер Ідея» формуючи свій податковий кредит з ПДВ, декларували взаємини з підприємствами порушували діюче законодавство.

Щодо використання податковим органом вищевказаного акт та матеріалів кримінальних проваджень, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснення Вищою арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Зазначене вище підтверджено також п. 3 листа Вищого господарського суду від 24.07.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому також зазначено, що «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин».

Крім того, лише вирок суду, яким буде встановлено вину у вчинені кримінального злочину контрагентами позивача може бути враховуваний судом, як доведений доказ.

У зв'язку з цим, вказаний акт та матеріали кримінальних проваджень, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм діючого законодавства не можна застосовувати до ТОВ «ТК «Дніпротранснафта», оскільки вони не мають обов'язкового характеру для данного суб'єкта господарювання.

Слід зазначити, що згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «Ельпіс» і ТОВ «Бенкер Ідея» були зареєстровані як юридичні особи.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару та виконання контрагентами робіт, отже і правомірне формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ по господарським операціям з придбання товарної продукції по операціям з ТОВ «Ельпіс» і ТОВ «Бенкер Ідея», в діях позивача відсутні порушення: п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.186.1, ст.186, н. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.1., п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 123 754,5 грн. за період квітень, травень 2014 року, квітень 2015 року, тому числі: квітень 2014 року - 62 084,38 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ельпіс» (код 38873148); травень 2014 року - 49 658,12 грн. по фінансово-гocподарським взаємовідносинам з ТОВ «Ельпіс» (код 38873148); квітень 2015 року - 12 012,0 грн. по фінансово-гocподарським взаємовідносинам з ТОВ «Бенкер Ідея» (код 39357531).

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 30.07.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем на суму 123 755 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61 877 грн. 50 коп., прийняте Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 30.07.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем на суму 123 755 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61 877 грн. 50 коп.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений протягом п'яти днів.

Суддя (підпис) ОСОБА_6