Рішення

від 26.10.2015 по справі 320/2730/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №320/2730/15 Головуючий у 1 інстанції: Калугіна І.О.

Провадження №22-ц/778/4918/15 Суддя-доповідач: Кримська О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Кримська О.М.,

Судді Подліянова Г.С.

Дашковська А.В.

При секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросігріс», третя особа - Мелітопольське МРУЮ Запорізької області в особі Державної реєстраційної служби, про визнання договорів оренди землі припиненими та зобов'язання повернути земельні ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 12.08.2002 року, позивачка є власником земельної ділянки площею 5,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Терпінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Крім того, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3 від 12.08.2002 року, позивачка є власником земельної ділянки площею 5,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_4, розташованої на території Терпінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

05.06.2009 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Агросігріс» (далі - ТОВ «Агросігріс») були укладені договори оренди вказаних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після підписання договорів 05.06.2009 року, на вимогу відповідача в той же день за актами приймання-передачі були передані обидві земельні ділянки відповідачу і він фактично почав користуватися ними, проводити сільськогосподарські роботи.

Протягом 2009-2014 років позивачці виплачувалася орендна плата відповідно до п. 9 договорів оренди.

Оскільки вказані договори було укладено на 5 років, то 05.06.2014 року сплив термін їх дії. Відповідач на виконання вимог п. 8 договорів, не повідомив позивачку письмово про наміри продовжити дію договорів. В свою чергу 06.12.2014 року позивачкою на адресу відповідача була направлена заява із повідомленням про небажання продовжувати дію одного з договорів та повернути земельну ділянку, на що письмової відповіді не отримала.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати договори оренди землі від 05.06.2009 року, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ «Агросіргіс» та зареєстровані у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області під №202300004000392 та №202300004000393 припиненими; зобов'язати ТОВ «Агросіргіс» повернути ОСОБА_3 земельні ділянки площею 5,91 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 5,91 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовані на території сільської ради Мелітопольського району Запорізької області; судові витрати покласти на ТОВ «Агросіргіс».

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до ст. ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а тому 5-річний строк договорів оренди землі розпочинається не з дати його укладення (05 червня 2009 року), а з дати його державної реєстрації (02 серпня 2011 року), тому спірні договори оренди землі не можуть бути визнані припиненими з підстав заявлених позивачкою.

Однак, такий висновок зроблено місцевим судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 12.08.2002 року та НОМЕР_3 від 12.08.2002 року, зареєстрованих в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю відповідно за №298 та №299, належать земельні ділянки загальною площею 5,91 га та 5,91 га, які розташовані на території Терпінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (а.с.10-11).

05 червня 2009 року між позивачкою та відповідачем були укладені договори оренди вказаних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12-13, 15-16).

Отже, сторони дійшли згоди щодо істотних умов договорів оренди земельних ділянок, скріпивши 05 червня 2009 року договори своїми підписами, що і є моментом укладення договорів.

За актами прийому-передачі від 05 червня 2009 року ОСОБА_3 передала, а ТОВ «Агросігріс» прийняло спірні земельні ділянки в оренду (а.с.14, 17).

Вищезазначені договори оренди землі були зареєстровані у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області 02 серпня 2011 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи за номерами №232300004000392 та №232300004000393.

Згідно із п. 8 договорів оренди землі названі договори укладено строком на 5 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавцю про намір продовжити його дію.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено ( ст.ст.14, 17, 19, 31 Закону України «Про оренду землі», чинного на час укладення договору).

На підставі ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 42 спірних договорів оренди землі ці договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-162ц13 від 19.02.2014 року)

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Отже, реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору і ніяким чином не впливає на факт його укладення (Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-127цс13 від 18.12.2013 року)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів оренди землі 05 червня 2009 року позивачкою за актами прийому передачі та актів визначення меж земельних ділянок в натурі, було передано, а відповідачем прийнято в платне користування належні позивачці земельні ділянки .

Починаючи з дня укладення договорів оренди землі та передачі земельних ділянок, відповідач користувався ними, і з 2009 року щорічно сплачував оренду плату за користування земельними ділянками відповідно до умов договору.

Отже, встановлено, що сторони приступили до виконання договорів оренди земельних ділянок з часу його підписання, тобто з 05 червня 2009 року, а саме реально настали правові наслідки відповідно до умов договору, так як відповідач користувався земельними ділянками, а позивачка отримувала орендну плату. Вказані обставини відповідачем в судовому засіданні не спростовані.

Твердження представника відповідача про те, що товариство сплачувало ОСОБА_3 кошти за період з 2009 року по 2011 рік , не в якості орендної плати за договорами, а як плату за позадоговірними зобов'язаннями, не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Факт укладання договору має самостійне юридичне значення, що не є тотожним юридичному значенню набрання договором чинності.

За таких обставин, виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України та ст. 18 закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди), строк дії договору оренди землі починається не з дати його державної реєстрації, оскільки державна реєстрація договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладення, тобто строк дії договору.

Крім того, матеріали цивільної справи не містять доказів того, що сторони, відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, у зв'язку з затримкою державної реєстрації договорів оренди, досягли згоди щодо продовження строку дії укладених ними 05.06.2009 року договорів оренди та узгодили інший кінцевий строк їх дії.

У постанові Верховного Суду України №6-5 цс13 від 06 березня 2013 року викладена правова позиція, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» незалежно від дати проведення такої реєстрації.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що строк дії договорів оренди землі, які є предметом позову, починається з дати їх державної реєстрації є помилковим, так як державна реєстрації договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладання, тобто строк дії договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки 05 червня 2014 року закінчився п'ятирічний строк дії договорів оренди, а питання їх пролонгації на новий строк, у порядку визначеному договорами і законом, не було вирішено, тому наявні правові підстави для припинення договорів згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі».

Позивачка, як власник зазначених земельних ділянок, має право, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90 ЗК України, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, її право приватної власності є непорушним. Позивачка не має бажання укладати будь-які угоди з відповідачем на оренду зазначених земельних ділянок, про що повідомляла відповідача та наполягала на поверненні їй земельних ділянок.

Відповідно до ст.ст.31, 34 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З мотивів, викладених вище, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, в силу вимог ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України з ТОВ «Агросігріс» на користь ОСОБА_3 слід стягнути понесені при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій судові витрати у вигляді судового збору в сумі 486 грн. 40 коп., з яких 364 грн. 60 коп. - сплачений судовий збір при подачі позову (а.с.1,2), та 121,80 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги (а.с.74).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2015 року у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту:

«Визнати договір оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_4) від 05.06.2009 року, укладений між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агросіргіс» (ЄДРПОУ 30000078) та зареєстрований у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області під №202300004000392 - припиненим.

Визнати договір оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_2) від 05.06.2009 року, укладений між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агросіргіс» (ЄДРПОУ 30000078) та зареєстрований у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області під №202300004000393 - припиненим.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Агросіргіс» повернути ОСОБА_3 земельні ділянки площею 5,91 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 5,91 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовані на території сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіргіс» (ЄДРПОУ 30000078) на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 486 грн. 40 коп..»

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: