Рішення

від 19.10.2015 по справі 910/19797/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа №910/19797/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» доЖитлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» простягнення 95018 грн. 58 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Селезньова О.О. - представник за довіреністю № 917 від 25.08.2015;

від відповідача: Бризинська-Колпакова О.О. - представник за довіреністю б/н від 05.01.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» про стягнення 95018 грн. 58 коп., з яких 73367 грн. 75 коп. основного боргу, 577 грн. 21 коп. пені, 3668 грн. 39 коп. штрафу, 4153 грн. 73 коп. 3% річних та 13251 грн. 51 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 03475/403 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.12.2003, не у повному обсязі здійснив оплату за отримані послуги за період з 01.07.2012 по 30.06.2014, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 73367 грн. 75 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за водопостачання та послуги з водовідведення позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 577 грн. 21 коп. за загальний період з 04.02.2014 по 30.06.2014 та штраф у розмірі 3668 грн. 39 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 4153 грн. 73 коп. за загальний період з 31.07.2012 по 30.06.2014 та інфляційні втрати у розмірі 13251 грн. 51 коп. за період з липня 2012 року по червень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19797/15 та справу призначено до розгляду на 11.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів; у судовому засіданні 11.09.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.09.2015.

17.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що ним заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів, нарахованих за спожиту виключно холодну воду та відповідний об'єм стоків холодної води. Крім того, позивач зауважив, що зараховував здійснені відповідачем оплати відповідно до призначення платежу, яке вказував відповідач у платіжних дорученнях, що відповідає положенням законодавства України.

Крім того, 17.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі № 2, в яких позивач зазначив, що відповідач, здійснюючи оплату за спожиті послуги, у призначенні платежу вказував лише код послуги та не зазначав періоду, за який здійснюється оплата, з огляду на що правомірним є зарахування позивачем здійсненої відповідачем оплати у серпні-жовтні 2012 року в рахунок погашення заборгованості у розмірі 62576 грн. 59 коп. за червень 2007 року.

17.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що з метою правильного відображення у бухгалтерському та податковому обліку наданих послуг відповідачу були присвоєні наступні коди: код 3-651 для особових рахунків № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 для здійснення розрахунків за холодну воду на відповідний об'єм стоків ; код 3-50651 для особового рахунку № 3-220-50 для здійснення розрахунків за холодну воду в складі гарячої води та відповідний об'єм стоків. Крім того, позивач пояснив, що забезпечення житлового будинку № 89 по просп. Маяковського холодною водою для потреб гарячого водопостачання здійснюється від центрального теплового пункту за адресою: просп. Маяковського, 93-а. Від зазначеного теплового пункту холодну воду для потреб гарячого водопостачання отримують одночасно мешканці декількох будинків, а подальший розподіл об'єму спожитої води здійснюється у процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців у кожному з будинків, зокрема, для Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» - 19,215%.

У судовому засіданні 18.09.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2015, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Київенерго» надати суду відомості щодо власника (балансоутримувача) бойлера, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, буд. 93-а.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення № 3, в яких позивач зазначив про правомірність отримання ним коштів за постачання води, яка йде на підігрів.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов підстав для залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічного акціонерного товариства «Київенерго», у зв'язку з чим відмовив позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі вказаної третьої особи.

Крім того, у вказаному клопотанні позивач просив суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» копію договору, укладеного між ПАТ «Київенерго» та відповідачем; розрахунок вартості наданих послуг за договором; інформацію про наявність поданих позовних заяв про стягнення заборгованості з відповідача.

За змістом ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки позивачем не доведено, які обставини, що входять до предмету дослідження у даній справі, такі докази можуть підтвердити.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про виклик у судове засідання посадової особи відповідача, відповідальної за формування платіжних доручень та здійснення оплат за спірний період, розглянувши яке у судовому засіданні 09.10.2015, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

07.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» надійшли письмові пояснення про те, що центральний тепловий пункт, від якого здійснюється теплопостачання житлового будинку № 89 на просп. Маяковського, перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.10.2015.

У судовому засіданні 19.10.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, вказав на неправомірність зарахування позивач частини сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок оплати води, що йде на підігрів, оскільки такий вид послуг договором та законодавством не передбачений.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2015 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.10.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 19.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Хімік-18» (абонент) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03475/403 (надалі - Договір № 03475/403), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 N 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за N 165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992 N 67 "Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації".

Відповідно до п. 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» товариство створено шляхом перетворення державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» у відкрите акціонерне товариство відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 № 359.

Згідно з п. 1.3 Статуту товариство є правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал».

Відповідно до п 2.2 Договору № 03475/403 абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору № 03475/403 абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, згідно з Додатком № 1 до даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал (п. 3.1 Договору № 03475/403).

Відповідно до пункту 3.3 Договору № 03475/403 кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідно до п. 3.4 Договору № 03475/403 абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 Договору № 03475/403).

Відповідно до п. 3.6 Договору № 03475/403 постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення, тощо) для оплати за надані йому послуги згідно з цим Договором. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. У разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу. Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

Згідно з пунктом 7.1 Договору № 03475/403 даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (постачання холодної води) та елементи договору про надання послуг (відведення холодної води).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Таким чином, оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

17.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що з метою правильного відображення у бухгалтерському та податковому обліку наданих послуг відповідачу були присвоєні наступні коди: код 3-651 для особових рахунків № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків ; код 3-50651 для особового рахунку № 3-220-50 для здійснення розрахунків за холодну воду в складі гарячої води та відповідний об'єм стоків.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 позивач здійснив постачання відповідачу холодної води та надав послуги водовідведення на суму 291081 грн. 30 коп., що підтверджується долученими позивачем через канцелярію суду 07.09.2015 копіями актів про зняття показань з приладів обліку (вказані акти підписані відповідачем), розшифровками рахунків абонента за спірний період та розгорнутим розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позовної заяви.

Як вбачається із вказаних актів про зняття показань з приладів обліку та розшифровок рахунків абонента за спірний період, нарахування за постачання води та надання послуг водовідведення здійснювалось позивачем за особовими рахунками № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 - тобто за рахунками для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків холодної води. При цьому, у розгорнутому розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви, зазначено, що він здійснений позивачем виключно стосовно коду 3-651 , який був присвоєний відповідачу з метою правильного відображення у бухгалтерському та податковому обліку наданих послуг для особових рахунків № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків.

Крім того, 17.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що ним заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів, нарахованих за спожиту виключно холодну воду та відповідний об'єм стоків холодної води.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» стосуються виключно заборгованості, яка виникла у Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» за спожиту холодну воду та водовідведення за період з 01.07.2012 по 30.06.2014.

Так, як встановлено судом, за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 позивач поставив відповідачу холодну воду та надав послуги з водовідведення холодної води на загальну суму 291081 грн. 30 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, обсяг постачання холодної води та послуг з водовідведення за вказаний період у розмірі 291081 грн. 30 коп. відповідачем не заперечувався та аналогічна сума спожитих послуг наведена відповідачем у контррозрахунку, долученому у судовому засіданні 11.09.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 Договору № 03475/403 абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем надано довідку Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» вих. № 2207/15 від 01.09.2015 та реєстри дебетових повідомлень, які надсилались позивачем відповідачу за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 із зазначенням, зокрема, номеру платіжного документу, суми, яка підлягає сплаті, та дати документу.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі оплатив поставлену позивачем холодну воду та надані послуги з водовідведення холодної води за Договором № 03475/403 за період з 01.07.2012 по 30.06.2014, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 217713 грн. 55 коп., що підтверджується долученими позивачем через канцелярію суду 07.09.2015 копіями банківських виписок та копіями зведених відомостей розщеплення сплат КП ГІОЦ за спірний період, копіями платіжних доручень, долученими відповідачем у судовому засіданні 11.09.2015 (з призначенням платежу - по коду 3-651), реєстрами надходження грошових коштів від відповідача, а також відображено у розгорнутому розрахунку заборгованості відповідача по коду 3-651.

Таким чином, у відповідача за поставлену позивачем холодну воду та спожиті послуги з водовідведення холодної води у період з 01.07.2012 по 30.06.2014 виникла заборгованість у розмірі 73367 грн. 75 коп ., розмір якої підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що сума грошових коштів у розмірі 62576 грн. 59 коп., яка була сплачена відповідачем у період з серпня по жовтень 2012 року, була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередній період.

Так, відповідно до п. 3.6 Договору № 03475/403 у разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу.

17.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що зараховував здійснені відповідачем оплати відповідно до призначення платежу, яке вказував відповідач у платіжних дорученнях, що відповідає положенням законодавства України. Так, позивач зауважив, що відповідач, здійснюючи оплату за спожиті послуги, у призначенні платежу вказував лише код послуги та не зазначав періоду, за який здійснюється оплата, з огляду на що правомірним є зарахування позивачем здійсненої відповідачем оплати у серпні-жовтні 2012 року в рахунок погашення заборгованості у розмірі 62576 грн. 59 коп., яка виникла з червня 2007 року.

Суд вважає обґрунтованими здійснені позивачем зарахування сплачених відповідачем грошових коштів, так як відповідач у призначенні платежу не вказував, за який саме період оплачує надані позивачем послуги, а зазначав лише реквізити договору та код, тобто, відповідач не вказував чітке призначення платежу, зокрема, не вказував, що грошова сума, яка ним сплачується, є оплатою за надані послуги за конкретний місяць.

При цьому, через канцелярію суду 19.10.2015 позивачем було долучено копії витягів з маршрутних карт, актів про зняття показань з лічильників, розшифровок рахунків абонента, з яких вбачається, що за період з травня 2007 року по червень 2012 відповідачем були спожиті послуги з холодного водопостачання та холодного водовідведення на загальну суму 734587 грн. 92 коп., тоді як відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за спожиті послуги за вказаний період, сплативши грошові кошти у розмірі 672011 грн. 33 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями банківських виписок, витягом з розрахункового листа та реєстром надходження грошових коштів від відповідача.

Таким чином, станом на 01.07.2012 сума заборгованості відповідача за Договором № 03475/403 становила 62576 грн. 59 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

У відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 19.10.2015, представник відповідача зауважив, що ним належним чином виконувались умови договору та за спірний період відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 416773 грн. 98 коп., у підтвердження чого надав копії відповідних платіжних доручень.

Судом встановлено, що здійснюючи оплату за спожиті послуги за Договором № 03475/403 відповідач у платіжних дорученнях вказував призначення платежу - реквізити договору та відповідний код - 3-50651 або 3-651, що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Так, код 3-651 присвоєний відповідачу для особових рахунків № 3-220-47; № 3-220-56; № 3-220-57; № 3-220-58; № 3-220-59 та № 3-220-60 для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків; код 3-50651 - для особового рахунку № 3-220-50 для здійснення розрахунків за холодну воду в складі гарячої води та відповідний об'єм стоків.

Таким чином, зазначаючи у платіжному дорученні конкретний код: 3-651 або 3-50651, відповідач оплачував спожиті ним відповідні послуги - за холодну воду та холодне водовідведення (код 3-651) чи за холодну воду в складі гарячої води та відповідний об'єм стоків (код 3-50651).

Суд наголошує на тому, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за спожиті відповідачем послуги виключно з холодного водопостачання та холодного водовідведення, тобто за кодом 3-651.

Як встановлено судом, за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 відповідачем були спожиті послуги з холодного водопостачання та водовідведення холодної води у загальному розмірі 291081 грн. 30 коп., тоді як відповідач сплатив грошові кошти за спожиту у період з 01.07.2012 по 30.06.2014 холодну воду та водовідведення холодної води у розмірі 217713 грн. 55 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмір 73367 грн. 75 коп.

При цьому, суд зазначає, що у позивача відсутні підстави змінювати призначення платежу, вказане відповідачем у платіжних дорученнях, а тому позивач зараховував грошові кошти, сплачені за платіжними дорученнями із призначенням платежу - код 3-651, в оплату послуг за холодне водопостачання та холодне водовідведення, а грошові кошти, сплачені за платіжними дорученнями із призначенням платежу - код 3-50651, в оплату послуг за холодну воду у складі гарячої води та відповідні стоки.

Крім того, самостійна зміна позивачем призначення платежу та зарахування сплачених відповідачем грошових коштів із призначенням платежу - код 3-50651 (холодна вода у складі гарячої та стоки) в рахунок оплати холодної води та холодного водовідведення (код 3-651) суперечить положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Доказів погодження сторонами зміни призначення платежу суду не надано.

17.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що забезпечення житлового будинку № 89 по просп. Маяковського холодною водою для потреб гарячого водопостачання здійснюється від центрального теплового пункту за адресою: просп. Маяковського, 93-а. Від зазначеного теплового пункту холодну воду для потреб гарячого водопостачання отримують одночасно мешканці декількох будинків, а подальший розподіл об'єму спожитої води здійснюється у процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців у кожному з будинків, зокрема, для Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» - 19,215%.

07.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» надійшли письмові пояснення про те, що центральний тепловий пункт, від якого здійснюється теплопостачання житлового будинку № 89 на просп. Маяковського, перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідно до письмових пояснень Публічного акціонерного товариства «Київенерго», центральний тепловий пункт, від якого здійснюється теплопостачання житлового будинку № 89 на просп. Маяковського, перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства «Київенерго», у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення грошових коштів за холодну воду, яка використана на потреби гарячого водопостачання (щодо вказаного теплового пункту).

Однак, суд зазначає, що стягнення заборгованості за спожиту холодну воду у складі гарячої води, не є предметом розгляду у даній справі, а тому суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 19.10.2015, щодо безпідставності нарахування та стягнення плати за холодну воду, яка йде на підігрів, оскільки правомірність та обґрунтованість такого нарахування чи стягнення не є предметом розгляду у даній справі, та позивач не заявляє вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів за холодну воду, яка йде на підігрів.

Втім, відповідач, у випадку сплати позивачу коштів за воду, яка йде на підігрів, не позбавлений права звернутись до суду із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» безпідставно набутих коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» у розмірі 73367 грн. 75 коп. за спожиті послуги з холодного водопостачання та холодного водовідведення за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 73367 грн. 75 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» суми основного боргу у розмірі 73367 грн. 75 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за надані позивачем послуги, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 577 грн. 21 коп., а саме 245 грн. 47 коп. пені за період з 04.02.2014 по 30.06.2014, нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у січні 2014 року, 145 грн. 09 коп. пені за період з 06.03.2014 по 30.06.2014, нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у лютому 2014 року, 103 грн. 21 коп. пені за період з 02.04.2014 по 30.06.2014, нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у березні 2014 року, 22 грн. 40 коп. пені за період з 04.05.2014 по 30.06.2014, нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у квітні 2014 року та 61 грн. 04 коп. пені за період з 03.06.2014 по 30.06.2014, нарахованої за прострочення оплати послуг, отриманих у травні 2014 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 03475/403 за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» пені у розмірі 577 грн. 21 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3668 грн. 39 коп., що становить 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 03475/403 за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» штрафу у розмірі 3668 грн. 39 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4153 грн. 73 коп. за загальний період з 31.07.2012 по 30.06.2014 та інфляційні втрати у розмірі 13251 грн. 51 коп. за загальний період з липня 2012 року по червень 2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» 3% річних у розмірі 4153 грн. 73 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13251 грн. 51 коп. є обґрунтованими в межах заявленого позивачем періоду нарахування та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-18» (02232, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 89; ідентифікаційний код: 22893151) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) суму основного боргу у розмірі 73367 (сімдесят три тисячі триста шістдесят сім) грн. 75 коп., пеню у розмірі 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 21 коп., штраф у розмірі 3668 (три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 4153 (чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 13251 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1900 (одна тисяча дев'ятсот) грн. 37 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.10.2015

Суддя І.М. Отрош