Постанова

від 23.10.2015 по справі 826/10037/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року м. Київ справа № 826/10037/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № 0002232206, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 травня 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № 0002232206, прийнятого Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач вказує, що доказами підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ним та його контрагентом (ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ») є укладений договір підряду від 24.01.2014 № 24/01-14. Акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року та податкова накладна № 815 від 31.07.2014 складені та оформлені у відповідності з вимогами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями.

Разом з тим, як зазначає позивач, контролюючим органом не було надано належної оцінки та проігноровано фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з контрагентом та зроблено упереджені висновки щодо порушень податкового та іншого законодавства з боку підприємства.

На переконання позивача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючим, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як наслідок, позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та неналежних доказах, посилання в ньому на порушення вимог діючого законодавства безпідставне та неправомірне, фактичне виконання господарських зобов'язань між ТОВ «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» та його контрагентом (ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ») підтверджено всіма необхідними первинними документами, а тому, на переконання позивача, твердження контролюючого органу про відсутність у платника податків при укладенні договору та здійсненні господарських операцій з контрагентом господарської мети суперечить вимогам чинного законодавства України та є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що в ході перевірки документально не підтверджено фактичне виконання ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» робіт, передбачених договором підряду від 24.01.2014 № 24/01-14.

Крім того, як вказує відповідач, згідно з аналізом наявної інформації по ланцюгу постачання ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» встановлено відсутність даних з ЄДРПН про реєстрацію податкових накладних суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання; наявність виписаних податкових накладних згідно з реєстром отриманих та виданих податкових накладних суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання з сумою ПДВ менше (рівно) 10 000 грн., що свідчить про приховування номенклатури поставлених товарів (робіт, послуг).

Як наслідок, за результатами проведеної перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 на суму 220 175,44 гривень.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях на позовну заяву, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 35249923) зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 03.07.2007 за № 10731070007013653. Вказане товариство розташоване за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 78, офіс 42.

ТОВ «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.07.2007 за № 21598, на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200001178 від 15.09.2011 ТОВ «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» є платником податку на додану вартість з 17.08.2007 (індивідуальний податковий номер 352499226586).

В період з 19.11.2014 по 25.11.2014 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 35249923) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (код за ЄДРПОУ 38007002), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено Акт № 6161/26-58-22-06-15/35249923 від 02.12.2014 (далі - Акт № 6161/26-58-22-06-15/35249923).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 220 175 грн.

18 грудня 2014 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 6161/26-58-22-06-15/35249923, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002232206, яким згідно з підпунктами 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. першого п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 275 219,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 220 175,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 55 044,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України, які своїми рішеннями відповідно від 14.02.2015 № 2576/10/26-15-10-05-35 та від 21.04.2015 № 8311/6/99-99-10-01-04-15 його скарги залишили без задоволення, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.12.2014 № 0002232206 - без змін.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення їх представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями та п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами та доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2011 між Компанією «KALPATARU POWER TRANSMISSION LTD», Індія (Генеральний підрядник) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Замовник) був укладений Контракт № 79/01-11 (Основний контракт) на проектування, будівництво, монтаж, наладку та введення в експлуатацію ПЛ 750 кВ Рівненської АЕС - ПС «Київська» (Проект).

Генеральний підрядник в особі Представництва компанії «КАЛПАТАРУ ПАУЕР ТРАНСМІШН ЛТД» в Україні, яке діє від імені компанії «КАЛПАТАРУ ПАУЕР ТРАНСМІШН ЛТД», і зареєстроване згідно законодавства України з метою надання послуг та підготовки відповідних платіжних та податкових документів, та знаходиться за адресою: вул. Струтинського, 6, офіс 604, м. Київ, 01014, Україна (Генеральний підрядник) передало Головному підряднику у підряд роботи на умовах визначених Договором підряду № KPTU/UKR/SC/01 від 26.11.2012.

27 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЛПАТАРУ ПАУЕР ТРАНСМІШН УКРАЇНА» (Головний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» (Субпідрядник) був укладений Договір № KPTU/UKR/SC/07, по умовам якого є встановлення пальових фундаментів, які включають мобілізацію всіх ресурсів, таких як робоча сила, матеріали, механізми, обладнання тощо, що необхідні для виконання робіт, і мають бути організовані за власний кошт субпідрядної організації для виконання роботи відповідно до технічної специфікації Замовника (ДП «НЕК «Укренерго») та затвердженої робочої документації, що має відношення до цього договору.

24 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» (Замовник) та Приватним підприємством «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (Підрядник) був укладений Договір підряду № 24/01-14 (далі - Договір № 24/01-14), по умовам якого Підрядник зобов'язується своїми та залученими силами і засобами якісно виконати Роботи, за Замовник зобов'язується надати Об'єкт для виконання Підрядником робіт, по завершенню робіт прийняти й оплатити вартість виконаних робіт (п. 2.1 ст. 2 Договору № 24/01-14).

На підтвердження реальності виконання Робіт Підрядником, позивачем надано суду Акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року від 31.07.2014 б/н на суму виконаних робіт в розмірі - 1 321 052,63 грн., в т.ч. ПДВ - 220 175,44 грн. та податкову накладну від 31.07.2014 № 815, виписану Підрядником, на аналогічні суми.

Аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів дає суду підстави стверджувати про реальність вчинюваних операцій (виконання робіт).

З приводу встановленого, суд вважає за необхідне зазначити, що як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відомості податкової звітності контрагента позивача.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договору підряду, акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року, податкової накладної тощо.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинним документом та має всі необхідні встановлені нормами чинного законодавства обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказаний документ не має юридичної сили або визнаний в установленому порядку недійсним на момент розгляду вказаної справи - відсутні.

Як встановлено судом, на момент складення податкової накладної, ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкову накладну, на підставі якої позивач сформував податковий кредит та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Таким чином, за вказаних обставин, суд приходить до висновку про вчинення позивачем в перевіряємому періоді фінансово-господарської діяльності в рамках звичайної господарської діяльності.

Водночас, доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не є доведеними належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський Суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського Суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем надано не було.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 220 175,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 55 044,00 грн., що в сумі складає 275 219,00 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № 0002232206 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМОД МЕНЕДЖМЕНТ» повністю задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 122, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 грудня 2014 року № 0002232206.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ УКРАЇНА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко