Ухвала

від 30.09.2015 по справі 815/1346/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1346/15

по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу Прикордонник про стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ,в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , за лютий 2015 року в розмірі 13 633,54 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги сільськогосподарського виробничого кооперативу Прикордонник на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, якою задоволений адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу Прикордонник боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , за лютий 2015 року в розмірі 13 633,54 грн.

Із законністю судового рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та правильністю його висновків не згоден.

Підставою для оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції було неправильне застосування Одеським окружним адміністративним судом норм матеріального права, оскільки пільгові пенсії, призначені колишнім працівникам СВК Прикордонник , призначені на підставі ст. 100 Закону України Про пенсійне забезпечення , а не за Списком № 2, передбаченим п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги та погоджуючись з висновками суду першої інстанції апеляційний суд правильно зазначив про помилковість зазначених вище доводів апелянта.

Також погоджуючись з висновками суду першої інстанції апеляційний суд, на мій погляд помилково, зазначив про обов'язок сільськогосподарського виробничого кооперативу Прикордонник з 01 січня 2015 року відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки з 01 січня 2015 року Податковий кодекс України не містить такого виду податку, як фіксований сільськогосподарський податок.

Відповідно до матеріалів справи УПФУ в Ренійському районі Одеської області просить стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу Прикордонник відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів в , д ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (а.с. 10-16) - пенсії за віком дояркам, свинаркам-операторам, трактористам-машиністам.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу XV Прикінцеві положення, з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зі змінами внесеними законом № 2613-VІ від 31.02.2005 р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів в - е та ж статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

При цьому редакція підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в подальшому змін не зазнавала.

Статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлені види пенсій за віком на пільгових умовах, відшкодування витрат на виплату та доставку яких врегульовано Законом України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування № 400.

З 01 січня 2006 року, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування № 400 (в редакцій відповідно до закону № 2613-VI від 31.05.2005 р.) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України Про пенсійне забезпечення (а з 28 квітня 2013 року по сьогодні - передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , відповідно до змін внесених законом № 184- VIІ від 04.04.2013 р.).

Таким чином, з 01 січня 2006 року, платники збору, визначені пунктами 1 та 2 статті 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , а саме:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади;

які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, не сплачують фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Вважаю помилковими та такими, що не відносяться до предмету спору по цій справі висновки суду першої інстанції щодо обов'язку позивача сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , з посиланням на підпункт 1 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування яким встановлено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету, передбачена до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, а звільнення платників збору, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, від сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, передбачене абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , є значно ширшим, оскільки включає в себе пункти "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , в той час як абзац 5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачає тільки пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також звільнення від сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, передбачене абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , пов'язано саме з набуттям платниками статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Окрім іншого, джерелом фінансування на виплату та доставку пільгових пенсій, за підпунктами "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (крім підпунктів "в"-"е" та "ж"), є кошти Пенсійного Фонду України, які відшкодовуються платниками збору відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , в порядку, встановленому Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Таким чином, на мій погляд, звільнення осіб, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачених підпунктами "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , не пов'язано з державним фінансуванням з 01 січня 2005 року витрат на виплату пільгових пенсій передбачених підпунктами "в"-"е" та "ж"статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , встановленим абзацом 5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , а випливає лише зі статусу особи, яка має бути саме платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В цьому випадку, лише співпадає встановлене законом звільнення особи від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, та встановлене законом державне фінансування виплат пільгових пенсій, призначених відповідно до підпунктів "в"-"е" та "ж"статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Відповідно до п.п 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Загальнодержавні податки та збори встановлені ст. 9 ПК України, п. 9.1 якої, у зв'язку з прийняттям Закону України № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, зазнав змін, та встановлює, що до загальнодержавних податків належать:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. екологічний податок;

9.1.6. рентна плата;

9.1.7. мито.

До 01 січня 2015 року до загальнодержавних податків належав, окрім іншого, фіксований сільськогосподарський податок (п.п. 9.1.14 п. 9.1 ст. 9 ПК України, в редакції чинній до 01 січня 2015 року).

Таким чином, з 01 січня 2015 року в податковому законодавстві не передбачено такого платника податку, як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п.п. 10.1.2 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать, зокрема єдиний податок, за окремо визначеною (четвертою) групою, якого віднесено сільськогосподарських товаровиробників, відповідно до Закону України № 71-VІІІ від 28.12.2014 року.

Як зазначалось раніше, звільнення осіб, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачених підпунктами "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в редакції відповідно до Закону України від 31.05.2005 р. № 2613-ІV, випливає лише зі статусу особи, яка має бути саме платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України № 2613-ІV Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку необхідність прийняття зазначеного закону обґрунтована тим, що Законом України від 23 грудня 2004 р. № 2287 Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств внесені зміни до законів України Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині запровадження для платників фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та компенсації Пенсійному фонду України за рахунок коштів державного бюджету суми втрат від застосування цієї спеціальної ставки.

Проте, зазначеними змінами не врегульоване питання щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій для тих категорій працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Також в пояснювальній записці зазначена мета прийняття цього закону, яка полягає в забезпеченні однакового підходу до справляння внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування для всіх категорій працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, звільнення особи, яка є платником фіксованого сільськогосподарського податку, від обов'язку відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачених підпунктами "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , пов'язано не з назвою податку, який особа сплачує, а саме із суттю цього податку.

Не зважаючи на те, що з 01 січня 2015 року скорочено кількість податків і зборів, зокрема скорочено фіксований сільськогосподарський податок, а сільськогосподарських товаровиробників віднесено до платників єдиного податку за окремо визначеною (четвертою) групою платників єдиного податку, на мій погляд суть податку не змінилась, що підтверджується зокрема тим, що зміст ст. ст. 301-309 Податкового кодексу України, які виключені з 01.01.2015 р., знайшли свої аналогічне відображення у ст. ст. 291-300 Податкового кодексу України щодо платника ФСП - ст. 301, щодо платника єдиного податку четвертої групи - п.п. 4 п. 291.4, п.п. 291.4.2 - п.п. 291.4.7, п. 291.1-1 ст. 291 ПК України.

Так само знайшли своє аналогічне відображення і положення щодо платника податку, бази оподаткування, ставки податку, податкової звітності, порядку нарахування та строків сплати податку, щодо особливостей оподаткування та порядку набуття та скасування статусу платника податку.

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не перевірили, а сторонами по справі не оспорюється той факт, що сільськогосподарський виробничий кооператив Прикордонник до 01 січня 2015 року був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а з 01 січня 2015 року віднесений до платників єдиного податку за окремо визначеною (четвертою) групою платників єдиного податку.

Таким чином, враховуючи необхідність та мету, з якою з 01 січня 2006 року, особи, які були платниками фіксованого сільськогосподарського податку, були звільнені від обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачених підпунктами "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , з урахуванням того, що з 01 січня 2015 року, на мою думку, платники фіксованого сільськогосподарського податку за суттю податкового зобов'язання, лише змінили назву на платника єдиного податку четвертої групи, враховуючи завдання адміністративного судочинства, визначені ст. 2 КАС України, та те, що Верховна Рада України, як законодавчий орган, нажаль не завжди, при прийнятті законів, передбачає необхідність внесення певних змін до інших, пов'язаних законів, вважаю, що з 01 січня 2015 року у осіб, які були платниками фіксованого сільськогосподарського податку, а з 01.01.2015 р. є платниками єдиного податку четвертої групи, не виникло обов'язку відшкодовувати Пенсійному Фонду України витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Також вважаю за необхідне зазначити, що ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не перевірили доводи органу пенсійного фонду щодо фактичного здійснення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у лютому 2015 року (докази виплати пільгових пенсій та докази здійснення витрат на виплату пільгових пенсій).

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач, на мій погляд, не має обов'язку відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до підпунктів "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , та те, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч приписам ст. 10, 11, 69-71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення витрат, враховуючи завдання адміністративного судочинства та обов'язок суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього докази, вважаю, що по цій справі відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову пенсійного органу.

Суддя С.Д.Домусчі