Ухвала

від 20.10.2015 по справі 802/1562/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/54792/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом Міського фінансового управління Ладижинської міської ради Вінницької області до Управління Державної казначейської служи України у м. Ладижині Вінницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, третя особа: Ладижинська міська рада Вінницької області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Міське фінансове управління Ладижинської міської ради Вінницької області звернулось з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області щодо не перерахування тимчасово вільних коштів спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин в сумі 30 000 000 грн. на депозитний рахунок в ПАТ АБ "Укргазбанк", згідно платіжних доручень № 1 від 14 січня 2014 року та № 120 від 24 квітня 2014 року; зобов'язано управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області перерахувати тимчасово вільні кошти спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин в сумі 30 000 000 грн. на депозитний рахунок № 2546903151577 в ПАТ АБ "Укргазбанк"; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В запереченнях Ладижинська міська рада і її Міське фінансове управління просили залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що Міське фінансове управління Ладижинської міської ради 21 листопада 2000 року є комунальною організацією.

У договорі про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 27 грудня 2011 року, укладеному між управлінням Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області (далі - Казначейство) та Міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради (далі - клієнт) зазначається, що казначейство відкриває клієнту реєстраційні, інші рахунки та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. Згідно із пп. 2.3.2 п. 2.3 розділу 2 вказаного договору казначейство зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта.

Відповідно до рішення Ладижинської міської ради за № 1121 від 24 грудня 2013 року Міському фінансовому управлінню Ладижинської міської ради відповідно до п. 8 ст. 16 Бюджетного кодексу України в межах бюджетного періоду 2014 року надано дозвіл здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів загального та спеціального фондів місцевого бюджету на вкладних (депозитних) рахунках у банках з подальшим поверненням таких коштів до кінця бюджетного періоду 2014 року.

У зв'язку з чим, 10 січня 2014 року між позивачем та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено договір банківського строкового вкладу № 1-Ю/2014, за умовами якого вкладник розміщує тимчасово вільні грошові кошти в сумі 30 млн. грн. на рахунок № 2546903151577/980 в банку, який за користування даним депозитом зобов'язаний сплатити вкладнику проценти із розрахунку 18,60% річних.

14 січня 2014 року позивач сформував платіжне доручення № 1 на загальну суму 30 млн. грн., згідно з яким банком платника - Міського фінансового управління зазначено Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, у зв'язку з невиконанням якого, для розміщення частки залишку спеціального фонду на депозит, позивачем сформовано платіжне доручення № 120 від 24 квітня 2014 року на суму 30 млн. грн.

На підставі того, що перерахування за платіжним дорученням № 120 повторно не здійснено, Міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради Вінницької області сформовано платіжне доручення за № 145 від 26 травня 2014 року на суму 30 млн. грн, яке залишилось без виконання.

Не погоджуючись з діями казначейства, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позов в частині, суди виходили з того, що обов'язок здійснити перерахування коштів лежить на Управлінні Державної казначейської служи України у м. Ладижині Вінницької області відповідно до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 27 грудня 2011 року, укладеному між Управлінням Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області та Міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради на підставі Порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 6 від 12 січня 2011 року.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Відповідно до п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 6 від 12 січня 2011 року «Про затвердження Порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках» тимчасово вільні кошти перераховуються з рахунків місцевих бюджетів, відкритих в органах Державної казначейської служби, на вкладні (депозитні) рахунки, відкриті фінансовими органами для розміщення таких коштів у банках.

Перерахування тимчасово вільних коштів здійснюється органами Державної казначейської служби у разі дотримання умов, визначених пунктом 3, на підставі поданих фінансовим органом таких документів: рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим або місцевої ради про розміщення тимчасово вільних коштів па вкладних (депозитних) рахунках у банках: довідки про внесення змін до помісячного розпису фінансування місцевого бюджету; договору банківського вкладу (депозиту) між фінансовим органом та банком: розпорядження про виділення коштів загального (спеціального) фонду місцевого бюджету; платіжного доручення: листа-повІдомлення про перерахування коштів (якщо сума вкладу перевищує 1 млн. гривень), надісланого не пізніше ніж за один робочий день до дати перерахування.

Операції, пов'язані з розміщенням тимчасово вільних коштів, проводяться органами Державної казначейської служби відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Міністерством фінансів України.

Порядок обслуговування рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів, рахунки яким відкриті в органах Державної казначейської служби України, здійснюється в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, що регулюють відносини між учасниками бюджетних відносин.

Відповідно до Положення про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Згідно із пунктом 7 Положення про державну казначейську службу України Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Відповідно до Положення про управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області, затвердженого наказом Державної казначейської служби від 21 листопада 2011 року №109 (зі змінами), управління є територіальним органом Державної казначейської служби України та підпорядковане Державній казначейській службі України та Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Згідно із ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

Згідно із Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122, єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Тобто, на даному консолідованому рахунку знаходяться всі кошти державного і місцевих бюджетів, а також всіх бюджетних установ, які перебувають на казначейському обслуговуванні в органах Казначейства.

Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, у центрі оброблення СЕП Державному казначейству України та Головним управлінням Державного казначейства України відкрито технічні рахунки.

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.

Під час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій представниками відповідачів наголошувалось про те, що здійснення будь-яких видатків бюджету можливо лише за наявності підкріплення на єдиному казначейському рахунку на платіжні документи щодо перерахування коштів у порядку черговості їх надходження.

Між тим, суди обох інстанцій залишили поза увагою заперечення Управління Державної казначейської служи України у м. Ладижині Вінницької області та не навели мотиви їх неврахування.

Водночас, мотиви щодо наявності обов'язку органів Казначейства України здійснити перерахування таких коштів, які ґрунтуються на Порядку, не дають вичерпної відповіді, що такий обов'язок стосується саме Управління Державної казначейської служи України у м. Ладижині Вінницької області. Тобто, посилаючись на норму права, суди не обґрунтували застосування його положень по відношенню до Управління.

Окрім того, суди не звернули уваги не те, що відповідно до вищезазначеного договору УДКСУ у м. Ладижині здійсню розрахунково-касове обслуговування Міського фінансового управління Ладижинської міської ради Вінницької області відповідно до вимог законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Державного казначейства України і Національного банку України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів про протиправну бездіяльність Управління Державної казначейської служи України у м. Ладижині Вінницької області, яка полягає у неперерахуванні коштів, є непереконливими та необґрунтованими у розумінні ст. 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Відповідно до КАС України під час прийняття судового рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Дотримання судами вказаних норм процесуального права є ніщо як гарантія для сторін на право на справедливий суд, принцип якого закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суди мають врахувати недоліки, на які вказав суд касаційної інстанції.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то їх судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служи України у м. Ладижині Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: