Ухвала

від 20.10.2015 по справі 2а-14429/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/909/15

К/800/66055/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Землинської Л.М.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державного підприємства «Дирекція по будівництву об'єктів»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року

у справі № 2а-14429/11/1370

за позовом Державного підприємства «Дирекція по будівництву об'єктів»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дирекція по будівництву об'єктів» (далі по тексту - позивач, ДП «Дирекція по будівництву об'єктів») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2011 року № 0000372301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 523 413,00 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено, в решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу ДП «Дирекція по будівництву об'єктів» посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції у вказаній частині без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Дирекція по будівництву об'єктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01.06.2011 року № 480/2301/00179737.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 5.1, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження валового доходу в сумі 3 845 056,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року № 0000372301, яким ДП «Дирекція по будівництву об'єктів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 3 845 056,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 961 264,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне рішення скасовано в частині застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 111 079,75 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

Колегія суду не може погодитись з висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пунктом 4.1 статті 4 вказаного Закону визначено, що валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію,модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону амортизації підлягають витрати на: 1) придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; 2) самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; 3) проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору суду необхідно було з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити договори оренди нерухомого та рухомого майна, акти прийому-передачі майна, встановити періоди припинення орендної плати за вищевказаними договорами та їх наслідки для формування валових витрат у спірний період із застосуванням норм податкового законодавства; з'ясувати, чи відносяться товарно-матеріальні цінності до ремонту майна, що передано позивачем в оренду ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка», а також дослідити умови договору оренди від 01.01.2004 року № 4-4/04-в/МТЗ; встановити, чи включено позивачем суму амортизації основних фондів, придбаних за рахунок бюджетних трансфертів, в розмірі 2 093 652,00 грн. до витрати на придбання товарів (рядок 04.1), що відображено у декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік та відповідно до встановлених обставин зробити вмотивований висновок щодо правомірності формування позивачем валових витрат.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, та, як наслідок, прийняли рішення.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державного підприємства «Дирекція по будівництву об'єктів» підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Дирекція по будівництву об'єктів» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун