Рішення

від 20.10.2015 по справі 910/20643/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/20643/15

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес»

2. Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна»

про стягнення 128 526 979,97 грн.

За зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна»

до 1. Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес»

про визнання поруки припиненою, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом): Шабліовська В.В. (представник за довіреністю №104 від 02.09.2015р.);

від відповідача-1 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом): не з'явились;

від відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (надалі також - позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом)) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» (надалі також - відповідач-1 за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом)) та Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» (надалі також - відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) суми заборгованості в розмірі 128 526 979,97 грн. на підставі Договору про відкриття кредитної лінії №831 від 30.07.2014р., з яких строкова заборгованість по поверненню кредитних коштів становить 119 982 000,00 грн., строкова заборгованість за нарахованим відсоткам становить 867 815,01 грн., прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам становить 7 179 196,93 грн., сума пені становить 497 968,03 грн.

Свої позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що відповідач-1 за первісним позовом є боржником за зобов'язаннями за Кредитним договором, оскільки не сплатив у строки передбачені договором суму кредиту та відсотки по ньому, а відповідач-2 за первісним позовом є поручителем за Договором поруки №831-7 від 28.08.2014р. за невиконання відповідачем-1 за первісним позовом своїх обов'язків по Кредитному договору.

Відповідачем-1 за первісним позовом відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідач-2 за первісним позовом проти заявлених первісних вимог заперечував в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/20643/15, розгляд призначено на 22.09.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015р. розгляд справи №910/20643/15 відкладено до 01.10.2015р.

30.09.2015р. ДП «Мілкіленд-Україна» подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» про визнання поруки за Договором поруки №831-7 від 28.08.2014р. припиненою.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ДП «Мілкіленд-Україна» посилається на те, що зобов'язання останнього перед ПАТ «УПБ» за Договором поруки №831-7 від 28.08.2014р. є припиненими з 28.11.2014р., внаслідок набрання чинності Додатковим договором від 28.11.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №831 від 30.07.2014р., яким збільшено плату за користування кредитом з 20% до 25% річних, у зв'язку з неотриманням відповідачем-1 за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) згоди від позивача за зустрічним позовом (відповідача-2 за первісним позовом) на такі зміни.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015р. зустрічний позов Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» в справі №910/20643/15 було прийнято для спільного розгляду з первісним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015р. розгляд справи №910/20643/15 відкладено до 13.10.2015р.

13.10.2015р. відповідачем-1 за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) було подано до суду, для долучення до матеріалів справи, відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до змісту якого, він проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначаючи при цьому, що пунктом 5.1. Кредитного договору встановлено право банку у разі зміни облікової ставки Національного банку України, вартості кредитних ресурсів банку, змінити розмір відрахувань у страховий резерв, коригувати плату за кредит, попередньо попередивши про це позичальника за 3 банківські дні до набуття чинності такими змінами. Під корегуванням плати за кредит розуміється, у тому числі зміна процентної ставки за користування кредитними ресурсами. Пунктом 4.1. Договору поруки встановлено про те, що поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений. Тобто, позивач за зустрічним позовом був повідомлений про можливість збільшення процентної ставки у майбутньому.

В судовому засіданні 13.10.2015р. розгляд справи було відкладено до 20.10.2015р.

В судове засідання 20.10.2015р. представники від відповідача-1 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом) та відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з'явились, заяв та клопотань до суду не надіслали.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 20 жовтня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2014р. між публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (банк за Кредитним договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» (позичальник за Кредитним договором) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №831 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 11 632 000,00 грн., терміном до 20 липня 2016 року, на поповнення обігових коштів.

Плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється в розмірі 20% річних. (п. 1.4. Кредитного договору).

Пунктом 2.1. Кредитного договору встановлено, що забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим Договором є порука та застава майна ТОВ «Геліос ДС» (Договір поруки №831-1 від 31.07.2014р. та Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-2 від 31.07.2014р.).

Як передбачено п. 4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути одержані кредитні ресурси в строк у відповідності до п. 1.1. цього Договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих процентів, відповідно до встановлених строків.

У відповідності до п. 5.1. Кредитного договору банк має право у разі зміни облікової ставки Національного банку України, вартості кредитних ресурсів банку, зміни розміру відрахувань у страховий резерв, коригувати плату за кредит, попередньо попередивши про це позичальника за 3 банківські дні до набуття чинності такими змінами. У разі незгоди позичальника на зміну процентної ставки за цим Договором, банк має право достроково пред'явити кредити до стягнення.

У разі порушення позичальником умов цього Договору, несвоєчасного повернення отриманих кредитів та сплати процентів за їх використання, встановлення банком факту нецільового використання кредитних коштів, ненадання в строк більше ніж 60 днів після дати, вказаної у п. 4.3. цього Договору, документів, вказаних у зазначеному пункті, ухилення від контролю з боку банку, недостатності та неправильного ведення бухгалтерської звітності, якщо надані кредити будуть з різних обставин незабезпеченими, а також у випадку виникнення обставин, які ставлять під сумнів повернення позичальником отриманих кредитів, відсутності заставленого майна або загрози його втрати, неналежного та недостатнього забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором, банк має право відмовитися від надання позичальнику коштів за кредитною лінією та/або розірвати цей Договір та достроково стягнути надані кредити, проценти за їх використання, можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення. (п. 5.10. Кредитного договору).

Нарахування та сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюються щомісячно та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за цією кредитною лінією, але не пізніше 20 липня 2016 року. Проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитною лінією. Сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюється позичальником щомісячно в період з 26 числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за цією кредитною лінією, але не пізніше 20 липня 2016 року на рахунок нарахованих процентів №20685281140831 в банку. При цьому сплаті підлягають проценти, які нараховані на 25 число місяця включно; сплата процентів, які нараховані за період з 26 числа по останній календарний день місяця, здійснюється в наступний період сплати процентів. (п. 7.1. Договору).

Додатком №1 від 31.07.2014р. до Кредитного договору сторони оформили Згоду юридичної особи-суб'єкта кредитної історії, якою ТОВ «Веб Фінанс Бізнес» дало згоду ПАТ «УПФ» на доступ до своєї кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації щодо себе в порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Пунктом 1. Додаткового договору від 18.08.2014р. до Кредитного договору сторони в пункті 1.1. Договору цифри та слова: « 11 632 000,00 грн.» замінили на цифри та слова: « 29 482 000,00 грн.».

Пунктом 2. Додаткового договору від 18.08.2014р. до Кредитного договору сторони погодили пункт п. 2.1. Кредитного договору викласти в такій редакції: «Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим Договором є порука та застава майна ТОВ «Геліос ДС» (Договір поруки №831-1 від 31.07.2014р. та Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-2 від 31.07.2014р.), порука та застава ТОВ «Промінь Нік» (Договір поруки №831-3 від 18.08.2014р. та Договір застави №831-4 від 18.08.2014р.), порука та застава ТОВ «Лого Сфера» (Договір поруки №831-5 від 18.08.2014р. та Договір застави №831-6 від 18.08.2014р)».

Пунктом 1. Додаткового договору від 27.08.2014р. до Кредитного договору сторони в пункті 1.1. Договору цифри та слова: « 29 482 000,00 грн.» замінили на цифри та слова: « 94 982 000,00 грн.».

Пунктом 1. Додаткового договору від 28.08.2014р. до Кредитного договору сторони погодили пункт п. 2.1. Кредитного договору викласти в такій редакції: «Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим Договором є порука та застава майна ТОВ «Геліос ДС» (Договір поруки №831-1 від 31.07.2014р. та Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-2 від 31.07.2014р.), порука та застава ТОВ «Промінь Нік» (Договір поруки №831-3 від 18.08.2014р. та Договір застави №831-4 від 18.08.2014р.), порука та застава ТОВ «Лого Сфера» (Договір поруки №831-5 від 18.08.2014р. та Договір застави №831-6 від 18.08.2014р), порука та застава ДП «Мілкіленд-України» (Договір поруки №831-7 від 28.08.2014р. та Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-8 від 28.08.2014р.)».

28 серпня 2014 року між Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» (поручитель за Договором поруки) та Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (банк за Договором поруки) було укладено Договір поруки №831-7 (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.2. якого за поручитель бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком як солідарний боржник за Кредитним договором.

Цей Договір набуває чинності з 28 серпня 2014 року та діє до 20 липня 2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором та всіма додатковими договорами до нього. (п. 3.1. Договору поруки).

Пунктом 1. Додаткового договору від 30.10.2014р. до Кредитного договору сторони погодили пункт п. 2.1. Кредитного договору викласти в такій редакції: «Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим Договором є порука та застава майна ТОВ «Геліос ДС» (Договір поруки №831-1 від 31.07.2014р. та Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-2 від 31.07.2014р.), порука та застава ТОВ «Лого Сфера» (Договір поруки №831-5 від 18.08.2014р. та Договір застави №831-6 від 18.08.2014р), порука та застава ДП «Мілкіленд-України» (Договір поруки №831-7 від 28.08.2014р. та Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-8 від 28.08.2014р.)».

Пунктом 1. Додаткового договору від 27.11.2014р. до Кредитного договору сторони погодили пункт п. 2.1. Кредитного договору викласти в такій редакції: «Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим Договором є порука та застава майна ДП «Мілкіленд-України» (Договір поруки №831-7 від 28.08.2014р. та Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-8 від 28.08.2014р.)».

Пунктом 1. Додаткового договору від 28.11.2014р. до Кредитного договору сторони встановили, що з 26 листопада 2014 року в п. 1.4. Кредитного договору цифри та слова: « 20% річних» замінити на цифри та слова: « 25% річних».

Пунктом 1. Додаткового договору від 23.01.2015р. до Кредитного договору сторони встановили, що з 01 січня 2015 року в п. 1.4. Кредитного договору цифри та слова: « 25% річних» замінити на цифри та слова: « 21% річних».

Пунктом 1. Додаткового договору від 06.02.2015р. до Кредитного договору сторони в пункті 1.1. Договору цифри та слова: « 94 982 000,00 грн.» замінили на цифри та слова: « 120 000 000,00 грн.».

Додатковим договором від 06.02.2015р. до Договору поруки поручитель та банк вирішили в пункті 1.1. Кредитного договору цифри та слова: « 94 982 000,00 грн.» замінили на цифри та слова: « 120 000 000,00 грн.».

Пунктом 1. Додаткового договору від 25.03.2015р. до Кредитного договору сторони встановили, що з 01 березня 2015 року в п. 1.4. Кредитного договору цифри та слова: « 21% річних» замінити на цифри та слова: « 24% річних».

Пунктом 1. Додаткового договору від 31.03.2015р. до Кредитного договору сторони погодили пункт п. 2.1. Кредитного договору викласти в такій редакції: «порука та застава ДП «Мілкіленд-України» (Договір поруки №831-7 від 28.08.2014р. та Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-8 від 28.08.2014р.), застава ТОВ «Лого Сфера» (Договір застави майнових прав на грошові кошти №831-9 від 31.03.2015р)».

На виконання умов Кредитного договору банком було видано позичальнику кредитні кошти на суму 119 982 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами, а саме:

- №20718984 від 31.07.2014р. на суму 8 400 000,00 грн.;

- №20788030 від 06.08.2014р. на суму 1 120 000,00 грн.;

- №20911669 від 27.08.2014р. на суму 61 108 000,00 грн.;

- №20919530 від 28.08.2014р. на суму 7 900 000,00 грн.;

- №21009095 від 05.09.2014р. на суму 16 000 000,00 грн.;

- №21710426 від 08.12.2014р. на суму 454 000,00 грн.;

- №22183130 від 06.02.2015р. на суму 25 000 000,00 грн.

Звертаючись до суду з первісною позовною заявою Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський професійний банк» вказує, що відповідач-1 за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом) не виконує своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині повернення кредитних коштів, своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, а так як між банком та ДП «Мілкіленд-Україна» укладено Договір поруки, то ПАТ «ВПФ» звернулось до суду з даним первісними позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів сум заборгованості за Кредитним договором.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані відсутністю обов'язку ДП «Мілкіленд-Україна» відповідати перед банком за невиконання ТОВ «Веб Фінанс Бізнес» своїх зобов'язань за Кредитними договором з огляду на припинення Договору поруки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Веб Фінанс Бізнес» укладений договір , який за своєю правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами Кредитного договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III ЦК України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд зазначає, що першочергово підлягають дослідженню обставини наявності існування зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» перед Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» за Кредитним договором, тому в першу чергу досліджуються вимоги заявлені останнім в первісній позовній заяві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес».

Матеріалами справи підтверджується, що банк на виконання умов Кредитного договору видав позичальнику кредитні кошти в сумі 119 982 000,00 грн. на поповнення обігових коштів строком до 20.07.2016р.

Матеріалами справи також підтверджується, що в порушення умов розділу 4. Кредитного договору, відповідач-1 за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом) не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати нарахованих процентів за користування кредитом та прострочив сплату нарахованих процентів по кредиту за кожен місяць на строк більше одного місяця.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначало вище, відповідно до п. 5.10. Кредитного договору у разі порушення позичальником умов цього Кредитного договору, несвоєчасного повернення отриманих кредитів та сплати процентів за їх використання, банк має право достроково стягнути надані кредити, проценти за їх користування.

Таким чином, порушення відповідачем-1 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом) зобов'язання щодо своєчасної оплати нарахованих процентів за користування кредитом, надає банк право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених Кредитним договором.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «УПБ», керуючись наведеними умовами Кредитного договору, 05.08.2015р. направив позичальнику та поручителю вимогу №01-10/2970 від 28.07.2015р., відповідно до якої вимагав погасити достроково наявну за Кредитним договором заборгованість.

Вимога банку залишилась невиконаною зі сторони позичальника, а заборгованість непогашеною.

Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем-1 за первісним позовом (відовідачем-2 за зустрічним позовом) не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення ним строкової заборгованості по кредиту в сумі 119 982 000,00 грн., строкової заборгованості по процентам в сумі 867 815,01 грн. та простроченої заборгованості по процентам в сумі 7 179 196,93 грн.

Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту та заборгованості по процентам, доданий до первісної позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та доведеним.

Отже, відповідач-1 за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом) в порушення умов Кредитного договору та додаткових договорів до нього, у встановлений строк строковий кредит у розмірі 119 982 000,00 грн. не повернув, строкові проценти за користування кредитом у розмірі 867 815,01 грн. та прострочені проценти за користування кредитом у розмірі 7 179 196,93 грн. не сплатив, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» про стягнення вказаних сум є такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з допущенням позичальником простроченням по сплаті відсотків по кредиту, банк просить стягнути з ТОВ «Веб Фінанс Бізнес» на свою користь, згідно розрахунку, пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 497 968,03 грн.

Пунктами 8.1. Кредитного договору сторонами передбачено, що несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку №639769433. Пені нараховується на суму несплачених своєчасно процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості, і до дати повного її погашення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної сплати процентів за Кредитним договором, умови пункту 8.1. Кредитного договору та положення наведених правових норм, перевіривши наведений в первісній позовній заяві розрахунок суми пені, суд прийшов до висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» суми пені в розмірі 497 968,03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно первісних позовних вимог ПАТ «УПБ» про стягнення з ДП «Мілкіленд-Україна» заборгованості за Кредитним договором як з солідарного боржника та щодо зустрічних позовних вимог ДП «Мілкіленд-Україна» про визнання зобов'язань за Договором поруки припиненими, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, судом було з'ясовано, що позичальник (ТОВ «Веб Фінанс Бізнес») не виконав умови графіку погашення кредиту, в зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідно у позичальника виник обов'язок погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, а також сплатити неустойку.

У відповідності до п. 1.2. Договору поруки поручитель (ДП «Мілкіленд-Україна») взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком як солідарний боржник за Кредитним договором.

У разі повного або часткового невиконання позичальником/поручителем зобов'язань за Кредитним договором в передбачені Кредитним договором строки, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя. (п. 2.1. Договору поруки).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а за п. 7 ч. 2 цієї статті - припинення правовідношення.

За положеннями ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином, за положеннями ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Викладене вище узгоджується з позицією, викладеною Верховним Суд України у постановах від 21.05.2012 у справі № 6-69 цс11 та від 21.05.2012 у справі № 6-88 цс11, застосування яких є обов'язковим для господарського суду відповідно до ст. 111-28 ГПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Із положень статті 554 Цивільного кодексу України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 4.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.

Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що внесення змін до Кредитного договору Додатковим договором від 28.11.2014р. призвели до збільшення обсягу відповідальності позивача, оскільки збільшилась плата за користування одержаними кредитними ресурсами з 20% річних до 25% річних.

Отже, збільшення відповідальності позивача внаслідок зміни основного зобов'язання виникло, зокрема, у зв'язку з встановленням нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення за Кредитним договором.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази погодження банком під час укладення Договору поруки встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за Кредитним договором на підставі додаткових договорів.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача-1 за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) стосовного того, що ознайомившись з умовами п. 5.1. Кредитного договору поручитель був обізнаний стосовно можливого корегування банком плати за користування кредитними ресурсами в майбутньому, та відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки вони прямо суперечать висновкам наведеним Пленумом Вищого господарського суду України в Постанові №1 від 24.11.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».

Таким чином, з огляду на викладені обставини, Договір поруки є припиненим з 28.11.2014р, тобто з моменту укладення Додаткового договору від 28.11.2014р. до Кредитного договору.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи встановлені обставини, у зв'язку з визнанням судом Договору поруки, укладеним між Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» та Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» припиненим, то первісні позовні вимоги останнього про стягнення сум заборгованостей за Кредитним договором з відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) задоволенню не підлягають як не доведені та необґрунтовані, а відповідна зустрічна позовна вимога ДП «Мілкіленд-Україна» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги в справі №910/20643/15 підлягають частковому задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс бізнес» суми заборгованості по строковому кредиту в розмірі 119 982 000,00 грн., суму заборгованості по строкових процентах за користування кредитом в розмірі 867 815,01 грн., суму заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом у розмірі 7 179 196,93 грн. та суму пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 497 968,03 грн., а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на дату звернення позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) з первісним позовом до суду) визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5).

Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Пантіної Любові Олександрівни, що призначена з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №158 від 28.08.2015р. Зазначеному рішенню передувало рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №107 від 28.05.2015р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ», яким Пантіну Л.О. спочатку було призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації строком по 28.08.2015р. включно.

Враховуючи наведені норми, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковим задоволенням первісних позовних вимог, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Окрім того, у зв'язку з задоволення зустрічних позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» в розмірі 1 218,00 грн., з урахуванням того, що зустрічна позовна заява подана до суду 30.09.2015р., тобто після вступу в дію Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015р. №484-VIII, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» (код ЄДРПОУ 37392181, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 29/1, квартира 11) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (код ЄДРПОУ 19019775, адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15) суму заборгованості по строковому кредиту в розмірі 119 982 000,00 грн. (сто дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят дві тисячі гривень 00 копійок), суму заборгованості по строкових процентах за користування кредитом в розмірі 867 815,01 грн. (вісімсот шістдесят сім тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень 01 копійка), суму заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом у розмірі 7 179 196,93 грн. (сім мільйонів сто сімдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто шість гривень 93 копійки) та суму пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 497 968,03 грн. (чотириста дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 03 копійки).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес» (код ЄДРПОУ 37392181, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 29/1, квартира 11) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).

4. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

5. Зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

6. Визнати припиненою поруку за Договором поруки від 28.08.2014р. №831-7 з наступними змінами внесеними Додатковим договором від 06.02.2015р., укладеним між Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» та Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк», що був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії від 31.07.2014р. №831, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веб Фінанс Бізнес».

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (код ЄДРПОУ 19019775, адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15) на користь Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» (код ЄДРПОУ 24255176; адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9) судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

8. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

9. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2015р.

Суддя С.М. Морозов