Постанова

від 27.10.2015 по справі 910/8753/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. справа№ 910/8753/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Чорногуза М.Г.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явились

відповідача-1 - не з'явились

відповідача-2 - Потатуєв В.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмістантикор»

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.09.2015 р.

за заявою Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочення виконання рішення від 26.06.2014 р.

у справі № 910/8753/14 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмістантикор»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Йотунгард»

2. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

про стягнення 1 318 136,50 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмістантикор» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Йотунгард» (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 1 000,00 грн та про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 1 317 136,50 грн боргу за виконані роботи згідно договору № 976 від 31.08.2011 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 р. у справі № 910/8753/14 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р. у справі № 910/8753/14 вказане рішення місцевого суду було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 р. у справі № 910/8753/14 було залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р.

28.04.2015 р. Господарським судом м. Києва було видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва 26.06.2014 р. у справі № 910/8753/14.

У серпні 2015 року від Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Господарського суду м. Києва надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду до 01.01.2017 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2015 р. у справі № 910/8753/14 було задоволено частково заяву ПАТ «ДАК «Чорноморнафтогаз» про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 р. у справі № 910/8753/14 та відстрочено виконання вказаного рішення до 01.03.2016 р.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмістантикор» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, не взято до уваги майнові інтереси та фінансовий стан позивача, як стягувача, не враховано інфляційні процеси в економіці держави та наявність у відповідача-2, як боржника, майна, на яке можливе звернення стягнення. На думку позивача, в даному випадку відсутні виняткові в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України обставини, які б зумовлювали необхідність відстрочити відповідачу виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014р. у справі № 910/8753/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмістантикор» прийнято до провадження у складі колегії суддів: Рудченко С.Г. (головуючий), Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., а розгляд справи призначено на 07.10.2015 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/1234/15 від 07.10.2015 р. у зв`язку з перебуванням головуючого судді Рудченко С.Г. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8753/14, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 р. розгляд справи № 910/8753/14 призначено на 20.10.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. розгляд справи відкладено до 27.10.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р. у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8753/14, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Шапран В.В., Чорногуз М.Г.

В засідання суду, призначене на 27.10.2015 р., представники позивача та відповідача-1 вдруге не з`явилася, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання представників позивача та відповідача-1 не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Однак відстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

17.03.2014 р. Верховною Радою Республіки Крим було прийнято постанову «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим», в якій вказано, що власністю Республіки Крим є рухоме та нерухоме майно ПАТ «ДАК «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим.

Таким чином, на момент прийняття рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 р. у даній справі, відповідача-2 було націоналізовано самопроголошеною владою АР Крим за юридичною адресою заявника та створено нове підприємство - Кримське республіканське підприємство «Чорноморнафтогаз».

Згідно зі ст. ст. 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією, зокрема, визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

На час прийняття рішення місцевим господарським судом у справі № 910/8753/14 від 26.06.2014 р. та набрання ним законної сили, юридичною адресою відповідача-2 була - Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, тобто відповідач-2 знаходився на території, яка на даний час є тимчасово окупованою.

Станом на теперішній час відповідач-2 є діючим суб'єктом господарювання, не визнаний банкрутом, не знаходиться в процесі ліквідації або іншого способу припинення та провадить свою діяльність у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 26, оф. 505.

Відповідно до ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

В матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати України № 2018 від 03.12.2014 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в якому, зокрема, зазначено про те, що 27.02.2014 р. збройне терористичне угрупування захопило приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим. 17.03.2014 р. нелегітимною Верховною Радою Республіки Крим прийнято постанову «Про незалежність Криму» № 1745-6/14, відповідно до якої на території «Республіки Крим» не застосовується законодавство України. 17.03.2014 р. Верховна Рада Республіки Крим прийняла постанову «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим» № 1758-6/14, в якій зазначено, що власністю Республіки Крим є: рухоме та нерухоме майно ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, увійшло і не увійшло до статутного капіталу товариства у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (України) майно, передане йому у користування та те, що перебуває на балансовому і позабалансовому обліку». На підставі наданих документів, Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 р. Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Таким чином, неможливість відповідача-2 розпоряджатися належним йому нерухомим майном, внаслідок вищевказаних подій, відноситься до обставин, що у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України ускладнюють виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2015 р. у справі № 910/24836/14.

03.11.2010 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 999 «Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», відповідно до п. 1 якої до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать, в тому числі, підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України, зокрема, диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах.

Відповідно до постанови № 83 від 03.03.2015 р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» відповідача-2 віднесено до категорії стратегічних підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Державою застосовуються всі можливі заходи для забезпечення діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу на належному рівні, що фактично обумовлено забезпеченням підприємствами паливно-енергетичного комплексу життєво важливих суспільних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012 р. у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 41, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 115 ГПК України, п.п. 1.3, 1.4 ст. 1, ч. 2 ст. 2, абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Станом на теперішній час відповідачем-2 здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть йому можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями. На підтвердження викладеного, відповідач-2 надав суду протокол б/н від 04.02.2015 р. спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області, яку проведено за участі представників Генічеської районної державної адміністрації, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз». За наслідками проведення наради було вирішено відповідачу-2 забезпечити надійність експлуатації Стрілкового газородовища для постачання споживачам Генічеського району природного газу.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, наведені відповідачем-2 в заяві про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 р. у справі № 910/8753/14, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочення виконання вказаного судового рішення саме до 01.03.2016 р.

Крім того, аналогічні постанови були прийняті Київським апеляційним господарським судом, які набрали законної сили, зокрема, у справі № 911/2736/14 від 08.09.2015 р. та у справі № 901/200/14 від 10.09.2015 р.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються судовою колегією як необґрунтовані.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 03.09.2015 р. у справі № 910/8753/14 відсутні, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмістантикор» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмістантикор» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.09.2015 р. у справі № 910/8753/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8753/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді М.Г. Чорногуз

В.В. Шапран