Постанова

від 22.12.2015 по справі 910/8753/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 910/8753/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрмістантикор" на постановувід 27.10.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/8753/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрмістантикор" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Йотунгард"; 2. Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідачаМіністерство енергетики та вугільної промисловості України простягнення 1 318 136,50 грн в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача: від третьої особи:Нагребельний А.В. (довіреність від 28.04.2014) 1. не з'явились 2. Потатуєв В.П. (довіреність № 28 від 01.12.2015) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) від 26.06.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ропій Л.М., судді - Калантай Н.Ф., Рябуха В.І.) від 26.01.2015, у справі № 910/8753/14 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Йотунград" та Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорономорнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмістантикор" 1 000,00 грн основного боргу; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорономорнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмістантикор" 1 317 136,50 грн основного боргу, 26 362,73 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у справі № 910/8753/14 залишено без змін.

28.04.2015 Господарським судом м. Києва було видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва 26.06.2014 у справі № 910/8753/14.

У серпні 2015 від Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Господарського суду м. Києва надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду до 01.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 року (суддя Балац С.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 (головуючий суддя - Буравльов С.Г., судді - Чорногуз М.Г., Шапран В.В.), частково задоволено заяву ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 у справі № 910/8753/14; відстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 у справі № 910/8753/14 до 01.03.2016.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмістантикор" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 у справі № 910/8753/14, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.3 ст.35 ГПК України, положень Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відзиву на касаційну скаргу сторони у справі не надіслали.

Відповідач-1 та третя особа не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

17.03.2014 Верховною Радою Республіки Крим було прийнято постанову "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим", в якій вказано, що власністю Республіки Крим є рухоме та нерухоме майно ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз", розташоване на території Республіки Крим.

Згідно зі ст.ст.1-3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією, зокрема, визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Судами встановлено, що на час прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 26.06.2014 у справі №910/8753/14 та набрання ним законної сили, юридичною адресою відповідача-2 була - Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1; відповідач-2 знаходився на території, яка на даний час є тимчасово окупованою; майно відповідача-2 було націоналізовано самопроголошеною владою АР Крим та створено нове підприємство - Кримське республіканське підприємство "Чорноморнафтогаз".

Станом на теперішній час відповідач-2 є діючим суб'єктом господарювання, не визнаний банкрутом, не знаходиться в процесі ліквідації або іншого способу припинення та провадить свою діяльність у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 26, оф. 505.

Відповідно до ч.3 ст.14, ч.1 ст.14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

В матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати України №2018 від 03.12.2014 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в якому, зокрема, зазначено, що 27.02.2014 збройне терористичне угрупування захопило приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим 17.03.2014; нелегітимною Верховною Радою Республіки Крим прийнято постанову "Про незалежність Криму" №1745-6/14, відповідно до якої на території "Республіки Крим" не застосовується законодавство України. 17.03.2014 Верховна Рада Республіки Крим прийняла постанову "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим" № 1758-6/14, в якій зазначено, що власністю Республіки Крим є: рухоме та нерухоме майно ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", розташоване на території Республіки Крим, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, увійшло і не увійшло до статутного капіталу товариства у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (України) майно, передане йому у користування та те, що перебуває на балансовому і позабалансовому обліку". На підставі наданих документів, Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 Публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз". На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

За оцінкою судів захоплення майна відповідача на території республіки Крим та неможливість відповідача-2 розпоряджатися цим нерухомим майном, внаслідок вищевказаних подій, відноситься до обставин, що у розумінні ст.121 Господарського процесуального кодексу України ускладнюють виконання рішення.

03.11.2010 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 999 "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", відповідно до п.1 якої до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать, в тому числі, підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України, зокрема, диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах.

Відповідно до постанови №83 від 03.03.2015 Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" відповідача-2 віднесено до категорії стратегічних підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Державою застосовуються всі можливі заходи для забезпечення діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу на належному рівні, що фактично обумовлено забезпеченням підприємствами паливно-енергетичного комплексу життєво важливих суспільних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями ч.1 ст.41, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.115 ГПК України, п.п.1.3, 1.4 ст.1, ч.2 ст.2, абз.6 п.3.7 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Станом на теперішній час відповідачем-2 здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть йому можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями. На підтвердження викладеного, відповідач-2 надав суду протокол б/н від 04.02.2015 спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області, яку проведено за участі представників Генічеської районної державної адміністрації, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз". За наслідками проведення наради було вирішено відповідачу-2 забезпечити надійність експлуатації Стрілкового газородовища для постачання споживачам Генічеського району природного газу.

За оцінкою судів обох інстанцій обставини, наведені відповідачем-2 в заяві про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 у справі №910/8753/14, є винятковими в розумінні ст.121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочення виконання вказаного судового рішення саме до 01.03.2016.

Колегія суддів відзначає, що судами не було порушено ч.3 ст.35 ГПК України, положень Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", оскільки оскарженими судовими актами не спростовувались обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 у даній справі; відстрочення на шість місяців виконання цього рішення не порушує принципів верховенства права, якими є юридична визначеність та розумність тривалості провадження. Наявність у відповідача-2 ста семи відкритих банківських рахунків не засвідчує наявності на них достатніх для виконання рішення коштів, оскільки такого не підтверджено матеріалами справи.

З урахуванням викладеного постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі № 910/8753/14 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , ч.1 ст.111 10 , 111 11 , ст.111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмістантикор" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі № 910/8753/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк