Рішення

від 19.03.2007 по справі 15/10пд(15/15пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/10пд(15/15пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.07                                                             Справа № 15/10пд(15/15пд)15/378пд)).

Колегія у складі суддів:

Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Седляр О.О., Яресько Б.В.,

при секретарі судового засідання Подколзіній С.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс»,  м. Кіровськ Луганської області

до 1. Приватного підприємства «Алден», м. Стаханов Луганської області

     2. Австрійсько –американського товариства з обмеженою відповідальністю «СБГ», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме Журавльова Олександра Володимировича та Журавльова Дениса Олександровича, м. Стаханов Луганської області

про визнання договору купівлі –продажу недійсним

За участю представників:

від позивача: не прибув;

від 1-го відповідача: не прибув;

від 2-го відповідача: не прибув;

від 3-ої особи Журавльова О.В.: не прибув;

від 3-ої особи Журавльова Д.О.: не прибув.

Суть спору: позивачем за позовною заявою були заявлені вимоги про:

- визнання недійсним укладеного між Австрійсько-Амеріканським ТОВ «СБГ»та ПП «Алден»договору № 20/06-2001 від 21.06.2001р. купівлі-продажу будівлі цеху порошкової металургії, розташованого за адресою: м. Кіровськ Луганської області, вул. Недєліна, 4, загальною площею 1307,2 м.кв. під літерою «А»та обладнання цеху;

- прийняття рішення про повернення сторін у первісний стан.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.02.2004р. по справі № 15/378пд позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір №20/06-2001 від 21.06.2001р, укладений між позивачем та першим відповідачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2005р. у справі № 15/378пд рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2004р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою від 22.06.2005р. у справі №15/15пд (15/378пд), про перегляд якої за нововиявленими обставинами заявлено першим відповідачем, провадження у справі було припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що підприємство позивача ліквідовано. Дана обставина була підтверджена довідкою Головного управління статистики в Луганській області від 16.06.2005р. №22-44/103-105, згідно якої товариство з обмеженою відповідальністю «Базіс»(ідентифікаційний код 30008255) вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідно до рішення про ліквідацію від 20.11.2003р.

Ухвала Господарського суду Луганської області від 18.08.03р. у справі №10/37б, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ухвалено ліквідувати боржника –ТОВ «Базіс»та зобов'язано облстатуправління виключити підприємство з ЄДРПОУ та виконком Кіровської міської ради з міського реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та припинено провадження у справі про банкрутство, скасована Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2005р.

Приватне підприємство «Алден»звернулось до господарського суду Луганської області з заявою від 17.02.06. № 17 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У зв'язку з відновленням державної реєстрації ТОВ «Базіс»та відповідно відновлення його право- та дієздатності, ухвала від 22.06.2005р. у справі №15/15пд (15/378пд), винесена на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України  скасована ухвалою суду від 19.01.2007р., а справа за заявленими позовними вимогами призначена до розгляду судом.

Позивачем було надано доповнення до позовної заяви № 7 від 06.02.07р., яким він просить визнати недійсним укладений між Австрійсько-Амеріканським ТОВ «СБГ»та ПП «Алден»договір № 20/06-2001 від 21.06.2001р. купівлі-продажу майнового комплексу-цеху порошкової металургії, розташованого по вул. Недєліна, 4 в місті Кіровську Луганської області загальною площею 1307,2 м.кв. під літерою «А»та обладнання в ньому з моменту його укладення та застосувати наслідки, передбачені ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР та п. 1 ст. 216 ЦК України, шляхом повернення позивачеві отриманих коштів відповідачу –2.  Вказане видозмінення позовних вимог прийнято судом до провадження як зміна позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін та третіх осіб не з'явилися у два поспіль судових засідання.

В судовому засіданні 09.02.2007р. представник позивача (директор Журавльов О.В.) підтримав позовні вимоги з підстав викладених у доповненні до позовної заяви № 7 від 06.02.07р.

Представником першого відповідача було надано пояснення, яким він вважає позов обґрунтованим.

Представники 2-го відповідача надали пояснення щодо заявлених вимог у судовому засіданні, якими проти позову заперечили.

Треті особи в судове засідання не прибули.

Від позивача ТОВ «Базіс»(директор Журавльов О.В.) та від третьої особи Журавльова О.В. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу Журавльова О.В.

Дане клопотання відхилено судом та спір у справі розглянуто по суті виходячи з наступних підстав.

Відкладення розгляду справи є неможливим через закінчення 19.03.2007р. встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку вирішення даного спору. Справа взагалі то розглядається досить тривалий час.

Неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника або третьої особи жодним чином не унеможливлює надання повноважень будь-якій іншій особі для представлення інтересів учасника судового процесу. Слід зауважити при цьому, що надрукувати клопотання у Журавльова О.В. була можливість, а тому нібито неможливість уповноваження іншої особи на представлення інтересів судом оцінюється критично.

Ухвалою про відкладення розгляду справи суд відклав розгляд справи на 19.03.2007р. в межах визначеного процесуальним законом строку.

Відкладаючи справу на 19.03.2007р. суд не визнавав обов'язковою участь сторін та третіх осіб.

Наявних у справі документів достатньо для прийняття даного рішення. При цьому з'явлення чи не з'явлення будь-кого з представників не вплинула б на прийняття саме такого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Постановою Арбітражного суду Луганської області від 04.02.1999р. у справі № 05/35-9/18б про банкрутство приватного підприємства «Алден»боржника було визнано банкрутом.

Між приватним підприємством «Алден», як продавцем, в особі голови ліквідаційної комісії, та Австрійсько – американським товариством з обмеженою відповідальністю «СБГ»21.06.2001р. укладено оскаржуваний договір купівлі-продажу № 20/06-2001. Об'єктом продажу за даним договором визначено будівля цеху порошкової металургії, розташованої по вул. Недєліна, 4 в місті Кіровську Луганської області загальною площею 1307,2 м.кв. під літерою «А»та обладнання вказаного цеху.

Наведені обставини та факт того, що вказаний договір купівлі-продажу від імені ПП «Алден»будо підписано уповноваженою особою встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2002р. у справі №40/145, що залишено без змін Постановою суду апеляційної інстанції та відповідно набрало законної сили (т. 3 а.с. 132-137).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що об'єкт продажу за оскаржуваним договором був об'єктом права власності ТОВ «Базіс», посилаючись при цьому на наступні обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 7 установчого договору про створення ТОВ «Базіс»від 06.12.1999р. приватне підприємство «Алден»на формування статутного фонду підприємства позивача у справі зобов'язалося передати як внесок до статутного фонду ТОВ «Базіс»будівлю цеху порошкової металургії, розташованої по вул. Недєліна, 4 в місті Кіровську Луганської області загальною площею 1307,2 м.кв. під літерою «А»та обладнання в ньому. Вказане майно було передано, як зазначає позивач, до його статутного фонду приватним підприємством «Алден»по акту приймання-передачі від 31.12.1999р. Передача майна до статутного фонду є відчуженням майна, ТОВ «Базіс»набув права власності на спірне майно.

При розгляді даної справи суд дійшов висновку про незаконність відчуження приватним підприємством «Алден» спірного майна (яке також є об'єктом продажу за оскаржуваним за позовною заявою позивача договором купівлі-продажу) до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс»шляхом укладення установчого договору про створення ТОВ «Базіс»від 06.12.1999р. виходячи з наступних підстав.

Так, установчий договір про створення ТОВ «Базіс»укладено та посвідчено нотаріально 06.12.1999р.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 установчого договору про створення ТОВ «Базіс»від 06.12.1999р. приватне підприємство «Алден»вносить до статутного фонду створюваного товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс»спірне майно: будівлю цеху порошкової металургії, розташованої по вул. Недєліна, 4 в місті Кіровську Луганської області загальною площею 1307,2 м.кв. під літерою «А»та обладнання в ньому, що згодом було відчужено приватним підприємством «Алден»за оскаржуваним договором купівлі-продажу від 21.06.2001р. № 20/06-2001 на користь другого відповідача у справі.

Від імені приватного підприємства «Алден»даний установчий договір підписано Журавльовим О.В., як директором.

Проте, такий договір підписано від імені приватного підприємства «Алден»(за яким на користь позивача передано спірне майно) не уповноваженою особою з наступних підстав.

Ухвалою Арбітражного суду Луганської області від 25.02.1998р. порушено провадження у справі №05/35-9/18б про банкрутство приватного підприємства «Алден».

Постановою Арбітражного суду Луганської області від 04.02.1999р. у справі № 05/35-9/18б про банкрутство приватного підприємства «Алден»боржника було визнано банкрутом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про банкрутство»(в редакції чинній на день укладення установчого договору про створення ТОВ «Базіс»від 06.12.1999р. –далі Закону України «Про банкрутство») про визнання боржника банкрутом арбітражний суд приймає постанову. В постанові призначаються ліквідатори з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного (комунального) майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію. На ліквідаторів покладаються обов'язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про банкрутство»з моменту визнання боржника банкрутом:

-          припиняється підприємницька діяльність боржника;

-          до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки;

-          вважаються такими, що минули, строки усіх боргових зобов'язань банкрута;

-          припиняється нарахування пені та процентів з усіх видів заборгованості банкрута.

З моменту визнання підприємства боржника банкрутом (у даному випадку з 04.02.1999р.) його директор втратив свої повноваження керівника підприємства та не мав права здійснювати від імені підприємства підприємницьку діяльність, укладаючи будь які угоди при цьому (передача майна до статутного фонду господарського товариства, створюваного для здійснення підприємницької діяльності, внаслідок чого учасник одержує права на управління підприємницькою діяльністю товариства, одержання дивідендів, тощо, з укладенням установчого договору за яким право власності на певне майно переходить від засновника до створюваного товариства також  є підприємницькою дією). Також, з моменту визнання підприємства банкрутом згідно постанови Арбітражного суду, за якою до того ж призначено ліквідаторів, директор підприємства банкрута –Журавльов О.В. втратив свої повноваження як керівника підприємства по розпорядженню майном банкрута.

Таким чином, установчий договір про створення ТОВ «Базіс»від 06.12.1999р. від імені приватного підприємства «Алден»підписано Журавльовим О.В. як не уповноваженою особою.  

Крім того, доцільно відзначити також, що положення ч. 2 ст. 15 Закону України «Про банкрутство»передбачають можливість визнання недійсними угод з відчуження майна боржника, які вчинені  навіть до порушення провадження у справі про банкрутство. За даною нормою недійсною може бути визнана будь-яка угода щодо продажу майна боржника, здійсненого протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо її здійснено в інтересах заінтересованої особи з боку боржника; а також будь-яка угода боржника щодо продажу майна чи прийняття останнім на себе зобов'язань протягом одного року до початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховування цього майна або несплати боргів, якщо боржник в результаті угоди отримав набагато менше, ніж реальна ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став неплатоспроможним в результаті виконання цієї угоди.

Не залишено поза увагою суду і те, що засновниками ТОВ «Базіс»за установчим договором виступили: ПП «Алден», від імені якого як директор діяв Журавльов Олександр Володимирович, а також громадяни Журавльов Денис Олександрович та Журавльов Олександр Володимирович (батько та син). Директором ТОВ «Базіс»теж з моменту створення товариства став та є на даний час все той же Журавльов Олександр Володимирович.

При цьому, вочевидь прослідковується відчуження приватним підприємством «Алден»спірного майна за установчим договором після встановлення його неплатоспроможності та з метою збереження Журавльовим прав на це майно.

Відповідність чи невідповідність угоди (правочину) вимогам законодавства має оцінюватися стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Установчий договір за своєю правовою природою є договором (угодою).

Станом на день укладення установчого договору про створення ТОВ «Базіс»від 06.12.1999р. діяв Цивільний кодекс УРСР.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР загальним правилом визнання угоди недійсною є  невідповідність її  вимогам закону.

Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Вказана позиція наведена в п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».

У даному випадку Журавльов О.В., при укладенні від імені приватного підприємства «Алден»установчого договору про створення ТОВ «Базіс», діяв без відповідних повноважень в силу положень Закону України «Про банкрутство»(тобто з порушенням норм ст.ст. 13, 15, 16 Закону України «Про банкрутство») та з урахуванням визнання ПП «Алден»банкрутом постановою арбітражного суду Луганської області від 04.02.1999р.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

На підставі викладеного установчий договір про створення ТОВ «Базіс»від 06.12.1999р. підлягає визнанню недійсним (враховуючи положення ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»щодо розміру статутного фонду та норму ст. 1 Закону України «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік»виходячи з яких внесків двох засновників - громадян без внеску ПП «Алден»недостатньо для створення господарського товариства з обмеженою відповідальністю).

У даному провадженні суд не вирішує питання ліквідації підприємства. Питання визнання недійсним статуту товариства як акту, скасування державної реєстрації, тощо не можуть бути вирішені в межах даного провадження з урахуванням також ст. 83 ГПК України та можуть вирішуватися в окремому судовому провадженні зокрема за позовом органу державної реєстрації.

Також, питання щодо проведення реституції у даному судовому провадженні судом не вирішується у зв'язку з тим, що спірне майно перебуває у власності другого відповідача згідно договору купівлі-продажу, правомірність якого підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2002р. у справі №40/145, а також, враховуючи викладене, у разі виникнення спору пов'язаного з володінням даним майном, він має бути вирішений в окремому судовому провадженні.

Відповідно до ст. 57 Цивільного кодексу УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з  моменту  її укладення.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди, про що вказано в п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»

У зв'язку з визнанням недійсним установчого договору, за яким до статутного фонду позивача - ТОВ «Базіс»передано спірне майно, позивач не є належним власником спірного майна, у т.ч. на день укладення оскаржуваного за його позовом, що розглядається у даній справі договору купівлі-продажу № 20/06-2001 від 21.06.2001р.

Договір (оскаржуваний договір купівлі-продажу від 21.06.2001р. № 20/06-2001) може бути визнаний судом недійсним за позовом сторони по договору або іншої особи чиї права порушує оскаржувана угода.

Положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України  передбачено право підприємств та організацій на звернення до господарського суду з позовами згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ у разі необхідності з захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, «належним»позивачем у спорі про визнання недійсним договору може буди сторона за договором, а також особа чиї права та охоронювані законом інтереси напряму порушує ця угода.

Така ж позиція наведена у п. 4 роз'ясненні Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».

Враховуючи положення ст. 56 Цивільного кодексу УРСР відповідно до якої угода є недійсною з моменту її вчинення, оцінка фактичних обставин  які можуть бути підставами недійсності договору та свідчити про наявність  порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася з позовом до суду,  має здійснюватися на момент вчинення оспорюваної угоди.

У зв'язку з визнанням недійсним установчого договору про створення ТОВ «Базіс»з моменту його укладення, на який посилався позивач, як на підставу виникнення за ним права власності на спірне майно та відповідно на підставу своїх позовних вимог, на момент укладення між відповідачами оскаржуваного у даній справі договору купівлі-продажу № 20/06-2001 від 21.06.2001р.

Тому, оскаржуваним договором права та охоронювані законом інтереси позивача у справі не порушені.

Так, позивач –ТОВ «Базіс»не є належною особою, права та охоронювані законом інтереси якої можуть бути порушені внаслідок укладення договору купівлі-продажу № 20/06-2001 від 21.06.2001р. між відповідачами у справі.

За таких підстав товариству з обмеженою відповідальністю «Базіс»слід відмовити у задоволенні позову про визнання недійсним укладеного між відповідачами у справі договору купівлі-продажу № 20/06-2001 від 21.06.2001р. та застосування наслідків недійсності угоди.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у складі: державного мита у сумі 85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, п. 1 ч. 1 ст. 83, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Визнати недійсним установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс»від 06.12.1999р.

2.          У задоволенні позову відмовити повністю.

3.          Витрати зі сплати державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  118 грн. 00 коп. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення підписано 23.03.2007р.

Суддя (головуючий)

Суддя

СуддяЄ.Ю. Пономаренко

О.О. Седляр

Б.В. Яресько