Рішення

від 10.11.2010 по справі 2-2137-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 2-2137-10

2-2137-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Маринчука М.П.

при секретарі Дехканбаєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „УманьферммашВ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ВАТ „УманьферммашВ» про поновлення її на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказує, що 15.05.2008 р. вона була прийнята на роботу до відповідача комірником відділу реалізації металопрокату управління матеріально - технічного забезпечення.

1. 08.2008 р. із займаної посади була переведена у відділ реалізації металопрокату комірником.

Зазначає, що 23.07.2010 р. коли вона вийшла з лікарняного на роботу, то заступник генерального директора по комерційній роботі ОСОБА_2 повідомив їй, що вона звільнена з роботи, але, так як наказ про звільнення їй вручений не був, то вона залишилась на роботі.

Але 26.07.2010 р. коли вона вийшла на роботу то до робочого місця її не допустили, а коли вона звернулась до начальника відділу кадрів ОСОБА_3 і заступника генерального директора по комерційній роботі ОСОБА_2, то ті їй повідомили про те, що вона з роботи звільнена.

В зв’язку з цим вона зверталась в прокуратуру м. Умань та Уманський МВ ГУМВС представники яких виїжджали на місце та провели опитування.

Вважає дії відповідача при її звільнені незаконними, так як про звільнення її ніхто не попереджав за два місяці, про зміну в організації виробництва також, відповідачем не враховано переважне право залишення її на роботі, оскільки в сім’ї немає інших працівників із самостійним заробітком, до того ж вона на цьому підприємстві одержала професійне захворювання і є інвалідом III групи, їй не було запропоновано іншу роботу, крім того, звільнення було проведено без погодження з профспілковим комітетом та в період тимчасової непрацездатності.

Просить поновити її на посаді комірника відділу реалізації металопрокату на ВАТ „УманьферммашВ» та стягнути з відповідача на її користь заробіток за час вимушеного прогулу з 26.07.2010 року по день поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що звільнення позивачки проведено відповідно до діючого законодавства.

Судом встановлено.

Згідно наказу № 70 від 15.05.2008 р. ОСОБА_1 прийнята на роботу у відділ реалізації металопрокату управління матеріально - технічного забезпечення ВАТ „УманьфермашВ» комірником. Фактично працювала комірником складу №11, (а.с.4).

Наказом № 416 від 1.08.2008 р., в зв’язку з реорганізацією цього управління у відділ, позивачка переведена комірником у відділ реалізації металопрокату, (а.с. 167,168).

На підставі службової записки заступника генерального директора по комерційних питаннях - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_2 від р. про необхідність проведення перерозподілу обов’язків комірників відділу з вивільненням одної штатної посади комірника в зв’язку із зменшенням обсягів виробництва та скороченням кількості закупівлі підприємством товаро - матеріальних цінностей та з метою досягнення оптимального і раціонального використання трудових ресурсів підприємства, генеральним директором за погодженням з головою профспілкового комітету виданий наказ № 57 від 27.04.2010 р. „Про скорочення працівникаВ» , (а.с.50, 82).

Відповідно до цього наказу № 57 від 27.04.2010 р. ОСОБА_1 була попереджена р. про те, що її посада підлягає скороченню і попереджена, що вона буде звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України, (а.с.83).

Однак, ОСОБА_1 про ознайомлення з цим попередженням свій підпис поставити відмовилась про що комісійно був складений акт,(а.с.84).

ОСОБА_1 продовжувала виконувати свої обов’язки комірника до 15.06.2010 р. коли захворіла і перебувала на лікуванні до 22.07.2010 р., що підтверджується лікарняними листами, (а.с.115-118).

Наказом № 51 від 23.07.2010 р. за погодженням з профкомом ВАТ „УманьферммашВ» , ОСОБА_1 звільнена з посади комірника відділу МТЗ за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатів з виплатою компенсації відповідно до трудового законодавства, (а.с. 87).

Судом перевірені доводи позивачки про те, що її звільнено без попередження за два місяці, про зміну в організації виробництва, без врахування переважного права залишення на роботі, що їй не було запропоновано іншу роботу, звільнення проведено без погодження з профспілковим комітетом та в період тимчасової непрацездатності.

Встановлено, що про скорочення її з посади комірника в зв’язку із зміною в організації виробництва вона попереджалась, але від підпису про ознайомлення з таким попередженням відмовилась про що свідчить акт складений комісією від 28.04.2010 р., (а.с.84).

Попередження про її скорочення було зроблено у строки, визначені трудовим законодавством.

Те, що їй не була запропонована інша робота після скорочення пояснюється тим, що така робота на підприємстві була відсутня взагалі, що підтверджується доповідною запискою начальник ВОП і ЗП, (а.с.49-51).

Звільнення ОСОБА_1 проведено за погодженням з профкомом і тільки після того, як позивачка вийшла з лікарняного, (а.с. 164-166).

При скорочені ОСОБА_1 адміністрацією підприємства ВАТ „УманьферммашВ» враховувалась кваліфікація та продуктивність праці позивачки, що є основним критерієм при наданні переваги в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, як це встановлено ст. 42 КЗпП України.

В суді доведено, що ОСОБА_1 протягом часу роботи на ВАТ „УманьферммашВ» неодноразово притягувалась до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за неналежне виконання своїх обов’язків (наказ № 35а від 30.03.2009 р., (а.с.81), наказ № 107 від р.) (а.с.77). Про неналежне виконання своїх обов’язків свідчать і доповідні записки відповідальних працівників ВАТ „УманьферммашВ» , (а.с.52-76).

Стверджуючи в судовому засіданні, що притягнення її до дисциплінарної та матеріальної відповідальності були незаконними позивачка їх не оскаржувала.

Свідок ОСОБА_2 - пояснив суду, що зі сторони бухгалтерської служби підприємства були нарікання на неналежне відношення до своїх обов’язків ОСОБА_1, були випадки, що на робочому місці вона спала, про що була доповідна записка, за відсутність на роботі з неї знімалась премія, була догана.

ОСОБА_1 була попереджена у нього в кабінеті письмово про її скорочення в присутності працівників підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_4, але ОСОБА_1 відмовилась від підпису про це, про що був складений акт, (а.с. 84).

Він наділений правом прийняття та звільнення з роботи працівників відділу згідно посадової інструкції.

Свідок ОСОБА_5 - пояснила суду, що працюючи головним бухгалтером ВАТ „УманьферммашВ» у неї були претензії до роботи ОСОБА_1, яка невчасно здавала документи звітності, неякісно їх оформляла, на що постійно їй скаржились бухгалтера.

Під час чергової інвентаризації в кінці 2009 року вона особисто застала ОСОБА_1, коли та спала на робочому місці і її не можливо було догукатись про що вона особисто написала доповідну керівництву.

Свідок ОСОБА_6 - пояснив суду, що на початку жовтня 2009 р. при перевірці складів при проведені інвентаризації він та головний бухгалтер ОСОБА_5 зайшли на склад, де працювала ОСОБА_1 і яка спала на робочому місці.

На роботу ОСОБА_1 постійно були нарікання хоча склад, де вона працювала, маленький і його обслуговувати міг будь-хто.

Свідок ОСОБА_7 - суду пояснила, що як бухгалтер вона обслуговувала склад, де працювала ОСОБА_1 За час роботи були випадки коли їй самій приходилось складати звіти по цьому складу про рух товарно-матеріальних цінностей, так як ОСОБА_1 до своїх обов’язків відносилась безвідповідально.

Про це вона подавала доповідні на ім’я головного бухгалтера ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_8 - суду пояснив, що з приводу скорочення ОСОБА_1 йому нічого не відомо, але знає, що був наказ про реорганізацію та скорочення штатів і на теперішній час також іде така реорганізація.

Він знає, що були скарги від диспетчерів його відділу про те, що ОСОБА_1 не було на робочому місці в той час коли необхідно було відгружати продукцію.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що були випадки коли комірник виробництва, яке він очолює, скаржилась на те, що не може одержати товар зі складу ОСОБА_1, так як та його не хотіла видавати із-за своїх амбіцій через що він вимушений був звертатись до ОСОБА_2 оскільки його виробництво зупинилось.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він пам’ятає як був конфлікт по виробничому питанню коли ОСОБА_1 не видавала матеріали посилаючись на те, що у неї болить голова через що він вимушений був писати доповідну на ім’я керівництва заводу, а матеріали були одержані лише на другий день.

Наведене вказує на те, що позивачка виконувала свої службові обов’язки недостатньо кваліфіковано та недостатньо продуктивно.

Тому, така перевага як відсутність в сім’ї інших працівників з самостійним заробітком чи професійне захворювання при вказаних обставинах не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони враховуються лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації (ст. 42 КЗпП України).

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачка є інвалідом третьої групи загального захворювання і одержує пенсію з 19.12.2008 р.

Згідно рекомендацій про умови та характер праці МСЕК ОСОБА_1 протипоказана праця зі значними фізичними навантаженнями.

Працездатна у своїй професії.

Тобто, якщо позивачка була прийнята і працювала на посаді комірника, то така робота їй не була протипоказана, а відповідно на такій роботі вона не могла одержати профзахворювання.

Тому твердження позивачки про те, що вона дістала на підприємстві ВАТ „УманьферммашВ» професійне захворювання є надуманим.

Твердження позивачки в судовому засіданні, що їй до цього часу не видано трудової книжки і де вона їй невідомо також не відповідає дійсності, оскільки сама позивачка надала до матеріалів позовної заяви і ксерокопію своєї трудової книжки, що свідчить про те, що трудова книжка позивачки знаходиться у неї на руках і це було причиною того, що адміністрація ВАТ „УманьферммашВ» неодноразово зверталась до позивачки про надання нею трудової книжки у відділ кадрів підприємства для внесення відповідного запису про її звільнення, але позивачка так її і не надає, (а.с. 108-112).

Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що трудову книжку позивачки, після оформлення на пенсію, з Пенсійного Фонду м. Умань одержав 21.05.2009 р. їїсин ОСОБА_11 (а.с. 93,179).

Не є обґрунтованим і посилання позивачки на те, що наказ про її звільнення підписаний не тією особою, оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_2, який є заступником генерального директора по комерційних питаннях - начальником відділу матеріально - технічного забезпечення, пояснив, що він наділений правом прийняття та звільнення з роботи працівників відділу згідно посадової інструкції.

Вказане підтверджується і посадовою інструкцією (п. 4.11.), (а.с. 145-151).

Тому підпис ОСОБА_2 під наказом № 51 від 23.07.2010 р. про звільнення ОСОБА_1 в зв’язку із скороченням штату є законним (а.с. 87).

Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи на підставі вище викладеного суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України є законним, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 221,232, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 про поновлення на роботі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами по справі протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції.

Головуючий: М.П. Маринчук