Рішення

від 26.10.2015 по справі 520/2143/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6681/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

При секретарі - Томашевська К.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Технології будівництва плюс» -про стягнення грошових коштів ,

ВСТАНОВИЛА:

27 лютого 2014 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому зазначала, що 02.07.2007 року між нею та відповідачем був укладений договір доручення (інвестиційний договір), відповідно до якого останній взяв на себе обов'язки з організації будівництва об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вавілова, 5. Проте, нею було зайво сплачено за договором 593 604, 58 гривень, котрі просить стягнути на її користь.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Приватного підприємства В«Технології будівництва плюсВ» про стягнення грошових коштів-відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що касовий ордер від 25.02.2009 року відповідає за своєю формою та змістом Положенню про ведення касових операцій та засвідчують фінансування договору № 047 та дотримання строків розрахунку. Висновок № 5259/02 справжність підпису ОСОБА_6 не спростовує, що в сукупності з печаткою підприємства засвідчує справжність документу.одночасно посилається на безпідставність застосування строку позовної давності.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимогах районний суд дійшов висновку, що права позивача не порушені і правові підстави для стягнення відповідача надмірно сплачених коштів відсутні.Одночасно відмовив в позовних вимогах з причин пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 02.10.2007 року між ОСОБА_5 та Приватним підприємством «Технології будівництва плюс» був укладений Договір доручення №047, предметом якого є будівництво житлового будинку (котеджу), який входить до складу малоповерхового житлового комплексу, розташованого за адресом м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5 - Б. та об'єктів інфраструктури житлового комплексу.

Відповідно до п. 2.1 Договору Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується за винагороду виконати від імені та за рахунок довірителя всі юридичні дії, що необхідні для організації будівництва Об'єкту, введення в експлуатацію малоповерхового житлового комплексу, оформлення необхідних документів.

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.2 даного Договору Довіритель зобов'язався забезпечити Повіреного грошовими коштами, необхідними для виконання зобовязання за Договором та перерахувати на розрахунковий рахунок Повіреного за виконання зобов'язань договірну ціну в розмірі та в строки, передбачені ч. 5 Договору.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що для виконання юридичних дій, передбачених п. 2.1, 2.2 даного договору, Довіритель перераховує Повіреному Договірну ціну в розмірі 1 217 908, 36 гривень.

Згідно п. 5.4 Договору, сторони домовились, що договірну ціну 1 127 908 36 гривень, вказану в п. 5.2 даного Договору, довіритель зобов'язався внести в у наступному порядку:

1етап -95 % від загальної ціни по Договору, які складають 1 071 512, 94 гривень не пізніше 10 квітня 2009 року;

2етап - 5 % від загальної ціни (винагорода) по даному Договору, які складають 56 395, 42 гривень після здачі малоповерхового житлового комплексу в експлуатацію до передачі Об'єкта за ОСОБА_4 прийому - передачі.

При цьому пунктом 5.3 вказаного договору сторонами було передбачено порядок розрахунку зазначених грошових коштів, а самt обумовлено переказ грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного.

Документами, які регулюють порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок є: Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р.( з подальшими змінами ) № 2346-ІІІ та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 .

Відповідно до ст. 1 Закону № 2346 помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до акту приймання-передачі від 31.10.2010року сторони засвідчили виконання своїх зобов'язань, та п.2 обумовили загальну суму Договору поруки інвестиційного договору в розмірі 112790836 грн., наслідком чого стала видача 02.03.2011 року на ім'я ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на котедж, розташований за адресою: м. Одеса,вул. Ак. Вавілова, 5Б/13.

Позивач зазначає, що її представником ОСОБА_7 на виконання цього договору ним крім вищевказаних банківських платежів на користь відповідача була передана грошова сума у розмірі 650 000 гривень, а саме: за квитанцією до прибуткового касового ордеру від 25.02.2009 року - 550 000 гривень та за квитанцією до прибуткового касового ордеру №52 від 07 жовтня 2010 року - 100 000 гривень, яка є надлишковою та підлягає поверненню.( а.с.34)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Принцип належного виконання, як правило, передбачає виконання зобов'язання: належними сторонами; щодо належного предмету; належним способом; у належні строки (терміни); у належному місці.

Виходячи з того, що позивачкою не було дотримано умов договору та сума зазначених коштів не була перерахована на розрахунковий рахунок повіреного її не можна вважати оплатою за інвестиційним договором від 02 жовтня 2007 року та повернути у відповідності до вимог вищезазначеного Закону.

Враховуючи вищезазначене, районний суд прийшов до правильного висновку, що квитанції до прибуткового касового ордеру не засвідчують факт перерахування цих сум на розрахунковий рахунок повіреного та не позбавляє права позивача на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Посилання на те, що квитанція до прибуткового касового ордеру відповідає за своїм змістом фінансовому документу, оцінюється критично виходячи з зобов'язань передбачених умовами договору, котрі позивачкою не виконані.

Виходячи з того, що сторони не укладали змін до інвестиційного договору від 02.10.2007 року, а позивач не довела помилковий переказ нею 593 604 грн.58 коп. на розрахунковий рахунок відповідача, районний суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для повернення надмірно сплачених коштів за договором № 047 від 02.10.2007 року.

Одночасно судова приходить до висновку, що районний суд безпідставно застосував строк позовної давності так як за змістом ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявністю порушеного права особи.

Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено,що відповідачем не порушено право відповідача, то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, посилання на строк позовної давності є зайвим та підлягає виключенню.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія змінює рішення районного суду з підстав ст.309 ч 1 п.4 ЦПК України та виключає з мотивувальної його частини посилання на пропуск строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 309,316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2015 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск строку позовної давності.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.М.Кварталова

ОСОБА_8