Рішення

від 27.10.2015 по справі 591/4803/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №591/4803/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1532/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 55

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 липня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства « Сумський хлібокомбінат » про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, середнього заробітку при звільнення, індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства « Сумський хлібокомбінат » до ОСОБА_4 про визнання трудових правовідносин припиненими,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з даним позовом в якому остаточно уточнивши свої позовні вимоги ( т. 2, а.с. 121-128, 241-244 ) просив : стягнути з Публічного акціонерного товариства « Сумський хлібокомбінат » ( далі - ПАТ ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 305 506 грн. 30 коп.; заборгованість з виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 139 088 грн. 52 коп.; компенсацію за затримку виплати заробітної плати більше ніж на один місяць у розмірі 132 368 грн. 20 коп.; індексацію заробітної плати в розмірі 3 753 грн. 35 коп.

Будучи незгодним з первісним позовом, ПАТ звернулось до Зарічного районного суду м. Суми з зустрічним позовом ( т. 2, а.с. 138-141 ), в якому просив визнати припиненими трудові правовідносини між ОСОБА_4 та ПАТ, як виконуючого обов'язки голови правління ВАТ « Сумський хлібокомбінат » ( правонаступником якого є ПАТ ) з 19 грудня 2008 року та як заступника керівника з комерційної діяльності ПАТ з 26 лютого 2010 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 липня 2015 року відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову за його необґрунтованістю. Відмовлено ПАТ в задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті у даній справі за ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 липня 2014 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав вставленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовної заяви скасувати, уваливши нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, посилається на норми Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом » в редакції яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Зазначає, що обов'язок включення до реєстру вимог кредиторів заборгованості по заробітній платі лежить на боржнику за даними бухгалтерського обліку, а погашення даного боргу має відбуватися незалежно від подачі чи не подачі працівником відповідної заяви до компетентного органу.

Вказує, що заробітна плата, нарахована за грудень 2008 року та січень 2009 року, яка була депонована в касі товариства, в зв'язку з неотриманням, у відповідності до положень ч. 2 ст. 233 та ст. 115 КЗпП України підлягає до стягнення з ПАТ на його користь. Вважає також, що середній заробіток за час вимушеного прогулу прирівнюється до заробітної плати, а тому підлягає індексації. Крім того вказує, що в нього фактично не було можливості приступити до виконання своїх трудових обов'язків, у зв'язку перешкоджанням співробітників охорони ПАТ потрапити на робоче місце. Вказане підтверджується показами свідків, які судом необґрунтовано не взяті до уваги. Між тим, він ані з наказом про допущення його до виконання своїх обов'язків від 29 січня 2009 року, ані з наказом про відновлення на посаді виконуючого обов'язки голови правління товариства та переведення в іншу місцевість від 12 серпня 2009 року ознайомлений не був.

Рішення суду в частині відмови ПАТ у задоволенні зустрічного позову сторонами не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника ПАТ, який проти її задоволення заперечує, дослідивши матеріали справи, матеріли цивільної справи Краснопільського районного суду Сумської області №2-103/09, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення відповідає не в повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2003 року ОСОБА_4 прийнято на посаду заступника керівника по комерційній діяльності з оплатою праці згідно штатного розпису ( т. 1, а.с. 33 ).

Згідно наказу голови спостережної ради ВАТ « Сумський хлібокомбінат » від 22 жовтня 2007 року №94-К, позивача призначено виконуючим обов'язку голови правління - керівника ВАТ до наступних загальних зборів акціонерів, з посадовим окладом 4 700 грн. ( т. 1, а.с. 36 ).

Наказом генерального директора ВАТ «Сумській хлібокомбінат» від 19.12.2008 року ОСОБА_4 відсторонено від виконання посадових обов'язків із збереженням заробітної плати на період проведення аудиторської перевірки ( т. 1, а.с. 37 ). Даний наказ у встановленому законом порядку не оскаржувався та не скасовувався.

За період відсторонення від виконання посадових обов'язків роботодавцем нарахована ОСОБА_4 заробітна плата за грудень 2008 року в розмірі 5698 грн. та за січень 2009 року в розмірі 2982 грн., яка була депонована у зв'язку з нетриманням її працівником у касі товариства. ( т. 1, а.с. 149-156 ).

Наказом генерального директора ВАТ «Сумській хлібокомбінат» від 29.01.2009 року ( т. 1, а.с. 157 ) у зв'язку із закінченням аудиторської перевірки ОСОБА_4 допущено до виконання посадових обов'язків з 02.02.2009 року. Даний наказ був доведений до відома ОСОБА_4 про що свідчить опис відправлення та поштова квитанція ( т. 1, а.с. 158-159 ).

Рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2009 року, визнано незаконним відсторонення ОСОБА_4 від виконання обов'язків голови правління ПАТ з 19 грудня 2008 року ( т. 1, а.с. 16-20 ).

12 серпня 2009 року наказом генерального директора - керуючого санацією ОСОБА_5 відновлено ОСОБА_4 на посаді в.о. голови правління товариства, покладено на нього обов'язок - організацію робот в приміщенні, що знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 10, кімн. 310-а ( т. 1, а.с. 172 ).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2009 року визнано ПАТ - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на 1 рік до 07 грудня 2010 року ( т. 1, а.с. 175 )

14 грудня 2009 року ліквідатор ПАТ ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_4 про наступне звільнення його на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією товариства та запропоновано з'явитись на підприємство, наказом ліквідатора №5-к від 26 лютого 2010 року ОСОБА_4 звільнено з роботи в зв'язку з ліквідацією ( т. 1, а.с. 176, 179- 185 ).

У відповідності до ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України " Про оплату праці " та іншими нормативно-правовими актами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного: заробітна плата позивача за грудень 2008 року та за січень 2009 року в зв'язку з неотриманням, депонована в касі підприємства; після допущення до виконання своїх трудових обов'язків ОСОБА_4 не припустив до їх виконання; розрахунок при звільнення отриманий позивачем через нотаріуса, вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу до ліквідатора заявлено не було, а на даний час провадження по справі про визнання ПАТ банкрутом закрито, у зв'язку з погашенням боргів в тому числі і по заробітній платі.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з наказу генерального директора ПАТ ОСОБА_5 від 19 грудня 2008 року б/н, відсторонення ОСОБА_4 від виконання посадових обов'язків відбулось на умовах збереження заробітної плати ( т. 1 , а.с. 37 ).

За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ПАТ не було надано переконливих доказів того, що ОСОБА_4 був ознайомлений з наказом про його допуск до виконання посадових обов'язків від 29 січня 2009 року №25-вд. Не являється таким доказом і квитанція про оплату коштів за відправлення цінного листа ( т. 1, а.с. 158-159 ), так як вона підтверджує лише його надіслання, а не отримання даного наказу ОСОБА_4

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ про поновлення на роботі ( т. 1, а.с. 16-20 ), яке набрало законної сили встановлено, що наказ про відсторонення від виконання ОСОБА_4 посадових обов'язків станом на дату винесення рішення суду скасовано не було.

Окрім того, частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_5, колегія суддів виходила з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності відсторонення ОСОБА_4 від виконання посадових обов'язків в.о. голови правління ПАТ з часу закінчення аудиторської перевірки ( січень 2009 року ) по час постановлення рішення по справі вказаного рішення.

Вказані обставини у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування судами законодавства про оплату праці » від 24 грудня 1999 року №13, якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за час перебування позивача у вимушеному прогулу в період з 19 грудня 2008 року по 12 серпня 2009 року ( наказ про відновлення ОСОБА_4 на посаді ) підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 27 Закону України « Про оплату праці », п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України ( т. 1, а.с. 32 ), заробітна плата ОСОБА_4 в жовтні та листопаді 2008 року становила 10035 грн. Вказаний розмір заробітної плати відповідачем належним чином не спростований. Отже, середньоденна заробітна плата становить 466 грн. 74 коп. (( 10 035 грн. + 10 035 грн. ) / 43 дні ).

Таким чином, ПАТ не виплачена ОСОБА_4 в період з 19 грудня 2008 року по 12 серпня 2009 року ( час вимушеного прогулу ) заробітна плата на загальну суму 74 678 грн. 40 коп., з них : за грудень 2008 року - 4 200 грн. 66 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 9 р.д. ); за січень 2009 року - 9 334 грн. 80 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 20 р.д. ); за лютий 2009 року - 9 334 грн. 80 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 20 р.д. ); березень 2009 року - 9 801 грн. 54 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 21 р.д. ); квітень 2009 року - 9 801 грн. 54 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 21 р.д. ); травень 2009 року 8 401 грн. 3 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 18 р.д. ); червень 2009 року - 9 334 грн. 80 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 20 р.д. ); липень 2009 року - 10 735 грн. 02 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 23 р.д. ); серпень 2008 року - 3 733 грн. 92 коп. ( 466 грн. 74 коп.* 8 р.д. ).

Слід зазначити також, що заробітна плата до грудня 2008 року перераховувалась ОСОБА_4 на його картковий рахунок, відкритий в АТ « Брокбізнесбанк » ( т. 2, а.с. 157-158 ), про зміну порядку виплати заробітної через касу підприємства, ПАТ позивача не повідомляв. Депонована заробітна плата ОСОБА_4 за грудень 2008 року і січень 2009 року не обліковувалась відповідачем протягом трьох років і не була додана до коштів, що належали позивачу на день звільнення.

Статтею 33 Закону України « Про оплату праці » встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ст.ст. 2, 4 Закону України « Про індексацію грошових доходів населення », індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру в тому числі і оплата права ( грошове забезпечення ). Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Аналогічні положення містяться також і в Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

За даними Держкомстату України в спірний період індекс споживчих цін перевищив поріг 101% в грудні 2008 року - 102,1%, січні 2009 року - 102,9%, лютому 2009 року - 101,5% в березні 2009 року - 101,4 % та червні 2009 року - 101,1% .

Отже, загальний розмір суми індексації невиплаченої ОСОБА_4 заробітної плати становить 1 761 грн. 75 коп.

Статтею 1 Закону України « Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати » встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У відповідності до вимог ст.ст. 2-3 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст. 4 зазначеного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Таким чином, загальний розмір компенсації за період з січня 2009 року по день винесення судового рішення за затримку заробітної плати за період з грудня 2008 рок по 12 серпня 2009 року більш ніж на один місяць складає 75 161 грн. 44 коп. за них за грудень 2008 року - 10 888 грн. 99 коп., січень 2009 року - 9 000 грн. 59 коп., лютий 2009 року - 8 767 грн. 46 коп., березень 2009 року - 9 220 грн. 14 коп., квітень 2009 року - 8 838 грн. 19 коп., травень 2009 року - 7 544 грн. 08 коп., червень 2009 року - 8 186 грн. 94 коп., липень 2009 року - 9 413 грн. 63 коп. серпень 2009 року - 3 301 грн. 42 коп.

Дані висновки узгоджуються з висновком спеціаліста ОСОБА_7 від 06 жовтня 2015 року ( т. 3, а.с. 70-77 ).

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення середнього заробітку за період з 13 серпня 2009 року по 26 лютого 2010 року виходячи з наступного.

Позивачем, всупереч приписам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження того, що його продовжували не допускати до роботи з 13 серпня 2009 року по день звільнення, з відповідними заявами або скаргами до роботодавця, компетентних органів чи суду не звертався.

За даними Єдиного державного реєстру зміна місцезнаходження ПАТ відбулося в жовтні 2008 року, тобто ще за час виконання ОСОБА_4 обов'язків голови правління ПАТ, що свідчить про його обізнаність з даним фактом. Крім того, місце розташування виробничих потужностей не змінювалось.

Згідно зі ст.ст. 116-117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суд України « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці » від 24 грудня 1999 року №13 роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як було встановлено під час розгляду справи, заробітна плата за час вимушеного прогулу не була виплачена ПАТ позивачу ані в день звільнення, ані при проведенні розрахунку з ним 31 жовтня 2013 року, що була здійснена шляхом зарахування кошів на депозит нотаріуса. Доказів на підтвердження того, що виплати не були проведені не з вини відповідача ним не надано.

Відповідності до п. 2) постанови КМУ « Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати » від 08.02.1995 р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З урахуванням викладеного, середній заробіток за період затримки розрахунків при звільненні, з 27 лютого 2010 року по 27 жовтня 2015 року становить 661 837 грн. 32 коп. ( 20070 грн. : 43 р.д. * 1418 р.д. ). Проте, оскільки розмір відшкодування за час затримки розрахунку значно перевищує розмір сум належних ОСОБА_4 при звільненні та часткове задоволення цих вимог, колегія суддів вважає, що на засадах співмірності, розумності та справедливості з ПАТ підлягає стягненню 347 805 грн. 31 коп. такого відшкодування.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ПАТ про застосування строків позовної давності, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Окрім того, положенням частини другої статті 233 КЗпП, а також статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року були надані офіційні тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. №8-рп/2013, в аспекті конституційних звернень громадян, Суд зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та, у відповідності до п.п. 1) та 3) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог : стягнення з ПАТ на користь позивача заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу в сумі 74 678 гривень 40 копійок, індексацію в сумі 1 761 гривень 75 копійок, середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні в сумі 347 805 гривень 31 копійку та компенсації за затримку виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 75 161 гривень 44 копійок. При виплаті заробітної плати, підлягають утриманню податки та інші обов'язкові платежі.

У відповідності до п. 1) ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір », позивача звільнено від сплати судового збору.

Згідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позов ОСОБА_4 було задоволено частково, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 3 654 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1827 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 липня 2015 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Сумський хлібокомбінат » на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу в сумі 74 678 гривень 40 копійок, індексації в сумі 1 761 гривень 75 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні в сумі 347 805 гривень 31 копійку та компенсацію за затримку виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 75 161 гривень 44 копійок, а разом 499 406 гривень 90 копійки. При виплаті заробітної плати здійснити утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Сумський хлібокомбінат » на користь держави судовий збір в сумі 3 654 гривні 00 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Сумський хлібокомбінат » на користь держави судовий збір в сумі 1827 гривень 40 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -