Постанова

від 13.02.2012 по справі 2а-3939/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р. Справа № 2a-3939/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - cудді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Компанія ВІТ" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним (скасування) податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 19.10.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

ПП "Компанія ВІТ" звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним (скасування) податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 19.10.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Цивільного кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок щодо нікчемності правочинів, здійснених за грудень 2010 року по ланцюгу із контрагентом - постачальником ТзОВ "Будтехнолюкс" та протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2422,50 грн., з них за основним платежем на 1615 грн., за штрафними санкціями - 807,50 грн., та застосував штрафні санкції в сумі 122,50 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з підстав наведених в письмовому запереченні, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Компанія ВІТ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Будтехнолюкс", їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 2024/231/35547551 від 10.10.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит в грудні 2010 року на 1860,00 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 245,00 грн. та занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками грудня 2010 року на 1615,00 грн. (а.с. 9-20).

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми "Р" за № НОМЕР_2 від 19.10.2011 року про визначення ПП "Компанія ВІТ" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2422,50 грн., в тому числі 1615,00 грн. за основним платежем і 807,50 грн. за штрафними санкціями, а також оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми "В4" за № НОМЕР_1 від 19.10.2011 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 122,50 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ "Будтехнолюкс" правочину.

Судом встановлено, що ПП "Компанія ВІТ" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Коломийської міської ради 24.01.2008 року, 25.01.2008 року взяте на податковий облік в Коломийській ОДПІ, відповідно до свідоцтва №100096079 від 06.02.2008 року є платником ПДВ. Одним із основних видів діяльності ПП "Компанія ВІТ" є оптова торгівля будівельними матеріалами.

Відповідно до договору від 04.10.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Будтехнолюкс", останнє зобов'язується поставити товар, асортимент і ціна якого узгоджуються згідно рахунку-фактури, а ПП "Компанія ВІТ" - прийняти його і оплатити на умовах передбачених угодою.

ТОВ "Будтехнолюкс" зареєстровано як юридична особа 21.06.2006 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, 30.06.2006 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби, 07.02.2010 року йому видане свідоцтво платника ПДВ (анульоване 12.05.2011 року).

В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано податкову накладну № 933 від 21.12.2010 року, видаткову накладну № БТ-00449 від 21.12.2010 року (а.с.25-26), відповідно до яких позивачем придбано Berament NE 1 на загальну суму 11160,00 грн., в т.ч. ПДВ 1860,00 грн. Оплата товару здійснена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будтехнолюкс", що підтверджується платіжним дорученням №324 від 21.12.2010 року та не заперечується відповідачем ( а.с. 82).

В судовому засіданні представником позивача також надано рахунок-фактуру №БТ-000773 від 21.12.2010 року, та товаро-транспортну накладну від 21.12.2010 року (а.с.70,65).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, Berament NE 1 використано ПП "Компанія ВІТ" в господарській діяльності та в подальшому реалізовано ПП ОСОБА_4 в підтвердження чого надано накладні та податкові накладні (а.с.72-77).

З акта перевірки вбачається, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ "Будтехнолюкс" вмотивовані посиланням на акт перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську №3468/242/23-4/34496887 від 02.08.2011 року "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Будтехнолюкс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами з ознаками "фіктивності" по придбанню товарів (послуг) у грудні 2010 року та далі по ланцюгу постачання іншим платникам податку", в якому встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання ТОВ "Будтехнолюкс" вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Як слідує із змісту зазначеного акту перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську прийшло до таких висновків на підставі акту перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську від 19.04.2011 року № 2341/111/23-4/24985756 позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Корт" на предмет дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин із контрагентами по придбанню товарів від ПАТ "Волинь-Цемент", ТОВ "Юга-Сервіс", ТОВ "Атлантіс", ПРАТ "Український силікат"; комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу; даних декларацій з ПДВ за грудень 2010 року з урахуванням уточнюючих розрахунків; постанов слідчого від 21.06.2011 року та 24.06.2011 року про порушення відносно керівника ТОВ "Будтехнолюкс" кримінальних справ за ст.ст. 209 ч.2, 212 ч.3 КК України по взаємовідносинах із ФОП "ОСОБА_5О." і ФОП "ОСОБА_6П." та відсутності у ТОВ "Будтехнолюкс" виробничих потужностей і складських приміщень, достатньої кількості штатних працівників, відсутності підприємства за юридичною адресою, що на думку податкового органу вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності ТОВ "Будтехнолюкс".

На підставі вказаних висновків ДПІ у м.Дніпродзержинську відповідачем зроблено висновок, відповідно до якого угоди укладені між позивачем та ТОВ "Будтехнолюкс" відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Будтехнолюкс", в результаті чого завищено податковий кредит на суму 1860, 00 гривень.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту Закону) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем по справі на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано податкову накладну, що знаходиться в матеріалах справи, яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідав встановленому чинним законодавством. Ці обставини давали право позивачу по справі включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Досліджуючи фактичність проведеної господарської операції та її зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Будтехнолюкс", формування витрат податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Будтехнолюкс" укладено договір на поставку продукції.

На виконання вказаного договору ТОВ "Будтехнолюкс" виписано податкову накладну на суму вартості поставленого товару Berament NE 1. Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем проведено розрахунок із даним контрагентом, отриманий Berament NE 1 позивачем використано у своїй господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Будтехнолюкс" було включене до ЄДРПОУ, а також мало в наявності свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Дана інформація міститься в акті перевірки №3468/242/23-4/34496887 від 02.08.2011 року, проведеної Державною податковою інспекцією в м.Дніпродзержинську (а.с.36).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. "а", "в", "г", "д" п.10.1 ст.10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Із наведеного слідує, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товару Berament NE 1 в ТОВ "Будтехнолюкс" є в наявності у позивача.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будтехнолюкс", спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товару, про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на обставину, що свідчить про безтоварність господарських операцій, на відсутність під час перевірки у позивача документів, які б підтверджували транспортування товару, оскільки, як зазначив у судовому засіданні представник позивача та у відповідності до умов договору поставки від 04.10.2010 року, саме контрагент позивача по справі, ТОВ "Будтехнолюкс", поставляв зазначений вище товар. А тому, у позивача по справі не було обов'язку зберігати товарно-супровідні документи, оскільки він не включав у валові витрати по господарських операціях з перевезення та до складу податкового кредиту податок на додану вартість по цих операціях.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року по податку на додану вартість суми податку сплаченого ТОВ "Будтехнолюкс" у зв'язку з придбанням товарів в розмірі 1860,00 гривень.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угоди укладеної позивачем з ТОВ "Будтехнолюкс", то суд вважає, що вказані висновки є невірними, виходячи з наступного.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України): правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Верховний суд зазначив, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. На вимогу суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТОВ "Будтехнолюкс" та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, по операціям, що пов'язані з вчиненою між ПП "Компанія ВІТ" та ТОВ "Будтехнолюкс" згідно договору поставки від 04.10.2010 року .

Також відповідачем не доведено твердження про отримання позивачем податкової вигоди, внаслідок проведених господарських операцій з ТОВ "Будтехнолюкс", не надано суду, а також не повідомлено про наявність доказів, які б могли свідчити про такі обставини.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та ТОВ "Будтехнолюкс" та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору поставки, а його позиція про те, що даний договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Враховуючи вищевикладене є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0000882310 від 19.10.2011 року про визначення ПП "Компанія ВІТ" суми грошових зобов'язань з сплати податку на додану вартість в розмірі 2422,50 гривень, № НОМЕР_1 від 19.10.2011 року, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції за № НОМЕР_1 від 19.10.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції за № НОМЕР_2 від 19.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Компанія ВІТ" (ідентифікаційний код 35547551) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 28 (двадцять вісім) гривень 23 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 17.02.2012 року.