Постанова

від 21.10.2015 по справі 910/13445/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13445/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Юхно К.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Тагаєва О.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року

у справі № 910/13445/15 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт"

про стягнення 62345,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" про стягнення 62345,76 грн. неустойки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року у справі № 910/13445/15 (суддя Князьков В.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" 62345,76 грн. неустойки та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Зокрема, апелянт в своїй скарзі зазначає, що вимога позивача щодо звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" суборендованих приміщень надійшла 03.03.2015 року, отже, 03.03.2015 року відповідач правомірно користувався приміщенням.

Також, апелянт обґрунтовує скаргу тим, що позивач не повідомляв відповідача у своїх листах про відсутність згоди банку на укладання нових договорів відносно орендованого майна. Більш того, відповідачу стала відома інформація щодо відсутності згоди банку на укладання нових договорів щодо суборендованих приміщень лише під час розгляду справи судом першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.06.2014 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року у зв'язку з перебування суддів Сітайло Л.Г., Пономаренка Є.Ю. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду у визначеному складі суддів та відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 21.09.2015 року запереченнями, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

30.12.2013 року між ТОВ "Кребо Інтернешнл" (орендар) та ТОВ "Челендж Аеропорт" (суборендар) укладено договір суборенди (піднайму) нежитлового приміщення №Р13/12/30-2, за умовами якого орендар зобов'язується передати, а суборендар - прийняти у тимчасове платне суборенд не користування (суборенду) нежитлові приміщення, надалі - "об'єкт суборенди", що знаходиться в адміністративно-побутовому корпусі, який входить до майнового комплексу "Склад централізованої заправки літаків (ЦЗЛ) ", та розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль - 7, Державне підприємство "Міднародний аеропорт "Бориспіль", а саме: приміщення №74 (підвал) площею 22,1 м.кв.; приміщення №37 (другий поверх) площею 22,9 м.кв.; приміщення №42 (другий поверх) площею 10,4 м.кв. Загальна площа об'єкта суборенди складає 55,4 м.кв.

Нумерація приміщень вказана згідно поверхневого плану інвентаризаційної справи, схема розташування суборендованих приміщень відображена в Додатку №1, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Об'єкт суборенди знаходиться у тимчасовому користуванні (в оренді) орендаря у відповідності до договору оренди нерухомого майна №КБ/13/12/30-3 від 30.12.2013 року між орендарем та ТОВ "Кребо - Бориспіль" (надалі іменується орендодавець), яким орендареві надано право передавати об'єкт оренди в суборенду (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору суборендар вступає в користування об'єктом суборенди на строк, встановлений договором, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі об'єкта суборенди.

Згідно п.п. 3.4 - 3.5 договору об'єкт суборенди вважається фактично переданим з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Повернення об'єкта суборенди орендарю здійснюється в порядку, аналогічному передачі його в суборенду.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що розмір суборендної плати складає за один календарний місяць суборенди 15062,80 грн., крім того ПДВ 20% - 3012,56 грн., всього з ПДВ - 18075,36 та складається з суми:

- за приміщення №74 - 4703,40 грн., крім того ПДВ 20% - 940,68 грн., всього з ПДВ - 5644,08 грн.;

- за приміщення №37 - 7014,50 грн., крім того ПДВ 20% - 1420,90 грн., всього з ПДВ - 8525,40 грн.;

- за приміщення №42 - 3254,90 грн., крім того ПДВ 20% - 650,98 грн., всього з ПДВ - 3905,88 грн.

Розмір суборендної плати за період, менший ніж місяць, визначається виходячи із розміру місячної суборендної плати пропорційно кількості календарних днів користування об'єктом суборенди, при цьому рахується, що календарний місяць містить 30 календарних днів.

Величина суборендної плати включає в себе вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат, що надаються (сплачуються) відносно суборендованих приміщень.

Відповідно до п. 9.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення в суборенду уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2014 року включно.

Додатковою угодою №2 від 21.05.2014 року до договору суборенди сторонами внесено зміни до договору, а саме: п. 1.1 договору викладено в наступній редакції :

"Орендар зобов'язується передати, а суборендар - прийняти у тимчасове платне суборендне користування (суборенду) нежитлові приміщення, надалі - "об'єкт суборенди", що знаходиться в адміністративно-побутовому корпусі, який входить до майнового комплексу "Склад централізованої заправки літаків (ЦЗЛ)", та розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль - 7, Державне підприємство "Міднародний аеропорт "Бориспіль", а саме: приміщення №74 (підвал) площею 22,1 м.кв.; приміщення №37 (другий поверх) площею 22,9 м.кв.; Загальна площа об'єкта суборенди складає 45,00 м.кв. "

Також п. 5.2 договору викладено в наступній редакції :

"Розмір суборендної плати складає за один календарний місяць суборенди 11807,90 грн. (одинадцять тисяч вісімсот сім гривень 900 копійок), кріт того ПДВ 20% - 2361,58 грн. (дві тисячі триста шістдесят гривень 568 копійок), всього з ПДВ - 14169,48 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят гривень 48 копійок) та складається з суми:

- за приміщення №74 - 4703,40 грн., крім того ПДВ 20% - 940,68 грн., всього з ПДВ - 5644,08 грн.;

- за приміщення №37 - 7014,50 грн., крім того ПДВ 20% - 1420,90 грн., всього з ПДВ - 8525,40 грн.".

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі позивачем приміщення за Договором в суборенду відповідачу.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди після закінчення терміну дії договору.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 62345,76 грн. неустойки згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались умови укладеного між сторонами договору суборенди нежилого приміщення №Р/13/12/30-2 від 30.12.2013 року

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Приписами ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Як передбачено ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В п. 5.2 договору сторони погодили, що розмір суборендної плати складає за один календарний місяць суборенди 14169,48 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше останнього дня місяця суборенди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення в суборенду уповноваженими

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що об'єкт суборенди підлягає поверненню орендарю в останній день строку суборенди у стані не гіршому, ніж він був переданий в суборенду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Приписами ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщення в обумовлений Договором строк виконано не було.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Тобто, належним доказом повернення орендодавцеві майна з оренди, є підписаний представниками сторін акт приймання-передачі, проте як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, приміщення із суборенди фактично передано лише 06.03.2015 року

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідачем свого обов'язку по поверненню орендованого приміщення виконано не було, а також не надано суду жодного доказу оплати за користування предметом суборенди за період з 01.01.2015 року по 06.03.2015 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з січня по березень 2015 року у розмірі 62345,76 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним місцевим та апеляційними судами.

Доводи апелянта стосовно того, що вимога позивача щодо звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" суборендованих приміщень надійшла 03.03.2015 року, отже, 03.03.2015 року відповідач правомірно користувався приміщенням, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Пунктом 1.1 Договору суборенди № Р/13/12/30-2 від 30.12.2013 року, який укладений між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Суборендар) передбачено, що об'єкт суборенди знаходиться у тимчасовому користуванні (в оренді) Орендаря у відповідності до Договору оренди нерухомого майна № КБ/13/12/30-3 від 30.12.2013 року між Орендарем і Товариством з обмеженою відповідальністю „КРЕБО-БОРИСПІЛЬ" (надалі іменується "Орендодавець"), яким Орендареві надано право передавати об 'єкт оренди в суборенду.

Пунктом 7.1. Договору оренди нерухомого майна № КБ/13/12/30-3 від 30.12.2013 року, укладеного між ТОВ «Кребо-Бориспіль» (Орендодавець) та ТОВ «Кребо Інтернешнл» (Орендар), встановлено наступне, що даний договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі нерухомого майна в оренду уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2014 року. (тридцять першого грудня дві тисячі чотирнадцятого року) включно.

На виконання умов зазначеного Договору оренди нерухомого майна № КБ/13/12/30-3 від 30.12.2013 року ТОВ «Кребо Інтернешнл» повернуло ТОВ «Кребо-Бориспіль» орендоване нерухоме майно 31.12.2014 року на підставі акту приймання-передачі.

Таким чином, Договір оренди нерухомого майна № КБ/13/12/30-3 від 30.12.2013 року, укладений між ТОВ «Кребо-Бориспіль» (Орендодавець) та ТОВ «Кребо Інтернешнл» (Орендар), припинив свою дію 31.12.2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму, Договір суборенди № Р/13/12/30-2 від 30.12.2013 року, який укладений між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Суборендар), також припинив свою дію 31.12.2014 року.

Також, відповідно до ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 03.12.2014 року звернувся до позивача з пропозицією продовжити термін дії договору на наступний календарний рік.

30.12.2014 року позивач звернувся до відповідача з листом-пропозицією №14/12/30-6 про укладання нового договору суборенди нежитлового приміщення №Р/14/12/30-2 від 30.12.2014 року на 2015 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, противолежного сторонами не наведено, згоди на укладання нового договору між позивачем та відповідачем так і не досягнуто.

Листом №15/02/23-6 від 23.02.2015 року позивач повторно звернувся до відповідача про негайне звільнення орендованого приміщення та оплату неустойки.

Тобто, весь цей час відповідач безоплатно використовував орендоване приміщення.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому набуття переважного права на укладення договору на новий термін не є беззаперечним в разі виконання орендарем належним чином своїх обов'язків та, не в останню чергу, залежить також від досягнення сторонами домовленості щодо умов договору.

Таким чином, із матеріалів справи не вбачається, місцевим та апеляційними судами не встановлено досягнення домовленості щодо умов договору в частині строку його дії, як підстави для набуття суборендарем переважного права на укладення договору на новий термін, у зв'язку з чим, таке право слід вважати припиненим.

Посилання апелянта на те, позивач не повідомляв відповідача у своїх листах про відсутність згоди банку на укладання нових договорів відносно орендованого майна. Та те, що відповідачу стала відома інформація щодо відсутності згоди банку на укладання нових договорів щодо суборендованих приміщень лише під час розгляду справи судом першої інстанції, апеляційним судом сприймається критично з огляду на наступне.

30.12.2013 року до Договору суборенди № Р/13/12/30-2 від 30.12.2013 року була укладена чотирьохстороння додаткова угода між Позивачем (ТОВ «Кребо Інтернешнл»), Відповідачем (ТОВ «Челендж Аеропорт»), власником майна (ТОВ «Кребо-Бориспіль») та Іпотекодержателем (ПАТ «Промислово-фінансовий банк»).

Пунктами 1,2,3 цієї угоди встановлено, що: «суборендар цим підтверджує, що йому відомо, що нерухоме майно, яким він користується на підставі Договору суборенди, передане в заставу Банку, і на таке нерухоме майно Банком може бути звернено стягнення відповідно до умов іпотечного договору та чинного законодавства, суборендарю відомий зміст іпотечного договору, орендар та суборендар зобов'язуються не вносити в Договір суборенди будь-які зміни відносно пролонгації чи укладати нові договори суборенди відносно нерухомого майна, що знаходиться в заставі у Банка, без попередньо отриманої на це письмової згоди Банку. Будь-які з таких угод, вчинені між Орендарем та Суборендарем у порушення цього пункту без згоди Банку, є недійсними. Орендар та Суборендар згодні із тим, що у разі, якщо умови укладеного між ними Договору суборенди будуть суперечити умовам цієї Угоди, пріоритетну силу має ця Угода».

Дана угода свідчить про те, що Відповідач знав, що орендоване ним майно передане в заставу Банку, і внесення змін до Договору суборенди № Р/13/12/30-2 від 30.12.2013 року чи укладення нових договорів суборенди відносно орендованого ТОВ «Кребо Інтернешнл» майна, можливе лише після отримання письмової згоди Банку.

ПАТ «Промислово-фінансовий банк» не надавав згоди на продовження строку дії Договору суборенди № Р/13/12/30-2 від 30.12.2013р. та не надавав згоди на укладення нових договорів суборенди відносно орендованого ТОВ «Кребо Інтернешнл» майна.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року у справі № 910/13445/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року у справі № 910/13445/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року у справі № 910/13445/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року у справі № 910/13445/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13445/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала