Постанова

від 26.10.2015 по справі 910/18718/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа№ 910/18718/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.10.2015

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектфонд» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 (повне рішення складено 16.12.2014)

у справі №910/18718/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом приватного підприємства «Корнелія 08»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Хайят Естейт»

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектфонд»

3) Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович

про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2014 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки б/н від 08.02.2014, укладений між ТОВ «Хайят Естейт» та ТОВ «Комплектфонд», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований в реєстрі за номером 913. Зобов'язано державну реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести до державного реєстру нерухомого майна відомості щодо недійсності договору іпотеки б/н від 08.02.2014, укладеного між ТОВ «Хайят Естейт» та ТОВ "Комплектфонд" посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрованого в реєстрі за № 913 та відомості про припинення обтяження нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Хайят Естейт» та ТОВ «Комплектфонд» на користь ПП «Корнелія 08» по 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Комплектфонд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18718/14 та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою від 27.02.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Корсакової Г.В., Станік С.Р., прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/18718/14 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 №09-52/290/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Власова Ю.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/18718/14.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 №09-52/290/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектфонд» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18718/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 17.03.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Лобань О.І. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою від 13.05.2015 Київським апеляційним господарським судом провадження у справі №910/18718/14 було зупинено до вирішення пов'язаної справи №758/3384/14 за позовом приватного підприємства «Корнелія 08» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Комплектфонд», відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про визнання недійсним акту про реалізацію майна, свідоцтва про реєстрацію права власності на нежилий будинок та витребування майна з чужого незаконного володіння, що знаходиться у провадженні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

29.09.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Комплектфонд» надійшла заява про поновлення провадження у справі №910/18718/14 у зв'язку з тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 15.07.2015 у справі №758/3384/14 касаційну скаргу ПП «Корнелія 08» відхилено, рішення апеляційного суду міста Києва від 04.03.2015 залишено без змін.

Ухвалою від 30.09.2015 Київським апеляційним господарським судом провадження у справі №910/18718/14 поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представники позивача брали участь в судовому засіданні, надавали пояснення, заперечували щодо доводів апеляційної скарги, просили рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18718/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Комплектфонд» - без задоволення.

Представники відповідача також брали участь в судовому засіданні, надавали свої пояснення й підтримували доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу ТОВ «Комплектфонд» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В судові засідання 19.10.2015 та 26.10.2015 відповідачі не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Представники третьої особи в судове засідання не з»явилися, про місце, день та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2008 між громадською організацією «Спілка захисту прав споживачів Подільського району міста Києва» (продавець) та приватним підприємством «Корнелія 08» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти нерухоме майно - нежиле приміщення, розташоване у АДРЕСА_3, загальною площею 139,5 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 договору право власності на об'єкт нерухомості, вказаний в п. 1.1 цього договору переходить від продавця до покупця з моменту його передачі за актом здачі-приймання протягом трьох днів з дня укладення цього договору.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13.11.2008 у справі №2-4165/08 визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_3 загальною площею 139,5 кв.м., укладений 08.08.2008 між громадською організацією «Спілка захисту прав споживачів Подільського району міста Києва» та ПП «Корнелія 08» дійсним та визнано за приватним підприємством «Корнелія 08» право власності на нежитловий будинок по АДРЕСА_3 загальною площею 139,5 кв.м.

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ПП «Корнелія 08» було видано реєстраційне посвідчення №022690 від 03.03 2009 про те, що нежиле приміщення загальною площею 139,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_3, належить останньому на праві приватної власності.

У 2013 році позивачем було виявлено, що належне йому нерухоме майно - нежиле приміщення, розташоване у АДРЕСА_3, загальною площею 139,5 кв.м., без його згоди було відчужене на користь третіх осіб.

Зокрема, 24.12.2013 ТОВ «Комплектфонд» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 24.12.2013, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, стало власником нежилого приміщення, розташованого у АДРЕСА_3, загальною площею 139,5 кв.м.

У березні 2014 позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним акту про реалізацію майна, свідоцтва про реєстрацію права власності на нежилий будинок та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2014 у справі №758/3384/14-ц позовні вимоги ПП «Корнелія 08» задоволено, визнано акт про реалізацію нежитлового будинку, загальною площею 139,5 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, що належить ПП «Корнелія 08» від 30.05.2013 недійсним. Визнано свідоцтво приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 21.06.2013 про реєстрацію права власності на нежитловий будинок, АДРЕСА_3 недійсним. Витребувано нежитловий будинок АДРЕСА_3 із чужого володіння ТОВ «Комплектфонд», передавши його ПП «Корнелія 08».

З метою виконання рішення суду позивачем було подано заяву про державну реєстрацію права власності до Державної реєстраційної служби, проте в реєстрації було відмовлено з тих підстав, що на вказане майно зареєстровано обтяження.

29.08.2014 позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка А.І. про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нежиле приміщення, розташоване у АДРЕСА_3, загальною площею 139,5 кв.м., з якого вбачається, що на вищезазначене нежитлове приміщення встановлено обтяження на підставі договору іпотеки, який укладений між ТОВ «Комплектфонд» (іпотекодавець) та ТОВ «Хайят Естейт» (далі - іпотекодержатель).

У вересні 2014 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Хайят Естейт», ТОВ «Комплектфонд» та реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що договір іпотеки було укладено незаконно, оскільки іпотекодавець не є власником вказаного майна, а тому цей договір повинно бути визнано недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що ним не було надано згоди на відчуження нерухомого майна шляхом передання його в іпотеку за договором іпотеки. Крім того, спірний договір містить неправдиві дані щодо належності права власності на предмет іпотеки іпотекодавцю, оскільки рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2014 у справі №758/3384/14-ц, яке набрало законної сили, було визнано акт про реалізацію нежитлового будинку, розташованого у АДРЕСА_3, загальною площею 139,5 кв.м. недійсним, визнано свідоцтво приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 21.06.2013 про реєстрацію права власності на нежитловий будинок, розташований у АДРЕСА_3, загальною площею 139,5 кв.м., недійсним, витребувано зазначене нежиле приміщення із чужого володіння ТОВ «Комплектфонд», передавши його власнику - ПП «Корнелія 08».

Як встановлено судом першої інстанції, нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення, розташоване у м. Києві по АДРЕСА_3, належить позивачу на праві власності, що встановлено рішеннями судів та підтверджується правовстановлюючими документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано той факт, що нежитлове приміщення розтошоване у м. Києві по АДРЕСА_3, було відчужене незаконно та, відповідно, незаконно передано в іпотеку за іпотечним договором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Отже, приписи чинного законодавства України пов'язують право на передачу нерухомого майна в іпотеку з умовою належності такого майна іпотекодавцеві на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірне нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення, розташоване у м. Києві по АДРЕСА_3, належить позивачу на праві власності, що встановлено рішеннями судів та підтверджується правовстановлюючими документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Так, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13.11.2008 у справі №2-4165/08 визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_3 загальною площею 139,5 кв.м., укладений 08.08.2008 між громадською організацією «Спілка захисту прав споживачів Подільського району міста Києва» та ПП «Корнелія 08» дійсним та визнано за приватним підприємством «Корнелія 08» право власності на нежитловий будинок по АДРЕСА_3, загальною площею 139,5 кв.м.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2014 у справі №758/3384/14-ц визнано акт про реалізацію нежитлового будинку, загальною площею 139,5 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, що належить ПП «Корнелія 08» від 30.05.2013 недійсним. Визнано свідоцтво приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 21.06.2013 про реєстрацію права власності на нежитловий будинок, АДРЕСА_3, недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі №910/20516/15 за позовом ПП «Корнелія 08» до ТОВ «Комплектфонд» про зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю. Витребувано нежитловий будинок АДРЕСА_3 у місті Києві із володіння ТОВ «Комплектфонд», передавши його ПП «Корнелія 08». На виконання рішення суду видано господарським судом міста Києва наказ №910/20516/15 від 06.10.2015 про примусове виконання рішення, копії якого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірне нежитлове приміщення - розташоване у АДРЕСА_3, належить позивачу на праві власності, що дає лише йому право розпоряджатися зазначеним нерухомим майном, тобто зазначені факти мають преюдиційне значення у даній справі.

Таким чином, позивачем доведено, що нежитлове приміщення розташоване у м. Києві по АДРЕСА_3, було відчужене незаконно та, відповідно, незаконно передано в іпотеку за Іпотечним договором.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з абз. 3 п. 2.6 Постанови у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до абзацу 5 п. 2.10 Постанови у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Отже, позивачем доведено належними та допустимими доказами те, що спірний договір суперечить нормам чинного законодавства України, а тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Стосовно позивний вимог про зобов'язання державну реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести до державного реєстру нерухомого майна відомості щодо недійсності договору іпотеки б/н від 08.02.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві жодним чином не порушила законні права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів (ст. 2 вказаного Закону).

Відповідно до п. 1 та п. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

До повноважень органу державної реєстрації прав належить: 1) проводити державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляти у їх реєстрації; 2) забезпечувати ведення Державного реєстру прав; 3) надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечувати облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 10 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав. При державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 7 п. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законами.

Згідно з п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстрація обтяжень на нерухоме майно є обов'язком органу державної реєстрації прав, який покладено на нього нормами законодавства України, та який виникає у відповідності до них, а тому позовні вимоги про зобов'язання державну реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії, які прямо передбачені законом є безпідставними та передчасними, враховуючи те, що позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не надав суду доказів відмови державної реєстраційної служби у вчиненні таких дій.

Як встановлено судом, виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження предмета іпотеки позивач вправі лише після визнання недійсним договору іпотеки.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги до відповідачів 1 та 2 про визнання недійсним договору іпотеки підлягають задоволенню, а у задоволенні позову до відповідача - 3 слід відмовити у зв'язку з їх необгрутованістю.

Отже, при прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги до відповідача-3 не підлягають задоволенню, оскільки державною реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві не порушено права позивача в розумінні ст.1 ГПК України.

Проте, у пункті 3 резолютивної частини рішення, суд першої інстанції помилково зобов'язав державну реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо спірного нерухомого майна, внаслідок чого колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18718/14 в цій частині підлягає скасуванню та прийняттю нового рішення про відмову у даній частині позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектфонд» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18718/14 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18718/14 слід скасувати частково в частині позовних вимог про зобов'язання державну реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести до державного реєстру нерухомого майна відомості щодо недійсності договору іпотеки б/н від 08.02.2014 та відомості про припинення обтяження. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено правомірність заявленого позивачем позову про визнання недійсності договору іпотеки б/н від 08.02.2014 та в цій частині рішення суду скасуванню не підлягає, судова колегія, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, вважає, що ухвала суду від 11.12.2014 про забезпечення позову та вжиті судом першої інстанції заходи скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектфонд» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18718/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18718/14 скасувати частково в частині зобов'язати державну реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести до державного реєстру нерухомого майна відомості щодо недійсності Договору іпотеки б/н від 08.02.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хайят Естейт" (03055, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 27, квартира 57; ідентифікаційний код: 39073799) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплектфонд" (04123, м. Київ, просп. Правди, будинок 5, літ. "А"; ідентифікаційний код: 38989191) посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрованого в реєстрі за номером 913, та відомості про припинення обтяження нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хайят Естейт» (03055, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 27, квартира 57; ідентифікаційний код: 39073799) на користь приватного підприємства «Корнелія 08» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код: 36049407) 304 (триста чотири) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектфонд» (04123, м. Київ, проспект Правди, будинок 5, літ. «А»; ідентифікаційний код: 38989191) на користь приватного підприємства «Корнелія 08» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код: 36049407) 304 (триста чотири) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6. Стягнути з приватного підприємства «Корнелія 08» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код: 36049407) в доход Державного бюджету України 1218 (тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції як за одну із позовних вимог немайнового характеру.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Справу №910/18718/14 повернути до господарського суду міста Києва.

9. Матеріали справи №910/18718/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань