Постанова

від 28.10.2015 по справі 826/16333/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16333/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 р. № 0009972201 та № 0009962201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» ( далі - ТОВ «Укрресурси-2011» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - ДПІ в у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрресурси-2011» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при проведенні фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р., у тому числі пов'язаних з наданням послуг ТОВ «Аниарекс-Плюс», ТОВ «Фортуна-Контракт», ТОВ «Фатрон», ТОВ «Петалін», ТОВ «Лінк Груп», ТОВ «Велор Інвест», ТОВ «Мостсіті», ТОВ «Гранд Інвест ЛТД», ТОВ «Глобалтранс сіті», ТОВ «Анрі Сервіс ЛТД», ТОВ «Гриф Девелопмент Інвестмент», ТОВ «Віп Консалт», ТОВ «Реніз-Плюс-Т», ТОВ «Фуд Онлайн», ТОВ «Лфйт-Біз Консалт», ТОВ «Екопровайд», ТОВ «Метакомп», ТОВ «БК» Лато», ТОВ «Авлон Інвест ЛТД», а також щодо збирання, зберігання, перевезення, оброблення, знешкодження та утилізації відходів ( у тому числі небезпечних ).

За результатами перевірки ТОВ «Укрресурси-2011» відповідачем було складено акт від 16.09.2014 р. № 435/1-22-01/37923407, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 202 976,00 грн. та до заниження ПДВ на 443 587,31 грн.

Такі висновки акту перевірки обґрунтовані порушенням позивачем та його контрагентами ТОВ Анрі Сервіс ЛТД», ТОВ «Мостсіті», ТОВ «Глобалтранс сіті», ТОВ «Трансфергрупп», ТОВ «Петалін», ТОВ «Реніз-Плюс-Т» і ТОВ «Віп Консалт» порядку складання податкової звітності та обчислення показників бухгалтерського обліку.

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. № 0009972201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 253720,00 грн., у тому числі 202 976,00 грн. - за основним платежем і 50 744,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0009962201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 554 484,14 грн., у тому числі 443 587,31 грн. - за основнимй платежемі 110 896,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність спірних операцій з ТОВ Анрі Сервіс ЛТД», ТОВ «Мостсіті», ТОВ «Глобалтранс сіті», ТОВ «Трансфергрупп», ТОВ «Петалін», ТОВ «Реніз-Плюс-Т» і ТОВ «Віп Консалт».

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 138.2 ст. 138 ПК України закріплено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що між позивачем і ТОВ «Анрі Сервіс ЛТД», ТОВ «Мостсіті», ТОВ «Глобалтранс сіті», ТОВ «Трансфергрупп», ТОВ «Петалін» були укладені договори про транспортно-експедиційні послуги від 01.06.2013 №01/06/2013, від 01.09.2013 №ТР/09, від 01.01.2014 №01/01/14-ТР, від 01.05.2014 №010514-ТЕС, відповідно до яких перевізник зобов'язується доставити або організувати перевезення від свого імені і за рахунок замовника/експедитора довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник/експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату / Т.1 а.с. 113-115, 148-150, 186-190, 236-240 /.

Реальність здійснення фінансово-господарських операцій за вказаними договорами підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: актами наданих послуг, товарно-транспортними та податковими накладними, рахунками на оплату, банківськими виписками та довіреностями на отримання ТМЦ / Т.1 а.с. 117-120, 138-142, 161-185, 191-192, 196-199, 211-222, 241-243, 260, Т. 2 а.с. 2-52, 136-190, Т. 3 а.с. 1-259, Т. 4 а.с. 5-211, 214-217/.

Крім того, між позивачем і ТОВ «Анрі Сервіс ЛТД» про створення науково-технічної продукції від 01.07.2013 № 01/07/2013-РТД, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт розгляд відповідності нормативним документам проведених розрахунків та перевірка наявності повноти пакету документів для отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів, товарність фінансово-господарських операцій за яким підтверджується наступними первинними документами: актом про надання послуг із відповідним додатком до нього, рахунками на оплати, банківськими виписками та податковими накладними / Т. 1 а.с. 129-137, 143, 151-160, Т. 2 а.с. 2-52, 136-142, Т. 3 а.с. 1-17 /.

Також, між позивачем і ТОВ «Анрі Сервіс ЛТД», ТОВ «Пенталін», ТОВ «Віп Консалт», ТОВ «Реніз-Плюс-Т» було укладено договори про надання послуг із сортування, відновлення та оброблення відходів від 01.07.2013 №01/07/2013-ПВС, від 01.01.2014 №01/14/УВ, від 01.08.2013 №01/08/13-ВС, від 01.04.2014 №ВС-04/14/1, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по сортуванню, відновленню та переробці відходів /Т. 1 а.с. 121-122, 200-201, 223-224, /.

Реальність здійснення фінансово-господарських операцій за вищевказаними договорами підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: актами наданих послуг (прийому-передачі, здачі-прийняття), товарно-транспортними та податковими накладними, рахунками на оплату та банківськими виписками / Т.1 а.с. 123-128, 144-147, 193-195, 202-210, 225-234, 244-259, Т. 2 а.с. 2-52, 136-142, Т. 3 а.с. 1-17, Т. 4 а.с. 1-4, 212-213 /.

При цьому, колегія суддів відзначає, що всі вище перелічені первинні документи складені у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, а отже, є належними і допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що предмет та мета укладання вказаних вище договорів між позивачем і його контрагентами ТОВ «Анрі Сервіс ЛТД», ТОВ «Мостсіті», ТОВ «Глобалтранс сіті», ТОВ «Трансфергрупп», ТОВ «Петалін», ТОВ «Реніз-Плюс-Т» і ТОВ «Віп Консалт», а також зміст господарських операцій, вчинених на їх підставі, узгоджуються з видами діяльності ТОВ «Укрресурси-2011» за КВЕД-2010, у відповідності з відомостями в ЄДРПОУ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців / Т. 1 а.с. 75-77 /, а також з видом діяльності позивача, на провадження якої Міністерством екології та природних ресурсів України йому видано ліцензію серії АЕ № 288598 /Т. 1 а.с. 110 /.

Суд апеляційної інстанції відзначає й те, що матеріалами справи, а саме договором від 27.11.2013 р. № 92, укладеним між позивачем і Стрийською міською радою Львівської області / Т. 2 а.с. 62-64 /, та договорами оренди індивідуально-визначеного рухомого майна / Т.2 а.с. 65-74 /, договорами найму (оренди) приміщення із відповідними первинними документами до них /Т. 2 а.с. 75-99, 105-124 /, договором надання послуг / Т. 2 а.с. 100-104 / підтверджується наявність у позивача технічних спроможностей і господарської доцільності та необхідності (господарської мети) укладання з вказаними вище контрагентами зазначених договорів про транспортно-експедиційні послуги від 01.06.2013 №01/06/2013, від 01.09.2013 №ТР/09, від 01.01.2014 №01/01/14-ТР, від 01.05.2014 №010514-ТЕС, про створення науково-технічної продукції від 01.07.2013 № 01/07/2013-РТД, про надання послуг із сортування, відновлення та оброблення відходів від 01.07.2013 №01/07/2013-ПВС, від 01.01.2014 №01/14/УВ, від 01.08.2013 №01/08/13-ВС, від 01.04.2014 №ВС-04/14/1.

Таким чином, оцінюючи всі наявні у справі докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів встановила, що матеріалами справи підтверджуються розрахунки позивача з ТОВ Анрі Сервіс ЛТД», ТОВ «Мостсіті», ТОВ «Глобалтранс сіті», ТОВ «Трансфергрупп», ТОВ «Петалін», ТОВ «Реніз-Плюс-Т» і ТОВ «Віп Консалт» за результатами вчинення спірних господарських операцій, вбачається господарська мета їх здійснення, а витрати відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цими суб'єктами господарювання, а отже, невизнання відповідачем показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі таких господарських операцій, є безпідставним, що вказує на протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 р. № 0009972201 та № 0009962201, а тому, для повного та всебічного захисту прав та законних інтересів позивача, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 11 та ст. 162 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов шляхом визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що стосовно службових осіб ТОВ «Укрресурси-2011» наразі триває кримінальне провадження, оскільки сам по собі лише факт порушення кримінального провадження стосовно службових осіб позивача за ознаками злочину ч. 2 ст. 190 КК України за відсутності відповідного вироку суду, яким би, зокрема, було встановлено фіктивність господарських операцій, що є предметом судового розгляду в цій справі, з урахуванням приписів ст. 62 Конституції України, не може бути єдиним і достатнім доказом неправомірності обчислення ТОВ «Укрресурси-2011» показників його податкової звітності з податку на прибуток і ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги і вважає необґрунтованими доводи податкового органу про те, що контрагентами позивача були порушені вимоги податкового законодавства, зокрема посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ Анрі Сервіс ЛТД», ТОВ «Мостсіті», ТОВ «Глобалтранс сіті», ТОВ «Трансфергрупп», ТОВ «Петалін», ТОВ «Реніз-Плюс-Т» і ТОВ «Віп Консалт», з огляду на наступне.

Так, дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має персоніфікований характер та не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами.

Тож, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, то саме до нього й мають застосовуватись відповідні правові наслідки у вигляді певних санкцій, а не до інших суб'єктів господарювання, що перебувають з ним у правовідносинах.

Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав ані суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 р. №0009972201 та № 0009962201 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції було неповно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Крім того, згідно з приписами ч. 1, 6 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тож, у відповідності до вказаної правової норми, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання адміністративного позову ( 487,20 грн., згідно з платіжним дорученням від 22.10.2014 р. № 937 / Т. 1 а.с. 2 /) та за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (12123,06 грн., згідно з платіжним дорученням від 30.09.2015 р. № 1120 /Т. 5 а.с. 132/), що загалом складають 12 610,26 грн. (487,20 + 12123,06 = 12 610,26), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. № 0009972201 та № 0009962201, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 38745056) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» (код ЄДРПОУ 37923407) судові витрати в розмірі 12 610,26 грн. ( дванадцять тисяч шістсот десять гривень та двадцять шість копійок ).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 29 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.