Ухвала

від 22.10.2015 по справі 915/414/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

22 жовтня 2015 року Справа № 915/414/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С. (прізвище змінено у зв'язку з реєстрацією шлюбу та на підставі наказу заступника голови господарського суду Миколаївської області від 01.12.2014р. №189-а)

при секретарі судового засідання: Кривулько І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 16.12.2014р. №250/2-293

від відповідача: ОСОБА_2, директор

від органу ДВС: ОСОБА_3, довіреність від 18.09.2015р. №01.05/32628

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу: Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) в порядку ст. 121-2 ГПК України

на дії (бездіяльність) Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1, корпус 1,5, код ЄДРПОУ 35065742)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дизель ЛТД» (54001, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 13863719)

про: зобов'язання повернути майно, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» звернулось до господарського суду Миколаївської області в порядку ст. 121-2 ГПК України зі скаргою та подальшим уточненням до неї на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції з виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. у справі №915/414/13 про стягнення з відповідача на користь позивача 1720,50 грн. судового збору та 6120 грн. за проведення судової експертизи, що перебуває на виконанні у складі зведеного виконавчого провадження №28238629, та просить суд:

1. визнати бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по виконанню рішення господарського суду Миколаївської області від 22.01.2014р. у справі №915/414/13 в частині стягнення 1720,50 грн. судового збору та 6120 грн. за проведення судової експертизи, що перебуває на виконанні у складі зведеного виконавчого провадження №28238629;

2. зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції:

- здійснити вихід за фактичною адресою ведення господарської діяльності відповідача - вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, виявити належне боржнику майно та провести його опис і вилучення;

- виконувати вимоги ч.8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та кожні два тижні проводити перевірку щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримувати інформацію про доходи, про що невідкладно інформувати позивача;

- в порядку ч.3 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», яка кореспондується із п.3.19 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. (із змінами і доповненнями), документи виконавчого провадження надсилати на електрону адресу позивача.

У заяві за вх.№19626/15 від 22.10.2015р. скаржник просив суд п/п.3 прохальної частини скарги (надсилання документів виконавчого провадження на електронну адресу) залишити без розгляду. Господарський суд, враховуючи, що подання учасниками судового процесу скарг, заяв та клопотань є правом останніх, ухвалив вважати дану заяву скаржника не поданою на розгляд суду (відкликаною).

Свої вимоги скаржник обґрунтував тим, що орган ДВС всупереч вимог ст.ст. 11, 30, 52 Закону України «Про виконавче провадження» не виконує свої обов'язки, а саме: не здійснює дії направлені на повне та всебічне виконання судового рішення; ігнорує інформацію про фактичне місцезнаходження боржника, протягом тривалого часу жодного разу не здійснив вихід за фактичною адресою ведення боржником господарської діяльності; зведене виконавче провадження триває близько одного року і п'яти місяців, при цьому рішення так і залишається невиконаним; не проводиться перевірка майнового стану боржника.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав подану скаргу, просив суд її задовольнити.

Представники боржника у судових засіданнях проти задоволення поданої скарги заперечили за її безпідставністю, при цьому боржник послався на те, що на даний час він звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення зі скаржника оплати за зберігання майна.

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у судових засіданнях та у наданих до суду відзивах на скаргу та доповненнях до відзиву на скаргу заперечив проти задоволення скарги та просив відмовити у її задоволенні із посиланням на те, що державним виконавцем вжито всіх необхідних та можливих заходів примусового виконання рішення суду, а саме:

- з метою виявлення майна боржника направлено запити до установ, які реєструють право власності на рухоме та нерухоме майно та на підставі постанови від 22.03.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- 12.11.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на його банківських рахунках;

- здійснено вихід за місцем реєстрації боржника, але ознак ведення господарської діяльності не виявлено;

- направлено до суду подання про обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - ОСОБА_2, але судом було відмовлено у задоволенні вказаного подання;

- двічі винесено постанови та направлено їх до Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області про примусовий привід керівника боржника; за результатами примусового приводу керівника боржника ОСОБА_2 надав пояснення щодо невиконання виконавчих документів, повідомив про намір подальшого звернення до суду для реструктуризації заборгованості за виконавчими документами.

- лише 01.07.2015р. орган ДВС дізнався про інше місцезнаходження майна боржника (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38); 20.07.2015р. зроблено запит до ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» щодо ведення боржником господарської діяльності на його території, на який 08.10.2015р. надійшла відповідь; державним виконавцем на 05.11.2015р. заплановано вихід з метою перевірки майнового стану боржника.

Розглянувши скаргу та матеріали справи, заслухавши представників скаржника, боржника та органу ДВС, суд дійшов висновку про підставність та необхідність задоволення поданої скарги з огляду на наступне.

На виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 22.01.2014р. у справі №915/414/13 був виданий наказ від 07.02.2014р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дизель ЛТД» (54001, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 13863719) на користь Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056)1720,50 грн. судового збору та 6120 грн. за проведення судової експертизи.

За заявою стягувача №1094 від 25.02.2014р. постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 05.03.2014р. було відкрите виконавче провадження ВП №42344776 про стягнення з боржника на користь стягувача 1720,50 грн. судового збору та 6120 грн. за проведення судової експертизи та надано боржнику строк на добровільне виконання до семи днів з моменту відкриття виконавчого провадження.

Постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 13.03.2014р. приєднано виконавче провадження №42344776 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. №915/414/13 до зведеного виконавчого провадження №28238629.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища ; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання ; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення ; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У відповідності до ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно з ч.ч. 1, 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника .

Господарським судом виходячи з наявних матеріалів справи встановлено, що органом ДВС не виконано та не вжито по виконавчому провадженню ВП №42344776 з виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. у справі №915/414/13 про стягнення з відповідача на користь позивача 1720,50 грн. судового збору та 6120 грн. за проведення судової експертизи, що перебуває на виконанні у складі зведеного виконавчого провадження №28238629 всіх необхідних та можливих заходів примусового виконання рішення, передбачених вимогами Закону України «Про виконавче провадження», з січня 2015 року протягом півроку не було перевірено інформацію стягувача про фактичне місцезнаходження боржника (лист боржника від 15.01.2015р. №223, проти отримання якого орган ДВС не заперечує), з січня 2015 року і по даний час не здійснено вихід за фактичною адресою ведення боржником господарської діяльності (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38), яку у судових засіданнях боржник підтвердив, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не здійснюється належна перевірка майнового стану боржника, що у сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення поданої стягувачем скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

У розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», господарському суду слід мати на увазі таке. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними , чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав , або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється .

Така ж правова позиція викладена і у п.п. 9.11, 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (з наступними змінами і доповненнями).

За таких обставин слід визнати незаконною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. у справі №915/414/13 про стягнення з ТОВ фірми «Дизель ЛТД» на користь ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» 1720,50 грн. судового збору та 6120 грн. за проведення судової експертизи, та зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції виконувати вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання вказаного наказу, зокрема, здійснити вихід за фактичною адресою ведення господарської діяльності відповідача - м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38 з метою виявлення належного боржнику майна та здійснювати передбачену вимогами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» перевірку майнового стану боржника у встановлені законом строки.

Посилання органу ДВС на непропущення останнім строку здійснення зведеного виконавчого провадження не спростовує вищевикладених висновків суду щодо допущення бездіяльності органом ДВС та не вжиття ним всіх необхідних, можливих та достатніх дій з метою повного та всебічного виконання судового рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За вимогами ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ч.1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання уповноважених органів виконувати рішення (зокрема, така позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції»).

Орган ДВС, не вживаючи всіх передбачених Законом заходів для виконання рішення господарського суду, порушив вищезазначені норми, а рішення господарського суду Миколаївської області від 22.01.2014р. у справі №915/414/13 на даний час залишається невиконаним.

За таких обставин, скарга є підставною та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» в порядку ст. 121-2 ГПК України задовольнити.

2. Визнати незаконною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. у справі №915/414/13 про стягнення з ТОВ фірми «Дизель ЛТД» на користь ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» 1720,50 грн. судового збору та 6120 грн. за проведення судової експертизи, що перебуває на виконанні у складі зведеного виконавчого провадження №282386293.

3. Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції виконувати вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. у справі №915/414/13 про стягнення з ТОВ фірми «Дизель ЛТД» на користь ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» 1720,50 грн. судового збору та 6120 грн. за проведення судової експертизи, що перебуває на виконанні у складі зведеного виконавчого провадження №282386293, зокрема, здійснити вихід за фактичною адресою ведення господарської діяльності відповідача - м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38 з метою виявлення належного боржнику майна та здійснювати передбачену вимогами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» перевірку майнового стану боржника у встановлені законом строки.

Ухвала підлягає оскарженню.

Суддя Ю.С. Бездоля