Ухвала

від 28.10.2015 по справі 814/1969/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 р. Справа № 814/1969/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТРАНСПОРТ-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.01.2015 р. №00008122208,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "ТРАНСПОРТ-СЕРВІС" звернулося до суду з позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2015 року № 00008122083, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 355 655 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 88 913,75 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.01.2015, прийняте Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.12.2014 року по 29.12.2014 року податковим органом проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Транспорт-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками Транспортно - експедиційна Фірма "TRANS AG" за період лютий та березень 2014 року, ТОВ "Євроімпорт-2012" за період вересень 2014 року, ТОВ "ДІПСХОЛДІНГ АГРО" за період вересень 2014 року та контрагентами - покупцями, наслідки якої оформлені актом № 13/14-03-22-08/36099641 від 12.01.2015 року.

За висновками акта перевірки № 13/14-03-22-08/36099641 від 12.01.2015 року відповідачем встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1, п.198.1 та п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України в зв'язку з оформленням Товариством безтоварних господарських операцій з ТОВ "Євроімпорт-2012", що слугувало підставою для невмотивованого формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень-жовтень 2014 року на суму 355 655 грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.01.2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 355 655 грн. та 88 913,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вищенаведеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п.198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до податкового кредиту.

Згідно висновків акта перевірки, суми, які визначені податковим органом в спірному повідомленні-рішенні ґрунтуються на висновках щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Євроімпорт-2012", що призвело до завищення задекларованих показників з податку на додану вартість у сумі 355655 грн.

Правильність своєї позиції податковий орган обґрунтовує безтоварністю угод із ТОВ "Євроімпорт-2012", оскільки операції придбання позивачем товару у ТОВ "Євроімпорт 2012" не спричиняють реального настання правових наслідків та є безтоварними.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та ТОВ "Євроімпорт - 2012" укладено договір купівлі - продажу товарів, за умовами якого позивач купив товари народного споживання промислової групи на суму 2133923,70 грн.

Придбання даного договору підтверджується наступними бухгалтерськими документами: видаткові та податкові накладні за період за вересень 2014 року на суму 2 133 923,70 грн., в т.ч. ПДВ 355653,95 грн.

При цьому судом першої інстанції з'ясовано, що товар зберігається на складі, що підтверджується наступними первинними документами: договором зберігання від 30.09.2014 року № З-30/09-5, укладеним позивачем з ТОВ "Донагролюкс"; актом приймання -передачі, згідно якого позивач передає майно на зберігання; товарно-транспортною накладною від 30.09.2014 року, з якої вбачається, що товар отриманий за довіреністю № 28 від 30.09.2014 року.

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також, дійсність правочинів підтверджується тим, що всі розрахунки між позивачем та вказаним контрагентом мають реальний грошовий характер та підтверджені, належними доказами.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до вимог ПК України є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані ТОВ "Євроімпорт - 2012", то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, так як жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює.

При цьому, на час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Євроімпорт 2012", є доведеним.

Відтак, обґрунтовано та з дослідженням всіх істотних обставин справи, судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача, які також містяться і в апеляційній скарзі, оскільки вказані доводи спростовуються наведеною вище первинною документацією.

Позивачем доведено, що договір купівлі - продажу не був ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Не приймає до уваги колегія суддів і твердження податкового органу, що господарська операція із ТОВ "Євроімпорт - 2012" є нікчемною та безтоварною, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що ця операція в реальності не виконувалася, а мало місце лише документування цієї операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від ТОВ "Євроімпорт- 2012" послуг, але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі апелянт не посилається на факти вчинення посадовими особами позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Отже, ПП "ТРАНСПОРТ-СЕРВІС" належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ "Євроімпорт - 2012", що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко